П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2006 р.
Справа № 9/280/06
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії
суддів:
головуючого судді: Колоколова С.I.
суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.
при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Білецький В.I. (довіреність № 09/24 від
16.01.2006 року)
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-О.Р."
на рішення господарського суду Миколаївської області від 22
серпня 2006 року
по справі № 9/280/06
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Миколаївська
теплоелектроцентраль", м. Миколаїв
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плюс-О.Р.", м.
Миколаїв
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на
предмет спору на стороні відповідача Регіонального відділення
Фонду державного майна України в Миколаївській області, м.
Миколаїв
про стягнення 8 936,26 грн.
В С Т А Н О В И В :
17.11.2006 року Відкрите акціонерне товариство "Миколаївська
теплоелектроцентраль" (далі по тексту -позивач, ВАТ "Миколаївська
ТЕЦ") звернулося до господарського суду Миколаївської області з
позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою
відповідальністю "Плюс-О.Р." (далі по тексту -відповідач, ТОВ
"Плюс-О.Р.") 8 936,26 грн. заборгованості (8 038,19 грн. основний
борг, 73,04 збитки від інфляції, 103,33 грн. 3 % річних, 721,70
грн. пеня), мотивуючи свої позовні вимоги порушенням з боку
відповідача умов договору оренди, укладеному між відповідачем та
Регіональним відділенням Фонду державного майна України в
Миколаївській області (далі по тексту -3-тя особа), предметом
якого було нерухоме майно, що знаходиться на балансі позивача.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області №
18/3-4909/1 від 22.11.2005 року зазначену вище позовну заяву
повернуто позивачу без розгляду по суті на підставі пункту 3
статті 63 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
24.01.2006 року ухвалу господарського суду Миколаївської області №
18/3-4909/1 від 22.11.2005 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2006
року ухвалу господарського суду Миколаївської області №
18/3-4909/1 від 22.11.2005 року та постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 24.01.2006 року скасовано.
Справу направлено на розгляд по суті до господарського суду
Миколаївської області.
13.06.2006 року ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" подало до суду
уточнення позовних вимог, згідно із якими збільшило суму позовних
вимог та просило стягнути на свою користь з відповідача 9 100,72
грн., з яких 8 037,59 грн. -основний борг, 208,73 грн. -збитки від
інфляції, 122,67 грн. -3 % річних, 731,73 грн. -пені.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
22.08.2006 року, яке підписано 30.08.2006 року (суддя Філінюк
I.Г.) позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства
"Миколаївська теплоелектроцентраль" до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Плюс-О.Р." задоволені частково. Стягнуто з
відповідача на користь позивача 8 037,59 грн. боргу, 208,73 грн.
збитків від інфляції, 122,67 грн. 3 % річних, 102 грн. державного
мита та 118 грн. витрат на IТЗ судового процесу. В частині
позовних вимог про стягнення пені -відмовлено в зв'язку з
пропуском позовної давності та заявою відповідача про її
застосування.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого
господарського суду, ТОВ "Плюс-О.Р." звернулося до Одеського
апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій
просить скасувати це рішення. В своїх доводах скаржник посилається
на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного
рішення порушено та невірно застосовано норми матеріального права.
Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому
він просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без
задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін,
вважаючи його обгрунтованим, відповідаючим вимогам діючого
законодавства та матеріалам справи.
Третя особа відзив на апеляційну скаргу не надала, в судове
засіданні її представник та представник відповідача не з'явились
без поважних причин, хоча були повідомлені належним чином про час
та місце слухання справи, про що свідчать поштові повідомлення №
170498 від 26.09.2006 року та 170496 від 26.09.2006 року, а тому
судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без
участі представників 3-тьої особи та відповідача.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та
вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла
до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2002 року між
Регіональним відділенням ФДМУ по Миколаївській області
(Орендодавець) та ТОВ "Плюс-О.Р." (Орендар) укладено договір №
РОФ-154 оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: м.
Миколаїв, вул. Південна,39-А, яке знаходиться на балансі ДП
"Миколаївська ТЕЦ". Даний договір укладений з додатками, які є
його невід'ємною частиною.
Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01.04.2002
року до 01.04. 2003 року включно. У разі відсутності заяви однієї
із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення
строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається
продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були
передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на
дату продовження цього Договору (пункти 10.1, 10.6 Договору). Iз
матеріалів справи не вбачається заяв сторін про припинення або
зміну Договору, а тому вищевказаний Договір станом на дату
розгляду справи у суді є дійсним і обов'язковим для виконання
сторонами.
Згідно пункту 1.1 Договору, Орендодавець передає, а Орендар
приймає в строкове платне користування нерухоме майно нежитлові
приміщення загальною площею 534,8 кв.м.
Орендар вступає у строкове платне користування майном у
термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання
сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря
власності на це майно. Власником майна залишається держава, а
Орендар користується ним протягом строку оренди (пункти 2.1-2.2
Договору).
Розділом 3 Договору сторонами встановлено розмір та умови
внесення орендної плати, зокрема, орендна плата визначається на
підставі "Методики розрахунку та порядку використання плати за
оренду державного майна", затвердженої постановою КМУ від
04.10.1995 року № 786 ( 786-95-п ) (786-95-п)
(із змінами та доповненнями), і
становить без ПДВ за перший місяць оренди (квітень) 1 444,05 грн.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом
коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції
за наступний місяць. Орендна плата визначається щомісячно згідно з
розрахунком розміру плати за оренду майна і перераховується
Орендарем не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним з
урахуванням щомісячного індексу інфляції безпосередньо до
державного бюджету -у розмірі 70 % орендної плати,
"Балансоутримувачу" -у розмірі 30 % орендної плати, розмір якої
передбачено Додатком № 1 до Договору. Орендар самостійно розділяє
кожен черговий платіж за оренду державного майна та направляє
відповідні частини орендної плати безпосередньо до державного
бюджету та "Балансоутримувачу". Орендар щомісячно до 15 числа
місяця, наступного за звітним, зобов'язаний надати Орендодавцю
платіжні доручення, які підтверджують внесення до державного
бюджету орендної плати на відповідний розділ держбюджету (пункти
3.1, 3.2, 3.4, 3.5 Договору).
