4/377-пд-06 Про визнання недійсним з моменту укладення договору про реструктуризацію заборгованості із застосуванням двосторонньої реституції - Текст документа

Приватним підприємцем ОСОБА_1, м. Херсон було подано позов до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", м. Херсон і Херсонських міських електромереж Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", м. Херсон про визнання недійсною з моменту укладення угоди НОМЕР_3 про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості від 13.02.2004р., укладену між позивачем і відповідачем-1, із застосуванням двосторонньої реституції шляхом стягнення з відповідача-1 грошових коштів в сумі 8346,48 грн., а також про стягнення суми 2335,28 грн. збитків, спричинених незаконним відключенням електроенергії, суми 8346,48 грн. збитків, спричинених зловживанням відповідачем-1 своїм монопольним становищем та суми 5500,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього - в сумі 24528,24грн. (відповідно до уточнених позовних вимог - том 1, а.с. 121 - 123).

Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 29.01.2007р. у справі № 4/377-ПД-06 (rs389858) (суддя Ємленінова З.I.) позов задовольнив частково: визнав недійсною угоду про реструктуризацію боргу НОМЕР_3 від 13.02.2004р. Стягнув з відповідача-1 на користь позивача суму 8346,48 грн. коштів, отриманих за недійсною угодою, суму 10.681,76 грн. збитків. В стягненні суми 5500,00 грн. моральної шкоди відмовлено. Провадження у справі відносно відповідача-2 припинено.

Рішення суду мотивовано тим, що при укладенні договору про реструктуризацію боргу від 13.02.2004р. НОМЕР_3 позивач діяв під впливом помилки щодо достовірності здійсненого ним порушення правил користування електричною енергією, зазначеного в акті експертизи від 14.01.2004р. та в акті НОМЕР_4, на підставі якого нарахована сума недоврахованої електроенергії. На підставі цього судом визнані обгрунтованими вимоги щодо стягнення суми 10.681,76 грн. збитків, посилаючись, серед іншого, на протиправність дій відповідача-1 по відключенню позивача від енергозабезпечення. В частині відмови у задоволенні позову про стягнення суми 5500,00 грн. моральної шкоди рішення суду мотивовано недоведеністю позивачем того, що винні дії відповідача мали негативний вплив на стан здоров'я позивача. Провадження у справі відносно відповідача-2 припинено у зв'язку з тим, що ХМЕМ ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" не є юридичною особою, а отже не може бути стороною в господарському процесі.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ВАТ "ЕК "Херсонобленерго", відповідач-1 у справі, вказує на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права; судом недостатньо досліджені докази, які мають істотне значення для справи. Зазначає, що актом НОМЕР_4зафіксовано виявлене порушення ПКЕЕ, а саме - на електролічильнику НОМЕР_5 замість пломб державного повірника встановлені фальсифіковані пломби, у зв'язку з чим лічильник позивача непридатний для проведення розрахунків за спожиту електроенергію. За результатами експертизи електролічильника НОМЕР_5 складено акт НОМЕР_6. Акт НОМЕР_4і акт НОМЕР_6 були погоджені споживачем та підписані без зауважень. На підставі акта про порушення ПКЕЕ уповноваженими представниками відповідача було визначено обсяг недоврахованої електроенергії та виписано позивачу додатковий рахунок на суму 8259,06 грн. Позивач 12.02.2004р. звернувся до відповідача з листом, в якому було проханням про реструктуризацію суми боргу по акту НОМЕР_4на 12 місяців. Прохання позивача відповідачем було частково задоволено шляхом укладення угоди НОМЕР_3 про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості з розстрочкою погашення суми боргу на протязі 4-х місяців. В спірній угоді помилково зазначена дата складання акту порушення ПКЕЕ - 13.02.2004р. замість 16.02.2004р., що є технічною помилкою. Рішення Адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 27.12.2004р. за № 40/п-1 містить загальні висновки щодо порушення відповідачем-1 законодавства про захист економічної конкуренції і не може бути безумовною підставою для повернення відповідачем-1 отриманих від заявників коштів, а також для визнання угоди НОМЕР_3 від 13.02.2004р. недійсною. Оскільки позивачем своєчасно не було оплачено додатковий рахунок по акту НОМЕР_4, відповівдач-1 направив 26.01.2004р. позивачу попередження про відключення від електромереж з 04.02.2004р. і в цей день позивача було відключено від електромереж, про що свідчить акт-розпорядження НОМЕР_7. В період з 04.02.2004р. по 25.03.2004р. об'єкт позивача - лазнево-оздоровчий комплекс був відключений від електропостачання на підставі норм чинного законодавства України. Позивачем не доведено факту введення його відповідачем-1 в оману при укладенні угоди НОМЕР_3 від 13.02.2004р.

