Львівський апеляційний господарський суд в сладі колегії

головуючого –судді - М.В.Юркевича

суддів - М.І.Городечна

В.Л. Кузь

Розглянув апеляційну скаргу Невицької сільської ради Ужгородського району

на постанову господарського суду Закарпатської області від 24.11.2006 року

в адміністративній справі № 3/192

за позовом Ужгородського сільського споживчого товариства м. Ужгород

до відповідача Невицької сільської ради Ужгородського району

Про визнання нечинним рішення Невицької сільської ради від 29.08.2006 року "Про відміну рішення сесії Невицької сільської ради ХХІІ скликання від 26.12.1997 року "Про надання права власності на будівлі магазину "Промтовари"та "Закусочної"в с. Невицьке".

З участю представників :

Від позивача: Дворак Є.І. –предст.

Від відповідача: Гартманн М.Р. –предст.

Права та обов'язки сторін передбачені ст. 49 КАС України роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 24.11.2006 року в адміністративній справі № 3/192 задоволено позов Ужгородського сільського споживчого товариства м. Ужгород, визнавши нечинним рішення Невицької сільської ради від 29.08.2006 року "Про відміну рішення сесії Невицької сільської ради ХХІІ скликання від 26.12.1997 року "Про надання права власності на будівлі магазину "Промтовари"та "Закусочної" в с. Невицьке"та стягнуто з відповідача 3,40 грн. судових витрат.

Невицька сільська рада не погоджується з даною постановою місцевого господарського суду, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути її в порядку апеляційного провадження, скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову з огляду на наступні обставини і підстави:

- Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України"акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Суд першої інстанції при винесенні оскарженої постанови, дану норму Закону (280/97-ВР) витлумачив таким чином, що будь-яке рішення прийняте сільським, селищним, міським головою, виконавчим комітетом ради а також рішення прийняті безпосередньо радою можуть бути скасовані виключно в судовому порядку;

- Органи місцевого самоврядування в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці вправі самостійно, поза судовим порядком, скасувати рішення, прийняті її органами та посадовими особами. Зокрема на це вказують норми п. 15 ч. 1 ст. 26 п. 3 ч. 2 ст. 52, ч. 9 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Крім того, право ради скасувати своє рішення поза судовим порядком випливає також із змісту ст.ст. 20, 21 Закону України "Про прокуратуру", згідно яких прокурор вправі внести протест на рішення місцевої ради, яке не відповідає закону, з вимогою про його скасування, а рада зобов'язана розглянути протест прокурора протягом 10 днів і за результатами розгляду прийняте одне з таких рішень: задоволити протест прокурора і скасувати опротестоване рішення або відхилити протест;

- Такий ж висновок прослідковується із вимог ст. 276 ЦК України про те, що орган місцевого самоврядування рішеннями, діями або бездіяльністю якого порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язаний вчинити необхідні дії для його негайного поновлення, в тому числі шляхом скасування незаконно прийнятого рішення;

- Незаконність рішення Невицької сільської ради від 26.12.1997 року про визнання за позивачем права власності на будівлі магазину "Промтовари"та "Закусочної"полягає в тому, в повноваження органу місцевого самоврядування не входить вирішення питання щодо визнання права власності на об'єкти нерухомого майна. Вирішення даного питання є виключною компетенцією суду. Відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що стосується об'єктів нерухомого майна (які не перебувають у комунальній власності), в провадження органів місцевого самоврядування, зокрема виконавчих комітетів рад, входять лише їх облік та реєстрація. Місцевий господарський суд в оскаржуваній постанові не дав жодної оцінки даному рішенню Невицької сільської ради.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечує з підстав та мотивів викладених у своєму відзиві. Постанову місцевого господарського суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Про час і місце розгляду справи сторони повідомленні ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.2007 року, направленою рекомендованою кореспонденцією.

В ході перегляду оскаржуваної постанови за наявними матеріалами та доказами у справі з'ясовано:

Рішенням ІХ сесії ХХІІ скликання Невицької сільської ради від 26.12.1997 року за результатами розгляду заяви Ужгородського сільського споживчого товариства, визнано право власності на будівлі магазину "Промтовари"та "Закусочна", що знаходяться у селі Невицьке та п. 2 рішення зобов'язано Ужгородське райдержінвентарбюро видати свідоцтво на право власності на будівлі.