Відповідно до пункту 3.7 Договору, орендна плата,
перерахована до державного бюджету несвоєчасно або не в повному
обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені за
кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ,
діючої на період, за який нараховується пеня, враховуючи розмір
такої ставки, яка є найбільшою, включаючи день сплати.
25.06.2002 року Орендодавцем та Орендарем підписано Додаток №
2 до Договору № РОФ-154 від 01.04.2002 року "Акт
приймання-передачі", згідно із яким Регіональне відділення ФДМУ по
Миколаївській області передало, а ТОВ "Плюс-О.Р." прийняло в
строкове платне користування державне нерухоме майно -вбудовані
нежитлові приміщення загальною площею 534,8 кв.м., що розташовані
за адресою: м. Миколаїв, вул. Південна,39-А, яке знаходиться на
балансі ДП "Миколаївська ТЕЦ", загальна вартість яких дорівнює 240
000 грн., згідно з експертною оцінкою станом на 31.01.2002 року.
На виконання умов зазначеного Договору, ВАТ "Миколаївська
ТЕЦ" надало ТОВ "Плюс-О.Р." послуги з оренди нежитлового
приміщення, що підтверджується актами приймання-здачі наданих
послуг (а.с.17-25).
ТОВ "Плюс-О.Р.", в свою чергу, належним чином зобов'язання по
Договору не виконував, а саме порушував умови Договору в частині
проведення розрахунків за орендну плату, зокрема, маючи обов'язок
сплатити в період з квітня 2002 року по жовтень 2003 року 14
219,16 грн., сплатив лише 6 180,97 грн.
12.05.2005 року ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" звернулося до
відповідача з претензією № 09/858, в якій просило останнього
сплатити в добровільному порядку заборгованість в сумі 8 739,42
грн., з урахуванням, індексу інфляції, 3 % річних та пені. Ця
претензія залишена відповідачем без розгляду та задоволення.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення
позивача до місцевого господарського суду за захистом своїх
порушених прав та законних інтересів.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого
господарського суду про задоволення позовних вимог в частині
стягнення з відповідача на користь позивача 8 037,59 грн.
основного боргу, 208,73 грн. збитків від інфляції та 122,67 грн. 3
% річних та вважає, що вимоги та доводи скаржника, викладені в
апеляційній скарзі необгрунтовані та задоволенню не підлягають,
виходячи з наступного.
Пункт 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
від 01.01.2004 року передбачає, що положення цього
кодексу застосовуються до відносин, що продовжують існувати після
набрання ним чинності, в зв'язку з чим, на підставі умов договору
оренди № РОФ-154 від 01.04.2002 року та того, що відносини за цим
договором продовжують діяти, слід застосовувати Цивільний кодекс
України.
Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутності конкретних вимог щодо виконання
зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються
відповідні положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з
урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтею 283 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, за договором оренди одна сторона (орендодавець)
передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у
користування майно для здійснення господарської діяльності. У
користування за договором оренди передається індивідуально
визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний
майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї
споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди
застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом
(пункти 1-2, 6).
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, за договором найму (оренди) наймодавець передає або
зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на
певний строк.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена
індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при
неодноразовому використанні (неспоживна річ) (пункт 1 статті 760
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх
заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання,
враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення
загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою
для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом,
іншими законами або договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших
актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та
вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться.
Згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час
прострочення.
На підставі вище зазначених фактів, норм чинного
законодавства та умов договору оренди № РОФ-154 від 01.04.2002
року, орендар -ТОВ "Плюс-О.Р." несвоєчасно та не в повному обсязі
сплачувало орендну плату, в зв'язку з чим за ним утворилась
заборгованість з орендної плати за період з квітня 2002 року по
жовтень 2003 року в розмірі 8 368,99 грн., з урахуванням, індексу
інфляції, 3 % річних та пені, яка і підлягає стягненню.
Між тим, судова колегія погоджується висновком місцевого
господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог в
частині стягнення пені, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 223 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
передбачено, що при реалізації в судовому порядку
відповідальності за правопорушення у сфері господарювання
застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності,
передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не
встановлено цим Кодексом.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог
про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини 2 статті
258 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони
у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної
давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є
підставою для відмови у позові (частини 3 та 4 статті 267
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
Оскільки позовна заява подана після спливу відповідних
строків, а ТОВ "Плюс-О.Р." заявив ще в суді першої інстанції
клопотання про застосування до позовних вимог позовної давності,
позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені
в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до
висновку про обгрунтованість позовних вимог ВАТ "Миколаївська
теплоелектроцентраль" в частині стягнення 8 037,59 грн. основного
боргу, 208,73 грн. збитків від інфляції та 122,67 грн. 3 % річних,
у зв'язку з чим місцевим господарським судом правомірно винесено
рішення про їх задоволення.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення
господарського суду Миколаївської області від 22.08.2006 року по
справі № 9/280/06 відповідає вимогам чинного законодавства та
матеріалам справи, а тому підстави для його скасування або зміні
відсутні.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Рішення господарського суду Миколаївської області від
22.08.2006 року по справі № 9/280/06 залишити без змін, а
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Плюс-О.Р." без задоволення.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
набирає законної сили з дня її
прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у
касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.I. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров