ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" липня 2007 р. Справа № 4/152/07
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю
"Мотордеталь-Конотоп"
вул.Вирівська, 64, м. Конотоп Сумської області, 41612
Відповідач ДП "Національна атомна компанія енергогенеруюча
компанія
"Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу
"Южноукраїнська АЕС" Промзона м. Южноукраїськ Миколаївської
області, 55000
головуюча суддя Дубова Т.М.
судді Л.I. Васильєва
I.Г. Філінюк
ПРИСУТНI:
Від позивача -Тропотяга Р.П. довіреність № 11/08-1474 від
01.03.2007р.
Від відповідача -Третяк Л.В. дов. № 3527 від 04.12.2006р.
СУТЬ СПОРУ: про стягнення збитків у розмірі 7038799,26 грн.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що угода про
заміну зобов"язання від 13.0.1999р. не є підставою для постачання
електроенергії, оскільки відповідно до ст.ст. 11, 13, 15 Закону
України "Про енергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
відповідач є виробником
електроенергії згідно ліцензії, а не постачальником. Посилання
позивача на не укладення договору на постачання електроенергії
відповідачем безпідставні, так як позивач не звертався до суду з
заявою про спонукання укласти такий договір. Позивач вправі
вибирати постачальника електроенергії, але при виборі
постачальника, не знімаються вимоги чинного законодавства, а саме:
що постачальником можна вибрати тільки постачальника
електроенергії, який має ліцензію та при умові дотримання вимог
п.п. 6.2, 6.3. ПКЕЕ. Відповідач не згоден з поясненнями позивача
щодо його протиправної поведінки та про ухилення від добровільного
виконання зобов'язання, встановленого договором про заміну
зобов'язання від 13.09.1999р. та його заявою від 08.06.2001р. на
поставку електроенергії, оскільки це не передбачено договором про
заміну зобов'язання від 13.09.1999р. До того ж, рішенням
господарського суду м. Києва по справі № 20/1016 та постановою
відділу ДВС у м. Києві від 24.05.2002р. не підтверджуються
протиправна поведінка відповідача, оскільки стягнення збитків не
було предметом зазначеного судового розгляду 05.12.2001р. Навпаки,
факт неможливості виконання рішення встановлено ухвалою
господарського суду м. Києва від 04.06.2003р. та не потребує
доказування знову згідно ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Статтею 614 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
застосування відповідальності у вигляді відшкодування заподіяних
невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань збитків можливо
лише за наявності складу правопорушення: протиправна поведінка,
наявність збитків, причинний зв'язок між ними, вина. Позивач не
з"ясував в чому полягає винність та умисність відповідача
(детальніше викладено у відзиві та запереченнях т. 4 а.с. 50- 55,
70-72).
Крім того, заявою від 23.07.2007р. відповідач заперечив
розрахунок збитків.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників
сторін, суд -
ВСТАНОВИВ:
У позовній заяві, поясненнях по суті позовних вимог від
21.03.2005р. (т. 2 а.с. 62-65) позивач просив стягнути збитки в
розмірі 7 038 799,26 грн. в зв'язку з ухиленням відповідача від
виконання рішення суду від 05.12.01 по справі № 21/1016.
В подальшому позивач надав доповнення до заперечень на
апеляційну скаргу та пояснення, згідно яких позов грунтується на
договорі про заміну зобов'язань від 13.09.1999р., дійсність якого
підтверджена в рішенні арбітражного суду м. Києва по справі
19/168, яким відповідачу відмовлено в позовних вимогах про
визнання недійним договору про заміну зобов'язань. 08.06.2001
позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 750, в
якій запропоновано укласти з позивачем договір про постачання
електроенергії із заявкою на постачання, але відповіддю від
20.08.2001р. відповідач проігнорував цей договір і заявку, чим
порушив вимоги чинного законодавства і завдав значні збитки
позивачу. Позивач вважає, що збитки підлягають відшкодуванню на
підставі ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки протиправна
поведінка відповідача підтверджена рішенням господарського суду м.
Києва по справі № 20/1016. Наявність збитків за період з 2001р. по
2003р. підтверджена договором № 523 від 07.03.2000р. з
"Сумиобленерго" (т. 1 а.с. 16-18, т. 2 а.с. 90-103), згідно якого
вартість отриманої електроенергії з серпня 2002р. по липень 2003р.
складає 13 672 592,93 грн. Позивач прийняв заходи до скорочення
збитків на суму 878 473,67 грн. Таким чином, прямі збитки,
спричинені відповідачем невиконанням рішення суду від
05.12.2001р., складають 12 794 119,26 грн. -5 755 400,00 грн.,
тобто, різницю в ціні вартості електроенергії, яку міг поставити
відповідач за договором про заміну зобов'язання. Причинний зв'язок
між протиправною поведінкою та спричиненням збитків полягає в
тому, що позивач вимушений був проводити закупівлю електроенергії
на ринку по діючим на час придбання вказаної електроенергії цінам.
