ЛЬВIВСЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
02.10.06 Справа № 1/74-42
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Духа Я.В.
Зданкевича З.I.
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства
"Ківерцівський механічний завод" № 177 від 03.08.2006 р.
на рішення Господарського суду Волинської області від
14.06.2006 р.
у справі № 1/74-42
за позовом Колективного підприємства фабрики "Лучанка",
м.Луцьк
до Державного підприємства "Ківерцівський механічний завод",
м.Ківерці Волинської обл.
про стягнення 9 035 грн. за договором оренди
За участю представників сторін:
від позивача -не з"явився;
від відповідача -Кузь В.В. (представник, доручення № 2 від
29.09.2006 р. в матеріалах справи)
Представнику відповідача роз"яснено його права й обов"язки,
передбачені ст.22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Заяв про відвід суддів
не поступало, від здійснення технічної фіксації судового процесу
відповідач відмовився.
Рішенням Господарського суду Волинської області від
14.06.2006 р. у справі № 1/74-42 (суддя Гончар М.М.) позов
задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь
позивача 7 140, 06 грн. заборгованості за оренду, 277, 39 грн.
пені у зв"язку з неналежним виконанням відповідачем своїх
зобов"язань за договором оренди від 01.10.2004 р. № 8, а в
задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну
скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду
скасувати та прийняти нове рішення з наступних підстав: фактично
приміщення в оренду не передавалось, оскільки відсутній акт
приймання-передачі, то нарахування орендної плати проведено
безпідставно.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду
першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без
задоволення, оскільки відповідач не виконував належним чином умови
договору, не вносив орендної плати, листом від 05.04.2005 р. № 25,
адресованим позивачу, просив припинити дію договору, тобто тим
самим визнав факт існування договірних зобов"язань, а 14.05.2005
р. гарантійним листом № 3 гарантував позивачу оплату боргу до
15.05.2005 р.
Позивач своїм конституційним правом на захист прав і
охоронюваних законом інтересів не скористався, явки повноважного
представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не
повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце
розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повернення поштового
повідомлення з підписом про отримання ухвали (поштове повідомлення
про вручення знаходиться в матеріалах справи).
Оскільки явка повноважних представників сторін ухвалою суду
апеляційної інстанції від 04.09.2006 р. була визнана
необов"язковою, а на власний розсуд, що не перешкоджає розгляду
апеляційної скарги по суті, то за таких обставин колегія суддів
вважає за доцільне переглянути справу у відсутності представника
позивача за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.10.2004 р. між
Колективним підприємством фабрикою "Лучанка" (орендодавець за
договором, позивач у справі) і Державним підприємством
"Ківерцівський механічний завод" (орендар за договором, відповідач
у справі) було укладено договір оренди № 8, за яким орендодавець
передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле
приміщення загальною площею 52, 9 м-2 під офіс, за що щомісячно не
пізніше 5 числа поточного місяця сплачує орендну плату шляхом
перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця (п.3.1.
договору, а.с.9-10), а в п.3.4 сторони визначили, що така оплата
проводиться з 01.10.2004 р.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи,
оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника
відповідача, колегія Львівського апеляційного господарського суду
вважає, що апеляційну скаргу Державного підприємства
"Ківерцівський механічний завод" слід задоволити частково, рішення
Господарського суду Волинської області від 14.06.2006 р. у справі
№ 1/74-42 скасувати в частині стягнення 1 918, 82 грн.
заборгованості за телефонні розмови, 63, 48 грн. за
теплопостачання та прийняти нове рішення, яким у задоволенні
позовних вимог у цій частині відмовити. В решті рішення суду
залишити без змін.
При цьому колегія виходила з наступного.
Згідно з ст.193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
(далі -ГК України ( 436-15 ) (436-15)
) та ст.526 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) суб'єкти господарювання та інші
учасники господарських відносин повинні виконувати господарські
зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових
актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання
зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно
ставляться.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з
матеріалів справи, 01.10.2004 р. між сторонами був укладений
договір оренди № 8 нежитлового приміщення загальною площею 52, 9
м-2 під офіс терміном дії до 01.09.2005 р. (а.с.9-10), пунктом 2.1
якого передбачено право відповідача користуватися цим приміщенням
не раніше дати підписання договору (01.10.2004 р.) й акта
приймання-передачі, а також порядок розрахунків (п.3.1), де
визначено, що орендна плата починає проводитись з 01.10.2004 р. та
її розмір становить 793, 5 грн. за місяць (п.3.4).
Однак відповідач у порушення умов згаданого договору не
проводив оплати за користування орендованим приміщенням, жодних
доказів цього як суду першої, так і суду апеляційної інстанції не
подав. Тому колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно
на підставі наявних у матеріалах справи доказів задоволив позовні
вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5
157, 76 грн. заборгованості по орендній платі за період з жовтня
2004 року по 15 квітня 2005 року, оскільки листом відповідача від
04.04.2005 р. № 069 дія договору була припинена з 15.04.2005 р. за
згодою сторін (а.с.22). У цьому ж листі відповідач зобов"язувався
погасити заборгованість за оренду приміщення, отже, тим самим
підтвердив факт користування ним. Крім цього, листом від
14.05.2005 р. № 071 відповідач вдруге гарантував оплату
заборгованості до 18.05.2005 р. (а.с.23).
Дані обставини спростовують доводи апеляційної скарги
відповідача щодо нез"ясування судом першої інстанції всіх обставин
справи, а саме: факту передачі приміщення в оренду у зв"язку з
відсутністю акта приймання-передачі приміщення, оскільки
відповідно до п.1.1 укладеного договору орендодавець передає, а
орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення
загальною площею 52, 9 кв. м, то в даному випадку не потрібно
документального оформлення факту передачі орендованого майна у
вигляді окремо складеного акту приймання-передачі, тобто порядок
передачі орендованого приміщення визначений у договорі.
Як передбачено п.3.8 договору, відповідач сплачує позивачу
пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми
заборгованості за кожен день прострочки, тому місцевий
господарський суд правомірно задоволив позовні вимоги частково,
стягнувши пеню в розмірі 277, 39 грн. за період з 01.10.2004 р. по
15.04.2005 р. з врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, якою передбачено припинення нарахування штрафних
санкцій за прострочення виконання зобов"язання через 6 місяців від
дня, коли зобов"язання мало бути виконано.
Крім того, судом першої інстанції стягнуто з відповідача 1
918, 82 грн. заборгованості за телефонні розмови, 63, 48 грн. за
теплопостачання, всього на загальну суму 1 982, 3 грн., яку
безпідставно включив у суму заборгованості по орендній платі.
Проте колегія суддів з цим погодитись не може з огляду на
наступне.
Пунктом 3.3 договору сторони передбачили оплату орендаря за
комунальні послуги тільки за водопостачання та водовідведення, в
ньому відсутні дані про надання в користування відповідачу
телефоном № 4-23-81.
Як зазначено в розшифровці міжміських телефонних переговорів,
його абонентом є Колективне підприємство фабрика "Лучанка", тобто
позивач у справі, а не Державне підприємство "Ківерцівський
механічний завод", а будь-які інші докази, які б підтвердили факт
передачі зазначеного номеру телефона в користування відповідачу, в
матеріалах справи відсутні і на вимогу ухвали суду апеляційної
інстанції від 04.09.2006 р. позивачем не представлені.
Так само не підтверджена жодними належними доказами і вимога
щодо сплати заборгованості по оплаті 63, 48 грн. за
теплопостачання, а посилання позивача на відсутність скарг на
погане опалення та неможливість відключити від системи окремі
приміщення як належний доказ підставності стягнення зазначеної
суми апеляційний господарський суд не приймає до уваги у зв"язку з
їх недоведеністю.
В силу ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог та заперечень.
Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського
апеляційного господарського суду вважає, що доводи скаржника
документально обгрунтовані, базуються на законодавстві, що регулює
дані правовідносини, а тому підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Ківерцівський
механічний завод" задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від
14.06.2006 р. у справі № 1/74-42 скасувати в частині стягнення 1
918, 82 грн. заборгованості за телефонні розмови, 63, 48 грн. за
теплопостачання та прийняти нове рішення, яким у задоволенні
позовних вимог у цій частині відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
3. Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно
розміру задоволених позовних вимог.
Доручити Господарському суду Львівської області видати
відповідні накази.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
6. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Я.В.Дух
Суддя З.I.Зданкевич