225/5-05/285/13-06 Про розірвання договору купівлі-продажу та повернення об'єкта в управління регіонального відділення ФДМ України - Текст документа

про розірвання договору купівлі-продажу та повернення об'єкта в управління (розірвання договору №100/08 від 06.08.1997 року незавершеного будівництвом Обухівського заводу керамічних стінових матеріалів укладеного між ВАТ "Цегла Трипілля"та ТзОВ "Трипільські будівельні матеріали"та зобов'язання ТзОВ "Трипільські будівельні матеріали"повернути об'єкт незавершеного будівництва Обухівський завод керамічних стінових матеріалів в управління позивача),

за участю представників сторін:

від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області: Павлюк М.П. -представник (довіреність №72 від 10.11.2006 року),

від ТзОВ "Трипільські будівельні матеріали": не з'явився;

від ВАТ завод "Цегла Трипілля": не з'явився,

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ТзОВ "Трипільські будівельні матеріали"про розірвання договору №100/08 від 06.08.1997 року незавершеного будівництвом Обухівського заводу керамічних стінових матеріалів укладеного між ВАТ "Цегла Трипілля"та ТзОВ "Трипільські будівельні матеріали"та зобов'язання ТзОВ "Трипільські будівельні матеріали"повернути об'єкт незавершеного будівництва Обухівський завод керамічних стінових матеріалів в управління позивача.

Ухвалою від 13.06.2005 року Господарським судом Київської області до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено ВАТ "Цегла Трипілля".

Поданою до місцевого господарського суду заявою від 15.07.2005 року, позивач збільшив розмір позовних вимог та просив місцевий господарський суд розірвати договір купівлі-продажу №68-НБ-КВ від 16.09.1996 року незавершеного будівництвом Обухівського заводу керамічних стінових матеріалів укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ВАТ завод "Цегла Трипілля".

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.07.2005 року у справі №225/5-05 позовні вимоги задоволено частково, позовні вимоги до ТзОВ "Трипільські будівельні матеріали"задоволено повністю, у задоволенні позовних вимог до ВАТ завод "Цегла Трипілля"відмовлено. Розірвано Договір купівлі-продажу №100/08 від 06.08.1997 року незавершеного будівництвом Обухівського заводу керамічних стінових матеріалів, зобов'язано ТзОВ "Трипільські будівельні матеріали"повернути об'єкт незавершеного будівництвом Обухівського заводу керамічних стінових матеріалів в управління Регіонального відділення Фонду державного майна України у 5-денний строк з дня набрання рішенням законної сили, в задоволенні позову в частині розірвання договору купівлі-продажу №68-НБ-Кв від 16.09.1996 року відмовлено. Водночас, стягнуто з ТзОВ "Трипільські будівельні матеріали"в дохід Державного бюджету України 405 грн. 00 коп. -в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за розгляд справи судом та 118 грн. 00 коп. -в якості відшкодування витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 27.07.2005 року ТзОВ "Трипільські будівельні матеріали"звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій скаржник просив апеляційний господарський суд скасувати спірне судове рішення, припинити провадження в частині позовних вимог про розірвання Договору купівлі-продажу №100/08 від 06.08.1997 року, в задоволенні позову в іншій частині позовних вимог -відмовити.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.11.2005 року у справі №225/5-05 апеляційну скаргу скаржника залишено без задоволення, рішення місцевого господарського суду від 27.07.2005 року по справі №225/5-05 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції від 14.11.2005 року ТзОВ "Трипільські будівельні матеріали"звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій скаржник просив суд касаційної інстанції скасувати рішення місцевого господарського суду від 27.07.2005 року та постанову суду апеляційної інстанції від 14.11.2005 року по справі №225/5-05, матеріали справи передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою від 16.02.2006 року у справі №225/5-05 Вищим господарським судом України касаційну скаргу скаржника задоволено, судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів по справі №225/5-05 скасовано, матеріали справи направлено до суду першої інстанції на новий розгляд. Постанова суду касаційної інстанції мотивована, зокрема, тим, що відмова суду у задоволенні позовної вимоги в частині розірвання договору купівлі-продажу №68-НБ-Кв від 16.09.1996 року виключає можливість задоволення позовної вимоги в частині повернення проданого майна в управління Регіонального відділення Фонду державного майна України, оскільки, покупець за таким договором залишається єдиним законним власником майна.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.10.2006 року у справі №225/5-05-05/285/13-06 позовні вимоги задоволено частково, позовні вимоги до ТзОВ "Трипільські будівельні матеріали"задоволено повністю, розірвано Договір купівлі-продажу №100/08 від 06.08.1997 року незавершеного будівництвом Обухівського заводу керамічних стінових матеріалів, зобов'язано ТзОВ "Трипільські будівельні матеріали"повернути об'єкт незавершеного будівництвом Обухівського заводу керамічних стінових матеріалів в управління Регіонального відділення Фонду державного майна України у 5-денний строк з дня набрання рішенням законної сили, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмолено. Водночас, стягнуто з ТзОВ "Трипільські будівельні матеріали"в дохід Державного бюджету України 405 грн. 00 коп. -в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за розгляд справи судом та 118 грн. 00 коп. -в якості відшкодування витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення судом першої інстанції мотивовано, зокрема тим, що порушення ТзОВ "Трипільські будівельні матеріали"умов п.5 Договору №100/08 від 06.08.1997 року тягне за собою передбачену ч.9 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна"необхідність (2163-12) повернення об'єкту до власності держави.

Не погоджуючись в рішенням місцевого господарського суду від 04.10.2006 року у справі №225/5-05-05/285/13-06 ТзОВ "Трипільські будівельні матеріали"звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати спірне судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.11.2006 року апеляційну скаргу скаржника було прийнято до провадження та призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядженнями заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.12.2006 року (у зв'язку з хворобою судді Андрейцевої Г.М.) та від 6.02.2007 року (у зв'язку з відпусткою судді Зеленіної Н.I.) склад колегії суддів змінювався.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції, які відбулись 19.12.2006 року, 23.01.2007 року представники скаржника вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд апеляційної інстанції скасувати спірне рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, обгрунтовуючи свої вимоги доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги скаржника заперечив, просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу скаржника залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 04.10.2006 року у справі №225/5-05/285/13-06 -без змін, обгрунтовуючи це доводами наведеними у Запереченні на апеляційну скаргу.

ВАТ "Цегла Трипілля"у судові засідання апеляційного господарського суду, які відбулись 19.12.2006 року, 23.01.2007 року, 30.01.2007 року явку уповноваженого представника не забезпечило, про причини не направлення уповноваженого представника у судові засідання суду апеляційної інстанції, апеляційний господарський суд не повідомлено, хоча про час і місце розгляду апеляційної скарги ВАТ "Цегла Трипілля"було повідомлено належним чином.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду, що відбулось 30.01.2007 року представниками скаржника у відповідності до ст.81-1 ГПК України (1798-12) було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

В зв'язку з несправністю комплексу, що здійснює фіксацію судового процесу розгляд справи було відкладено до 6.02.2007 року.

В судове засідання, яке відбулось 6.02.2007 року відповідачі у справі явку уповноважених представників не забезпечили.

Колегія суддів, враховуючи положення ст.ст.4-3,33,43 ГПК України (1798-12) та відповідно до ст.ст.75,99 ГПК України (1798-12) , вважає за можливе розглянути справу за відсутності уповноважених представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами, в силу того, що апеляційна скарга мотивована помилковим застосуванням місцевим господарським судом правових норм, які регулюють спірні правовідносини, при цьому апеляційним господарським судом враховано, що представники скаржника приймали участь в апеляційному провадженні, а дії ВАТ "Цегла Трипілля"апеляційним господарським судом розцінено, як недобросовісне користування процесуальними правами, що спрямоване на затягування судового розгляду.

