10/186 Про стягнення заборгованості по договору поставки природного газу - 24.07.2006 Прийняття

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.01.2006р. у справі №10/186 в частині позовних вимог про стягнення 1 366 239,17 грн. провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, в задоволенні решти позовних вимог Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз", м. Ужгород в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" –надалі Скаржник, подала апеляційну скаргу від 20.01.2006 року за №31/10-880, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 11.01.2006р. у справі №10/186 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі, виходячи з того, що місцевим господарським судом неповністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального і процесуального права, зокрема:

- укладеним між сторонами договором №06/02-2102 від 28.12.2002р. не передбачено, що відповідач звільняється від сплати так званих "комерційних втрат" і такі втрати зазначені відповідачем в актах прийому-передачі газу;

- відповідно до Наказу НАК "Нафтогаз України" від 26 березня 2001 року №79 (v0079376-01) "Про затвердження Порядку доступу до газотранспортної системи", а саме п.1.3, право власності на природний газ та ризики, що виникають при його транспортуванні та постачанні визначаються чинним законодавством України, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати приписи ст. 128 та ст. 130 ЦК УРСР.

ВАТ по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" –відповідач у справі –вимоги попередніх ухвал Львівського апеляційного господарського суду в повній мірі не виконало, аргументованого відзиву на апеляційну скаргу суду не представило, а в судовому засіданні його представник проти вимог скаржника усно заперечує та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також відповідачем на вимогу ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2006р. подано пояснення (вх. №5578 від 13.06.2006р.) про те, в чиїй саме газотранспортній системі утворилися притоки-відтоки газу, в якому інформує суд апеляційної інстанції про неможливість надання таких пояснень. Крім цього інформує суд, що в процесі судового розгляду ним частково сплачено заборгованість в сумі 1 366 239,17 грн., внаслідок чого залишок неоплаченого газу складає 7 753 633,67 грн., з яких вартість комерційних втрат становить7 588 254,12 грн.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задоволити, виходячи з такого :

22.06.2004р. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" 9 762 863,61 грн. основного боргу за поставлений в січні-грудні 2002 року природний газ ( в тому числі 7 588 254,12 грн. комерційних втрат, притоків і витоків 2 174 609,49 грн. вартості природного газу) та 673,87 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 27.04.2003р. по27.04.2004р.

В процесі розгляду справи позивач заявою від 14.09.2004р. №31/10-9392 (а.с.120-124, т.1.) уточнив суму позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 9 119 872,84 грн. основного боргу, 632 216,94 грн. пені за період з 23.11.2003р. по 22.05.2004р., 1 235 508,54 грн. інфляційних за перод з листопада 2003року по травень 2004року та 126 403,18 грн. 3 процента річних за період з 11.11.2003 року по 22.05.2004р.,

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що на виконання укладеного між сторонами Договору №06/02-2102 від 28.12.2002р. на постачання природного газу для потреб населення з протоколом розбіжностей та додатковими угодами до нього (а.с48-55, т.1) позивач поставив відповідачу протягом січня-грудня 2003р. природний газ для потреб населення в об'ємі 485 550,680 тис. м.куб. на загальну суму 49 962 135,04 грн., в тому числі і комерційні втрати в сумі 7 588 254,12грн., що підтверджено актами прийому-передачі природного газу за вказаний період (а.с. 11-32,т.1), за який останній розрахувався частково в сумі 40 842 262,20 грн. і його заборгованість станом на час подання позову становила, як правильно встановив суд першої інстанції, 9 119 872,84 грн., в тому числі 1 366 239,17 грн. борг за поставлений природний газ, який відповідачем був сплачений в процесі розгляду даної справи, в зв'язку з чим суд першої інстанції в цій частині вимог підставно припив провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

При цьому суд першої інстанції відмовив в задоволенні решти позовних вимог з підстав їх необгрунтованості та відсутності правових підстав для їх задоволення.

Проте з таким висновком місцевого господарського суду колегія суддів повністю погодися не може.

Так, в наявних у справі актах прийому-передачі природного газу за період з січня по грудень 2003р. відображено обсяги отриманого природного газу в розрізі договорів по категоріях споживачів, та із загального обсягу газу, отриманого населенням, виділяється газ, отриманий по газових лічильниках, за відсутністю газових лічильників та комерційні втрати (відтоки, притоки), вартість яких обчислюється, виходячи з тарифу вартості газу, який постачається населенню за відсутності газових лічильників.

