4/450 Про стягнення вартості переданої продукції - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВС"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.01.2007

у справі № 4/450

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш лан"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВС"

про стягнення 50977,65 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 44973,05 грн. заборгованості за передану продукцію, 4091,10 грн. пені, 1259,24 грн. індексу інфляції, 654,26 грн. 3% річних, а всього 50977,65 грн. за договором № 140/02 від 21.04.2005.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2007 у справі № 4/450 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

21.04.2005 між сторонами по справі укладено договір купівлі-продажу цукрових буряків за № 140/02, відповідно до п. 1.1 якого позивач передає, а відповідач приймає та оплачує цукрові буряки, вирощені у 2005році.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна на продукцію становить 174,00 грн. за одну тону продукції, в тому числі ПДВ - 29,00 грн.

Додатковою угодою № 7/1 від 05.10.2005 до договору, пункт 5.1 договору було викладено в новій редакції за якою ціна на продукцію склала 210,00 грн. за одну тону продукції, в тому числі ПДВ -35,00грн.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу продукцію в кількості 703,233 тон залікової ваги, тобто ваги продукції, що підлягає оплаті на загальну суму 147 678,93 грн.

Згідно п. 4.3 договору зобов'язання продавця вважається виконаним належним чином та в повному обсязі після передачі продукції покупцю за адресою, зазначеною в п. 3.1.2 в кількості, що зазначена в п 1.3 даного договору та підписання обома сторонами відповідного Акту прийому-передачі та/або накладної на передачу продукції, оформлення інших первинних документів, виконання всіх зобов'язань по даному договору.

Прийом-передача товару за договором № 140/02 від 21.04.2005 підтверджується приймальними накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями № 872385 від 31.10.2005 та № 1600988 від 21.11.2005 на отримання відповідачем від позивача 361,0 т і 343,0 т цукрових буряків.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, про недоведення позивачем факту поставки товару, спростовуються вищезазначеними документами.

Згідно п.п. 3.2.2 п. 3.2 договору покупець зобов'язаний оплатити продукцію у відповідності до умов договору.

Відповідно до п. 5.6 договору кінцевий розрахунок за отриману продукцію здійснюється по факту її поставки після підписання акту прийому-передачі продукції протягом одного місяця не пізніше 31.12.2005.

Платіжним дорученням № 382 від 25.10.2005 відповідач частково розрахувався в розмірі 15 000,00 грн. за передану за договором продукцію.

Частина зобов'язань відповідача перед позивачем по оплаті продукції в розмірі 87 705,88 грн. була припинена на підставі ст. 203 Господарського кодексу України (436-15) шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, підтвердженням чого є заява про залік зустрічних однорідних вимог від 30.06.2006 № 128, яка була направлена на адресу відповідача.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за передану продукцію складає 44 973,05 грн. (147 678,93 грн. - 150 000 грн. - 87 705,88 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України (435-15) покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України (436-15) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 525 ЦК України (435-15) встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України (435-15) визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав покладені на нього зобов'язання щодо сплати вартості продукції у встановлений договором строк, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 44 973,05 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (436-15) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України (436-15) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин повинен сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 7.3 договору за неналежне виконання своїх обов'язків сторони передбачили відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день такого невиконання.

У зв'язку з викладеним суд першої інстанції правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 4091,10 грн. за неналежне виконанням зобов'язань за договором № 140/02 від 21.04.2005.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4091,01 грн. індексу інфляції та трьох процентів річних у сумі 654,26 грн. правомірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВС" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2007 у справі № 4/450 - скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України (1798-12) , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВС" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2007 у справі № 4/450 - без змін.