Просить рішення господарського суду Херсонської області від 29.01.2007р. у справі № 4/377-ПД-06 (rs389858) скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

ПП ОСОБА_1, позивач у справі, в запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що доводи відповідача-1 не відповідають дійсності та суперечать зібраним у справі доказам. Зазначає, що відповідач-1 своїми діями привів до помилкового уявлення позивача відносно необхідності укладення договору з ВАТ "ЕК "Херсонобленерго", в силу якого позивач повинен був здійснити на його користь виплату штрафних санкцій за порушення ПКЕЕ. Позивач був позбавлений можливості правильно сприймати предмет спірної угоди, наявність заборгованості перед відповідачем, свої обов'язки по внесенню платежів і право відповідача вимагати сплату таких платежів. Укладення спірної угоди було здійснено під впливом помилки (омани) відносно її істотних умов. Відповідач неправомірно припинив електропостачання об'єкта позивача.

Просить рішення господарського суду Херсонської області від 29.01.2007р. у справі № 4/377-ПД-06 (rs389858) залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Від Херсонських міських електромереж ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" відзиву на апеляційну до суду не надходило. Вказана особа законним правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористалась. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Про причини неявки суду не повідомила. Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами, у відсутності зазначеного учасника судового процесу, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1170 від 11.11.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А., Шевченко Т.М.

В судовому засіданні 12.04.2007р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

За клопотанням представників сторін розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як випливає з матеріалів справи, 15.03.2001р. між ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" (постачальник) і ПП ОСОБА_1 (споживач) був укладений договірНОМЕР_8 постачання електроенергії, згідно з п.1.1 якого постачальник відпускає і передає електроенергію до межі балансової належності своїх електромереж, а споживач приймає і оплачує електроенергію відповідно до умов договору, чинного законодавства, Правил користування електричної енергією, Правил улаштування електроустановок, Правил технічної експлуатації, інших норм, а також тарифів, що діють на момент розрахунку.

За умовами вказаного договору, відповідач-1 зобов'язався забезпечувати позивача постачанням електроенергії на лазнево-оздоровчому комплексі, що знаходиться в користуванні позивача на умовах договору оренди НОМЕР_9.

16.01.2004р. відповідачем-1 складено акт про порушення правил користування електричною енергією НОМЕР_4. В акті зазначено, що на електролічильнику позивача замість справжніх пломб державного повірника встановлені фальсифіковані підроблені пломби. Лічильник непридатний для проведення розрахунків за спожиту електроенергію. Вказані висновки зроблені з посиланням на акт НОМЕР_6, в якому зазначено про непридатність лічильника для подальшої експлуатації.

На підставі акту НОМЕР_4відповідачем-1 був надісланий позивачу додатковий рахунокНОМЕР_8 за січень 2004р. на суму 8259.06 грн., а також попередження НОМЕР_10 з повідомленням про відключення від електропостачання з 04.02.2004р., якщо до 03.02.2004р. не буде сплачена сума 8259,06 грн., донарахована на підставі акту про порушення ПКЕЕ НОМЕР_4.

Позивач звернувся до Херсонських міських електромереж із заявою від 13.02.2004р. про проведення реструктуризації боргу на 12 місяців по додатковому рахункуНОМЕР_8 за січень 2004 за актом НОМЕР_4.

13.02.2004р. між ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" (кредитор) і ПП ОСОБА_1 (боржник) була укладена угода НОМЕР_3 про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості, згідно до умов якої боржник визнає в повному обсязі заборгованість за спожиту електричну енергію перед кредитором в сумі 8346,48 грн. відповідно до акту про порушення ПКЕЕ НОМЕР_4, у т.ч.: в сумі 8293,43 грн. активної спожитої електроенергії з ПДВ, в сумі 46,63 грн. пені, в сумі 4,43 грн. інфляційних витрат, та в сумі 1,99 грн. 3-х % річних.