При цьому питання оплати комерційних втрат, як правильно зазначено місцевим господарським удом, не встановлено чинним законодавством. Нормами чинного законодавства України не визначено й порядку обліку та нарахування вартості комерційних втрат природного газу, а також не врегульовано питання щодо джерел відшкодування вартості таких втрат.

Згідно до положень "Порядку нормування виробничо-технологічних витрат у сфері транспортування, постачання і споживання природного газу в системах газопостачання України", затвердженого Наказом Держнафтогазпрому від 29 липня 1998 року N 169, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 серпня 1998 року за N 538/2978 (z0538-98) (втратив чинність згідно з Наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.06.2003р. N 298 (z0568-03) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 липня 2003 р. за N568/7889 "Про втрату чинності наказу Держнафтогазпрому від 29 липня 1998 р. N 169") встановлено, що комерційні втрати прородного газу це втрати газу, які обумовлені:

- недоліками способів вимірювання кількості газу та методів, які реалізують ці способи; - похибками приладів обліку кількості газу та приладів визначення фізико-хімічних параметрів газу;

- невідповідністю нерівномірного споживання газу без приладів обліку рівномірному обліку за середніми нормами;

- використанням побутових газових плит для опалення та гарячого водопостачання внаслідок порушень в роботі систем централізованого теплопостачання та систем гарячого водопостачання;

- пошкодженнями та аваріями на газопроводах за умов, коли витоки газу не обліковані;

- різницею між кількістю газу, зафіксованою за показаннями побутових газових лічильників і приведеною до умов згідно ГОСТ 2939-63, і кількістю цього газу, зафіксованою за показаннями побутових газових лічильників у разі відсутності приладів визначення тиску та температури газу та при відсутності коректора;

- недоліками в інших аспектах організації обліку.

З наведеного вбачається широкий спектр причин виникнення комерційних втрат природного газу, однак стверджувати, що комерційні втрати виникають при кінцевому споживанні природного газу виключно населенням, суд апеляційної інстанції не має підстав.

Із актів приймання-передачі природного газу вбачається, що в якості комерційних втрат можуть виступати зокрема і притоки та витоки газу.

Відповідно до Тимчасового положення про облік відтоків та притоків природного газу, затвердженого Наказом НАК "Нафтогаз України" 09.08.1999р. N 209 (z0617-99) ( наказ був розроблений з метою впорядкування обліку відтоків та притоків природного газу на визначений строк дії –протягом 1999 року, та після закінчення строку дії цей наказ є нечинним), відтоки газу - перевитрачання газу, яке може виникати внаслідок перевищення фактично спожитих населенням обсягів газу в осінньо-зимовий період порівняно з діючими середньорічними нормами споживання газу; притоки газу - недобір газу, який може виникати внаслідок того, що в весняно-літній період фактично спожиті населенням обсяги газу менші за діючі середньорічні норми споживання газу.

Також згідно з Порядком доступу до газотранспортної системи, затвердженого наказом НАК "Нафтогаз України" від 26.03.2001 р. N 79 (v0079376-01) , визначено, що відтоки газу —це перевитрачання газу, яке може виникати внаслідок перевищення фактично спожитих населенням (за відсутності приладів обліку) обсягів газу в осінньо-зимовий період порівняно з діючими середньорічними нормами споживання газу; притоки газу — це недобір газу, який може виникати внаслідок того, що у весняно-літній період фактично спожиті населенням (за відсутності приладів обліку) обсяги газу менші за діючі середньорічні норми споживання газу.

Таким чином облік притоків чи відтоків природного газу, що виникають при транспортуванні його розподільчими газопроводами, не може кореспондуватися будь-яким чином з комерційними втратами, а отже не є тотожними поняттю комерційних втрат.

Зі змісту ст. 11 ЦК України випливає, що цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Підстави виникнення господарських зобов'язань, визначені у ст. 174 ГК України, відповідно до якої господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 202 ЦК України в контексті зі ст. 626 ЦК України, під договорами визнається двосторонній правочин як погоджена дія двох сторін, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони вільні в укладені договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства (ст. 627 ЦК України).

Аналогічні положення закріплені і в ЦК Української РСР (1540-06) , що діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.1.1 та п.2.1 договору №06/02-2102 від 28.12.2002р., сторони погодили, що передачу покупцб (відповідачу у справі) природного газу в 2003 році здійснюється з урахуванням можливих втрат газу, а отже з урахуванням комерційних втрат, притоків та відтоків. При цьому відповідно з п.3.4 договору, акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Таким чином сторони в договорі вирішили питання віднесення на ту чи іншу сторону комерційних втрат, відтоків та притоків, та врегулювали дане питання шляхом віднесення усіх можливих втрат, в тому числі і комерційних, відтоків та притоків, на покупця за договором.

В актах приймання-передачі природного газу за період з січня по грудень 2003 року сторонами погоджено і вартість таких втрат, зокрема по цінах, визначених договором як для населення за відсутності газових лічильників.

Згідно ст. 161 ЦК УРСР та ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору.

В силу ст. 162 ЦК УРСР та ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 216 ЦК УРСР та ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зазначене дає суду апеляційної інстанції дійти висновку, що місцевий господарський суд не дав належної правової оцінки умовам укладеного між сторонами договору, зокрема тих, які регулюють порядок віднесення можливих втрат при поставці природного газу на ту чи іншу сторону, в зв'язку із чим безпідставно звільнив від відповідальності відповідача за оплату вартості комерційних втрат та відтоків (притоків) природного газу, оскільки такий порядок відшкодування останніх договором узгоджено, при цьому чинне законодавством не встановлено механізм обліку та відкомпенсації таких втрат, а отже дає сторонам право (можливість) самостійно врегулювати таке питання з огляду на диспозитивність господарських відносин, відповідно до яких кожен вправі робити те, що прямо не заборонено законом.

Пунктом 5.1 зазначеного Договору ( в редакції узгодженій протоколом розбіжностей) сторони встановили порядок проведення розрахунків, а саме оплата за газ повинна здійснюватися Покупцем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки згідно з Алгоритмом, затвердженим постановою НКРЕ України від 12.07.2000р. №7509. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 30 (31) числа наступного за звітним місяця.

Кабінет Міністрів України і Національний банк України прийняли спільну постанову від 13.11.1998 N 1785 (1785-98-п) "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ".

У пункті 1 цієї постанови передбачено:

"Відкрити в уповноважених банках розподільні рахунки газозбутовим і газотранспортним підприємствам Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та консолідований розподільний рахунок дочірній компанії "Торговий дім "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (правонаступником якої є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") для зарахування коштів, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, та здійснення розрахунків за поставку та транспортування природного газу.

Установити, що безакцептні платіжні вимоги за використаний природний газ на розподільні рахунки газозбутових та газотранспортних підприємств не виставляються".

У зв'язку з цим, установи банків відкривають такі рахунки на балансовому рахунку

N 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарської діяльності".

На виконання п.1 вказаної Постанови, як з'ясовано судом апеляційної інстанції, відповідачем відкрито розподільний рахунок для зарахування коштів, які надходять від споживачів за використаний природний газ.

Також, на виконання пункту 2 вищеназваної Постанови, наказом НАК "Нафтогаз України" від 19.11.1998 N 80 (z0765-98) затверджено "Порядок розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на розподільні та консолідований розподільний рахунки, відкриті газозбутовим та газотранспортним підприємствам Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та дочірній компанії "Торговий дім "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ( зареєстрований Міністерством юстиції України 30.11.1998 за N 765/3205 (z0765-98) ).

Крім цього, на виконання рішення правління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 14.12.1999р. N 113 "Про покращення розрахунків за спожитий природний газ" та з урахуванням вказаного вище наказу НАК "Нафтогаз України" від 19.11.1998 N 80 (z0765-98) пунктом 1 Наказу НАК "Нафтогаз України"№14 (14/2000-рп) від 19.01.2000р. "Про тимчасовий розподіл коштів з розподільчих рахунків газозбутових підприємств"встановлено, що газозбутові підприємства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відкривають розподільчі рахунки в установах банків для зарахування коштів у національній валюті, що надходять за використаний природний газ від населення, бюджетних установ та підприємств комунальної теплової енергетики, з якими газозбутові підприємства перебувають у договірних відносинах на поставку газу.

Пунктом 2 Наказу НАК "Нафтогаз України"№14 (14/2000-рп) від 19.01.2000р. встановлено, що кошти, які надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств, на підставі їх платіжних доручень того самого дня перераховуються уповноваженими банками на консолідований розподільчий рахунок ДК "Торговий дім "Газ України" в частині вартості газу; на поточні рахунки газозбутових організацій в частині оплати за надані послуги з транспортування газу населенню, бюджетним установам та підприємствам комунальної теплової енергетики, відповідно до диференційованих тарифів, затверджених у встановленому порядку ; на поточні рахунки газотранспортних підприємств лише в частині оплати за послуги з транспортування газу населенню.

Крім цього, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13.11.1998 р. N 1785 (1785-98-п) "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ" розподільні рахунки відкрито газозбутовим підприємствам НАК "Нафтогаз України", які постачають газ та проводять розрахунки за нього населенню, бюджетним установам, підприємствам комунальної теплоенергетики та котельням промислових підприємств, які відпускають теплову енергію зазначеним споживачам.

Таким чином розподільні рахунки діють тільки при розрахунках за обсяги газу, що реалізується вказаним споживачам. До газозбутових підприємств відносяться відкриті зокрема акціонерні товариства з газопостачання та газифікації та їх структурні підрозділи, одним із яких є відповідач у справі.

Також даною Постановою від 13.11.1998 р. N 1785 (1785-98-п) визначено, що кошти, які надійшли на такі розподільні рахунки, розподіляються не безпосередньо газозбутовими підприємствами, а установами банків згідно з алгоритмом розподілу коштів та перераховуються на консолідований рахунок.

Алгоритм розподілу коштів розробляється НАК "Нафтогаз України", дочірньою компанією якої є позивач, та затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики за погодженням з Державною податковою адміністрацією і доводиться до установ банків не пізніше як за 5 днів до початку його використання. Указом Президента України від 21 квітня 1998 року N 335/98 "Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України" (335/98) затверджено Положення про Національну комісії регулювання електроенергетики України, відповідно до п. 13 якого Комісія в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень.

Рішення Комісії, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами,організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №759 (v0759227-00) від 12.07.2000р. було затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газ озбутових підприємств НАК "Нафтогаз України" за поставлений природний газ.

Згідно з його преамбулою, Алгоритм визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільні рахунки підприємств за поставлений природний газ.

Відповідно до п.5 Алгоритму, кошти, які надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств, того ж дня перераховуються уповноваженими банками: на поточні рахунки газозбутових підприємств в частині оплати за надані послуги з транспортування та постачання газу споживачам відповідно до тарифів, затверджених в установленому порядку.

Відповідно до п.п.5, 8 Порядоку розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на розподільні та консолідований розподільний рахунки, відкриті газозбутовим та газотранспортним підприємствам Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та дочірній компанії "Торговий дім "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", кошти того ж самого дня перераховуються уповноваженими банками на консолідований розподільний рахунок позивача, при цьому базою розподілу коштів є рівень сплат грошима за газ, використаний усіма категоріями споживачів, за попередній місяць. Рівень сплати визначається шляхом співставлення належних до сплати сум та фактично отриманих грошей.

Таким чином Алгоритм розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК "Нафтогаз України" за поставлений природний газ, затвердженого постановою НКРЕ від 12.07.2000р. №759 (v0759227-00) .не впливає на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вартості поставленого природного газу, визначеного п.5.1 Договору, не припиняє зобов'язання боржника по оплаті свого боргу кредитору, в тому числі шляхом реалізації свого права на стягнення боргу із споживачів природного газу.

Вимоги позивача не стосуються коштів, що надходили на розподільчий рахунок від споживачів природного газу і не є власністю ВАТ "Закарпатгаз", якими відповідач не має права розпоряджатися.

Наведені вище обставини свідчать, що судом першої інстанції в процесі розгляду даної справи не було достатньо враховано вимоги законодавства зазначені вище, а тому місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність підставності позовних вимог в частині стягнення основного боргу за поставлений ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та не оплачений ВАТ "Закарпатгаз" природний газ в сумі 7 753 633,67 грн., з яких вартість комерційних втрат становить 7 588 254,12 грн., в зв'язку з чим оскаржуване рішення господарського суду в цій частині підлягає скасуванню, а позов –задоволенню.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що зазначеними вище положеннями не передбачено можливість зміни учасниками відносин встанволеного чинним законодавством порядку проведення розрахунків між сторонами, а тому у зв'язку із встановленням вищезазначеними нормативними актами порядку розподілу коштів, відповідач не був розпорядником коштів, що надходили на розподільний рахунок від населення, а отже не мав права розпоряджатися такими коштами (поступленими від населення) на свій розсуд, в тому числі перераховувати іншим, ніж позивач, особам.

Відповідно до п.6.2 Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені в п.5.1 даного Договору, покупець сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості пеню у розмірі 0,1% подвійної облікової ставки НБУ що діяла за період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу ( в межах оплаченого населенням) за кожен день прострочення платежу .

При цьому колегія суддів зазначає, що позивачем в свою чергу не доведено, як того вимагає ст. 33 ГПК України, належними доказами та допустимими засобами доказування тих обставин, що відповідач всупереч вказаним вище нормативним актам, використовував кошти, які надійшли від населення, не у встановленому вище порядку для власних чи іших цілей, та при цьому не перерахував їх позивачу, що б в свою чергу відповідно до обмежень, встанволених п.6.2 Договору, давало позивачу підстави нараховувати пеню на суму простроченого зобов'язання, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.

Що ж стосується стягнення інфляційних та трьох процентів річних, то колегія суддів зазначає, оскільки природний газ в 2003 році поставлявся для потреб населення, на спірні правовідносини поширюється дія п.2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 08 жовтня 1999 року N 1136-XIV "Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" (1136-14) , яким встановлено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.

Застосування положень ст. 625 ЦК України колегія суддів вважає таким, що суперечить ст. 5 ЦК України, якою встановлено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності, при цьому акт цивільного законодавства не має зворотньої дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Таким чином виходячи з того, що на момент виникнення спірних правовідносин стягнення інфляційних та трьох процентів річних регулювалося Законом України від 08 жовтня 1999 року N 1136-XIV "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" (1136-14) і на спірні правовідносини в частині поставки природного газу населенню, поширював свою дію п.2 цього Закону, норми ст. 625 ЦК України погіршують цивільну відповідальність відповідача як постачальника комунальних послуг населенню, а отже ст. 625 ЦК України в цій частині спірних правовідносин не підлягає застосуванню щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за поставлений в 2003 році природний газ для потреб населення як така, що погіршує відповідальність особи порівняно з періодом, в якому виникли спірні правовідносини.

З огляду на викладене апеляційну скаргу слід частково задоволити і рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.01.2006р. у справі №10/186 частково скасувати в частині відмови в задоволенні 7 753 633,67 грн. основного боргу та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині вимог задоволити. В решті частині рішення залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в місцевому господарському суді та за розгляд апеляційної скарги віднести на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України,-

Львівський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.01.2006р. у справі №10/186 частково скасувати в частині відмови в задоволенні 7 753 633,67 грн. основного боргу. Прийняти в цій частині нове рішення. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", - 7 753 633,67 грн. основного боргу. В решті частині рішення залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи в місцевому господарському суді та за розгляд апеляційної скарги віднести на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

4. Доручити Господарському суду Закарпатської області видати відповідний наказ.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу №10/186 повернути в господарський суд Закарпатської області.

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого –судді Дух Я.В.

суддів Зданкевич З.І

Краєвська М.В.

розглянув апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

на рішення Господарського суду Закарпатської області

від 11.01.2006року

у справі №10/185

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз", м. Ужгород

про стягнення 9 119 872,84 грн. основного боргу,632 216,94 грн. пені, 1 235 508,54 грн. інфляційних та 126 403,18грн. річних процента.

за участю представників:

від Позивача: Ширко В.Ю. - представник, довіреність в матеріалах справи;

від Відповідача: Терпак О.В.- начальник юридичного управління, довіреність в матеріалах справи.

Керуючись ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України,-

Львівський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.