Вина полягає в тому, що відповідач свідомо та умисно не виконує
зобов'язання, яке виникло до винесення рішення, і навіть, на
сьогоднішній день відповідач не виконав зобов'язання в розмірі
5 755 400,00 грн. (т. 3 а.с. 136-137, т.4 арк.42-44).
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні
вимоги не обгрунтовані та задоволенню не підлягають, виходячи з
наступного:
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №
128-Д/99, згідно якого відповідач був зобов'язаний оплатити
вексель № 743261821542 на суму
5 755 400,00 грн. до 13.09.1999р. на рахунок ДП
"Правекс-Енергія" (т. 1 а.с. 95) та договору від 13.09.1999р.,
згідно якого між відповідачем та ДП "Правекс-Енергія" було
укладено угоду про заміну зобов'язання сплатити визначену суму
поставкою на адресу підприємств споживачів електроенергії в
кількості 54 813 333 кВт.г. Тобто, згідно ст. 220 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
сторони за договором № 128-Д/99 домовились про
припинення зобов"язань за цим договором та замінили його іншим, а
саме -поставкою електроенергії на адресу підприємств -споживачів
електроенергії України по заявкам, які оформляються з боку ДП
"Правекс-Енергія" та направляються на адресу відповідача за 25
днів до початку місяця поставки електроенергії. При цьому, в п. 3
цією угоди сторони узгодили, що поставка електроенергії
відбувається по прямим договорам з цими
підприємствами -споживачами електроенергії України.
Договором уступки вимоги № 37/2001 від 14.05.2001, укладеного
між ДП "Правекс-Енергія" та ЗАТ "Мотордеталь-Правекс" право вимоги
по угоді про заміну зобов"язань, передано ЗАТ
"Мотордеталь-Правекс" (т. 1 а.с. 92-93). Постановою Вищого
господарського суду України від 20.12.2005р. ЗАТ
"Мотордеталь-Правекс" позивача було замінено його правонаступником
ТОВ "Мотордеталь-Конотоп" (т. 2 а.с. 194).
Згідно ст. 197 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
уступка вимоги кредитором
іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи
договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. До
набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання
зобов'язання.
Відповідно ст. ст. 11, 13, 15 Закону України "Про енергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
державне регулювання діяльності в електроенергетиці
провадиться шляхом надання ліцензій на здійснення окремих видів
діяльності в електроенергетиці, формування тарифної політики,
встановлення порядку здійснення контролю за діяльністю суб'єктів
електроенергетики, інших учасників оптового ринку електричної
енергії та відповідальності за порушення ними умов і правил
здійснення діяльності на оптовому ринку електричної енергії.
Діяльність з виробництва, передачі та постачання електричної
енергії в Україні здійснюється за умови отримання відповідної
ліцензії. Купівля всієї електричної енергії, виробленої на
електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за
граничні показники, а також на вітроелектростанціях, незалежно від
величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної
енергії (крім електричної енергії, виробленої на
теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників,
для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності),
та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку
електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків
електричної енергії в Україні забороняється.
Отже, будучи виробником електричної енергії (т. 2 а.с. 55),
відповідач не вправі був постачати електроенергію споживачам, не
порушуючи, до того ж, вимог Правил користування електроенергією
НКРЕ від 31.07.1996р. № 28 ( z0417-96 ) (z0417-96)
, згідно яких
електропостачальна організація (Ліцензіат-постачальник) -це
суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію НКРЕ на
право здійснення підприємницької діяльності з постачання
електричної енергії за регульованим або нерегульованим тарифом.
Тому, відповідач не міг виконувати умови договору, визначені
в п.п. 3, 4.
Рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2001р. (т. 1
а.с. 6-8) відповідача було зобов'язано поставити ЗАТ
"Мотордеталь-Правекс" 54 813 333 кВт.г.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.06.2003р. по цій
же справі, було змінено спосіб виконання рішення шляхом стягнення
з відповідача грошових коштів в сумі 13 385 415, 92 грн. вартості
54 813 333 кВт.г. Постановою Київського апеляційного
господарського суду сума стягнення була зменшена до 5 755 400,00
грн. (т. 1 а.с. 9-15).
Ухвала господарського суду м. Києва від 04.06.2003р. прийнята
на підставі довідки ВДВС Печерського РУЮ м. Києва № с-4 від
24.05.2002р. (т. 1 а.с. 78), згідно якої поставка електроенергії
боржником стягувачу відповідно до чинного законодавства (ст.ст. 1,
15 Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та п. 2.6.
Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва
електроенергетики, затв. Постановою НКРЕ від 08.02.1996р. № 3
( z0174-96 ) (z0174-96)
) про енергетику можлива лише за умови виготовлення
вищевказаного обсягу електроенергії з послідуючої передачею її на
енергоринок, купівлі цієї електроенергії на енергоринку для
поставки споживачу та транспортування електроенергії за допомогою
мереж на підставі договору, який укладається постачальником та
власником електромереж. Для виконання змісту виконавчого
документу, державний виконавець не має повноважень щодо
зобов'язання боржника (відповідача) укласти договори по
купівлі-продажу електроенергії на енергоринку та наданню послуг по
транспортуванню цієї електроенергії стягувачу (позивачу).
Приймаючи ухвалу від 04.06.2003р. суд, таким чином, погодився
з висновком виконавчої служби про неможливість виконання угоди від
13.09.1999р. про заміну зобов'язання.
Згідно ст.35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, факти, встановлені
рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує
господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться
знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі
сторони.
Таким чином, посилання позивача на вину відповідача у
невиконанні рішення суду від 05.12.2001р., не заслуговує на увагу,
оскільки:
- порядок виконання рішення змінено ухвалою від 04.06.2003р.;
- відшкодування шкоди з вини відповідача може бути лише в
результаті невиконання або неналежного виконання угоди;
- угода про заміну зобов'язання 13.09.1999р. не містить
зобов"язання відповідача поставити електроенергію на адресу
Конотопської філії ЗАТ "Мотордеталь-Првекс", яка є стороною за
договорами №№ 523, 523/71 від 07.03.2000р., 16.05.2003р. (т. 2
а.с. 71-80, 90-103)
Крім того, згідно ухвали господарського суду м. Києва від
02.12.2003р. по справі
№ 43/167 (т. 4 а.с. 63-64) було введено мораторій на
задоволення вимог боржника.
Як зазначалось вище, поставка електроенергії
підприємствам-споживачам повинна була здійснюватись на підставі
додаткових прямих договорів із цими підприємствами-споживачами,
які повинні були укладатись на підставі заявок позивача.
Розрахунки з позивачем повинні були здійснюватись шляхом передачі
активів, які виникли у відповідача в зв"язку з постачанням ним
електроенергії підприємствам-споживачам.
Позивач не довів, що договори на поставку електроенергії
підприємствам-споживачам укладались, а посилання на претензію №
750-М від 08.06.2001р. (т. 3 а.с. 139-141), не є таким доказом,
оскільки претензія була пред"явлена майже через 2 роки після
укладання угоди про заміну зобов'язання від 13.09.1999р. і містить
вимогу укласти договір з ЗАТ "Мотордеталь-Правекс" в особі його
Конотопської філії.
Крім того, договір № 523 ЗАТ "Мотордеталь-Правекс" в особі
його Конотопської філії з ВАТ "Сумиобленерго", згідно якого
вартість отриманої електроенергії з серпня 2002р. по липень 2003р.
складає 13 672 592,93 грн., не може бути доказом взаємозв'язку між
збитками та невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання,
оскільки укладений 07.03.2000р., а договір про уступку вимоги
складений набагато пізніше 14.05.2001р.
Навпаки, договір № 523 (т. 2 а.с. 72-103) укладався на
невизначений строк (т. 2 а.с. 93) та визначав взаємовідносини між
ЗАТ "Мотордеталь-Правекс" в особі його Конотопської філії та ВАТ
"Сумиобленерго" до 16 травня 2003р. після чого було укладено
договір № 523/71, згідно якого договір вважається щорічно
продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії
договору одна із сторін не заявить про його розірвання. Тобто,
визначене свідчить про довготривалі господарські договірні
відносини між сторонами за договором.
Ухвалою суду від 25.04.2007р. (т. 4 а.с. 30) позивача було
зобов'язано надати додатки до договору № 523 щодо обсягів
споживання електроенергії в 2000-2003 роках, але позивач не надав,
посилаючись на знищення визначених документів із закінченням
законодавчо встановленого терміну їх зберігання (т. 4 а.с. 44).
Отже, з наданої позивачем довідки "Сумиобленерго" від
23.05.2007р. не вбачається, чи вимушений був позивач збільшити
обсяги споживання електроенергії через невиконання відповідачем
умов договору від 13.09.1999р. (т. 4 а.с. 45).
Згідно ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник зобов'язаний
відшкодувати кредиторові завдані збитки в разі невиконання або
неналежного виконання зобов'язання, а не в разі невиконання
рішення суду.
Позивач не довів належним чином доказів, згідно ст.203 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, причинного зв'язку між непоставкою на вхідні
фідери ЗАТ "Мотордеталь-Правекс" в особі Конотопської філії
електроенергії відповідачем та шкодою, завданою позивачу в
результаті отримання електроенергії від ВАТ "Сумиобленерго" та
виною відповідача .
З огляду на вищевикладене, в позові слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
В И Р I Ш И В :
У позові відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.
Суддя Т.М.Дубова
Рішення підписане колегією суддів 27.07.2007р.