1/948-15/289 Про стягнення коштів за договором облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів - Текст документа

В ході судового засідання представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України (1798-12) роз'яснено, заперечень щодо складу суду не поступило.

Встановив: рішенням господарського суду Львівської області (суддя Костів Т.С.) від 31.10.2006 року у справі №1/948-15/289 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Позивач з постановленим рішенням не погоджується, подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Львівської області від 31.10.2006 року скасувати, та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги, оскільки вважає, що відповідач неналежним чином виконує умови договору перестрахування, мотивуючи свою відмову тим, що страхувальником транспортного засобу міг бути лише власник транспортного засобу на користь якого здійснюється страхове відшкодування. Стверджує, що гр. Анісімов А.С. є належним страхувальником, його право підтверджується в Тимчасовому реєстраційному талоні, який видано уповноваженим органом.

Відповідач у відзиві зазначає, що у майновому страхуванні можна застрахувати лише об'єкт, який належить страхувальнику на праві власності. Оскільки автомобіль перебував у міжнародному розшуку "Iнтерпол", страхувальник, який не є його власником, не мав права укладати договір страхування, відповідно, договір страхування від 15.07.2004р. є недійсним, покликається, що про ці факти срахувальник його не поставив до відома, а тому просить залишити рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

За клопотанням сторін справа слуханням відкладалася з 22.01.07р. на 19.02.07р. та на 5.03.07р.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 31.10.2006 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

При цьому колегія виходила з наступного:

01.01.2004р. між ВАТ "Страхова компанія "Алькона"(перестрахувальник) та ВАТ "Страхова компанія "Універсальна"(перестраховик) укладено договір №01/07К облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів. Предметом договору визначено облігаторне пропорційне перестрахування перестраховиком частини відповідальності перестрахувальника, прийнятої ним за договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (п. 1.2.). Згідно із п. 1.4.3 договору, страховими ризиками визнано пошкодження, знищення або втрату транспортного засобу внаслідок, зокрема, протиправних дій третіх осіб.

Згідно із п. 2.3 договору, відповідальність сторін розподілена щодо страхової суми від 200001 до 300000 грн. у співвідношенні 80% (перестраховик) Ч 20% (перестрахувальник). Згідно із п. 4.3.5 договору, перестраховик протягом 10 робочих днів з дня отримання необхідних документів сплачує перестрахувальнику свою частку страхового відшкодування. У випадку, якщо загальна сума страхового відшкодування перевищує 160000 грн., перестраховик сплачує свою частку відшкодування перестрахувальнику раніше, ніж перестрахувальник здійснить виплату страхового відшкодування (п.4.4).

Згідно ст. 12 Закону України "Про страхування"перестрахування (85/96-ВР) - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

При передачі застрахованих об'єктів у перестрахування відповідно до умов договору, перестрахувальник складає рахунок-бодеро, який є додатком та невід'ємною частиною договору. З додатку №2 до вказаного договору - рахунку-бодеро №1 ризиків та премій що передаються в перестрахування за період з 01.07.2004 р. по 31.07.2004 р. (п.12) вбачається передання на перестрахування, зокрема, ризиків та премій за договором страхування Т№001878 щодо автомобіля ВМV Х5 2002 р.в. ДНЗ 11159ОО, відповідальність перестрахувальника щодо якого становить 270300 грн.

При цьому, встановлено господарським судом, що страхувальником зазначеного автомобіля є гр. Анісімов Андрій Семенович, що підтверджується страховим полісом Т№001878 від 15.07.2004р., а з реєстраційного талону вказаного автомобіля вбачається, що його власником є Мішта Микола Вікторович, при цьому, Анісімов А.С. має лише право керування автомобілем. Окрім того, в особливих примітках реєстраційного талону зазначено, що даний автомобіль розшукується Iнтерполом, його відчуження заборонено.

З акту №041-173/05 про викрадення транспортного засобу (попередній) від 08.07.2005р., акту №0141-171/05 про настання страхового випадку від 13.07.2005р., акту №041-171.1/05 про викрадення транспортного засобу (остаточний) від 22.08.2005р., застрахований автомобіль було викрадено у Анісімова А.С., про що також довідкою Печерського РУГУ МВС України у м. Києві №54/06-5474 від 17.06.2005р. підтверджується порушення за даним фактом кримінальної справи №06-5474.

У встановленому договором порядку, із наданням необхідних документів позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити належну частину суми страхового відшкодування в розмірі 256785 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) , страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Згідно із ч. 1 ст. 4 вказаного закону, об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

Крім цього, в 2.1 Правил добровільного страхування наземного транспорту, затв. 24.12.03р. ВАТ "СК "Алькона"зазначено, що страхувальником визнається лише юридична чи фізична особа, що володіють транспортним засобом на праві власності, оренди, повного господарського відання або оперативного управління чи на іншій законній підставі. Відповідно до п. 3.1. Правил, об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, який пройшов реєстрацію у відповідних державних установах і належить йому на праві власності, повного господарського відання, оперативного управління або на інших законних підставах.

Згідно із ч. 2 ст. 328 ЦК України (435-15) , право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. За змістом ст. 328 ЦК України (435-15) , з підстав, заборонених законом, право власності не набувається. Як зазначалося вище викрадений автомобіль у власності страховика не перебував.

Проаналізувавши договір та додаток до нього - рахунок-бодеро, колегія дійшла висновку, що перестраховик не мав змоги прослідкувати те, що перестрахований автомобіль розшукує Iнтерпол, а договір страхування позивачем укладено не з власником автомобіля. Вказані факти апелянтом не спростовано.

Згідно п. 3 ст. 991 ЦК України (435-15) страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 615 ЦК України (435-15) , у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України (1798-12) для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.