20/324д/06 Про визнання частково недійсним договору про постачання електричної енергії та стягнення надлишково оплаченої суми за спожиту електричну енергію - Текст документа

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.12.2006 (суддя Гандюкова Л.П.) в задоволенні позову ВАТ "Запорізький комбінат будматеріалів" до ВАТ "Запоріжжяобленерго" про визнання недійсним пункту 8 додатку №4 Договору про постачання електричної енергії №426 від 01.12.2005 року та стягнення з відповідача надлишкове оплачену в травні місяці 2006р. спожиту електричну енергію в сумі 51424,92 грн. Рішення мотивовано приписами Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , Правилами користування електричною енергією (далі - Правила), затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996р. № 28 (з наступними змінами та доповненнями), нормами Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського Кодексу України (436-15) , умовами договору, ст.ст. 33,34 ГПК України (1798-12) , із посиланням на недоведеність позивачем невідповідності п.8 додатку №4 до договору №426 від 01.12.2005 чинному законодавству та відсутності, з зазначених причин, підстав для визнання його недійсним.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, позивач звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.02.2007 апеляційну скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 13.03.2007.

На підставі розпорядження голови Запорізького апеляційного господарського суду №704 від 12.03.2007 справу передано на розгляд колегії суддів: головуючий - Шевченко Т.М. (доповідач), судді: Кагітіна Л.П., Коробка Н.Д.

Справу прийнято до провадження колегією суддів.

Заявник вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, надано неправильне правове обгрунтування юридичних висновків, рішення винесено з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обгрунтування своїх доводів заявник в апеляційній скарзі зазначає, що господарський суд не врахував приписи спеціального законодавства, що регулює відносини, пов'язані з постачанням та використанням електроенергії, які складають основний зміст спірного договору. Вважає, що спірна умова договору щодо розрахунків за електроенергію є не договірною умовою, а законодавчо визначеною нормою, але узгоджена в договорі умова (пункт 8 додатку №4) суперечить Правилам користування електричною енергією. З підстав, викладених в апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду від 20.12.2006 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, судові витрати покласти на відповідача. Вказує, що відповідач мав можливість отримати інформацію щодо кількості фактично спожитої позивачем електроенергії у спірний період, а застосування пункту 6.39 Правил допускається лише у випадку фактичної неможливості одержання постачальником електричної енергії цих даних. Неподання або несвоєчасне подання позивачем даних про спожиту електричну енергію, на його думку, не є обставиною, що робить неможливим одержання відповідачем відповідних вказаних даних.

Судове засідання, за заявою представників сторін, проводилось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 13.03.2007 уповноважений представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, свої доводи виклав у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (приєднано до матерів справи).

Третя особа-1 в письмових поясненнях до апеляційної скарги зазначила, що, відповідно до умов договору, який укладено між ним та відповідачем, ВАТ "ЗАлК" у відповідних звітах зазначає об'єм електроенергії, що спожита кожним субспоживачем. На думку третьої особи-1, позивач особисто повинен виконувати свої зобов'язання щодо визначення об'ємів спожитої електроенергії та надання цієї інформації постачальнику - відповідачу. Крім того, зазначив, що ВАТ "ЗАлК" не чинить ніяких перешкод представникам позивача щодо контролю показників прибрів обліку електроенергії, які знаходяться на території ВАТ "ЗАлК". В судовому засіданні підтримав ці доводи, просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи-2 в судовому засіданні підтримав доводи відповідача та третьої особи-1, письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав.

В судовому засіданні 13.03.2007 за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2005 між Відкритим акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (основний споживач) та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький комбінат будматеріалів" (субспоживач) №89Д(2005) укладено Договір №89Д (2005) Про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача. Відповідно до п.1.1 цього договору, основний споживач зобов'язався забезпечити передачу електричної енергії до межі відповідальності за стан та обслуговування електроустановок, яка визначається актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, визначено у додатку №8 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" в межах величин, дозволених субспоживачу до використання, а субспоживач - своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. В пункті 1.2 цього договору зазначено, що основний споживач забезпечує передачу електричної енергії після укладення цього договору та договору про постачання електричної енергії, який укладається між субспоживачем та постачальником електричної енергії.

