Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" вересня 2006 р. Справа № 35/255-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя, судді ,,
при секретарі Сечук I.В.
за участю представників сторін:
позивача - Почуєва В.А. (дов. № 1 від 12.07.06р.)
відповідача - Куделко Л.В. (дов. 39 № від 05.09.06р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні
Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу
Харківського державного медичного університету, м. Харків (вх. №
2444 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від
14.06.06 р. по справі № 35/255-06
за позовом Асоціації учбових закладів "Iнтернаука", м. Харків
до Харківського державного медичного університету, м. Харків
про стягнення 31 385,15 грн., -
встановила:
У травні 2006 року Асоціація учбових закладів "Iнтернаука"
звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до
Харківського державного медичного університету про стягнення суми
заборгованості за виконані послуги по Договору № 1395 від
19.06.2003р. в розмірі 31385,15 грн., в тому числі ПДВ 20%, а
також позивач просив віднести на відповідача суму витрат по сплаті
держмита в розмірі 313,85 грн. та 118,00 грн. на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від
14.06.2006р. по справі № 35/255-06 (суддя Швед Е.Ю.) позовні
вимоги задоволені та стягнуто з Харківського державного медичного
університету на користь Асоціації учбових закладів "Iнтернаука"
31385,15 грн. заборгованості, 313,85 грн. держмита та 118,00 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд в своєму рішенні дійшов висновку про задоволення позовних
вимог, оскільки вони є обгрунтованими, доведеними документально
матеріалами справи.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не
погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення
суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні
позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування
обставин справи, невідповідність висновків, викладених в рішенні,
обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального
та процесуального права. Заявник апеляційної скарги вказує на те,
що позивачем не надано жодного документу, який містить докази
виконання ним умов договору № 1395 від 19.06.2003р., зокрема
контролю за подальшим перебуванням та навчанням осіб, які
направлені фірмою до університету, а також відомостей про
господарські операції, які підтверджують здійсненні позивачем
витрати при курированні студентів за спірний період. Крім того,
скаржник посилається на те, що судом не взято до уваги приписи
бюджетного законодавства України в частині вимог щодо проведення
розрахунків за рахунок бюджетних коштів та умови взяття бюджетного
зобов'язання. Також, відповідач в своїй апеляційній скарзі вказує,
що ним частково визнаються позовні вимоги в розмірі 16260,42 грн.,
оскільки вказана сума є оплатою послуг, пов'язаних з виконанням
умов договору №1395 у 2003/2004 навчальному році, а саме
проведення позивачем організації набору іноземних громадян для
навчання в університеті на 1 курсі.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення
законним і обгрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його
без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення,
обгрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач свої обов'язки за
договором № 1395 від 19.06.2003р. виконав належним чином, а
умовами вказаного договору не передбачена звітність позивача перед
відповідачем про характер та об'єм витрат, пов'язаних з його
виконанням. Крім того, позивач зазначає, що до правовідносин між
позивачем та відповідачем не можуть бути застосовані положення
Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, оскільки цей нормативний
акт має інший предмет регулювання.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та
докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи
апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, заслухавши уповноважених представників сторін,
колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної
скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом
першої інстанції, 19.06.2003 р. між сторонами у справі укладено
договір № 1395 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.2. Договору позивач зобов'язався
організувати та провести рекламну компанію, підібрати серед
іноземних громадян кандидатів для навчання у Харківському
державному медичному університеті, організувати прибуття їх для
навчання, а також контролювати їх подальше перебування та
навчання.
Пунктом 3.1. Договору визначено вартість та строки навчання
студентів, а саме оплата за один рік навчання студента на
медичному факультеті (російська мова) визначена в розмірі 2000,00
доларів США, на стоматологічному факультеті - 2500,00 доларів США.
Строк навчання на медичному факультеті - шість років, на
стоматологічному - п'ять років.
Згідно з п.п. 3.4., 3.5. Договору відповідач зобов'язався
оплатити послуги позивача, а саме оплатити винагороду за здійснені
послуги по пошуку студентів в розмірі 5% від вартості навчання
кожного студента, направленого позивачем, та виплачувати
позивачеві 5% від оплати кожного студента, що продовжує навчання у
Вузі відповідача.
На виконання умов Договору позивач у 2003 році здійснив пошук
та направив 27 іноземних громадян для навчання в Вузі відповідача
на медичному факультеті, а відповідач уклав з ними відповідні
контракти, на підставі яких відповідач отримав грошові кошти в
сумі 325208,30 грн. У 2004-2005 навчальному році 25 студентів, які
продовжили навчання на другому курсі, та оплатили відповідачеві
57000,00 доларів США, що по курсу НБУ становить 302494,54 грн.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та доведено
матеріалами справи, відповідач свої зобов'язання за спірним
Договором виконав неналежним чином, а саме не сплатив позивачу
винагороду в розмірі 5% від одержаної суми оплати від кожного
студента, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась
заборгованість в сумі 31385,15 грн., яка до теперішнього часу
залишилась не сплаченою.
Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо строк
виконання зобов'язання не встановлений, або визначений моментом
витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі
провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке
зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги
кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із
закону, договору або змісту зобов'язання.
26.04.06 р. позивачем на адресу відповідача у порядку ст. 530
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
направлено вимогу про оплату заборгованості,
яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного
рішення послався на те, що відповідно до ст. 526 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні
вимоги є обгрунтованими, доведеними документально матеріалами
справи, в зв'язку з чим вони підлягають задоволенню, а сума
заборгованості в розмірі 31385,15 грн. стягненню з відповідача на
користь позивача.
З даними висновками повністю погоджується колегія суддів
апеляційної інстанції, оскільки вони повністю відповідають
фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана
правильна та належна правова оцінка, а тому підстави для
задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі
оскаржуваного рішення відсутні, а згідно зі статтею 43 цього ж
Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом.