У відповідності з п.2.1 угоди, боржник зобов'язується починаючи з 25.02.2004р. щомісячно протягом 4 місяців перераховувати на рахунок кредитора платіж з реструктуризованої суми, за яким наступив строк оплати, з обов'язковим перерахуванням коштів за поточне споживання активної електроенергії - 100%.

За змістом п.2.2 угоди, сплата боргу проводиться наступним чином:

- до 25.02.2004р. - сплачується 4,43 грн. інфляційних, 1,99 грн. 3-х % річних, 46,63 грн. пені, 2032,95 грн. активно спожитої електроенергії;

- до 25.03.2004р. - 2086,00 грн. активно спожитої електроенергії;

- до 25.04.2004р. - 2086,00 грн. активно спожитої електроенергії;

- до 25.05.2004р. - 2088,48 грн. активно спожитої електроенергії.

Всього - на суму 8346,48 грн.

На виконання угоди НОМЕР_3 від 13.02.2004р. позивачем було перераховано відповідачу-1 суму 8346,48 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 49 - 56, Т.1).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач-1 своїми діями у вигляді виявлення правопорушення ПКЕЕ і встановлення вини позивача у його скоєнні, ввів останнього в оману відносно необхідності укладення угоди НОМЕР_3 про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості від 13.02.2004р., в силу якої позивач повинен здійснити виплату штрафних санкцій за порушення ПКЕЕ. Позивач зазначає, що на момент укладення угоди НОМЕР_3 він був позбавлений можливості правильно сприймати предмет зазначеного договору, наявність заборгованості перед відповідачем, свої обов'язки по внесенню платежів і право відповідача-1 вимагати сплату вказаних платежів. Внаслідок цього, позивач вважає, що сума 8346,48 грн. грошових коштів, які він повинен був вилучити зі свого господарського обороту для оплати вимог відповідача-1, є збитками, які мають бути відшкодовані відповідачем-1. Позивач, з посиланням на протиправні дії відповідача у спірних відносинах, вказує на спричинення йому моральної шкоди відповідачем, розмір якої оцінений в сумі 5500,00 грн. В обгрунтування позову позивач посилається також на те, що внаслідок протиправних дій відповідача, на протязі всієї відсутності електропостачання, лазнево-оздоровчий комплекс мусив простоювати, що позбавило позивача можливості отримати доход від надання послуг, який ним був би отриманий при наявності електроенергії. Розмір збитків у вигляді неотриманого доходу визначений в сумі 1471,68 грн., а вартість послуг аудитора по визначенню розміру неотриманого доходу склала суму 250,00 грн. На підставі п.9.4 ПКЕЕ позивачем розрахована п'ятикратна вартість недоотриманої електроенергії, розмір якої склав суму 613,60 грн. Загальна сума збитків, пов'язаних з відключенням енергопостачання об'єкта позивача склала суму 2335,28 грн. У зв'язку з цим, в позові ставиться вимога про визнання недійсною з моменту укладення угоди НОМЕР_3 про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості від 13.02.2004р., укладену між позивачем і відповідачем-1, із застосуванням двосторонньої реституції шляхом стягнення з відповідача-1 грошових коштів в сумі 8346,48 грн., а також про стягнення суми 2335,28 грн. збитків, спричинених незаконним відключенням електроенергії, суми 8346,48 грн. збитків, спричинених зловживанням відповідачем-1 своїм монопольним становищем та суми 5500,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Уточнені позовні вимоги грунтуються на приписах ст.ст. 216, 218, 224, 255, 275 ГК України (436-15) , ст.ст. 15, 16, 22, 23, 216, 229, 611, 1166, 1167 ЦК України (435-15) , ч.1 ст.13, п.2 ст.50, ст.55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) .

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.7.31 "Правил користування електричною енергією", затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28 (z0417-96) (у редакції постанови НКРЕ 22.08.2002р. № 928), у разі виявлення уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці оформляється двосторонній акт порушень за встановленою формою.

Акт складається у присутності представника споживача в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача підписати акт робиться запис про відмову.

