Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Рєпіної Л.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Алтек, Лтд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 29.11.2006

у справі № 24/586-А (Смілянець В.В.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Кий Авіа Карго"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Алтек, Лтд"

Міністерство транспорту України

третя особа відповідача

третя особа позивача

про розірвання договору, стягнення 123149,84 грн. та зобов"язання вчинитидії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.11.2006 року № 24/586Апозов ТОВ "Кий Авіа Карго" до ТОВ "Фірма "Алтек лтд". Мінтрансу України про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії, стягнення 123149,84 грн. задоволений частково, договір на надання транспортних послуг № 362 від 06.10.03, укладений між позивачем та відповідачем 1 розірваний, з відповідача 1 на користь позивача стягнуто 123149,84 грн. шкоди, судові витрати. В інший частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить його скасувати і прийняті ухвалу про залишення позову без розгляду в частині задоволених вимог, в частині позову що не були задоволені господарським судом прийняті ухвалу про повернення без розгляду.

Представник позивача проти вимог, викладених у апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Представник відповідача 2 частково підтримав апеляційну скаргу, пояснивши що він не може бути стороною у справі, оскільки не є органом що здійснює видачу або скасування ліцензій, так як це прерогатива Головної державної інспекції на автотранспорті, однак помилково ліцензія відповідача 1 нім була анульована, на що відповідачем1 подана скарга до експертної апеляційної Ради.

Розглянувши справу за правилами розділу ХII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи 06.10.2003 року між позивачем та відповідачем-1 укладено договір на надання транспортних послуг № 362, за умовами якого, Перевізник - відповідач-1 зобов'язався доставити ввірений йому вантаж у пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі Отримувачу, а Замовник зобов'язується сплатити перевізнику за перевезення встановлену плату, зазначену у заявці - договорі, який є невід'ємною частиною договору на надання транспортних послуг .

12.10.2004 року між позивачем та ТОВ "ПIК Лтд" було укладено договір доручення на організацію перевезення вантажів № 539/1, за умовами якого, Замовник (вантажовласник) доручає, а Агент здійснює за рахунок коштів Замовника транспортно-експедиційні послуги по організації перевезення ввіреного йому Замовником вантажу у пункт призначення.

12.10.2004 року між ТОВ "Кий Авіа Карго" та ТОВ "ПIК Лтд" було укладено додаток до договору доручення - заявка № 01, відповідно до якої позивач взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу (інтегральних мікросхем загальною вартістю 21100,00 доларів США) за маршрутом м. Тайпей (Тайвань) - м. Запоріжжя (Україна).

Згідно ст.ст. 525,526 ЦК України (435-15) , зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

На виконання вище вказаної Заявки № 01 та відповідно до умов Договору на надання транспортних послуг № 362, між позивачем та відповідачем-1 було укладено заявку-договір № 1022/04 від 22.10.2004 року, відповідно до якої відповідач-1 повинен був здійснити перевезення вантажу (мікросхеми, які були предметом Заявки № 01) автотранспортом за маршрутом а/п Бориспіль - м. Запоріжжя, доставка вантажу мала бути здійснена 28.10.2004 року під митним контролем.

27.10.2004 року під час відправлення вантажу з Бориспільської митниці, останньою було видано відповідачу-1 попереднє повідомлення № 112000002/4/181682, із п. 22 якого вбачається що, вартість вантажу становить 111969,26 грн.

Відповідно до умов договору № 362 від 06.10.2003 року, на підставі Заявки № 1022/04 від 22.10.2004 року позивач відвантажив на автомобіль перевізника-відповідача 1 вищезазначені інтегральні мікросхеми, що підтверджується товарно-транспортною накладною 02ААХ № 12498 від 27.10.2004 року та Попереднім повідомленням № 112000002/4/181682 від 27.10.2004 року.

Попереднє повідомлення являється документом, який видається з метою реалізації вимог Положення "Про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митницю призначення", затвердженого Наказом ДМСУ від 02.12.1998 року № 771 (z0042-99) , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.01.1999 року за № 42/3335 і заповнюється у відповідності до Наказу ДМСУ № 240 (z0306-99) від 24.04.1999 року "Про затвердження Порядку заповнення та використання попереднього повідомлення ПП". Попереднє повідомлення оформлюється до ввезення товарів в Україну і вимагається у якості однієї з підстав для ввезення товарів та використовується митними органами для здійснення контролю за доставкою товарів. Даний документ носить імперативний характер.

28.10.2004 року вантаж до м. Запоріжжя, вул. Леонова, 1 відповідачем-1 доставлений не був, чим порушив умови договору на надання транспортних послуг № 362.

Відповідно до ст. 610 ЦК України (435-15) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Згідно ст. 623 ЦК України (435-15) , боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

На день розгляду справи матеріальна шкода, яка була завдана позивачеві складає 123149,84 грн., в тому числі: 112078,98 грн. вартість вантажу (інтегральні схеми), 4589,77 грн. - погашення відсотків за кредитним договором, а також 3967,03 грн. - упущена вигода, таким чином позовні вимоги в частині стягнення та розірвання договору підлягають задоволенню.

Колегія суддів звертає увагу відповідача 1 на те, що у разі виявлення винної особи у здійсненні крадіжки у кримінальної справі, останній не позбавлений можливості звернутися з відповідним позовом до загального суду для стягнення у порядку регресу вказаних збитків.

3 967,03 грн. це сума, яку розраховував отримати Позивач за Договором доручення на організацію перевезення вантажів № 539/1. Колегією встановлено, що 27 жовтня 2004 року ТОВ "Кий Авіа Карго" було виставлено ТОВ "Пік Лтд" Рахунок-Фактуру № 351 на сплату 3 967,03 грн., який був оплачений ТОВ "ПIК Лтд". Однак, як підтверджується матеріалами справи, 03.11.2004 року дана сума була повернута ТОВ "Пік Лтд".

Твердження апелянта, що у провадженні господарського суду Запорізької області наявна справа за № 13/199-6/189/06 зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав спростовуються матеріалами справи. В провадженні Господарського суду Запорізької області є справа № 13/199-6/189/06 зі спору між позивачем та відповідачем 1 про стягнення збитків у розмірі 123 149,84 грн. у зв'язку з втратою вантажу під час його перевезення.

В даному ж випадку, позивачем заявлені позовні вимоги про розірвання Договору на надання транспортних послуг № 362 від 06 жовтня 2003 року укладеного між ТОВ "Кий Авіа Карго" та ТОВ "Фірма "Алтек Лтд" у зв'язку з істотним порушенням умов договору ТОВ "Фірма "Алтек Лтд" (ст. 611, ч. 2 ст. 651 ЦК України (435-15) ) та відшкодування шкоди, завданої порушенням зобов'язання (ст. 623 ЦК України (435-15) ).

Таким чином, між сторонами існують спори з приводу різних предметів та підстав, а тому посилання на п. 2 ст. 81 ГПК України (1798-12) є необгрунтованим.

Щодо задоволення вимог про зобов'язання відповідача 2 анулювати ліцензію ТОВ "Фірма "Алтек лтд" на здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом то колегія суддів також погоджується з висновками господарського суду, оскільки орган, що видав ліцензію, має право зупинити її дію на певний строк або анулювати її, зокрема, орган ліцензування має права анулювати ліцензію з підстав, передбачених ч.1 ст.21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) . Як пояснив представник Мінтрансу України він не має відношення до ліцензування, ліцензію відповідачу 1 видавала Головна державна інспекція-орган ліцензування, повноваження якої визначені вказаним Законом та Постановою КМУ № 11\90. Відповідач 2 помилково скасував ліцензію відповідача 1, який в свою чергу оскаржив рішення Мінтрансу до експертно-апеляційної ради відповідно до ст.7, ч.5 ст.21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) . Крім того, ст.21 даного Закону не передбачає позбавлення ліцензії в зв'язку з неналежним виконанням договірних відносин що виникли між іншими суб'єктами господарювання.

За таких обставин вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача-2 анулювати ліцензію ТОВ "Фірма "Алтек, Лтд" на здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не обгрунтована та не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ "Фірма "Алтек лтд" залишити без задоволення,рішення господарського суду м. Києва від 29.11.2006 року по справі № 24/586А без змін.

2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ .