Справа № 9/236-3584 (rs298882)

Львівський апеляційний господарський суд у м.Львові в складі колегії

головуючого-судді Марко Р. I.

суддів Бонк Т. Б.

Бойко С. М.

при секретарі Ковалишин Ю.

розглянувши апеляційну скаргу ВАТ"Страхова компанія"Правекс- Страхування"від 17.12.06 № 53801

на рішення господарського суду Тернопільської області від 22.11.06

у справі № 9/236-3584 (rs298882)

за позовом - ВАТ"Страхова компанія"Правекс- Страхування"

до відповідача -Служби автомобільних доріг у Тернопільській обл.

за участю Прокуратури Тернопільської області

про стягнення 137 745,74 грв.

за участю представників сторін:

від позивача- Кабанячий Р. (дор. у справі)

від відповідача- Ющук А. (дор. у справі)

від прокуратури- Коруна Т.. посв. 121

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Тернопільської області 22.11.06 по даній справі, відмовлено у позові ВАТ"Страхова компанія" Правекс- Страхування".

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, позов задоволити з підстав неповного дослідження обставин справи, порушення норм матеріального права. Зокрема апелянт зазначає, що відповідно до ст. 20 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) , страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхове відшкодування.

Згідно зі ст. 27 даного Закону, страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток у повному обсязі. Крім того, відповідно до ст.ст. 1,91, 993 ЦК України (435-15) , особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.

Таким чином, твердження суду про те, що лише Черненко А.М., як власнику автомобіля "РЕНО"д/н АА 70-74 АВ належить право на вимогу до винної особи, протиправною поведінкою, або бездіяльністю, якої заподіяно шкоду є хибним та таким, що не відповідає нормам матеріально права.

Апелянт вважає, що сплативши страхове відшкодування Черненко А.М., позивач отримав право вимоги до особи, винної (відповідальної) за заподіяний збиток у повному обсязі визначене та надане йому чинним законодавством України, саме до Відповідача.

Також, апелянт посилається на той факт, що Шевченківським районним судом м. Києва встановлено, що причиною ДТП, яка сталася 03.03.05 є неналежний стан дороги, на ділянці де сталося ДТП через недбале ставлення та з вини дорожніх служб, які обслуговують дану ділянку дороги, до виконання своїх обов'язків, а саме відсутність дорожнього знаку 1.13 ПДР України, на ділянці дороги, де сталося ДТП, що є слизькою та небезпечною для пересування транспортних засобів під час ожеледиці та яка не була оброблена сумішшю, що перешкоджає сковзанню.

Таким чином, на думку апелянта, даний суд повно та об'єктивно з'ясував обставини адміністративної справи, про притягнення до адміністративної відповідальності Степанюка О.В.. Факт встановлений судом підтверджується висновком спеціаліста № 21 від 26.12.2005 р. Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз .

В судовому засіданні, представник відповідача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач сплатив страхове відшкодування власнику автомобіля - Черненко А.М. у сумі 136 855,74 грн. у зв"язку із пошкодженням під час дорожньо- транспортної пригоди. Даний факт не оспорюється відповідачем та підтверджується копією платіжного доручення № 1103 від 05.04.06 на суму 136 855,74 грн..

У розрахунку виплати страхового відшкодування, у графі "ризик" страховик зазначив- ДТП з вини страхувальника, а дата страхової події -04.03.05.

Підставою відшкодування, як зазначено у графі "призначення платежу" вказаного платіжного документу є договір ТЗЖ № 360715 від 18.08.2004 року та розпорядження від 31.03.2006 року № 25363/ог на виплату страхового відшкодування, підписаного віце-президентом АКБ "Правекс-Банк".

Дослідивши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в повному обсязі так як, відповідно до ст.. 11 ЦК України (435-15) , відповідальність по зобов'язаннях відшкодувати шкоду, спричинену особою, яка її завдала, складає зміст зобов'язань правопорушника (деліктна відповідальність).

Юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення цього зобов'язання, є факт завдання шкоди, але зобов'язання по її відшкодуванню можливе лише при наявності встановлених законом умов: протиправності поведінки особи, яка завдала шкоду; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, та виною особи, що завдала шкоди .

За принципом генерального делікту, завдання шкоди однією особою іншій само по собі складає підставу виникнення зобов'язань щодо відшкодування завданої шкоди. Таким чином, потерпілий не повинен доводити ані протиправності дій особи, яка завдала таку шкоду, ані її вину, адже остання презюмується.

Закон також містить норми, які складають правила спеціального делікту, тобто норми, які регулюють відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, відповідальність за шкоду, завдану неповнолітнім, тощо.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України (435-15) для того, щоб мати право на регресну вимогу до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, в даному випадку (позивач) повинен відшкодувати шкоду, завдану цією особою іншій (потерпілому).

Як вище було зазначено, позивачем проведено таке відшкодування.

Згідно норм чинного цивільного права, протиправною поведінкою є поведінка коли особа: по-перше, порушує норму права, по-друге одночасно порушує суб'єктивне право конкретної особи, в результаті чого порушуються норми об'єктивного права на захист належного їй майна і одночасно суб'єктивне право потерпілого на можливість здійснювати правомочності власника стосовно майна. Щодо бездіяльності, то така є протиправною коли, особа мала обов'язок вчинити певну дію, але не зробила цього.

Відповідно до ст. 993 ЦК України (435-15) , до страховика,

який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 3.5. договору добровільного страхування транспортного засобу однією із підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування є відмова страхувальника від свого права до винної особи, відповідальної за скоєний збиток", або у разі коли здійснення цього права стало неможливим з його вини.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, автомобіль "Рено", державний номер АА 70-74 належить на праві власності гр. Черненко А.М..

З огляду на вище наведені норми, саме вона (громадянинка) зазнала певних втрат у майновій сфері в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а отже лише їй, як власнику, належить право на вимогу до винної особи, протиправною поведінкою, або бездіяльністю якої, їй заподіяно шкоду.

Відповідно до страхового акту № 1259, не існує права вимоги та особи, яка повинна відповідати за завдані збитки .

Згідно рішення районного суду, відповідач не був визнаний

судом особою, яка має деліктне зобов'язання та відповідно такою, що повинна нести деліктну відповідальність перед гр. Черненко А.М. з приводу пошкодження належного їй автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди .

Слід зазначити, що безпідставним є посилання апелянта на постанову Шевченківського райсуду від 10.02.06, так як дана постанова має значення для даної господарської справи лише в частині питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на досліджені обставини справи, колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, рішення прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України (1798-12) , Львівський апеляційний господарський суд -

Постановив:

Рішення господарського суду Тернопільської області від 22.11.06 у справі № 9/236-3584 (rs298882) залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Тернопільської області.