Як вказувалось вище, 16.01.2004р. представниками ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" складено акт про порушення правил користування електричною енергією НОМЕР_4. В акті зазначено, що на електролічильнику позивача замість справжніх пломб державного повірника встановлені фальсифіковані підроблені пломби. Лічильник непридатний для проведення розрахунків за спожиту електроенергію. Вказані висновки зроблені з посиланням на акт НОМЕР_6, в якому зазначено про непридатність лічильника для подальшої експлуатації. Один примірник акта НОМЕР_4 був переданий позивачу.

Згідно з п.7.32 ПКЕЕ, на підставі акта порушень, погодженого споживачем, уповноваженими представниками постачальника електричної енергії за регульованим тарифом визначаються обсяг недоврахованої електроенергії та/або сума завданих споживачем збитків та виписуються споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України.

Кошти за недовраховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Сума збитків перераховується споживачем на поточний рахунок постачальника електричної енергії або електропередавальної організації.

Матеріали справи свідчать про те, що на підставі акту НОМЕР_4відповідачем-1 був надісланий позивачу додатковий рахунокНОМЕР_8 за січень 2004р. на суму 8259.06 грн., а також попередження НОМЕР_10 з повідомленням про відключення від електропостачання з 04.02.2004р., якщо до 03.02.2004р. не буде сплачена вищевказана сума 8259,06 грн.

В подальшому, на підставі заяви позивача від 13.02.2004р. про проведення реструктуризації боргу по додатковому рахункуНОМЕР_8 за січень 2004 за актом НОМЕР_4, між ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" і ПП ОСОБА_1 була укладена угода НОМЕР_3 про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості від 13.02.2004р.

Позивач посилається на те, що вказана угода укладена внаслідок помилки.

Відповідно до ст.229 ЦК України (435-15) , яка визначена позивачем у якості підстави позову, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Iстотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

В п.13 Роз'яснення ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зазначено, що вимоги про визнання недійсними угод, укладених внаслідок помилки, розглядаються господарськими судами за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. Помилка в мотивах угоди, а також неправильна уява про норму права не підпадають під ознаки ст.56 ЦК УРСР (1540-06) (в даному випадку - ст.229 ЦК України (435-15) ).

В силу наведеного, позивач у відповідності зі ст.ст. 33, 34 ГПК України (1798-12) повинен довести те, що при укладенні угоди НОМЕР_3 про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості від 13.02.2004р. він неправильно сприймав предмет вказаної угоди чи інші істотні умови угоди, що вплинуло на його волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена.

Доказами наявності помилки в укладенні угоди НОМЕР_3 позивач вважає наявність рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України НОМЕР_11 у справі № 8/1-04 та постанову Вищого господарського суду України від 24.01.2006р. у справі № 8/75-О-05 (за позовом ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК НОМЕР_11 у справі № 8/1-04).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України НОМЕР_11 у справі № 8/1-04 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано, що ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" займає монопольне становище на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом в межах Херсонської області з часткою у 100 відсотків. Визнані дії ВАТ "ЕК "Херсонобленерго", які полягають у спонуканні споживачів електричної енергії - суб'єктів підприємницької діяльності, через загрозу припинення електропостачання їх об'єктів, до сплати на користь ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" грошових сум, донарахованих цим споживачам по актах про порушення Правил користування електричною енергією (як узгоджених, так і не узгоджених споживачем) та на підставі висновків експертизи оригінальності відтиску тавра державного повірника, запровадженої ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" в порушення чинного законодавства, при не доведенні факту втручання споживачів в роботу приладу обліку електроенергії, з метою заниження його показників, зокрема у випадку цілісності пломб ВАТ "ЕК "Херсонобленерго", є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п.2 ст.50, ч.1 ст.13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, що призвело до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання, які були б неможливими при умовах існування значної конкуренції на ринку. За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" накладено штраф відповідно до ч.2 ст.52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) . Також, зобов'язано ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

З зазначеного рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету НОМЕР_11 у справі № 8/1-04 вбачається, що воно містить лише загальні висновки щодо порушення ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" законодавства про захист економічної конкуренції. Вказане рішення прийнято у відповідності з приписами Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (3659-12) , Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , "Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України", затвердженого Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001р. № 32-р., "Правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України", затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994р. № 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998р. № 169-р).

