У к р а ї н а
ЗАПОРIЗЬКИЙ АПЕЛЯЦIЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Iменем України
21.08.06 Справа №11/411
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду
у складі:
Головуючий суддя Радченко О.П. судді Радченко О.П. ,
Кричмаржевський В.А. , Мірошниченко М.В.
при секретарі Акімова Т.М.
за участю представників
позивача: не з'явився
відповідача: Даниленко А.Г. довіреність б/н від 17.08.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного підприємства "Влада Плюс" м.
Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від
04.05.2006р.
у справі №11/411
за позовом Старокримського Коопзаготпрома, Кіровського
районного споживчого товариства м. Старий Крим, АР Крим
97345, АР Крим, м. Старий Крим, вул.Чапаєва,46-а
до відповідача: Приватного підприємства "Влада Плюс" м.
Херсон
73000, м. Херсон, вул. Володимирова, 7
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору
на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю
"Тягинське хлібоприймальне підприємство"
74330, Херсонська область, Бериславський район, с. Тягинка
про стягнення 156.522,00 грн.
Встановив:
09.09.2003 року Старокримський Коопзаготпром, Кіровського
районного споживчого товариства м. Старий Крим, АР Крим (позивач у
справі) звернувся в господарський суд Херсонської області з
позовом до Приватного підприємства "Влада Плюс" м. Херсон
(відповідач у справі) з позовом в якому просило припинити
зобов'язання, які виникли із договору №105 від 16.09.2002р. і
стягнути з відповідача не отоварені 59.510,96 грн., 22.627,54 грн.
неотриманого прибутку, 21.722,44 грн. неустойки і 100.000,00 грн.
моральної шкоди. Загальна сума позовних вимог - 203.860,94 грн.
Ухвалою від 15.09.2003р. позовна заява була прийнята до
розгляду, порушено провадження по справі №11/411.
Розглянувши справу по суті, господарський суд своїм рішенням
від 16.12.2003р. (т.2 а.с.2) позовні вимоги задовольнив частково,
стягнувши з відповідача 59.510,96 грн. збитків та судові витрати.
В задоволенні іншої частин позову відмовлено.
Запорізький апеляційний господарський суд, розглянувши
апеляційну скаргу відповідача - ПП "Влада Плюс", задовольнив її,
рішення господарського суду Херсонської області від 16.12. 2003р.
скасував, в задоволенні позовних вимог відмовив (постанова від
14.05.2004р.).
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом позивач
(Старокримський Коопзаготпром, Кіровського РСТ) подав касаційну
скаргу. Постановою Вищого господарського Суду України від
08.12.2004р. касаційна скарга була задоволена частково: постанову
Запорізького апеляційного господарського суду від 14.05.2004р. та
рішенням господарського суду Херсонської області від 16.12.2003р.
скасував, справу №11/41 передав на новий розгляд до суду першої
інстанції в іншому складі.
Ухвалою від 25.01.2005р. справу №11/411 до свого провадження
прийняла суддя Хом'якова В.В.
11.03.2005р. господарський суд Херсонської області ухвалою у
справі №11/411 (суддя Хом'якова В.В.), позов залишив без розгляду
на підставі п.5 ст.81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
20.07.2005р. скасована ухвала від 11.03.2005р. у справі №11/411,
справа передана на новий розгляд господарському суду Херсонської
області.
На зазначену постанову відповідач подав касаційну скаргу.
Постановою Вищого господарського Суду України від 23.11.2005р.
касаційна скарга ПП "Влада Плюс" залишена без задоволення,
постанова Запорізького апеляційного господарського суду від
20.07.2005р. - без змін.
