05-5-17/2480 Про зобов'язання повернути земельну ділянку - Текст документа

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.02.2007 р. у справі № 05-5-17/2480 позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто Заступнику Генерального прокурора України без розгляду.

Не погоджуючись з даною ухвалою, Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту та ДП "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" подав апеляційне подання, в якому просить скасувати ухвалу, справу направити до місцевого господарського суду для розгляду по суті. Вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права.

Представник прокурора та позивача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Відповідач не надав заперечень на апеляційну скаргу, однак в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував апеляційну скаргу та просив ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представників прокурора, позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду апеляційної скарги, встановив, що ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.02.2007 р. необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення із наступних підстав:

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції мотивована ст.54 ГПК України (1798-12) , а саме судом зазначено, що позовна заява №05/1/3-5261-06 від 13.02.2007 р. не містить обставин на яких грунтуються позовні вимоги, зокрема не зазначено, на підставі яких актів на право постійного користування земельною ділянкою (номер, дата) спірна земельна ділянка належить НСК "Олімпійський". Враховуючи відсутність даних документів суд першої інстанції зробив висновок, що при поданні позовної заяви прокурором не було дотримано вимог ст.54 ГПК України (1798-12) .

Однак, прокурор вважає, що даний висновок суду спростовується змістом самої позовної заяви та документами, доданими до неї. Отже, в позовній заяві позивачем зазначено, що відповідно до Указу Президента України №331/96 від 12.05.1996 (331/96) р. "Про національний спортивний комплекс "Олімпійський" за ДП НСК "Олімпійський" закріплено майно, що перебуває у загальнодержавній власності. Місцевим Радам рекомендовано не вилучати земельні ділянки для державних і громадських потреб із земель, наданих у користування НСК "Олімпійський". Однак, вищезазначеного позивачем документу не міститься у додатках до позовної заяви, а тому данні обставини, на які посилається позивач, не підтверджені допустимими та належними доказами.

Також, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що Указ Президента не є актом, на підставі якого виникає право постійного користування земельною ділянкою.

В апеляційній скарзі позивач посилається (не зазначаючи ні номера ні дати) на акти на право постійного користування земельною ділянкою, які були отримані за результатом топографічних зйомок території НСК "Олімпійський". Однак, належним чином завірені копії вищезазначених актів не додані до позовної заяви, а тому твердження прокурора про належне підтвердження права власності ДП НСК "Олімпійський" на спірну земельну ділянку не відповідає матеріалам справи.

Відповідно до ст.54 ГПК України (1798-12) позовна заява повинна містити посилання на докази, що підтверджують кожну викладену в позові обставину. У предмет доказування включається також факт приводу до позов, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача. В позовній заяві повинні бути зазначені докази на підтвердження наявності підстав для звільнення від доказування.

Враховуючи, що даний спір передбачає розгляд права володіння та користування земельною ділянкою тому обов'язковим є наявність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження цих прав, а отже обставин справи.

Отже, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що, у позовній заяві не зазначено обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Зважаючи на вищезазначене, суд першої інстанції правомірно на підставі ст.54 та п.3 ст.63 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) відмовив у прийнятті позовної заяви.

З вищенаведеного вбачається, що позивач в порушення вимог ст. 33 ГПК (1798-12) не довів ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень при апеляційному проваджені.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту та ДП "Національний спортивний комплекс "Олімпійський", викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування ухвали господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції ретельно дослідив наявні матеріали позовної заяви та додані до неї докази, дав їм належну оцінку та прийняв законну та обгрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами процесуального права, а тому, ухвалу необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту та ДП "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.02.2007 р. по справі №05-5-17/2480 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 28.02.2007 у справі № 05-5-17/2480 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту та ДП "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" до ТОВ "Юджин" залишити без змін.

3. Матеріали справи № 05-5-17/2480 повернути Господарському суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги до апеляційного суду, який прийняв оскаржувану постанову.