Тобто рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ніяким чином не може бути пов'язано з обставинами неправильного сприйняття позивачем предмету угоди НОМЕР_3 про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості від 13.02.2004р. або інших істотних умов угоди при її укладенні з ВАТ "ЕК "Херсонобленерго". Рішення адміністративної колегії безпосередньо не впливає на права та обов'язки сторін за спірною угодою.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2006р. у справі № 8/75-О-05, на яку посилається позивач, було залишено без змін рішення господарського суду Херсонської області від 12.04.2005р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.06.2005р. у справі № 8/75-О-05, а касаційна скарга ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" - без задоволення. Предметом позовних вимог у справі № 8/75-О-05 було визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 27.12.2004р. №40/П-1 у справі №8/1-04. Вказаними судовими рішеннями встановлена відсутність порушень чинного законодавства при прийнятті Херсонським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України вищевказаного рішення НОМЕР_11 у справі № 8/1-04 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Постанова Вищого господарського суду України від 24.01.2006р. у справі № 8/75-О-05 по своїй суті не може впливати на сприйняття або уявлення позивача стосовно предмету або інших істотних умов спірної угоди НОМЕР_3.

Наявність рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення НОМЕР_11 у справі № 8/1-04 та постанови Вищого господарського суду України від 24.01.2006р. у справі № 8/75-О-05, а також викладені в зазначених документах обставини не зачіпають природу спірної угоди НОМЕР_3. Крім того, зазначені документи з'явились значно пізніше аніж була укладена спірна угода між позивачем і відповідачем-1 від 13.02.2004р.

Слід також зазначити, що постанова Вищого господарського суду України від 24.01.2006р. у справі № 8/75-О-05, у відповідності зі ст.35 ГПК України (1798-12) , не має преюдиціального значення при розгляді справи № 4/377-ПД-06, оскільки в ній брали участь інші сторони.

Посилання в спірній угоді на наявність акту про порушення ПКЕЕ від 13.01.2004р., а не від 16.01.2004р. є не що іншим як технічною помилкою, що виникла при друкуванні даної угоди. Наявність будь-яких інших актів про порушення позивачем ПКЕЕ сторонами до суду не надано.

Таким чином, зазначені позивачем обставини щодо наявності помилки при укладенні спірної угоди НОМЕР_3 від 13.02.2004р. та надані документи щодо їх підтвердження не є доказами неправильного сприйняття позивачем предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на його волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена.

Згідно з Роз'ясненням ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивачем всупереч вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України (1798-12) , не були доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог в частині визнання недійсною угоди НОМЕР_3 про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості від 13.02.2004р., а саме: наявності помилки (в розумінні ст.229 ЦК України (435-15) ) при укладенні зазначеної угоди.

Таким чином, позовна вимога про визнання недійсною угоди НОМЕР_3 від 13.02.2004р., укладеної між позивачем і відповідачем-1, є необгрунтованою і не підлягає задоволенню. Відповідно, і відсутні підстави для проведення в порядку ст.216 ЦК України (435-15) двосторонньої реституції за вказаною угодою шляхом стягнення з відповідача-1 на користь позивача грошових коштів в сумі 8346,48 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 8346,48 грн., які позивачем сплачені відповідачу-1 за угодою НОМЕР_3 про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості від 13.02.2004р., то слід зазначити наступне.

Статтями 610, 611 ЦК України (435-15) передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ст.22 ЦК України (435-15) , особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.623 ЦК України (435-15) , боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У відповідності зі ст.224 ГК України (436-15) , учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України (436-15) передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.2 ст.218 ГК України (436-15) , учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Обставини справи свідчать про те, що грошові кошти в сумі 8346,48 грн., які заявлені до стягнення у формі збитків, позивачем було сплачено відповідачу-1 на підставі угоди НОМЕР_3 про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості від 13.02.2004р.

Як зазначає позивач, сплачену відповідачу-1 суму коштів в розмірі 8346,48 грн. він вимушений був вилучити зі свого господарського обороту для оплати незаконних вимог ВАТ "ЕК "Херсонобленерго", який зловживав своїм монопольним становищем, і зазначена сума є збитками, що мають бути відшкодовані відповідачем-1.

Однак, позивачем не враховується, що сума 8346,48 грн. сплачена ним відповідачу-1 на підставі діючої угоди НОМЕР_3, умови якої є обов'язковими до виконання на підставі ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України (435-15) , ст.193 ГК України (436-15) , а позивачем не було доведено у встановленому законом порядку укладення зазначеної угоди внаслідок помилки.