Розглянувши справу по суті, суд своїм рішенням від
04.05.2006р. (суддя Хом'якова В.В.), позов задовольнив частково: з
відповідача на користь позивача стягнуто 59.510,26 грн. збитків,
493,26 грн. витрат по державному миту і 34,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у
поданій апеляційній скарзі відповідач - ПП "Влада Плюс" просить
рішення господарського суду Херсонської області від 04.05.2006р. у
справі №11/411 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в
задоволенні позову. Зазначає, господарський суд неповно з'ясував
обставини, що мають значення для справи та не дав належну правову
оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи. Вказує, що
відповідно до накладної, що була надана відповідачем, позивач
отримав 500,0 тон пшениці, про що свідчить підпис позивача в
накладній. Вважає, що висновок суду про недопоставку відповідачем
123,981 тон пшениці базується на тому, що позивач надав до суду
накладну від 02.10.2002р., яка виписана та отоварена на суму 500,0
тон, а пізніше позивач в односторонньому порядку зробив в цій
накладній дописку:"Фактично отримано 355,271 тон в жовтні", яка не
відповідає дійсності. На його думку суд надав перевагу доказам
позивача, взявши при цьому пояснення позивача стосовно того, що
його представник Стехін В.А. не підписував накладну від
08.10.2002р., тобто його підпис на ній відсутній у зв'язку з чим,
як вважає суд, накладна була складена в односторонньому порядку.
Вважає, що даний висновок суду не може братися до уваги. Вказує,
що в порушення ст.ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд не
виконав вказівок Вищого господарського суду України, викладених в
постанові від 08.12.2004р. На думку відповідача, суд без заяви
сторін узгодив умови укладеного між сторонами договору, чим вийшов
за межі позовних вимог та предмету спору. Крім того вважає, що суд
першої інстанції не дав належну правову оцінку тексту договору, на
який посилається позивач.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від
05.06.2006р. апеляційна скарга прийнята до провадження та
призначена до розгляду на 13.07.2006р.
Позивач (Старокримський Коопзаготпром) у відзиві на
апеляційну скаргу зазначає, що вона не підлягає задоволенню,
посилаючись на наступне: господарський суд Херсонської області
вивчив обставини, які мають значення для справи в повному обсязі
та дав належну правову оцінку доказам, які маються в матеріалах
справи. .
Так, між Старокримським Коопзаготпромом и ПП "Влада Плюс" був
укладений договір № 105 від 16.09.2002г. на поставку пшениці III
класу от ПП "Влада Плюс" в кількості 2000 тон на суму 960 тис.
гривен, строк дії якого - до 15.10.2002р. Однак поставлено, згідно
накладних, в яких маються підписи обох сторін, від
18.09.2002р.-150 тон; від 16.09.2002р. - 350 тонн; а по накладній
від 02.10.2002р. - 500 тон, виписаній ПП "Влада Плюс". Згідно
пункту 2.1. Договору в момент передачі було зроблено запис
представником позивача Стехіним В.А. про фактично отриману
кількість пшениці, а саме - 355,271 тон в обох примірниках. У
зв'язку з цим, позивачем фактично отримано з 2000 тон, згідно
договору, всього 868,623 кг пшениці III класу на суму 416.939,04
грн. У ПП "Влада Плюс" накладні, послані на адресу Старокримського
Коопзаготпрому по факсу, відображені в їх бухгалтерському обліку,
замість накладної від 18.09.2002р - накладна №83 от 13.09.2003р.
на поставку 150 тон пшениці; накладна №84 від 16.09.2002р. на
поставку 350 тон; накладна №100 від 08.10.2002р. на поставку 500
тон. Виписані вони тією ж рукою, але вже с номерами и підписами не
Стехіна В.А., про що останній свідчив у засіданні господарського
суду; а в накладній №84 від 16.09.2002р. взагалі відсутній підпис
про отримання. Зазначає, що перераховані грошові кошти у сумі
476.450 грн. ПП "Влада Плюс" в свою адресу від Старокримського
Коопзаготпрому визнає в повному обсязі.
Таким чином, позивач вважає, що, ПП "Влада Плюс"
недопоставила по договору до 2.000 тон - 1.123,981 тони пшениці
III класу на суму 565.688 грн., а також не повернула зайво
перераховані грошові кошти у сумі 59.510,96 грн. Доказів поставки
2.000 тонн пшениці відповідач не надав.
Зазначає, що посилання відповідача ПП "Влада Плюс" на
податкові накладні в податковому обліку є безпідставним. В рішенні
господарського суду Херсонської області вірно встановлено, що
податкові накладні не є первинними документами бухгалтерського
обліку. Крім того, зазначає позивач, бувший директор
Старокримського Коопзаготпрому по факту недопоставки пшениці III
класу и не повернення зайво перерахованих грошових коштів
звертався з заявою до прокурору Комсомольського району м. Херсона
від 12.03.2003р., про що отримано постанову про відмову в
порушенні кримінальної справи від 12.05.2003р. Комсомольського ОМ
ХГВ УМВС України в Херсонській області, з посиланням на те, що у
спірних питаннях існують ці вільно-правові відношення. У зв'язку з
наведеним. Позивач вважає, оскаржуване рішення від 04.05.2006р.
законним, просить залишити його в силі, а скаргу ПП "Влада Плюс"
без розгляду.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного
господарського суду №1907 від 12.07.2006р. справу призначено до
розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді - Радченко
О.П., суддів: Кагітіна Л.П., Яценко О.М.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без
застосування засобів технічного забезпечення.
Ухвалою від 13.07.2006р. було залучено до справи в якості
Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на
стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю
"Тягинське хлібоприймальне підприємство".
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного
господарського суду №1713 від 09.06.2006р. справу призначено до
розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді - Радченко
О.П. (доповідача), суддів Шевченко Т.М., Яценко О.М. Розгляд
справи відкладався на 09.08.2006р. У третьої особи та сторін
витребувалися додаткові докази.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного
господарського суду №2227 від 08.08.2006р. справу призначено до
розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді - Радченко
О.П. (доповідача), суддів Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В.
Від третьої особи (ТОВ "Тягинське ХПП") надійшли документи і
телеграма про розгляд справи без присутності їх представника.
Третя особа повідомила, що в 2002 році не було укладено договорів
ні з ПП "Влада Плюс", ні з Старокримським Коопзаготпромом.
Останній по своїм товарно-транспортним накладним завозив пшеницю 3
класу на Укоопзовнішторг для "W.J. Graіn". ТОВ "Тягинське ХПП"
склало контракт на надання послуг з "W.J. Graіn", тому особисті
картки ПП "Влада Плюс" та Старокримського Коопзаготпрома відсутні.
Третя особа надала реєстр товарно-транспортних накладних на
вересень-жовтень 2002р. та зразок товарно-транспортної накладної.
Відповідач також надав заяву в якій зазначив, що між ним та
ТОВ "Тягинське ХПП" не укладався жодний договір поставки зерна.
Зерно поставлялося до воріт ХПП та передавалося Замовнику -
Старокримському Коопзаготпрому, який вже в подальшому
розпоряджався даним зерном. Доказом отримання пшениці в розмірі
500,0 тон є накладна від 08.10.2002р., що була надана ПП "Влада
Плюс" позивачу та яка є в матеріалах справи. Про цей факт також
свідчить підпис позивача в накладній. Зазначає, що оскільки
зазначена накладна виконувала функцію накопичувальної накладної,
то вона виписувалась на кількість товару, який вже був
поставлений, а не на товар, який буде поставлений в майбутньому.
До заяви надав копії 25 товарно-транспортних накладних та
відомість здачі пшениці Замовнику Старокримському Коопзаготпрому в
кількості 503,3 тони за період з 01.10 по 06.10.2002р.
У судовому засіданні оголошувалася перерва для підготовки
вступної і резолютивної частини постанови.
Склад колегії не змінювався. Позивач свого представника не
направив. В судовому засіданні 21.08.2006р. оголошено вступну і
резолютивну частини постанови.
Сутність спору: Між Приватним підприємством "Влада Плюс"
(Продавець за договором, відповідач у справі) та Старокримським
Коопзаготпромом (Покупець за договором, позивач у справі) був
укладений договір №105 від 16.09.2002р., відповідно до якого
Продавець продає, а Покупець покупає пшеницю 3 класу у кількості
2.000,0 тон (п.1.1). Кількість і якість пшениці перевіряються в
момент її передачі, про що свідчить підпис в накладній (п.2.1).
Вартість пшениці - 480,00 грн. за тону, загальна сума договору -
960.000,00 грн. (п.п.3.1-3.2). Покупець зобов'язався провести
оплату за отриману пшеницю на протязі 3 банківських днів з моменту
поставки на елеватор (п.3.3). Відповідно до п. 5.1 договору, він
вступає в дію з моменту підписання і діє до 15.10.2002р.
На виконання умов договору Покупець в період з 19.09.2002р.
по 11.10.2002р. перерахував Продавцю 476.450,00 грн., в тому
числі:
- платіжним дорученням №68 від 11.09.2002р. - 86.450,00 грн.;
- платіжним дорученням №70 від 20.09.2002р. - 50.000,00 грн.;
- платіжним дорученням №75 від 25.09.2002р. - 50.000,00 грн.;
- платіжним дорученням №78 від 27.09.2002р. - 50.000,00 грн.;
- платіжним дорученням №70 від 02.10.2002р. - 90.000,00 грн.;
- платіжним дорученням №80 від 07.10.2002р. - 100.000,00
грн.;
- платіжним дорученням №50 від 11.10.2002р. - 50.000,00 грн.
(т.1, а.с.14-20).
Продавець передавав пшеницю представнику Покупця Стехіну
Вадиму Олексійовичу :
- за накладною б/н від 16.09.2002р. - 350,0 тон на суму
168.000,00 грн. (т.1, а.с.11);
- за накладною б/н від 18.09.2002р. - 150,0 тон на суму
72.000,00 грн. (т.1, а.с.12);
- за накладною б/н від 02.10.2002р. - 500,0 тон на суму
240.000,00 грн.(т.1, а.с.13).
Спір між сторонами виник по накладній від 02.10.2002р.
Покупець зазначає, що фактично по цій накладній він отримав
355.271,0 тон пшениці на суму 170.530,08 грн. Всього отримано від
Покупця 868.3623,0 тони пшениці на загальну суму 416.939,04 грн.,
а перераховано відповідачу - 476.450,00 грн. Недопоставлено
пшениці 123.981 тон на сплачену суму 59.510,96 грн.
Кількість недопоставленої за договором пшениці, вважає
позивач, складає 1.131,377 тон.
Також позивач зазначає, що 12.09.2002р. ним був укладений
договір №28 з підприємством Укоопзовнішторг, згідно з яким він був
зобов'язаний поставці до 01.11.2002р. 2.000,0 тон пшениці 3 класу
по ціні 500,00 грн. за тону на загальну суму 1.000.000,00 грн.
Тобто, позивач планував отримати за цим договором прибуток у сумі
40.000,00 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору
№105 від 16.09.2002р., ним фактично отримано прибуток за договором
№28 від 12.09.2002р. .у сумі 17.372,46 грн. Недоотриманий
прибуток, рахує позивач, склав 22.627.54 грн. (40.000,00 грн. -
17.372,46 грн.).
Посилаючись на п.п. 57 і 74 Положення про поставку, позивач
вважає, що відповідач повинен вплатити на його користь штраф у
розмірі 4% вартості непоставленої в строк пшениці, що складає
21.722,44 грн.
Також позивач, посилаючись на Роз'яснення Вищого арбітражного
суду України від 29.02.1996р. № 02-5/96 ( v5_96800-98 ) (v5_96800-98)
вважає, що
відповідач повинен сплатити йому моральну шкоду в розмірі
1.000.000,00 грн., оскільки своїми діями відповідач порушив
нормальні ділові стосунки з партнерами, підірвав ділову репутацію
позивача.
Предметом розгляду в суді першої інстанції було стягнення з
відповідача саме вищеназваних сум.
Відповідно до ст.99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційний
господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку,
користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст.101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі перегляду
справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і
додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний
суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє
законність та обгрунтованість рішення місцевого суду у повному
обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну
скаргу ПП "Влада Плюс" такою, що підлягає задоволенню, а рішення
господарського суду Херсонської області - скасуванню, з наступних
підстав.
Правовідносини сторін були врегульовані договором №105 від
16.09.2002р., який за своєю правовою природою є договором
купівлі-продажу.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
від 16.01.2003р, Цивільний
кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
застосовується до цивільних відносин, що
виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності
Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, положення цього Кодексу
застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або
продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки відносини щодо відшкодування збитків (не отриманого
прибутку) продовжують існувати після набрання чинності Цивільним
кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
(з 01.01.2004р) до спірних відносин
слід застосовувати положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
від 16.01.2003р. та норми Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Згідно зі ст. 224 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(редакція 1963р. момент
виникнення зобов'язань) за договором купівлі-продажу продавець
зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець
зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову
суму. Аналогічні положення містяться в ст. 655 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору
відповідач передав, а позивач через свого уповноваженого
представника отримав 1.000,0 тон пшениці 3 класу.
Задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення 59.510,26
грн. збитків суд першої інстанції прийняв до уваги екземпляр
накладної б/н від 02.10.2002р., наданий позивачем в якому
містяться виправлення як до дати накладної 02.10.2002р., так і до
кількості пшениці. Суд вважає, що відповідачем фактично поставлено
не 500,0 тон пшениці, а 355,271 тон, оскільки на зворотній стороні
цього примірника зазначені окремі партії товару, номера автомашин,
які доставляли пшеницю на хлібоприймальне підприємство та дати
поставки. На підставі цього, суд зазначив, що оплачена позивачем
вартість 123,981 тон пшениці, яку позивач не отримав, є його
втратами у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних
зобов'язань.
Колегія суддів не погоджується з висновками господарського
суду і зазначає наступне:
Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
від 16.07.1999 року № 966-Х1У
встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку,
який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та
інші види звітності, що використовують грошовий вимірник,
грунтуються на даних бухгалтерського обліку (ст.3). Підставою для
бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні
документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення
господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після
її закінчення (ст. 9).
Згідно з розділом 2 Положення про документальне забезпечення
записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом
Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88
( z0168-95 ) (z0168-95)
, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України
05.06.1995 року за № 168/704 - первинні документи - це письмові
свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції,
включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх
проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент
проведення кожної господарської операції. Належним доказом
передачі пшениці може бути тільки накладна, реквізити якої
указують на передачу продукції відповідачем позивачу.
В розділі 4 вищевказаного Положення встановлено, що у текстах
та цифрових даних первинних документів підчистки і необумовлені
виправлення не допускаються. Виправлення помилки повинно бути
обумовлено надписом "виправлено" та підтверджено підписами осіб,
що підписали цей документ із зазначенням дати виправлення.
Наданий відповідачем екземпляр накладної на передачу
Старокримському Коопзаготпрому 500,00 тон пшениці не містить
будь-яких дописок про фактичну кількість переданої пшениці. До
того ж відповідачем надано оригінал Довіреності ЯЕМ №545367 на
ім'я Стехіна Вадима Олексійовича на отримання 1.000,0 тон пшениці
3 класу від ПП "Влада Плюс" і податкова накладна №94 від
08.10.2002р. на 500,0 тон пшениці 3 класу на суму 240.000,00 грн.
Також підтвердженням того, що позивач фактично отримав від
відповідача за спірною накладною пшеницю в кількості 500,0 тон є
та обставина, що зазначену накладну та податкову накладну №94 від
08.10.2002р. ПП "Влада Плюс" відобразило у себе в податковому
обліку і звітності по ПДВ, що підтверджено Довідкою Державної
податкової інспекції у м. Херсоні №1894/23-2/23/404/91653619/ДСК
(т.2, а.с.39-41) про проведення зустрічної перевірки ПП "Влада
Плюс".
До того ж, відповідно до умов договору №105 від 16.09.2002р.,
кількість і якість пшениці перевіряються в момент її передачі, про
що свідчить підпис в накладній (п.2.1).
Не може служити доказом передачі відповідачем позивачу по
накладній від 02.10.2002р. 355.271 тон пшениці замість 500,0 тон і
відомості, надані Третьою особою (ТОВ "Тягнинське ХПП), оскільки,
як пояснили представники сторін, передача машин з зерном
проводилися не на хлібоприймальному підприємстві, а за його
межами. ХПП фіксувалися тільки ті автомобілі, які направляв
позивач. Надані позивачем товарно-транспортні накладні не є
належними доказами передачі відповідачем 355,271 тон пшениці,
оскільки вони засвідчують передачу зерна від позивача
Укоопзовнішторгу для "W.J. Graіn". До того ж на запит
господарського суду ЗАТ "Красногвардійське ремонтно-транспортне
підприємство" надало реєстр по перевезенню зерна його автомобілями
для ПП "Влада Плюс" з якого вбачається що за період з 17.09.2002р.
по 27.10.2002р. автомобілями перевезено 1.092,53 тон пшениці.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що відповідачем
передана позивачу саме та кількість пшениці, яка зазначена у
невиправленому екземплярі накладної, а тому підстави для стягнення
59.510,26 грн. збитків відсутні.
Щодо стягнення з відповідача 21.722,44 грн. штрафу,
нарахованого на підставі п.п. 57 і 74 Положення про поставку,
колегія зазначає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають
задоволенню, виходячи з наступного: матеріалами справи
підтверджено, що прийняті на себе за договором №105 від
16.09.2002р. зобов'язання по поставці 2.000,0 тон пшениці
відповідач дійсно виконав частково. Однак, по-перше, умовами
договору не встановлена відповідальність за порушення умов
договору. А по-друге, позивач звернувся в господарський суд з
вимогою про стягнення штрафу 09.09.2003р., тобто з пропуском
шестимісячного строку позовної давності.
Що стосується стягнення збитків у вигляді неотриманого
прибутку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої
інстанції, який відмовив в задоволенні вимог в цій частині і
зазначає наступне:
Законодавством, яке діяло на час укладення між сторонами
договору, передбачено стягнення з особи, яка порушила зобов'язання
за договором, відшкодування збитків у вигляді неотриманих доходів
які позивач отримав би, якби зобов'язання було виконано.
При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися
тільки ті точні данні, які безспірно підтверджують реальну
можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби
зобов'язання було виконано боржником належним чином. Нічим не
підтверджені розрахунки кредитора до уваги братися не повинні.
Обгрунтування і доказування розміру збитків здійснюється
кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю
інститутів цивільно-правової відповідальності саме на
відшкодування збитків. Позивач не надав суду підтвердженого
відповідними доказами розміру упущеної вигоди, тому його
розрахунки не можуть буди підставою для стягнення з відповідача
суми неотриманого прибутку.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої
інстанції стосовно того, що позов та матеріали справи не містять
обгрунтувань стосовно заподіяння позивачеві, як юридичній особі,
моральної шкоди, а тому не підлягає задоволенню і зазначає
наступне:
Підставою для притягнення до цивільно-правової
відповідальності за спричинення моральної шкоди є правопорушення,
яке включає такі складові, як моральна шкода, протиправність
поведінки особи, що спричинила шкоду, причинний зв'язок між ними,
також вина особи. У разі відсутності хоча б однієї із зазначених
складових, особа звільняється від відповідальності.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від
31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди" ( v0004700-95 ) (v0004700-95)
під цією шкодою слід
розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або
фізичних страждань та інших негативних явищ, спричинених фізичній
або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю. В пункті
3 цієї Постанови визначається, в чому саме полягає моральна
шкода - в приниженні честі, гідності, престижу або ділової
репутації, моральних страждань через ушкодження здоров'я, в
порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших
цивільних прав, пов'язаних з порушенням нормальних життєвих
стосунків через неможливість продовження активного суспільного
життя, порушенні стосунків з оточуючими та при виникненні інших
негативних наслідків.
Колегія суддів зазначає, що позивач повинен був доказати в
чому саме виявилося приниження честі, гідності, престижу або
ділової репутації його, як суб'єкта підприємницької діяльності, в
чому саме виявилась неможливість продовження активного суспільного
життя, порушення стосунків з оточуючими, Також позивачем не
підтверджено документально розмір моральної шкоди, а тому відсутні
підстави для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню
моральної шкоди.
Згідно зі ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
У зв'язку з наведеним, апеляційна скарга ПП "Влада Плюс"
підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду
Херсонської області від 04.05.2006 року у справі № 11/411
частковому скасуванню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги ПП "Влада Плюс"
покласти на обидві сторони.
Керуючись ст.ст. 49,101-105 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Запорізький апеляційний господарський
суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Влада Плюс"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Херсонської області від
04.05.2006 року у справі № 11/411 скасувати частково.
В задоволенні позовних вимог Старокримського Коопзаготпрому
відмовити.
Стягнути з Старокримського Коопзаготпрому на користь
Приватного підприємства "Влада Плюс м. Херсон 123,320 грн.
державного мита за апеляційною скаргою.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду
Херсонської області.
Головуючий суддя Радченко О.П.
судді Радченко О.П.
Кричмаржевський В.А. Мірошниченко М.В.