В судовому засіданні, що відбулось 6.02.2007 року, відповідно до ст.96 ГПК України (1798-12) , за згодою представника позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши докази у справі, заслухавши пояснення позивача, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.1996 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (як продавцем) та ВАТ завод "Цегла Трипілля"(як покупцем) було укладено Договір №68-НБ-КВ купівлі-продажу незавершеного будівництвом Обухівського заводу керамічних стінових матеріалів на аукціоні (том 1, арк. справи 15-18).

Відповідно до п.п.1.1., 2.1. Договору №68-НБ-КВ, продавець прийняв на себе зобов'язання передати у власність покупця придбане на аукціоні незавершене будівництво Обухівського заводу керамічних стінових матеріалів, що є об'єктом приватизації згідно з розпорядженням Голови Київської обласної державної адміністрації від 01.09.1995 року №6 та знаходиться за адресою : Київська область, м.Обухів (промвузол) та перебуває на балансі Київського обласного госпрозрахункового об'єднання будівельних матеріалів "Київбудматеріали". При цьому право власності на об'єкт продажу переходить з моменту підписання Акту прийому-передачі (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.5 Договору №68-НБ-КВ, до обов'язків покупця віднесено завершення будівництва в термін, визначений скорегованою (поновленою) проектною документацією. Як вбачається з умов вказаного Договору, сторонами не було визначено строку протягом якого повинна була бути здійснена добудова незавершеного будівництвом Обухівського заводу керамічних стінових матеріалів.

6.08.1997 року між ТзОВ "Трипільські будівельні матеріали"(далі по тексту - відповідач 1) (як покупцем) та ВАТ завод "Цегла Трипілля"(далі по тексту - відповідач 2) (як продавцем), було укладено Договір №100/08 купівлі-продажу незавершеного будівництвом Обухівського заводу керамічних стінових матеріалів на аукціоні (том 1, арк. справи 5-8). Згідно п.5 Договору №100/08, на покупця (ТзОВ "Трипільські будівельні матеріали") покладено обов'язок по завершенню будівництва об'єкта.

13.05.2005 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області була проведена перевірка виконання умов Договору №68-НБ-КВ за наслідками якої складено "Акт поточної перевірки виконання умов Договору купівлі-продажу №68-НБ-КВ незавершеного будівництвом Обухівського заводу керамічних стінових матеріалів" (том 1, арк. справи 11-12). Як вбачається з вказаного Акту, перевіркою було встановлено, що незавершений будівництвом Обухівський завод керамічних стінових матеріалів, який знаходиться за адресою : Київська область, м.Обухів (промвузол) був відчужений ВАТ "Цегла Трипілля"на підставі Договору купівлі-продажу №100/08 від 6.08.1997 року укладеного між ВАТ "Цегла Трипілля"та ТзОВ "Трипільські будівельні матеріали". Крім того, в зазначеному Акті встановлено, що будівництво об'єкта на момент проведення поточної перевірки не завершено, чим не виконано умови Договору №68-НБ-КВ.

25.07.2006 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області було повторно складено Акт перевірки виконання умов Договору купівлі-продажу, яким також встановлено факт не завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництвом Обухівського заводу керамічних стінових матеріалів (том 2, арк. справи 49-50).

Також до матеріалів справи судом першої інстанції залучено Висновок №6902 спеціаліста від 08 серпня 2006 року, що складений судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Лисаком О.С. (том 2, арк. справи 61-73). Відповідно до Висновку судового експерта, будівлі та споруди заводу керамічних стінових матеріалів, які розташовані в м.Обухові в межах Трипільського вузла на земельній ділянці площею 6,2 га є об'єктом незавершеним будівництвом.