На виконання даного рішення, Ужгородським районним державним підприємством технічної інвентаризації позивачу видано 16.06.1998 року реєстраційне посвідчення про запис у реєстровій книзі за № 219, яким встановлено, що будівля магазину "Промтовари", розташована в с. Невицьке за № 38 "а", зареєстроване за Ужгородським сільським споживчим товариством на підставі рішення ІХ сесії ХХІІ скликання Невицької сільської ради народних депутатів від 26.12.1997 року і складається із основної будівлі під літ. "Б", навісу під літ. "В".

29.08.2006 року Невицькою сільською радою було прийнято рішення "Про відміну рішення ІХ сесії Невецької сільської ради ХХІІ скликання від 26.12.1997 року "Про надання права власності на будівлю магазину "Промтовари"та "Закусочної" в с. Невицьке, яким припинено дію рішення ІХ сесії Невецької сільської ради ХХІІ скликання від 26.12.1997 року на підставі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". З даним рішенням не погодився позивач, подавши адміністративний позов про визнання нечинним рішення відповідача від 29.08.2006 року.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржена постанова місцевого господарського суду не ґрунтується на чинному законодавстві, не відповідає фактичним обставина та матеріалам справи, тому підлягає скасуванню. При цьому, судова колегія виходить з наступного:

Органи місцевого самоврядування в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці вправі самостійно, поза судовим порядком, скасувати рішення, прийняте її органами та посадовими особами. Дані норми закріплені в п. 15 ч. 1 ст. 26, п. 3 ч. 2 ст. 52, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно яких сільська, селищна рада, міська рада вправі скасувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) чи законам України, іншим актам законодавства, рішення відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень. Виконавчий комітет має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів влади, а також їх посадових осіб. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З метою забезпечення правильного й однакового застосування законодавства при розгляді судами земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів Пленум Верховного Суду України постановою від 16.04.2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) визнав право органу місцевого самоврядування скасувати свої ж рішення, вказавши, що не можна вважати таким, що суперечить закону, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування. У цьому разі питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення, вирішується в судовому порядку.

Як вбачається із наданих пояснень відповідача, Невицька сільська рада 26.09.2006 року звернулась в суд першої інстанції із позовом до Ужгородського сільського господарського товариства про визнання неправомірною реєстрацію за позивачем права власності на будівлі та визнання недійсним реєстраційного посвідчення № 291 від 16.06.1998 року.

Висновки суду першої інстанції про неможливість скасування радою власного рішення, при цьому посилаючись на ч. 3 ст. 48 Закону України "Про власність'' є помилковими, оскільки дана норма закону вказує на те, що захист права власності здійснюється в судовому порядку. Скасування Невицькою сільською радою свого рішення від 26.12.1997 року абсолютно не означає позбавлення позивача права власності на спірні об'єкти, а тільки означає необхідність їх реєстрації у визначеному законодавством порядку.

Крім того, судом першої інстанції не надано жодної оцінки рішенню сільської ради від 26.12.1997 року, яким визнано право власності на майно за позивачем. Однак, таких повноважень у сільської ради чинним законодавством не передбачено.

Як правильно зазначається в апеляційній скарзі, невизнання судом за сільською, селищною, міською радою право скасування власного, явно незаконного, рішення суперечить закріпленому в ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, зміст якого полягає в обов'язку органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб відновити сан законності, який був порушений їхніми рішеннями та діями.

Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення

З огляду на вище викладене, керуючись п.6 Р.VІІ Прикінцевих та перехідних положень, ст. ст. 195, 196, 202, 207, 209 КАС України,

1.Апеляційну скаргу Невицької сільської ради Ужгородського району задоволити.

2.Постанову господарського суду Закарпатської області від 24.11.2006 року в адміністративній справі № 3/192 скасувати.

3. Прийняти нове рішення –в позові відмовити.

4. Матеріали адміністративної справи 3/192 повернути в господарський суд Закарпатської області.

5. Зобов'язати місцевий господарський суд видати наказ згідно ст. 94 КАС України враховуючи п. 2 і 3 даної постанови

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.