22/465-06-12945 Про зобов'язання виконати умови договору поставки та стягнення збитків - Текст документа

06.12.2006 р. Підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело" (далі позивач, ТОВ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Одеський коньячний завод" (далі відповідач, ЗАТ) про стягнення з ЗАТ заподіяних збитків у розмірі 1 454 652 грн. 76 коп. та зобов'язання останнього виконати умови укладеного договору щодо здійснення поставки товару, згідно направлених заявок до закінчення строку дії договору, тобто в строк до 01.01.2007 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.01.2006 р. між сторонами у справі укладений договір на поставку товару № 8/Д/2-06 за умовами якого ЗАТ зобов'язався передати у власність ТОВ товар -алкогольні напої, а останній прийняти та оплатити товар на умовах викладених в договорі.

Згідно п. 3.2 договору поставка товару здійснюється не пізніше 10 робочих днів з моменту направлення ТОВ заявки на поставку товару.

27.10.2006 р. позивачем було направлено факсом заявку № 1831 на поставку товару, але поставка товару за цією заявкою здійснена ЗАТ не була. Крім того, ЗАТ не здійснив поставки товару і за наступними заявками ТОВ: № 1835 від 30.10.2006 р., № 1837 від 31.10.2006 р., № 1840 від 01.11.2006 р., № 141 від 06.11.2006 р., № 1845 від 0.11.2006 р., № 1847/1 від 10.11.2006 р., № 1850 від 15.11.2006 р., № 1860 від 24.11.2006 р., № 1864 від 27.11.2006 р. та № 1867 від 29.11.2006 р., чим не виконав свої зобов'язання за укладеним договором, внаслідок чого позивачеві були заподіяні збитки, а саме, сплачена винагорода банку за надання банківської гарантії в сумі 10 027 грн. 40 коп., придбані автомобілі на суму 334 650 гривень, а також позивачем не були отримані доходи, які він міг би одержати, в сумі різниці між ціною непоставленого товару і ціною його реалізації, яка становить 1 109 975 грн. 36 коп., а всього в загальній сумі 1 454 652 грн. 76 коп., у зв'язку з чим ЗАТ повинний не лише відшкодувати ТОВ заподіяні збитки, а ще й виконати свої зобов'язання за укладеним договором щодо поставки товару за вищезазначеними заявками останнього, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 14 546 грн. 53 коп. на сплату держмита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Справа розглянута місцевим судом за відсутністю представника ЗАТ.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.12.2006 р. (суддя Торчинська Л. О.) позов задоволений у повному обсязі та з ЗАТ на користь ТОВ стягнуто 1 454 652 грн. 76 коп. -основного боргу, 14 546 грн. 53 коп. понесених судових витрат на сплату держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Також, ЗАТ зобов'язаний поновити виконання умов договору № 8/Д/2-06 від 25.01.2006 р. щодо здійснення поставки товару ТОВ, згідно направленим заявкам до закінчення строку дії договору, тобто до 01.01.2007 р.

Ухвалою суду від 15.12.2006 р. задоволено клопотання ТОВ про вжиття заходів до забезпечення позову та заборонено АК "Південний" здійснювати платіж за вимогою сплати заборгованості по Гарантії платежу ЗАТ "Одеський коньячний завод" № 1279 від 11.12.2006 р. в сумі 2 000 000 грн. з посиланням на те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскаржене рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між ТОВ і ЗАТ був укладений договір № 8/Д/2-06 поставки від 25.01.06, відповідно до якого відповідач зобов'язався у певні строки передати у власність позивача товар, а останній зобов'язався цей товар прийняти та оплатити його. У порушення цього договору ЗАТ за заявками ТОВ не здійснило поставку товару, внаслідок чого позивачеві були заподіяні збитки, а саме, сплачена винагорода банку за надання банківської гарантії в сумі 10 027 грн. 40 коп., придбані автомобілі на суму 334 650 гривень, і, крім того, ТОВ не були отримані доходи, які він міг би одержати, в сумі різниці між ціною непоставленого товару і ціною його реалізації, яка становить 1 109 975 грн. 36 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі на підставі ст. ст. 16, 22, 526, 611, 622, 623 ЦК України (435-15) . Понесені ТОВ судові витрати по справі по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення покладені місцевим судом на ЗАТ відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України (1798-12) .

В апеляційній скарзі ЗАТ просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог ТОВ.

Скарга мотивована тим, що договір поставки № 8/Д/2-06 від 25.01.2006 р. не був укладений, так як сторонами не був підписаний додаток № 3 до договору, в якому сторони кожний місяць мали узгоджувати обсяги поставок, а тому сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору поставки. Скаржник також посилається на недоведеність збитків, які були заподіяні позивачеві, а також на неналежне повідомлення ЗАТ про день, час і місце розгляду справи. В судовому засіданні представник ЗАТ доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні представник ТОВ просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 06.03.2007 р. представником ТОВ заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він не мав можливості ознайомитися з матеріалами справи, так як пізно отримав довіреність на представництво інтересів ТОВ, а крім того, сторонами вирішується питання щодо можливості укладення мирової угоди.

Представник ЗАТ заперечував проти задоволення клопотання представника ТОВ.

Зазначене клопотання визнане необгрунтованим та відхилено колегією суддів з огляду на наступне.

Ухвала суду від 11.01.1007 р. про прийняття скарги до апеляційного провадження та призначення справи до розгляду на 13.02.2007 р. о 12:00 отримана ТОВ -17.01.2007 р.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника ТОВ та за клопотанням представника ЗАТ ухвалою суду від 13.02.2007 р. розгляд справи відкладений на 06.03.2007 р. о 10:00. Зазначена ухвала отримана ТОВ -19.02.2007 р., що свідчить про те, що останній був належним чином та своєчасно (за 15 днів) повідомлений про день, час і місце розгляду справи, а тому непідготовленість представника ТОВ до розгляду справи не може бути підставою для перенесення розгляду справи.

Доказів того, що сторонами вирішується питання щодо можливості укладення мирової угоди в матеріалах справи не міститься, а крім того, сторони не позбавлені можливості укласти мирову угоду і в процесі виконання судового рішення.

При викладених обставинах підстави для задоволення вищезазначеного клопотання представника ТОВ -відсутні.

В судовому засіданні 22.03.2007 р. представником ТОВ заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: договорів поставки, накладних на продукцію ТМ "Шустов", листів від його контрагентів з вимогами поновлення поставок продукції ТМ "Шустов".

Оскільки, заявник нічим не обгрунтував неможливість надання зазначених доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, то колегія суддів не знаходить підстав для задоволення цього клопотання відповідно до вимог ст. 101 ГПК України (1798-12) .

В судовому засіданні 29.03.2007 р. представник ЗАТ заявив клопотання про оголошення у справі перерви для укладання сторонами мирової угоди.

Оскільки, затвердження мирової угоди апеляційним судом не передбачено ГПК України (1798-12) , а крім того, сторони не позбавлені можливості укласти мирову угоду і в стадії виконання судового рішення, то колегія суддів відхиляє це клопотання, як необгрунтоване.

Згідно ч. 2 ст. 36 ГПК України (1798-12) письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Представником ЗАТ надані фотокопії товарно-транспортних накладних, що належним чином не засвідчені уповноваженою особою та не скріплені печаткою відповідного підприємства. Оригінали зазначених документів суду також не надані, а тому вважати зазначені документи належними і допустимими доказами у справі -неможливо, внаслідок чого вони не можуть бути залучені до матеріалів справи, а відповідне клопотання представника ЗАТ підлягає відхиленню.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України (1798-12) апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Доводи скаржника про те, що ухвала місцевого суду від 08.12.2006 р. про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду на 15.12.2006 р. об 15:00 була ним отримана саме в час розгляду справи судом, а тому він не мав можливості прибути в судове засідання та скористатися своїми процесуальними правами підтверджуються повідомленням про вручення поштового відправлення в якому дата його вручення 15.12.2006 р. виправлена невідомою особою на іншу дату, але міститься відтиск відділення поштового зв'язку з датою 19.12.2006 р., що свідчить про те, що ЗАТ не був належним чином та своєчасно повідомленим про день, час і місце розгляду справи місцевим судом.

Незважаючи на вищевикладене місцевий суд розглянув справу за відсутністю представника ЗАТ.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України (1798-12) порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду якщо справу розглянуто судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню, у зв'язку з неповідомленням відповідача належним чином про місце засідання суду та розглядом справи за його відсутністю.

Як вбачається з матеріалів справи 25.01.2006 р. між сторонами у справі був підписаний договір поставки алкогольних напоїв № 8/Д/2-06 за умовами якого ЗАТ зобов'язався передати у власність ТОВ алкогольні напої, а останній оплатити їх вартість.

Матеріали справи свідчать про те, що зазначений договір виконувався сторонами на протязі певного періоду часу, так як продавець згідно з товарно-транспортними накладними із посиланням на цей договір здійснював поставки товару за заявками покупця. Зобов'язання покупця за цим договором, крім того, забезпечені банківською гарантією.

Починаючи з 27.10.2006 р. ЗАТ припинив поставку товару за заявками ТОВ, але й товарно-транспортні накладні на цей товар також не виписувались.

Згідно ст. ст. 11, 509 ЦК України (435-15) підставою виникнення зобов'язань є, зокрема, договір.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, тобто умов про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України (435-15) ). Теж саме правило стосується і господарських договорів (ч. 2 ст. 180 ГК України (436-15) ).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 712 ЦК України (435-15) до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, тому істотними умовами договору поставки є умови про предмет (найменування, кількість, асортимент товару), а також ціну і строк поставки (ст. ст. 656, 669, 671, 691 ЦК України (435-15) ).

Крім того, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, при цьому умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч. ч. 3, 4 ст. 180 ГК України (436-15) ).

Договором № 8/Д/2-06 передбачена поставка алкогольних напоїв у асортименті.

Асортиментом товару у господарських відносинах є часткове співвідношення загальної кількості товарів за видами (ч. 2 ст. 266 ГК України (436-15) ).

Згідно з ч. 1 ст. 671 ЦК України (435-15) якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

На підставі ч. 2 ст. 266 ГК України (436-15) загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 статті 671 ЦК України (435-15) передбачено, що якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Таким чином, асортимент товару є істотною умовою договору поставки.

Пунктом 1.1. договору сторонами встановлено, що асортимент і ціна товару узгоджуються у додатку № 1.

ЗАТ вважає, що зазначений договір не містить в собі істотні умови, а саме: в договорі не визначений асортимент і кількість товару, а крім того, ТОВ не здійснювало своєчасну оплату поставленого товару, тому ЗАТ мав право зупинити передачу товару до повної оплати всього раніше переданого товару.

ТОВ вважає, що асортимент товару погоджений сторонами у підписаному додатку № 1 до договору.

Як вбачається з додатку № 1 до договору сторонами погоджені ціни та види товарів, але без співвідношення до його кількості.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України (436-15) загальна кількість товарів, що підлягають поставці, визначається специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, у господарських відносинах кількість товару за договором поставки визначається у самому договорі або у специфікації.

Специфікація щодо кількості товару сторонами не підписана та не узгоджена.

Але, відповідно до п. 1.1 договору ЗАТ зобов'язався передавати ТОВ у власність алкогольні напої згідно з заявками останнього на підставі товарно-транспортних накладних ЗАТ, тобто сторонами погоджено, що для виникнення зобов'язань за договором необхідно наступне взаємне погодження волевиявлення сторін, а саме покупець (ТОВ) повинний надати відповідну заявку, а продавець (ЗАТ), в разі погодження з заявкою, видати товарно-транспортну накладну на відпуск товару та здійснити відпуск товару.

Саме за таким принципом, відповідно до умов укладеного договору, і здійснював ЗАТ поставки алкогольної продукції ТОВ до 27.10.2006 р., у зв'язку з чим колегія суддів вважає протилежні доводи ТОВ про те, що ЗАТ повинний був задовольняти будь-які заявки ТОВ щодо поставки любої кількості та асортименту алкогольної продукції помилковими, так як вони не грунтуються на умовах укладеного договору та чинному, вищеназваному законодавстві України.

Разом з тим, отримавши заявку ТОВ на поставку алкогольної продукції та не погоджуючись з нею щодо асортименту та кількості товару, ЗАТ, відповідно до умов укладеного договору та вимог ст. ст. 188, 266 ГК України (436-15) , ст. 712 ЦК України (435-15) повинний був повідомити про своє рішення ТОВ, після чого сторони повинні були узгодити асортимент і кількість товару за зазначеними заявками ТОВ.

Вищеназвані дії ЗАТ не здійснив та не повідомив ТОВ про неможливість поставки товару за заявками останнього, у зв'язку з чим колегія суддів доходить до висновку, що ЗАТ зобов'язано здійснити поставку товару (алкогольних напоїв) ТОВ за заявками останнього здійсненими до 01.01.2007 р. відповідно до умов договору № 8/Д/2-06 від 25.01.2006 року та вимог ст. 266 ГК України (436-15) і ст. 712 ЦК України (435-15) , але після погодження сторонами асортименту та кількості товару.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів вважає, що у ЗАТ не виникло обов'язку щодо відпуску товару у власність покупця (ТОВ) за кількістю та асортиментом, запропонованим останнім в однобічному порядку, у зв'язку з чим вважати, що ЗАТ не виконав свої зобов'язання за укладеним договором -неможливо.

Право на відшкодування збитків має особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права (ч. 1 ст. 22 ЦК України (435-15) ), і, зокрема, кредитор у випадку порушення зобов'язання боржником (ст. 623 ЦК України (435-15) ).

Виходячи з того, що у продавця (ЗАТ) не виникло обов'язку здійснити поставку товару покупцю (ТОВ) протягом 10 днів від дати направлення останнім заявки, права позивача не були порушені тим, що відповідач не здійснив поставку алкогольних напоїв за однобічними заявками ТОВ, а тому останній не має права на відшкодування збитків.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що контрагенти ТОВ за іншими договорами відмовилися від отримання алкогольної продукції та розірвали з ним відповідні договори.

Комісійну винагороду, сплачену банку позивачем за надання гарантії, а також плату за придбання автомобілів також не можна віднести до збитків, так як відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України (435-15) збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ТОВ в частині стягнення заподіяних збитків -відсутні, у зв'язку з чим вони задоволені бути не можуть.

Доводи скаржника про те, що договір № 8/Д/2-06 від 25.01.2006 р. є неукладеним спростовуються матеріалами справи, а тому до уваги прийнятими бу ти не можуть.

Згідно ст. 68 ГПК України (1798-12) застосовані місцевим судом заходи до забезпечення позову підлягають скасуванню.

Оскільки, ТОВ заявлені як майнові (про стягнення заподіяних збитків в сумі 1 454 652 грн. 76 коп.), так і немайнові (про зобов'язання здійснити поставку товару) позовні вимоги, то за майнові вимоги ТОВ повинний був сплатити держмито в сумі 14546 грн. 53 коп. та 85 грн. за немайнові позовні вимоги, а також сплатити витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ держмито сплачено лише в сумі 14546 грн. 53 коп., тобто тільки за майнові вимоги, а також 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Немайнові позовні вимоги ТОВ держмитом в сумі 85 грн. взагалі не оплачені.

Рішенням апеляційного суду немайнові вимоги ТОВ задоволені у повному обсязі, а майнові позовні вимоги -залишені без задоволення.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України (1798-12) при частковому задоволенні позову господарські витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з ТОВ підлягає стягненню 85 грн. не сплаченого держмита за немайнові вимоги. Але, оскільки позовні вимоги ТОВ, в цій частині, підлягають задоволенню в повному обсязі, то ЗАТ повинний відшкодувати їх ТОВ повністю, у зв'язку з чим ці витрати колегія суддів покладає на ЗАТ.

Витрати по сплаті держмита в сумі 14546 грн. 53 коп. за майнові вимоги покладаються на ТОВ, оскільки ці позовні вимоги залишені без задоволення.

Витрати по сплаті держмита в сумі 7389 грн. за подану апеляційну скаргу ТОВ повинний відшкодувати ЗАТ, так як апеляційна скарга останнього, в цій частині, задоволена у повному обсязі. Але, з зазначеної суми підлягають виключенню 127 грн. 50 коп. (85 грн. витрати на держмито за розгляд немайнових вимог та 42 грн. 50 коп. витрат на держмито за розгляд апеляційної скарги за немайновими вимогами).

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. покладаються на сторони в рівних долях, тобто по 59 грн. на кожну із сторін, так як майнові вимоги ТОВ залишені без задоволення, а немайнові -задоволені у повному обсязі.

Таким чином, з ТОВ на користь ЗАТ підлягає стягненню 7202 грн. 50 коп. понесених судових витрат по справі на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України (1798-12) (7389 -127.5 -59 = 7202.5)

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України (1798-12) , колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Одеський коньячний завод", м. Одеса -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 15.12.2006 року у справі № 22/465-06-12945 (rs336129) -скасувати.

Позовні вимоги Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело", м. Одеса -задовольнити частково.

Зобов'язати Закрите акціонерне товариство "Одеський коньячний завод", м. Одеса здійснити поставку товару (алкогольних напоїв) Підприємству у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело", м. Одеса за заявками останнього здійсненими до 01.01.2007 р. відповідно до умов договору № 8/Д/2-06 від 25.01.2006 року та вимог ст. 266 ГК України (436-15) і ст. 712 ЦК України (435-15) після погодження асортименту та кількості товару.

Позовні вимоги Підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело", м. Одеса до Закритого акціонерного товариства "Одеський коньячний завод", м. Одеса про стягнення 1 454 652 грн. 76 коп. заподіяних збитків - залишити без задоволення.

Вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 15.12.2006 року у справі № 22/465-06-12945 (rs336129) заходи до забезпечення позову у вигляді заборони Акціонерному банку "Південний" здійснювати платіж за вимогою сплати заборгованості по Гарантії платежу Закритого акціонерного товариства "Одеський коньячний завод" № 1279 від 11.12.2006 р. в сумі 2 000 000 грн. -скасувати.