На виконання приписів закону щодо можливості споживання електричної енергії на підставі договору з енергопостачальною організацією, умов названого вище договору,

01.12.2005 між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький комбінат будматеріалів" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №426 ( далі - Договір), за яким постачальник електричної енергії ( відповідач) зобов'язався постачати електричну енергію споживачу ( позивачу у справі), а споживач зобов'язався виконувати умови Договору, оплачувати вартість спожитої електричної енергії згідно та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з розділом 9 Договору "Iнші умови", невід'ємними частинами Договору є додатки, в тому числі Додаток №4 "Порядок розрахунків", виходячи зі змісту як, споживач зобов'язаний не пізніше 14.00 годин другого робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляти свого представника до Постачальника електричної енергії для подання підписаного уповноваженою особою споживача та скріпленого його печаткою "Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" та "Актів прийому-передачі електроенергії". Наслідки неподання споживачем "Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" узгоджені сторонами у пункті 8 Додатку №4.

У пункті 8 додатку 4 до договору № 426 визначено: "Якщо споживач не надав "Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" в обумовлений термін, постачальник електричної енергії самостійно визначає обсяги спожитої електроенергії та надає споживачу рахунок для сплати, виходячи з фактичного середньодобового обсягу споживання електроенергії за попередній розрахунковий період. Період розрахунку за середньодобовим обсягом споживанням не може перевищувати один місяць, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за потужністю струмоприймачів та кількістю годин їх використання, без подальшого перерахунку, згідно з п. 3 додатку № 5 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"". Відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, в якому фіксується покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Як встановлено господарським судом і підтверджено матеріалами справи, у зв'язку з неподанням позивачем (споживачем) у квітні та травні місяці 2006 року Актів про спожиту електроенергію, відповідачем було складено акт № 349 від 13.06.2006р. про перевищення договірних величин обсягу споживання електричної енергії в травні 2006р., відповідно до якого кількість спожитої електроенергії за травень 2006р. становить 260400 кВт/год, замість договірної величини споживання 180 000 кВт.год. ( а.с.37), а 20.06.2006р Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" було складено Акт, в якому зазначено, що ВАТ "Запорізький комбінат будматеріалів", в порушення умов Договору, не надав акти про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію та акти прийому-передачі електричної енергії в зазначений термін, тому, згідно з Договором про постачання електричної енергії №426, ВАТ "ЗКМБ" було виставлено обсяг спожитої електричної енергії за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період та за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку, відповідно до приписів пункту 6.39 ПКЕЕ та пред'явлено до сплати 87775,63 грн.

Вказану суму позивачем було сплачено у повному обсязі, але в подальшому позивач не погодився зі зробленим відповідачем розрахунком обсягу спожитої у травні 2006 року електроенергії, стверджує, що фактично ним було спожито у зазначений період 107840 кВт/год на суму 36350,71 грн., що вбачається з показників, наданих відповідачу Відкритим акціонерним товариством "Запорізький виробничій алюмінієвий комбінат" (з Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію).

За зазначених обставин, ВАТ "Запорізький комбінат будматеріалів" з визначеним постачальником (відповідачем) обсягом спожитої ним (позивачем) у травні 2006 року електричної енергії не погодився, вважає, що у відповідача не було підстав застосовувати пункт 6.39 ПКЕЕ при здійсненні розрахунку обсягу спожитої електричної енергії, оскільки, на його думку, неподання або несвоєчасне подання позивачем відомостей про спожиту електроенергію не є обставиною, що унеможливлює одержання відповідачем даних про спожиту електроенергію іншим шляхом, в тому числі - зняття представником обленерго даних на приладах обліку електричної енергії, що знаходяться у ВАТ "Запорізький виробничій алюмінієвий комбінат", або на підставі наданих ним даних.

Вважає, що він повинен був сплатити за фактично спожиту ним у травні 2006 року електричну енергію (за 107840 кВт/год) 36350,71 грн., отже, надлишково сплачена ним сума складає 51424,92 грн. ( 87775,63 - 36350,71).

Крім того, відповідач стверджує, що узгоджений сторонами в Договорі пункт 8 додатку № 4 до Договору не відповідає умовам типового договору, ст. 179 ГК України (436-15) , пункту 6.39 ПКЕЕ, та з зазначених підстав має бути визнаний недійсним.

Вимога про стягнення з відповідача 51424,92 грн., як зайво оплачених, та визнання недійсним пункту 8 додатку №4 до Договору стали предметом судового розгляду.

Колегія судів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.

Правилами користування електричною енергією (далі - Правила), затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996р. № 28 (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що постачання" електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії (п. 1.3), а у разі, коли електрична енергія постачається постачальником електричної енергії через технологічні електричні мережі основного споживача, до мереж якого приєднані електроустановки іншого споживача, то відносини останніх повинні бути врегульовані окремим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України (435-15) , зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 5.2 Правил користування електричною енергією, при укладенні договору на поставку електроенергії сторони визначають його зміст на підставі типового договору.

Статтею 179 ГК України (436-15) визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Пунктом 6.39 розділу 6 "Розрахунки за користування електричною енергією" Правил встановлено, що, у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду. Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. У цьому разі відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Як встановлено господарським судом і підтверджено матеріалами справи, Договору, сторони узгодили та зазначили у пункті 8 Додатку 4 до Договору № 426 умову наступного змісту: "Якщо споживач не надав "Акт про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" в обумовлений термін, постачальник електричної енергії самостійно визначає обсяги спожитої електроенергії та надає споживачу рахунок для сплати, виходячи з фактичного середньодобового обсягу споживання електроенергії за попередній розрахунковий період. Період розрахунку за середньодобовим обсягом споживанням не може перевищувати один місяць, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за потужністю струмоприймачів та кількістю годин їх використання, без подальшого перерахунку, згідно з п. 3 додатку № 5 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"". Відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, в якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Аналізуючи зміст спірного пункту Договору в контексті приписів Правил користування електричною енергію, колегія суддів вважає, що пункт 8 Додатку №4 до Договору не можна вважати таким, що суперечить пункту 6.39 Правил.

Так, відповідно до положень статті 179 ГК України (436-15) , при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема: типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Ні Типовий договір на постачання електричної енергії (Додаток до Правил користування електричною енергією"), ні самі Правила не містять заборони щодо конкретизації (узгодженої сторонами) умов договору щодо порядку розрахунків, визначених у Додатку до Договору, відповідно до ст. 179 ГК України (436-15) .

Відповідно до п.10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсним" від 12.03.1999р. № 02-5/111 (v_111800-99) , відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 2 постанови від 28.04.1978 року №3 (v0003700-78) "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Згідно зі ст. 215 ЦК України (435-15) , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У пункті 1 ст. 203 названого Кодексу зазначено: зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Такі обставини судом при розгляді апеляційної скарги не встановлені.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем невідповідності пункту 8 Додатку №4 до Договору №426 від 01.12.2005 вимогам законодавства, яке діяло на момент укладення Договору, а саме, статті 179 ГК України (436-15) , пункту 6.39 Правил користування електричною енергією та умовам Типового договору на постачання електричної енергії.

Також, господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача суми 51424,92 грн., як безпідставно набутої, з огляду на наступне:

Відповідно до умов Договору про постачання електричної енергії № 426 від 01.12.2005р., позивач зобов'язався оплачувати постачальнику електричної енергії її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не надавав передбачені договором "Акти про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію" а ні квітень, а ні за травень 2006р.

Статтями 525, 526 ЦК України (435-15) , ст. 193 ГК України (436-15) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов договору, що зазначені вище, а саме: п. 8 додатку №4 до договору № 426, відповідач самостійно визначив обсяг спожитої позивачем електроенергії, зокрема, за квітень, згідно з п. 6.39 Правил, за середньодобовим споживанням за попередній місяць (березень), у травні 2006р. - за потужністю струмоприймачів та вірно розрахував її вартість, яку пред'явив споживачу до сплати і яка була ним сплачена.

Отже, в процесі розгляду справі підтверджено відсутність факту безпідставного перерахування відповідачу позивачем 51424,92 грн.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні вимоги позивача про стягнення суми 51424,92 грн., як надлишково оплаченої (безпідставно отриманої відповідачем), є вірним.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.

Враховуюче вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд Запорізької області вірно застосував норми матеріального та процесуального права і прийняв првильне рішення про відмову в позові, правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду немає.