Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідача)

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.

при секретарі судового засідання: Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:

від позивача - не з"явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином (а.с. 41);

від відповідача - Верезуб П.В., довіреність б/н від 15.01.07;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВIФ", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.06 у справі № 10/375-06

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ВIФ", м.

Дніпропетровськ

до: державного проектного інституту "Дніпродзержинськцивільпроект", м. Дніпродзержинськ

про стягнення 7872,41грн.

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні 19.02.07, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВIФ", м. Дніпропетровськ звернулося з позовом до державного проектного інституту "Дніпродзержинськцивільпроект", м. Дніпродзержинськ про стягнення 7872,41 грн., з яких 3213,0 грн. сума авансу, 3908,78 грн. пені, 749,63 грн. штрафних санкцій.

30.11.06 позивач звернувся до суду з заявою про зміну підстав, предмету позову та просив стягнути 3213,0 грн. незаконно отриманих грошей без правових підстав відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України (435-15) .

Рішенням господарського суду від 30.11.06 по справі № 10/375-06 (суддя Кощеєв I.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки суд першої інстанції дійшов до висновку, що укладаючи договір від 14.03.05 № 2585 на розробку проектної документації сторони дійшли до згоди по всім істотним умовам, а кошти були перераховані позивачем як авансовий платіж відповідно до пункту 3.1 договору.

Не погодившись із рішенням, позивач подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати, а позовні вимоги задовольнити, посилаючись на такі обставини.

В договорі № 2585 від 14.03.05 відсутня обов"язкова істотна умова -строк дії договору.

Статтею 387 Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а згідно приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов"язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов"язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Отже, оскільки договір № 2585 є неукладеним, то 3213,0 грн., які були перераховані позивачем на користь відповідача на виконання умов договору, є набутим відповідачем без відповідної правової підстави.

Відповідач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ВIФ", м. Дніпропетровськ та державним проектним інститутом "Дніпродзержинськцивільпроект", м. Дніпродзержинськ укладений договір від 14.03.05 № 2585 на розробку проектної документації на проект електротехнічної частини цеху по виробництву шкіргалантереї.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору за виконану проектно-кошторисну документацію замовник перераховує підряднику 10709,0 грн. (з ПДВ).

Оплата здійснюється авансовим платежем 30% - 3213,0 грн. до початку робіт, решта суми перераховується після закінчення робіт до видачі об"єкта замовнику. На виконання договору позивач платіжним дорученням від 06.04.05 № 432 перерахував на адресу відповідача -3213,0 грн., за розробку проектної документації відповідно до рахунку № 57.

З наданого позивачем рахунку № 57 вбачається, що він виставлений на оплату 3213,0 грн. за розробку проектної документації за договором № 2585 від 14.03.05.

Доказів укладання між сторонами інших договорів на розробку проектної документації суду не надані. Отже, колегія суддів вважає, що перерахування позивачем 3213,0 грн. здійснено саме як авансовий платіж за договором від 14.03.05 № 2585.

Пункт 3 статті 180 Господарського кодексу України (436-15) передбачає, що при укладенні господарського договору сторони зобов"язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до пункту 7 статті 180 Господарського кодексу України (436-15) строком дії господарського договору є час впродовж якого існують господарські зобов"язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов"язки відповідно до договору (стаття 631 Цивільного кодексу України (435-15) ).

Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України (435-15) зобов"язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов"язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України (435-15) ).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що договір від 14.03.05 № 2585 містить всі істотні умови укладеного виду договору і про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв"язку з чим підстави для скасування рішення, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , відсутні.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.

На підставі викладеного та, керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.06 по справі № 10/375-06 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.