42/227 Про зобов'язання укласти договір про надання послуг з питного водопостачання - 15.08.2006 Прийняття

Відповідач за первісним позовом, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове про задоволення зустрічних позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що пункт 5.1.4. спірного договору містить дві істотні умови договору про надання послуг з питного водопостачання; спірне рішення місцевого господарського суду порушує права апелянта на свободу договору (ст. ст. 6, 627 ЦК України); редакція п. 5.1.4. спірного договору, запропонована позивачем за зустрічним позовом (тобто апелянтом), відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: ст. 31 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", п. 9.5. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994р. № 65 (z0165-94) ; ч. 7 ст. 181 ГК України стосується, зокрема, договорів, укладення яких є обов’язковим для сторін; проте із змісту ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" не вбачається обов’язковість укладення договору про надання послуг з питного водопостачання.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач за первісним позовом просив спірне рішення місцевого господарського суду залишити без змін з огляду на те, що ст. 31 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачений збір за спеціальне водокористування підприємством питного водопостачання; норма щодо стягнення збору у п’ятикратному розмірі за понадлімітний забір води поширюється на спеціальних водокористувачів, до числа яких відноситься відповідач, як постачальник, але не позивач, як споживач за договором; згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору; таким чином посилання апелянта на необов’язковість укладення договору між сторонами є безпідставним.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 26.12.2005р. ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" листом № 44/238-10787 запропонувало Акціонерній компанії "Харківобленерго" укласти договір № 405/3/19/12 на подачу води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації Зміївської ТЕС від 19.12.2005р., надіславши останній два підписані примірники вказаного договору.

Відповідно до п. п. 1.1., 5.14. проекту договору № 405/3/19/12 на подачу води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації Зміївської ТЕС від 19.12.2005р. ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (водопостачальна організація) бере на себе зобов’язання надавати Акціонерній компанії "Харківобленерго" (споживач) питну воду та приймати стічну води до каналізації в розмірі встановленого ліміту; ліміти водоспоживання, водовідведення визначаються та затверджуються місцевими органами державної виконавчої влади або уповноваженим ними органом залежно від технічного стану і пропускної здатності (продуктивності) водопровідних та каналізаційних споруд, водопровідної й каналізаційної мережі, але не вище обсягів, узгоджених технічними умовами на приєднання абонента, та встановленої потужності каналізаційних очисних споруд; споживач не має права збільшувати витрату води понад встановлені норми та затверджені ліміти; за використану воду понад встановлені та затверджені ліміти плата проводиться згідно із постановою Ради Міністрів Української РСР від 14.04.1979р. № 196 (196-79-п) "Про норми відпуску електроенергії, газу, води на ведення громадянами особистого підсобного господарства": 1) громадянами, що використали воду на приватне підсобне господарство, - у подвійному розмірі діючих тарифів на питну воду; 2) підприємствами та організаціями – у п’ятикратному розмірі діючих тарифів на питну воду.

Не погоджуючись з проектом договору № 405/3/19/12 від 19.12.2005р., 31.01.2006р. АК "Харківобленерго" направила ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" протокол погодження розбіжностей, в якому запропонувала виключити п. 5.14. із спірного договору.

Листом № 44/30-1081 від 13.02.2006р. ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" направила на адресу Акціонерної компанії "Харківобленерго свій варіант протоколу узгодження розбіжностей до договору № 405/3/19/12 на подачу води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації Зміївської ТЕС від 19.12.2005р.

17.04.2006р. Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" про зобов’язання укласти договір на подачу води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації Зміївської ТЕС № 405/3/19/12 від 19.12.2005р. на умовах, запропонованих АК "Харківобленерго", зокрема виключити п. 5.14. договору. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 26.12.2005р. відповідач надіслав на адресу позивача пропозицію укласти договір на подачу води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації на 2006 рік; проект договору був розглянутий позивачем і надісланий відповідачу разом з підписаним протоколом розбіжностей; відповідач не погодився з редакцією договору, викладеною позивачем в протоколі розбіжностей, про що повідомив позивача листом № 44/30-1081 від 13.02.2006р.; відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" укладення договору на подачу води з водопроводу є обов’язковим для сторін; редакцією договору, запропонованою відповідачем, передбачається стягнення підвищеної оплати за використану воду понад встановлені та затверджені ліміти – в п’ятикратному розмірі діючих тарифів на питну воду; при цьому відповідач посилається на "Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджені наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994р. № 65 (z0165-94) ; разом з тим п. 9.5. вказаних Правил містить посилання на постанову Ради Міністрів УРСР від 14.04.1979р. № 196 (196-79-п) , яка втратила чинність.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що із змісту ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України вбачається, що між сторонами виникли відносини по спеціальному водокористуванню; таким чином на відносини сторін поширюється дія ст. 31 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ч. 4 якої чітко передбачає, що збір за понадлімітний забір води справляється в п’ятикратному розмірі; пункт 5.14. спірного договору передбачає сплату штрафу за використану понад норму воду; таким чином позивач оскаржує спосіб забезпечення виконання зобов’язання, а саме неустойку у вигляді штрафу; Постанова Ради Міністрів УРСР від 24.04.1979р. № 196 (196-79-п) , яка втратила чинність на підставі Постанови КМУ № 1788 від 20.11.2003р. (1788-2003-п) , жодним чином не стосується спірних відносин сторін; п. 9.5. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994р. № 65 (z0165-94) , діє в повній мірі і регулює спірні відносини сторін.