Позивачем також не зазначено, яке саме зобов'язання було порушено відповідачем-1 за угодою НОМЕР_3 від 13.02.2004р., внаслідок чого у позивача виникло право вимагати стягнення з ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" збитків.

При цьому, не приймаються до уваги посилання позивача на приписи ст.55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , якою передбачено, що особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.

Так, з зазначених вище рішення адміністративної колегії Херсонського обласного територіального відділення АМК НОМЕР_11 у справі № 8/1-04 та постанови Вищого господарського суду України від 24.01.2006р. у справі № 8/75-О-05, на які посилається позивач, не вбачається спричинення останньому збитків при укладенні та виконанні угоди НОМЕР_3 від 13.02.2004р. До того ж, поняття "шкода", про яке йдеться в ст.55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , має інше правове навантаження аніж поняття "збитки". Вказані поняття не є рівнозначними за своїм правовим змістом.

Позовна вимога про стягнення суми 2335,28 грн. збитків, спричинених незаконним відключенням електроенергії, є безпідставною з наступних обставин.

До вказаної суми позивачем включено суму 1471,68 грн. неотриманого доходу внаслідок простою лазнево-оздоровчого комплексу, суму 250,00 грн. вартості послуг аудитора по визначенню розміру неотриманого доходу та суму 613,60 грн. п'ятикратної вартості недоотриманої електроенергії.

Відповідно до п.п.5 п.8.3 ПКЕЕ, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання (передачу) йому електричної енергії (у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади) у разі несплати за недовраховану електричну енергію, визначену у відповідності до погодженого споживачем акта про порушення.

Обставини справи свідчать про те, що оскільки позивачем не було своєчасно оплачено додатковий рахунок по акту НОМЕР_4на суму 8259,06 грн., йому було направлено попередження НОМЕР_10 з повідомленням про відключення від електропостачання з 04.02.2004р., якщо до 03.02.2004р. не буде сплачена сума 8259,06 грн., донарахована на підставі акту про порушення ПКЕЕ НОМЕР_4. Вказане попередження направлено до укладення угоди НОМЕР_3 від 13.02.2004р.

04.02.2004р. позивача було відключено від електромереж з ТП-13, що підтверджується актом-розпорядженням НОМЕР_7.

Пунктом 8.5 ПКЕЕ передбачено, що після усунення споживачем порушень, зазначених у пунктах 8.3 та 8.4 цих Правил, оплати послуг з відновлення електропостачання, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) протягом 5 робочих днів з дня оплати споживачем вартості послуг з відновлення електропостачання (технічного забезпечення електропостачання споживача) відновлює споживачеві відпуск електричної енергії в обсягах, що передували частковому або повному обмеженню постачання електричної енергії (технічного забезпечення електропостачання).

25.03.2004р. позивачем було сплачено кошти на оплату вартості послуг з відновлення електропостачання, що підтверджується банківською випискою від 25.03.2004р., внаслідок чого позивача було підключено до електромереж, про що свідчить акт-розпорядження від 25.03.2004р.

Щодо доводів позивача про його відключення відповідачем від електромереж 22.03.2004р., то слід зазначити, що згідно журналу реєстрації пошкоджень в електричних мережах 0,4 кВ, на вказану дату працівниками ХМЕМ проводились роботи, пов'язані з ліквідацією аварійної ситуації. Отже, відключення позивача від електромереж 22.03.2004р. не проводилось, а причиною відсутності електроенергії стала аварійна ситуація.

Таким чином, позивачем не доведено обставини щодо незаконності відключення його об'єкту від електромереж.

Відповідно до п.9.4 ПКЕЕ, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом несе відповідальність перед споживачем електричної енергії у розмірі п'ятикратної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання, спричиненого діями (бездіяльністю) постачальника електричної енергії.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом несе відповідальність перед споживачем за дотримання погодженого рівня надійності електропостачання у відповідності до умов договору.

Збитки споживача внаслідок перерви в електропостачанні та недотримання порядку переведення на аварійну та технологічну броню з вини постачальника електричної енергії за регульованим тарифом відшкодовуються останнім відповідно до законодавства України.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом несе відповідальність за дотримання умов договору та цих Правил щодо припинення або часткового обмеження електропостачання.