Судова колегія апеляційного господарського суду, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників учасників судового провадження, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте рішення місцевого господарського суду має бути змінено виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.2. частини 3 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств(малу приватизацію)" (2171-12) , зобов'язання покупця передбачені договором купівлі-продажу, зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії таких зобов'язань

Відповідно до ч.5 ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Рішенням Конституційного Суду України від 1.07.1998 року №01/1501-97 (справа щодо приватизації державного майна) визначено, що : "положення частини п'ятої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна"регулює (2163-12) наслідки невиконання умов угоди купівлі-продажу. Як окрема юридична категорія угод вони мають назву "угоди приватизації" (стаття 27 Закону) і є особливими договорами купівлі-продажу державного майна, на які поширюються також відповідні норми цивільного законодавства про угоди, якщо інше не випливає із законодавства про приватизацію. Абзацом другим цієї ж статті передбачається, що договір купівлі-продажу об'єкта приватизації містить санкції за порушення його умов як цивільно-правову відповідальність за невиконання зобов'язань".

Відповідно до частини третьої п.4.1 Наказу Фонду державного майна України "Про порядок здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації"№1649 (v1649224-98) від 19.08.1998 року (в редакції Наказу Фонду державного майна України №372 (v0372224-04) від 27.02.2004 року), у разі коли за результатами контролю за виконанням покупцем умов договору і за відсутності при цьому пропозиції або згоди покупця на його розірвання за домовленістю сторін, орган приватизації у встановленому законом порядку порушує питання про розірвання договору та повернення об'єкта приватизації у державну власність у судовому порядку.

Частиною 2 ст.651 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або Законом.

Відповідно ч.9 ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна"у (2163-12) разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню в державну власність .

Ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств(малу приватизацію)" (2171-12) передбачає, що органи приватизації здійснюють контроль за виконанням умов покупцем договору купівлі-продажу до повного їх виконання.

Згідно до Наказу Фонду державного майна України "Про порядок здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації"№1649 (v1649224-98) (в редакції наказу Фонду державного майна України №372 (v0372224-04) ), контроль за виконанням умов договорів здійснюється шляхом проведення органами приватизації перевірок реалізації покупцями державного майна зобов'язань, взятих на себе за результатами конкурсів з продажу об'єктів приватизації та відображених у договорах, застосування до них санкцій, передбачених законодавством і умовами договорів за невиконання зазначених зобов'язань, а також передбачає систематичне інформування вищих державних органів про результати проведеної роботи.

Пунктами 1.5.-1.7 Наказу Фонду державного майна України "Про порядок здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації" передбачено, що перевірка здійснюється на підприємстві (організації), майно (акції) якого є об'єктом купівлі-продажу за даним договором (далі - підприємство), в присутності уповноважених представників юридичної (фізичної) особи - покупця (далі - покупець) та підприємства. В окремих випадках допускається здійснення перевірки без виїзду на підприємство шляхом надання покупцем необхідних документів безпосередньо органу приватизації. Про перевірку орган приватизації попередньо повідомляє покупця та підприємство. У процесі проведення перевірки використовуються документи покупця та підприємства: форми державних статистичних спостережень, матеріали первинного обліку, фінансові та платіжні документи (конкретний склад документів у кожному окремому випадку визначається з урахуванням спеціалізації підприємства). Усі документи повинні бути належним чином оформлені і не мати виправлень, пропущених сторінок тощо.

Відповідно до п.3.1. вищезгаданого Наказу Фонду державного майна України, результати перевірок оформлюються актами перевірок, форми яких затверджено Наказом Фонду державного майна України "Про затвердження типових актів перевірки виконання умов договорів купівлі-продажу"№885 від 15.08.1997 року (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.09.1997 року за №394/2198), в порядку, визначеному інструктивним листом Фонду державного майна України №10-23-10008 (v0008224-97) від 21.10.1997 року, та Наказом Фонду державного майна України "Про затвердження форм актів поточної та підсумкової перевірок виконання умов договорів купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва"№1432 (z0767-02) від 9.08.2002 року (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18.09.2002 року за №767/7055).

Ст.32 ГПК України (1798-12) встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.34 ГПК України (1798-12) обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апеляційна скарга відповідача 1 серед іншого грунтується на зазначенні порушень позивачем вимог Порядку здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації (затверджено Наказом Фонду державного майна України №372 (v0372224-04) від 27.02.2004 року), а також безпідставності здійснення такої перевірки.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем проведено дві перевірки виконання умов Договорів купівлі-продажу №68-НБ-КВ від 16.09.1996 року та №100/08 від 6.08.1997 року. При цьому перевірка, за насідками якої складено Акт від 25.07.2006 року, проведена з належним повідомленням про це відповідача 1 (про що свідчать докази, які є в матеріалах справи), що повністю відповідає змісту п.1.6. Порядку здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації, затвердженого Наказом Фонду державного майна України №372 (v0372224-04) від 27.02.2004 року.

Аналіз тексту повідомлення про проведення перевірки, що було направлено позивачем на адресу відповідача 1, дає змогу колегії суддів дійти висновку п ро наявність в ньому вимог щодо надання відповідних документів для проведення перевірки, а саме проектно-технічної та бухгалтерської документації по будівництву об'єкту, а також інших документів, що підтверджують будівництво та введення об'єкту в експлуатацію.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивачем вжито всіх заходів для отримання від відповідача 1 документів, необхідних для перевірки. Ненадання відповідачем 1 таких документів, а також проведення перевірки та складання відповідного Акту від 25.07.2006 року без врахування зазначених документів не може свідчити про порушення позивачем приписів Порядку здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації, (затвердженого Наказом Фонду державного майна України №372 (v0372224-04) від 27.02.2004 року).

Поряд з цим, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, вважає належним чином необгрунтованим твердження відповідача 1 про порушення порядку проведення перевірки виконання умов Договору купівлі-продажу від 6.08.1997 року. у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів включення такої перевірки до графіку чи плану перевірок, погодженого директором контрольно-ревізійного департаменту Фонду державного мана України. При цьому, апеляційний господарський суд виходить з того, що сам по собі факт не включення перевірки до такого графіку чи плану не може свідчити про невідповідність її результатів вимогам чинного законодавства, а також не позбавляє акт перевірки доказової сили (в силу того, що під час перевірки встановлюються об'єктивно існуючі обставини). З цих же підстав апеляційним судом не може бути взято до уваги аргументи апелянта щодо непогодження та незатвердження Акта перевірки від 25.07.2006 року начальником Регіонального управління Фонду державного майна України, а також щодо відсутності в матеріалах справи рішення органу приватизації про необхідність розірвання спірних Договорів купівлі-продажу від 16.09.1996 року та від 6.08.1997 року.

Стосовно відсутності рішення позивача про необхідність розірвання Договорів від 16.09.1996 року та від 06.08.1997 року, то колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що доказом наявності волевиявлення позивача на розірвання договорів є факт звернення до суду, який не вимагає попереднього прийняття будь-яких додаткових рішень.

Зважаючи на наведене вище вказане, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо врахування Акту поточної перевірки від 25.07.2006 року, а також Висновку спеціаліста КНДIСЕ №69092 від 08.08.2006 року, як належних доказів невиконання відповідачами своїх зобов'язань по добудові незавершеного будівництвом Обухівського заводу керамічних стінових матеріалів.

Щодо пропуску позивачем строку позовної давності звернення до суду з позовом, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно до ст.76 ЦК УРСР (1540-06) перебіг позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення свого права.

Аналогічна норма міститься в ЦК України (435-15) , що набув чинності з 01.01.2004 року. Так, відповідно до ст. 261 ЦК України (435-15) , перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або мала довідатися про порушення свого права.

У відповідності до п.1.4.1. Наказу Фонду державного майна України "Про порядок здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації"№1649 (v1649224-98) від 19.08.1998 року (в редакції Наказу Фонду державного майна України №372 (v0372224-04) від 27.02.2004 року), орган приватизації має забезпечити охоплення протягом року перевірками 100 відсотків договорів, які знаходяться в нього на контролі.

Як вбачається з матеріалів справи, під час спірних правовідносин, перебіг позовної давності починається з моменту закінчення строку виконання зобов'язань покупцем щодо добудови об'єкту приватизації, тобто, з моменту коли орган приватизації довідався або міг довідатися про порушення свого права.

У відповідності до п.2 ст.530 ЦК України (435-15) якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарський суд Київської області дійшов висновку про те, що моментом пред'явлення такої вимоги є дата отримання ВАТ "Цегла Трипілля"листа Регіонального відділення Фонду державного майна України №5.14/592 від 05.05.2004 року, а дата настання зобов'язань щодо завершення будівництва 19.05.2004 року.

Однак, не зважаючи на те, що по суті рішення суду першої інстанції є правильним, з таким висновком колегія апеляційного господарського суду не погоджується, в силу наступного.

Відповідно до п.1 ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна"(чинного (2163-12) на момент укладення Договорів купівлі-продажу від 16.09.1996 року та від 6.08.1997 року), при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Пунктом 2 ст.27 вказаного вище Закону України, зазначено, що до договору купівлі-продажу можуть включатися передбачені планом приватизації зобов'язання щодо збереження досягнутих на момент угоди номенклатури та обсягу виробництва зазначених видів продукції (послуг), відшкодування боргів державного підприємства, утримання об'єктів соціально-побутового призначення, виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища, інші зобов'язання покупця і продавця. Термін дії зобов'язань, що визначені п.2 ст.27 Закону не повинен перевищувати двох років.

За таких умов судова колегія приходить до висновку про те, що пункт 1 ст.27 та пункт 2 ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , визначають умови укладення договору купівлі-продажу лише того майна державного підприємства, яке є цілісним майновим комплексом.

Цілісним майновим комплексом відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість"є (168/97-ВР) активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом Договорів №68-НБ-КВ від 16.09.1996 року та №100/08 від 6.08.1997 року є купівля-продаж об'єкта незавершеного будівництва, який за визначенням не може забезпечувати ведення окремої підприємницької діяльності, оскільки є недобудованим, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (Актом перевірки від 25.07.2006 року та Висновком спеціаліста КНДIСЕ від 8.08.2006 року).

П.2 ст.27 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , визначаються зобов'язання, які можуть бути включені до договору купівлі-продажу. Серед таких зазначених вище зобов'язань відсутні зобов'язання щодо завершення будівництва.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що термін дії зобов'язань, який визначений пунктом 2 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , не розповсюджується на зобов'язання щодо завершення будівництва об'єкту, що є предметом Договорів купівлі-продажу №68-НБ-КВ від 16.09.1996 року та договору №100/08 від 6.08.1997 року.

З огляду на зазначені вище обставини та на умови п.5 Договору №68-НБ-КВ від 16.09.1996 року, п.5 Договору №100/08 від 6.08.1997 року, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що строк зобов'язань завершення будівництва об'єкту не встановлений .

Водночас, по переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду, із матеріалів вбачається наявність листування між позивачем та відповідачами щодо стану виконання умов договору та необхідності завершення будівництва

Як вбачається зі змісту Листа №5.14/592 від 05.05.2004 року, що надісланий Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області на адресу ВАТ "Цегла Трипілля", Регіональне відділення повідомило відповідача про необхідність завершення будівництва Обухівського заводу керамічних стінових матеріалів.

Зважаючи на це, судова колегія приходить до висновку, що такий лист може розглядатися як вимога кредитора до боржника про необхідність виконання зобов'язання.

Враховуючи вказані вище норми законодавства термін виконання зобов'язання за спірним договором повинен відраховуватись з моменту спливу 7 днів від дня пред'явлення відповідної вимоги.

За таких обставин, зважаючи на п.2. частини 3 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств(малу приватизацію)" (2171-12) , враховуючи п.2. ст.530 ЦК України (435-15) , апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що датою настання зобов'язань щодо завершення будівництва Обухівського заводу керамічних стінових матеріалів є дата отримання Листа №5.14/592 від 5.05.2004 року.

Відповідно до п.1. ст.261 ЦК України (435-15) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином позивач міг дізнатися про порушення його права у строк, що не перевищує семи календарних днів з моменту отримання відповідачем 2 Листа №5.14/592 від 5.05.2004 року.

Ст.257 ЦК України (435-15) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи наведене, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що позивачем строк позовної давності, як строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, не було пропущено.