Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецової I.Л.

суддів: Чимбар Л.О.(доповідач), Швеця В.В.

секретар судового засідання: Заєць П. Л.

Представники сторін:

від позивача: Яковенко П.А. головний юрисконсульт, довіреність №365/10 від 29.12.06;

від відповідача: Лихипа М.М. юрисконсульт, довіреність №20/07 від 05.01.07;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.06р. у справі №3/389(9/109)-06 (rs225032)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз", м.Кривий Ріг

про стягнення 9 608 174 грн .92 коп.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі- позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз"(далі- відповідач) про стягнення 9 608 174 грн .92 коп.

Рішенням від 26.10.06р. по справі № 3/389(9/109)-06 (rs225032) в позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, і відповідача в запереченнях на неї, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду прийнято з врахуванням вимог матеріального та процесуального права і причин для його скасування не вбачається з наступних підстав, а саме:

як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2001р. між сторонами укладено договір №06/01-781-01 на постачання природного газу для потреб населення.

В п.п.1.1 договору сторонами передбачено, що постачальник зобов"язується передати покупцю у 2002р. природний газ для потреб населення, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору.

У 2002р. позивач передав відповідачеві 290 937,013тис. м-3 природного газу на загальну суму 30 135 404,11грн., що підтверджується актами приймання-передачі. Але, відповідач зобов"язання з оплати отриманого природного газу виконував несвоєчасно, у зв"язку з чим на момент звернення позивача з позовною заявою у відповідача існувала заборгованість у розмірі 6 331 122,51грн., на яку позивач нарахував інфляційній збитки в сумі 1 518 421,81грн., 3% річних - 297 800,02грн., пеню -1 017 652грн, штраф 7% - 443 178,58грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позов розглядався лише у частині стягнення інфляційних збитків, 3% річних та пені. Щодо стягнення основного боргу, штрафу 7%, розстрочки виконання судового рішення від 18.04.2005р., постановою від 13.06.2006р. Вищого господарського суду України рішення залишено без змін.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в стягненні інфляційних збитків, 3% річних та пені, з огляду на діюче законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Так, в договорі №06/01-781-01 від 28.12.2001р., який був укладений між сторонами обумовлено, що позивач зобов"язується передати відповідачеві у 2002р. природний газ для потреб населення, а відповідач зобов"язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Поставка природного газу відбулась саме у 2002 році.

Пунктом 2 Прикінцевих положень до закону України "Про внесення змін до ст. 214 Цивільного Кодексу УРСР" (1136-14) визначено, що обов"язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов"язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних, з простроченої суми, не розповсюджується на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов"язання, пов"язаного з оплатою населенням комунальних послуг. Вказана норма була чинною на момент виникнення боргу, тому, суд першої інстанції правильно застосував її до даних правовідносин.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що покупець сплачує пеню від суми простроченого платежу (в межах оплаченого населенням).

Постановою Кабінету міністрів України та Національного банку України від 13.11.1998 № 1785 (1785-98-п) "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ передбачено відкриття в уповноважених установах банків розподільчих рахунків газозбутовим і газотранспортним підприємствам НАК "Нафтогаз України" консолідованого розподільного рахунку Дочірньої компанії "Торговий дім "Газ Україні НАК "Нафтогаз України" для зарахування коштів, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів.

На виконання цієї постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 13.11.1998 № 1785 (1785-98-п) та постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 27.05.2000 № 840 (840-2000-п) "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 13.11.1998 № 1785 (1785-98-п) " Національною комісією регулювання електроенергетики України було прийнято постанову № 759 (v0759227-00) від 12.07.2000, відповідно до якої було затверджено алгоритм розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств НАК "Нафтобаз України" за поставлений природний газ, який визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільчі рахунки підприємств за поставлений природний газ.

Пунктами 3-5 зазначеного алгоритму передбачено, що кошти з розподільчих рахунків газозбутових підприємств перераховуються, зокрема, на консолідований розподільчий рахунок ДК "Торговий дім "Газ України" в разі укладання з ним договору, при цьому газозбутове підприємство повинно мати лише один розподільчий рахунок, зарахування коштів за поставлений природний газ на інші рахунки не допускається, а кошти, які надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств того ж дня перераховуються уповноваженими банками.

Таким чином, відповідно до п.п.3-5 алгоритму та п.5.1 договору, кошти, які надходили на розподільчий рахунок відповідача, того ж дня перераховувались уповноваженим банком на консолідований розподільчий рахунок ДК "Газ України" в частині оплати вартості газу.

Позивач у суді першої інстанції не надав до матеріалів справи документи, які б підтвердили, що відповідач мав заборгованість в межах оплаченого населенням обсягу спожитого газу.

До того ж, ст.5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості" (554-15) з квартирної плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" передбачено, що на суму реструктурованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг. Факт реструктуризації заборгованості населення підтверджується договорами про реструктуризацію боргу, які відповідач укладав з населенням (т.2 а.с.148-293, т.3 а.с.8-279, т.4 а.с.3-24, 27-29, 31-69, т.5 а.с.1-206, 208-248, т.6 а.с.8-314, т.7 а.с.4-75, 80-205, т.8 а.с.3-43, 47-200, 202-231, т.9 а.с.1-34, 43-164,166-182, т.10 а.с.1-80, 82-124, 126-132, 186,191, т.11 а.с.3-7,10-130,133-138,140-177, 179-195, 197-208, т.12 а.с.1-203, т.13 а.с.1-162, 164-198, т.14 а.с.8-121, 123-153, т.15 а.с.6-248, т.16 а.с.3-34, 38-215, 218-267, т.17 а.с.2-105, 108-177, 179-186, т.18 а.с.5-159, 162-205, 212-227, т.19 а.с.1-96, 105-267, т.20 а.с.3-13, 16-119, 124-313, 316-375).

У зв"язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції спір між сторонами вирішив правильно, з урахуванням діючого законодавства на момент виникнення спірних правовідносин та правомірно відмовив позивачу в стягненні з відповідача інфляції, 3% річних та пені.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2006 р. у справі №3/389(9/109)-06 (rs225032) залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ - без задоволення.