Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Герасименко I.М. (доповідач)

судді: Ясир Л.О., Прудніков В.В.,

секретар судового засідання: Корх Д.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача ОСОБА_1;

представник відповідача/2 Бондаренко К. А.;

представники відповідача-1 та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.07р.

у справі № 31/43(8/411-06)-07

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до відповідача/1 профспілкового комітету Дніпропетровського театру опери та балету, м. Дніпропетровськ

відповідача/2 Обласного комунального підприємства культури "Дніпропетровський академічний театр опери та балету", м. Дніпропетровськ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору:

Дніпропетровська обласна рада, м. Дніпропетровськ

про тлумачення правочину та визнання угоди дійсною,

В С Т А Н О В И В:

До господарського суду Дніпропетровської області звернувся суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ з позовною заявою до відповідача-1 профспілкового комітету Дніпропетровського театру опери та балету, м. Дніпропетровськ, відповідача-2 - Обласного комунального підприємства культури "Дніпропетровський академічний театр опери та балету", м. Дніпропетровськ, третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ, про тлумачення правочину та визнання угоди дійсною. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вказаний договір має найменування "договір оренди", але дана угода не є договором оренди, так як її було укладено з метою надання робітникам театру послуг харчування у приміщенні буфету театру на виконання умов колективного договору, між адміністрацією театру та профкомом театру, та просить тлумачити зміст правочину, як договір про надання послуг, а також визнати угоду дійсною угодою про надання послуг харчування з дати укладення договору 08.07.2002 р. по червень 2006 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.07р. (суддя-доповідач Мороз В.Ф.) відмовлено у задоволенні вимог щодо тлумачення змісту правочину, укладеного 08.07.2002 р., як правочину щодо укладання договору про надання послуг харчування; відмовлено у задоволенні вимоги щодо визнання угоди від 08.07.2002 р. дійсною угодою про надання послуг харчування з дати укладення договору 08.07.2002 р. по червень 2006 р.

Позивач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2007р. Вказує, що рішення господарського суду не відповідає дійсним обставинам справи, також порушено вимоги норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду 10.05.2007 р. представник відповідача заперечує проти апеляційної скарги; представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати. По справі оголошувалась перерва до 15.05.2007 р.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та аналізуючи докази по справі, в їх сукупності, Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з договором НОМЕР_1 від 08.07.2002 р., укладеним між дирекцією Державного академічного театру опери та балету в особі голови профкому театру (орендодавець) та позивачем, останньому передано в строкове безоплатне користування, приміщення площею 58 кв.м., що знаходиться на балансі театру та розташоване по проспекту АДРЕСА_1.

Даний договір має найменування -"договір оренди комунального майна НОМЕР_1", та дирекція Державного академічного театру опери та балету, вказано як "орендодавця", а ПП ОСОБА_1, як "орендатора". Відповідно до п. 1.1 даного договору, предметом договору є оренда приміщення площею 58 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

Дію договору встановлено з 01.08.2002 р. по 01.08.2007 р. Згідно з п. 6.1 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду майно, за актом приймання -передачі майна.

Позивач просить тлумачити даний договір, як договір про надання послуг. У відповідності до ст. 901 ЦК України (435-15) , одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач обгрунтовуючи свої вимоги, вказує, що договір НОМЕР_1 від 08.07.2002 р. було укладено з метою надання робітникам театру послуг харчування у приміщенні буфету театру на виконання умов колективного договору, між адміністрацією театру та профкомом театру, та просить витлумачити зміст правочину, а також визнати дійсною угодою про надання послуг харчування з дати укладення договору - 08.07.2002 р. по червень 2006 р.

Відповідно до ч. 2 та ч.3 ст. 213 ЦК України (435-15) на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Відповідно до змісту спірного договору НОМЕР_1 від 08.06.2002 р., позивачу у користування передається приміщення та йдеться про оренду майна, сторони виступають як "орендар" та "орендодавець" та при цьому значення слів і понять є однаковим для всього змісту правочину, а також загальноприйнятим у сфері відносин щодо оренди.

Що стосується вимог про визнання дійсної угоди про надання послуг харчування, колегія суддів вважає, що угода НОМЕР_1 від 08.07.2002 р. не підпадає під ознаки угоди про надання послуг, відповідно до ст. 901 ЦК України (435-15) , тому її не можна вважати угодою про надання послуг і позов в частині визнання такої угоди дійсної угоди про надання послуг харчування не підлягає задоволенню, і в частині тлумачення даного договору, як договору про надання послуг, позовні вимоги також не можуть бути задоволені.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду обгрунтоване законне і не підлягає зміні чи скасуванню, відповідно до ст.104 ГПК України (1798-12) , тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.07р.

у справі № 31/43(8/411-06)-07-залишити без змін.