16.05.2006р. Відкрите акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" звернулось із зустрічним позовом до Акціонерної компанії "Харківобленерго" про зобов’язання укласти договір № 405/3/19/12 на подачу води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації від 19.12.2005р. на умовах, запропонованих ВАТ "Центренерго", зокрема викласти п. 5.14. вказаного договору в наступній редакції: "Споживач не має права збільшувати витрату води понад встановлені норми та затверджені ліміти. Споживач у відповідності до вимог Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) , керуючись "Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селах України", затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994р. № 65 (z0165-94) , зобов’язаний відшкодувати збитки водопостачальній організації за перевищення встановлених лімітів, якщо ці збитки сталися з вини споживача". В обґрунтування своїх вимог позивач за зустрічним позовом зазначив, що в даному випадку має місце спеціальне водокористування, оскільки відбувається забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, а також здійснюється використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти; відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" збір за понадлімітний забір води справляється у п’ятикратному розмірі; п. 5.14. спірного договору є засобом забезпечення виконання зобов’язань стороною, а отже певні негативні наслідки такого засобу випливають з його правової природи.

Відповідач за зустрічним позовом відзиву на позовну заяву не надав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2006р. у справі № 42/227 позовні вимоги за первісним позовом задоволені повністю: зобов’язано ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили укласти з Акціонерною компанією "Харківобленерго" договір № 405/3/19/12 на подачу води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації Зміївської ТЕС від 19.12.2005р., виключивши з тексту договору п. 5.14. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач за первісним позовом одержав протокол розбіжностей у січні 2006 року, а звернувся до суду із зустрічним позовом лише 16.05.2006р., пропустивши встановлений ч. 7 ст. 181 ГК України двацятиденний строк; таким чином пропозиції позивача за первісним позовом про виключення п. 5.1.4 із тексту спірного договору є прийнятими, а первісний позов відповідно до ст. 649 ЦК України підлягає задоволенню.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду скасуванню повністю, в зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів повністю.

Основні правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання визначені Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" (2918-14) .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 вказаного Закону послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Отже із змісту наведеної норми вбачається, що укладення договору про надання послуг питного водопостачання є обов’язковим для сторін по справі.

Частинами 1, 2 ст. 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

На виконання зазначеної норми закону відповідач за первісним позовом листом № 44/238-10787 від 26.12.2005р. запропонував Акціонерній компанії "Харківобленерго" укласти договір № 405/3/19/12 на подачу води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації Зміївської ТЕС від 19.12.2005р., надіславши останній два підписані примірники вказаного договору.

Вказаний лист був отриманий позивачем за первісним позовом 28.12.2005р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції на цьому листі.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч. 4 ст. 181 ГК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 181 ГК України позивач за первісним позовом, не погоджуючись з проектом договору № 405/3/19/12 від 19.12.2005р., 31.01.2006р. направив відповідачеві протокол погодження розбіжностей (без номера і без дати), в якому запропонував виключити п. 5.14. із тексту спірного договору.

Вказаний протокол узгодження розбіжностей був отриманий відповідачем за первісним позовом 01.02.2006р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією конверту із відміткою відділення поштового зв’язку.

Частиною 7 ст. 181 ГК України встановлено, що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Як зазначалось вище, протокол узгодження розбіжностей був отриманий відповідачем за первісним позовом 01.02.2006р. Таким чином двацятиденний строк, протягом якого відповідач повинен був звернутися до господарського суду, сплинув 21.02.2006р.

Проте з матеріалів справи вбачається, що ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" звернулось до місцевого господарського суду із зустрічною позовною заявою про зобов’язання укласти договір лише 16.05.2006р., тобто з пропуском строку, встановленого ч. 7 ст. 181 ГК України.

За вказаних обставин апеляційний господарський суд вважає, що пропозиції позивача за первісним позовом щодо виключення п. 5.14. із тексту спірного договору вважаються прийнятими відповідачем, а договір № 405/3/19/12 від 19.12.2005р., відповідно, укладеним в редакції, запропонованій АК "Харківобленерго".

Таким чином підстави для задоволення зустрічного позову по справі відсутні.

Місцевий господарський суд, постановляючи рішення по даній справі, також дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача за зустрічним позовом і вказав про це в мотивувальній частині спірного рішення.

Однак відповідно до абз. 1 п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення господарського суду має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Проте в порушення зазначеної норми резолютивна частина рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2006р. не містить висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Разом з тим вимоги позивача за первісним позовом також не підлягають задоволенню, керуючись таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів (п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України).

Як зазначалось вище, договір № 405/3/19/12 від 19.12.2005р. вже є укладеним сторонами в редакції запропонованій позивачем за первісним позовом. Таким чином позовні вимоги про зобов’язання відповідача за первісним позовом укласти зазначений договір є безпідставними, оскільки не можна зобов’язати сторону укласти договір, який вже є укладеним.