Відповідач не погоджуючись з рішенням місцевого
господарського суду по даній справі, в своїй апеляційній скарзі
посилається на Наказ Мінфіну № 88 ( z0168-95 ) (z0168-95)
від 24.05.95р. "Про
затвердження Положення про документальне забезпечення записів у
бухгалтерському обліку" та Закон України "Про бухгалтерський облік
та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
з приводу не надання
позивачем доказів понесених ним витрат, що належать до
компенсації, а також доказів належного виконання інших умов
Договору, зокрема контролю за подальшим перебуванням та навчанням
осіб, які направлені фірмою до університету.
Однак з вказаними посиланнями не може погодитись колегія
суддів апеляційної інстанції, оскільки відповідно до умов Договору
позивач зобов'язався проводити рекламну компанію в інтересах
відповідача, забезпечувати і сприяти своєчасному прибуттю
кандидатів і студентів в ВУЗ відповідача до початку занять,
здійснювати контроль за своєчасною оплатою навчання; крім того
взяв на себе обов'язок, зокрема, вирішення питань, пов'язаних з
виїзними візами в процесі навчання; сприяти страхуванню студентів
від нещасних випадків; прийняти матеріальні витрати в разі смерті
іноземного студента та інше.
Як вбачається зі змісту спірного Договору, сторони взагалі не
передбачили звітність позивача перед відповідачем про характер та
об'єм витрат, пов'язаних з виконанням цього Договору. Слід
зазначити, що Договір № 1395 не містить умови про компенсацію
відповідачем лише фактичних витрат позивача по виконанню своїх
обов'язків. При цьому, сторони Договору домовились, що компенсація
витрат позивача по договору складає також 5% від оплаченої
студентами вартості навчання, котрі продовжують навчатися, за
умови належного виконання позивачем своїх обов'язків по Договору
та наборі в 2003/2004 навчальному році по лінії позивача не менш
20 студентів в наступні роки при подальшому супроводжуванні
позивачем студентів, що навчаються в Харківському державному
медичному університеті по цьому Договору. Факт того, що студенти,
направлені фірмою до університету, взагалі не перебувають та не
навчаються у відповідача, останнім не спростовані. Відповідні
докази в матеріалах справи також відсутні.
Заявник апеляційної скарги також частково визнає позовні
вимоги в розмірі 16260,42 грн., оскільки на його думку, вказана
сума є оплатою послуг, пов'язаних з виконанням умов договору №1395
у 2003/2004 навчальному році, а саме проведення позивачем
організації набору іноземних громадян для навчання в університеті
на 1 курсі. Але колегія суддів не приймає вказані твердження до
уваги, оскільки на їх підтвердження відповідачем не було надано
жодного належного доказу, та факт наявності боргу саме у вказаній
сумі ним не доведений.
Отже, враховуючи, що в процесі розгляду справи відповідачем
ніяких інших документів, ніж ті, що знаходяться в матеріалах
справи, на підтвердження неналежного виконання позивачем своїх
обов'язків за спірним Договором, та доказів наявності іншого
розміру боргу або його відсутності, надано не було, тому колегія
суддів, на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи,
погоджується з висновками суду першої інстанції про
обгрунтованість та правомірність позовних вимог.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від
05.08.98р. № 1238 ( 1238-98-п ) (1238-98-п)
"Про затвердження положення про
прийом іноземців та осіб без громадянства на навчання до вищих
навчальних закладів" передбачена посередницька діяльність
суб'єктів підприємницької діяльності в сфері набору іноземців на
навчання у порядку, встановленому Міносвіти.
Враховуючи, що державні Вузи є бюджетними установами
законодавець передбачив можливість їх фінансування за рахунок
додаткових джерел фінансування. Відповідно до п. 4 ст. 64 Закону
України "Про вищу освіту" ( 2984-14 ) (2984-14)
від 17.10.2002р. № 2984-Ш в
редакції від 04.11.2005р. - для фінансування вищих навчальних
закладів можуть залучатися додаткові джерела фінансування, не
заборонені законодавством. Залучені кошти спрямовуються на
здійснення статутної діяльності вищого навчального закладу у
порядку і на умовах, визначених законодавством та його статутом.
Відповідно до ст. 68 даного Закону зовнішньоекономічна
діяльність вищого навчального закладу здійснюється відповідно до
законодавства шляхом укладення договорів з іноземними юридичними
та фізичними особами. Одним з основних видів зовнішньоекономічної
діяльності вищого навчального закладу є, зокрема, провадження
освітньої діяльності, пов'язаної з навчанням іноземних студентів.
Валютні та матеріальні надходження від зовнішньоекономічної
діяльності використовуються вищим навчальним закладом для
забезпечення виконання статутних завдань.
За таких підстав до правовідносин між позивачем та
відповідачем не можуть бути застосовані положення Бюджетного
кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, як нормативного акту, що має інший
предмет регулювання, а тому посилання відповідача в апеляційній
скарзі на приписи бюджетного законодавства України є
безпідставними та колегією суддів не береться до уваги.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак відповідач в обгрунтування своїх заперечень проти
позову не надав як суду першої так і апеляційної інстанції
належних доказів, які б свідчили про неналежне виконання позивачем
своїх обов'язків за Договором № 1395 від 19.06.2003р., а також
доказів в спростування висновків місцевого господарського суду,
які покладені в основу оскаржуваного рішення.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного
господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача
позбавлена фактичного та правового обгрунтування на її
підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від
14.06.2006 року по справі № 35/255-06 прийняте без порушень норм
матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана
апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою
для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 34, 43, 99,
101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Харківського
апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Харківського державного медичного
університету, м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від
14.06.06р. по справі № 35/255-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя