11/47-пд-06 Про визнання неукладеним договору про перевід боргу - 11.07.2006 Прийняття

05.01.2006р. Прокурор Комсомольського району м. Херсону звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Українського акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку України в особі Херсонського центрального відділення Промінвестбанку, до Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод", до Херсонського державного заводу суднового обладнання та судової арматури про визнання неукладеним договору переводу боргу №02-01/58-98 від 23.03.1998р., підписаного між відповідачами 1, 2 і 3 у справі. Позов заявлено на підставі ст. 121 Конституції України, ст.ст. 153, 161, 198 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. 37 Закону України "Про власність".

Позовні вимоги мотивовані наступним: Херсонський державний завод суднового обладнання та суднової арматури при укладенні договору переводу боргу не отримав повну та достовірну інформацію щодо боргів Херсонського суднобудівного заводу перед Промінвестбанком, які були переведені на нього згідно умов підписаного договору. Передача зазначеної інформації та документації в момент підписання договору є істотною умовою договору переводу боргу, без здійснення якої договір є неукладеним і не може породжувати взаємні права та обов'язки.

Рішенням господарського суду Херсонської області (суддя – Чернявський В.В.) від 28 лютого 2006 року по справі № 11/47-пд-06 в позові відмовлено. Рішення обґрунтовано приписами ст.ст. 153, 201, 202 ЦК УРСР.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду Херсонської області, прокурор звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, а позивач – з апеляційною скаргою, просять рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.

В апеляційному поданні прокурор, в обґрунтування своїх доводів, посилається на наступні обставини:

Стверджує, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд не оцінив всі докази по справі. Вказує, що суперечать приписам п.8 ст. 181 Господарського кодексу України висновки суду про відсутність правових підстав для визнання договору неукладеним при підтвердженні факту його невиконання сторонами. Посилається на неправомірність застосування господарським судом приписів ст. 35 ГПК України. В апеляційному поданні прокурор наполягає на тому, що сторони не узгодили і суттєві умови спірного договору, тому він повинен бути визнаний неукладеним.

Позивач у справі – Міністерство промислової політики України, в апеляційній скарзі посилається на порушення господарським судом норм матеріально і процесуального права, що, на його думку, привело до прийняття незаконного рішення, а саме:

Зазначає, що при розгляді справи не з'ясовано, які зобов'язання були покладені на сторону договору - завод "Судмаш" і якими документами ці зобов'язання підтверджені. Пунктом 2 спірного договору передбачено, що зобов'язання "Нового кредитора" базуються на кредитному договорі № 61. Але такий договір не є складовою частиною чи додатком договору про перевід боргу. При цьому не було з'ясовано, чим саме підтверджується надання кредиту "Первісному боржнику", тобто, яким документом (оригіналом платіжного доручення і т.п. ) підтверджуються зобов'язання "Первісного боржника", а потім і "Нового боржника" перед "Кредитором"; судом не було з'ясовано, яку інформацію та документацію мав передати і чи передав "Первісний боржник" "Новому боржнику" на дату укладання договору, як це передбачено пунктом 5 договору № 02-01/58-98. В судовому засіданні не було встановлено, з якої дати вступив в силу спірний договір.

Вказує, що господарським судом Херсонської області визнано встановленими обставини, які не доведені при розгляді справи, але мають значення для справи.

Суд прийняв до уваги те, що за актом передачі оригіналів кредитного договору №61 від 11.09.2001р. державне підприємство "Херсонський суднобудівний завод" на підставі договору про перевід боргу № 02-01/58-98 від 23.03.1998 року передало, а завод "Судмаш" прийняв оригінали кредитного договору від 13.09.1995 року №61 зі змінами і доповненнями від 18.11.1995 року та 18.01.1996 року. Це, вважає скаржник, додатково свідчить про те, що судом помилково встановлено досягнення сторонами договору про перевід боргу згоди щодо істотних умов договору, оскільки на дату укладання договору зобов'язання "Нового боржника", передбачені пунктом 2 не виникли. І оригінали документів передані не під час підписання договору, як це передбачено договором, а більш ніж через три роки.

Вважає, що висновки Господарського суду Херсонської області не відповідають обставинам справи, а саме, господарський суд дійшов висновку, що сторони договору про перевід боргу дійшли згоди з істотних умов договору. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що "Первісний боржник" передав "Новому боржнику" всю інформацію та документацію, яка підтверджує його права та обов'язки перед "Кредитором" в момент підписання договору, як це передбачено пунктом 5 договору про перевід боргу.

Крім того, стверджує, що на дату укладання спірного договору № 02-01/58-95 про перевід боргу 23 березня 1998 року дія кредитного договору №61 була припинена шляхом його переукладення. Сторони спірного договору, тобто договору про перевід боргу, не досягли згоди (і не могли досягти згоди) по істотним умовам договору з огляду на те, що були відсутні підстави для його укладення і не виникли відповідні зобов'язання "Нового боржника".

Зазначає, що господарським судом Херсонської області безпідставно не враховано, що на момент підписання договору 23.03.1998 року про перевід боргу дія кредитного договору № 61 була припинена у зв'язку з підписанням 13 вересня 1995 року кредитного договору № 16, при цьому скаржник посилається на приписи ст. 220 ЦК УРСР, ст. 604 УК України щодо припинення зобов'язання угодою сторін, зокрема, угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж особами.

Відповідач-1 Український акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк України в особі Херсонського центрального відділення Промінвестбанку проти апеляційного подання та апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Вказує, що Херсонський державний завод суднового обладнання та судової арматури був створений за Наказом Міністерства промислової політики від 12.02.1998р. №55 на базі майна машинобудівного підрозділу Херсонського суднобудівного заводу шляхом його відокремлення. Заборгованість заводу перед банком виникла на підставі Розподільного балансу станом на 1 лютого 1998 року.

Передача документів підтверджується актом прийому-передачі від 11.092001року, відповідно до якого передано кредитний договір № 61 від 13.08.1995 року із змінами.

В матеріалах справи наявний лист від 17.11.1999 року № 10/4-2-198 за підписом заступника міністра промислової політики України В.Т. Лящова, що "ДП "Судмаш" з 01.04.1998 року є правонаступником Херсонського суднобудівного заводу у відповідних частинах майнових прав та зобов'язань, означених розподільним балансом".

Господарським судом вже розглядався спір про визнання недійсним зазначеного договору про перевід боргу та було встановлено, що "при укладені оспорюваного договору між сторонами в потрібній у належному випадку формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах, що відповідає вимогам статті 153 Цивільного кодексу України".

Відповідно до статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні": " У разі поділу підприємств до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства до кожного з них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства". Борги у Херсонського державного заводу суднового обладнання та суднової арматури виникли на підставі розподільного балансу станом на 1 лютого 1998 року, який затвердив заступник міністра промислової політики України, тому договір про перевід боргу від 23.03.1998 року являється лише правовою підставою, яка закріпила наявність боргу, що перейшов за розподільним балансом (відповідає вимогам ст. 63 ЦК УРСР, ст. 241 ЦК України).

Вимога про визнання договору неукладеним не має правових підстав, тому як сторони за договором досягли згоди щодо істотних умов договору, повноважні представники сторін підписали його та скріпили відбитками печаток. В договорі передбачено умову щодо надання документів, яка являється одним із обов'язків сторони та стосується питання виконання договірних зобов'язань.

Херсонський державний завод суднового обладнання та суднової арматури виконував зобов'язання щодо погашення кредиту, заборгованість за яким виникла відповідно до розподільного балансу та оспорюваного договору переводу боргу. В період з 17.06.1998 року по 17.07.2001 року погашено 76022,27 грн. боргу.

По справі № 13/227, яка розглядалася за позовом банку про стягнення боргу з Херсонського державного заводу суднового обладнання та суднової арматури, проводилась прокурорська перевірка достовірності видачі кредиту по кредитному договору № 61 від 13.09.1995 року. По результатам перевірки (за участю представників Національного банку) прокуратура дійшла висновку щодо документального підтвердження надання позики по кредитному договору та щодо відсутності порушень закону. В задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, рішення господарського суду залишити без змін.

Відповідач-2, ВАТ "Херсонський суднобудівний завод", письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, надіслав телеграму, в якій просить розгляд справи проводити без участі його представника.

Відповідач-3, Херсонський державний завод суднового обладнання та судової арматури, у письмовому відзиві вказує на обґрунтованість апеляційного подання та апеляційної скарги, просить їх задовольнити, рішення господарського суду скасувати, при цьому стверджує, що при підписанні спірного договору переводу боргу сторони не досягли згоди з усіх суттєвих умов договору, що є правовою підставою для визнання даного договору неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

В процесі апеляційного розгляду справи від позивача та відповідача 3 надійшли заяви про відвід судді Юхименко О.В., мотивуючи тим, що аналогічна справа розглядалася колегією суддів за участю судді Юхименко О.В.

Ухвалою голови Запорізького апеляційного господарсько суду в задоволенні заяв про відвід судді Юхименко О.В. відмовлено.

Ухвалою від 05 квітня.2006р. апеляційна скарга прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 12.05.2006р.

В процесі розгляду справи склад колегії змінювався.

На підставі розпорядження голови Запорізького апеляційного господарського суду №1887 від 11.07.2006р. справу №11/47-пд-06 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді: Шевченко Т.М. (доповідач), суддів Радченко О.П., Яценко О.М.

Колегією суддів у зазначеному складі справу прийнято до провадження.

За клопотанням представників сторін Запорізький апеляційний господарський суд здійснював аудіо запис судового процесу.

За згодою представників позивачів, відповідачів, прокурора у судовому засіданні 11.07.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У відповідності до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд встановив:

23.03.1998р. за участю трьох осіб було укладено договір № 02-01/58-98 "Про перевід боргу". Учасниками зазначеного договору виступили Херсонський суднобудівний завод - Первісний боржник (відповідач-2), Херсонський державний завод суднового обладнання та суднової апаратури - Новий боржник (відповідач-3) та Промінвестбанк в особі головного відділення у м. Херсоні – Кредитор (відповідач -1) (надалі –Договір, а.с. 22 т.1.)

Виходячи зі змісту пункту 1 Договору, Херсонський державний завод суднового обладнання та суднової апаратури (новий боржник) створюється в результаті реструктуризації Херсонського суднобудівного заводу (первісний боржник), наділяється активами і пасивами у відповідності до розподільного балансу. Первісний боржник переводить на нового боржника грошовий борг за кредитним договором № 61 від 13.09.1995р. в розмірі 2066818грн. 23 коп. і нарахованим відсоткам за ним станом на 01.03.1998р. в сумі 903175грн. 90коп., що виник внаслідок неналежного виконання зобов'язань перед Кредитором. Загальна заборгованість складає 2 969 994грн. 13 коп.

У пункті 2 Договору сторони зазначили, що зобов'язання, яке приймає на себе Новий боржник, ґрунтується на кредитному договорі № 61 від 13.09.1995р., укладеному між Первісним боржником та Кредитором.

За текстом договору, кредитор не заперечував проти переводу боргу та зменшує дебіторську заборгованість первісного боржника на суму 2969994 грн. 13 коп. (пункти 3, 4 Договору).

Крім того, у пункті 5 Договору сторони вказали, що Первісний боржник передає в момент підписання даного Договору Новому боржнику всю інформацію і документацію, яка підтверджує його права та обов'язки перед Кредитором.

Пункт 6 Договору сторони виклали у наступній редакції "новий боржник повідомлений про вимоги та заперечення, що ґрунтуються на відносинах між Первісним боржником та Кредитором".

Прокурор і Позивач стверджують, що при підписанні даного договору сторони не узгодили усі істотні умови Договору, у зв'язку з чим просять визнати його неукладеним.

Зазначений Договір є предметом спору.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційного подання та апеляційної скарги, дослідивши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційне подання і апеляційна скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом і підтверджено матеріалами справи, Херсонський державний завод суднового обладнання та суднової арматури створено за наказом міністра промислової політики України № 55 від 12.02.1998р. на базі майна машинобудівного підрозділу Херсонського суднобудівного заводу шляхом його відокремлення. Державна реєстрація Херсонського державного заводу суднового обладнання та суднової арматури в якості суб'єкта підприємницької діяльності здійснена виконавчим комітетом Херсонської міської ради 24.02.1998р. за реєстраційним номером 5395, з цієї ж дати - з 24.02.1998р. Херсонський державний завод суднового обладнання та суднової арматури внесено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом № 24944438. Отже, на дату укладення Договору про перевід боргу - на 23.03.1998р. - Херсонський державний завод суднового обладнання та суднової арматури ( Новий боржник) набув статусу юридичної особи, отже, став самостійним суб'єктом права. Як господарюючий суб'єкт з правами юридичної особи, з моменту державної реєстрації підприємство набуло права з власної ініціативи приймати будь які рішення, в тому числі укладати угоди, що не суперечать законодавству України.

Укладення договору – це зустрічні дії двох або більше суб'єктів права щодо вироблення умов договору, які відповідають їх реальним намірам, а також юридичне оформлення договору, тобто надання цим умовам певної форми.

Виходячи з приписів ст. 153 ЦК УРСР, що діяла на час укладення оспорюваної угоди, договір вважається укладеним, якщо між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди щодо його істотних умов. Істотними є ті умови, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Правовідносини, що виникли між Херсонським суднобудівним заводом, Херсонським державним заводом суднового обладнання та суднової апаратури та Промінвестбанком в особі головного відділення у місті Херсоні с приводу переводу боргу, на час виникнення зазначених цивільних відносин регулювалися положеннями статей 201, 202 ЦК УРСР, відповідно до яких перевід боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора; новий боржник вправі висувати проти вимоги кредитора всі заперечення, основані на відносинах між кредитором і первісним боржником; порука і встановлена третьою особою застава припиняється з переводом боргу, якщо поручитель або заставодавець не виявив згоди відповідати за нового боржника; перевід боргу, оснований на угоді, укладеній у письмовій формі, повинен бути вчиненим у простій письмовій формі.

Отже, сутністю переводу боргу є заміна зобов'язаної сторони, внаслідок чого первісний боржник вибуває із зобов'язання, а новий боржник – вступає, при цьому зміст самого зобов'язання не змінюється.

Зміст договору переводу боргу – це ті умови, по яких сторони угоди повинні досягнути згоди.

Виходячи з положень ст.ст. 201, 202 ЦК України, істотними умовами договору переводу боргу є: визначення зобов'язання (боргу), яке передається, визначення нового боржника, якому зобов'язання (борг) передається, умова щодо згоди кредитора на перевід боргу, додержання письмової форми угоди.

Досліджені матеріали справи, в тому числі і зміст договору про перевід борг свідчать про те, що сторони досягли згоди по всіх суттєвих умовах договору та виклали їх у письмовій формі, а саме, вказали первісного боржника, визначили нового боржника, зазначили суму зобов'язання, що передається, вказали, з якої угоди зобов'язання виникло у первісного боржника, отримали згоду кредитора про заміну первісного боржника на нового.

Як стверджує прокурор, первісний боржник не виконав умови про передачу новому боржнику всієї інформації і документації, які б підтверджували його права і обов'язки перед кредитором і це є, на його думку, правовою підставою для визнання спірного договору неукладеним.

Разом з тим, системний аналіз норм цивільного законодавства, що регулюють даний вид правовідносин, свідчить про наступне: законодавець пов'язує факт укладеності договору не з його виконанням, а з досягненням його учасниками згоди по всіх істотних умовах. Законом не передбачено застосування такого правового наслідку, як визнання договору неукладеним у разі не виконання учасниками договору своїх прав та обов'язків за договором.

Колегія суддів зауважує, що господарським судом обґрунтовано прийнято до уваги той факт, що за актом приймання передачі оригіналів кредитного договору № 61 від 11.09.2001р. державне підприємство "Херсонський суднобудівний завод" на підставі договору про перевід боргу № 02-01/58-98 від 23.03.1998р. передало, а Херсонський завод суднового обладнання та суднової арматури(ДП "Судмаш") прийняв оригінали кредитного договору № 61 від 13.09.1995р. зі змінами і доповненнями від 18.11.1995р. та 18.01.1996р.

Не суперечить нормам процесуального права і посилання господарського суду в рішенні на оцінку договору переводу боргу, яка надана при прийнятті рішення про справі №13/227 про стягнення заборгованості за спірним договором про перевід боргу, яке набрало законної сили.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що обраний прокурором і позивачем спосіб захисту цивільних прав і інтересів є таким, що не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, визначених у ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, нормам Конституції України (254к/96-ВР) .

Доводи апеляційної скарги та апеляційного подання спростовуються вищенаведеним.

Виходячи з вищенаведеного, господарський суд Херсонської області вірно застосував норми матеріального і процесуального права і правильно прийняв рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання договору про перевід боргу неукладеним; правових підстав для задоволення апеляційної скарги і апеляційного подання та скасування рішення господарського суду немає.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд –

Апеляційне подання прокурора Комсомольського району м. Херсона та апеляційну скаргу Міністерства промислової політики України, м. Київ залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 28 лютого 2006 року справі № 11/47-пд-06 - без змін.