Оскільки у спірних правовідносинах відсутня обставина переривання позивачу електропостачання, спричиненого винними діями (бездіяльністю) постачальника електричної енергії, то відповідно відсутні підстави для стягнення з відповідача суми 613,60 грн. п'ятикратної вартості недоотриманої електроенергії.

Не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення суми 1471,68 грн. неотриманого доходу внаслідок простою лазнево-оздоровчого комплексу, у зв'язку з відсутністю вини відповідача 1 у відключенні об'єкту позивача від електроенергії та відсутністю причинного зв'язку між діями відповідачів та збитками позивача.

Заявлена до стягнення сума 250,00 грн. збитків за послуги аудитора по визначенню розміру неотриманого доходу не підлягає задоволенню, оскільки вказані витрати в будь-якому випадку не перебувають в причинному зв'язку з діями відповідачів; такі витрати не носять обов'язкового характеру.

Щодо позовної вимоги про стягнення суми 5500,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Статтею 611 ЦК України (435-15) визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування моральної шкоди.

Згідно зі ст.23 ЦК України (435-15) , особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, ... ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст.1167 ЦК України (435-15) , моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В п.3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 (v0004700-95) від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується (п.4 Постанови).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), яких зазнав позивач, та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви (п.9 Постанови).

Як на спричинення відповідачами позивачу моральної шкоди, останній посилається на звинувачення його з боку відповідачів у підробці пломб на приладах обліку електроенергії в присутності співпрацівників приватного підприємця, що негативно вплинуло на його престиж керівника лазнево-оздоровчого комплексу. Як зазначає позивач, примушування його до укладення договору про реструктуризацію боргу, під загрозою відключення електроенергії, було принизливим для нього, у зв'язку з відсутністю заборгованості та цілісності пломб. На думку позивача, необгрунтоване відключення електроенергії з боку відповідача, при відсутності інших джерел енергопостачання, зробило неможливим здійснення господарської діяльності, що примусило позивача до звернення в різні інстанції зі скаргами, на що витрачено багато часу. Позивач посилається, що викладені обставини негативно відобразились на його стані здоров'я, що підтверджується епікризом та листком непрацездатності від 29.03.2004р.

Оцінюючи вказані пояснення позивача в сукупності з наданими доказами, суд не вбачає у спірних правовідносинах спричинення відповідачами позивачу моральної шкоди. Позивачем не доведено належним чином наявності у нього втрат немайнового характеру, що могли б настати у зв'язку з діями відповідачів, як і не доведено, що дії відповідачів були спрямовані на підрив стану здоров'я позивача і виникнення захворювання, зазначеного в епікризі та листку непрацездатності. Не доведений позивачем і розмір моральної шкоди в сумі 5500,00 грн. та не вказано, з яких чинників виходив позивач, визначаючи саме такий розмір.

Доводи позивача про примушення його з боку відповідачів до укладення угоди НОМЕР_3 про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості від 13.02.2004р. є такими, що не відповідають дійсності, оскільки, як вказувалось вище, вказана угода укладена за заявою самого позивача, тобто внаслідок його власного волевиявлення.

Отже, позивачем не доведено факту наявності моральної шкоди та спричинення такої шкоди відповідачами. Таким чином, в частині стягнення суми 5500,00 грн. моральної шкоди позовна вимога є необгрунтованою і не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до безпідставного висновку про часткове задоволення позовних вимог, визнавши недійсною угоду НОМЕР_3 від 13.02.2004р. про реструктуризацію боргу та стягнувши з відповідача-1 на користь позивача 8346,48 грн. коштів отриманих за угодою і 10.681,76 грн. збитків. Позовні вимоги відносно відповідача-1 є необгрунтованими і не підлягають задоволенню, як безпідставні.

Провадження у справі відносно відповідача-2 обгрунтовано припинено судом першої інстанції, оскільки згідно з Положенням про Херсонські міські електромережі ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" та довідкою з управління статистики, ХМЕМ ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" (відповідач 2) є структурним підрозділом ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" без права юридичної особи та в силу ст.ст. 1, 21 ГПК України (1798-12) не може бути стороною в господарському процесі. Провадження у справі відносно відповідача-2 підлягає припиненню на підставі п.1 ст.80 ГПК України (1798-12) .