6/835-7/501 Про визнання недійсним акта приймання-передачі векселів - Текст документа

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.10.2006р. припинено провадження у справі у справі № 6/835-7/501 за позовом Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсним правочину - акту від 23.01.2001р. прийому - передачі векселів № 80351588064373 від 05.12.2000р. номінальною вартістю 6000000,00 грн., № 80351588064395 від 05.12.2000р. номінальною вартістю 10000000,00 грн., № 80351588064396 від 05.12.2000р. номінальною вартістю 10000000,00 грн. емітентом яких є ТОВ "Фірма Т.М.М.".

Ухвала суду першої інстанції грунтується на тому, що акт від 23.01.2001р. прийому - передачі векселів № 80351588064373 від 05.12.2000р., № 80351588064395 від 05.12.2000р., № 80351588064396 від 05.12.2000р. емітентом яких є ТОВ "Фірма Т.М.М." не є угодою чи актом ненормативного характеру, а отже зазначений спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а провадження у справі підлягає припиненню.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва по справі № 6/835-7/501 від 16.10.2006р. та направити справу до Господарського суду м. Києва для розгляду.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що ухвала Господарського суду м. Києва прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок неповного з'ясування фактичних обставин справи оскільки акт від 23.01.2001р. прийому - передачі векселів № 80351588064373 від 05.12.2000р., № 80351588064395 від 05.12.2000р., № 80351588064396 від 05.12.2000р. емітентом яких є ТОВ "Фірма Т.М.М." є правочином і за своїм змістом фактично є договором купівлі - продажу цінних паперів - векселів, так як зазначений акт повністю забезпечує можливість висування НАК "Нафтогаз України" вимог по оплаті - на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (435-15) .

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надала відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів позивача заперечує та просить залишити без змін ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.10.2006р. у справі № 6/835-7/501, а апеляційну скаргу Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України - без задоволення.

В судове засідання апеляційної інстанції не з'явився представник позивача.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку ухвали Господарського суду м. Києва за наявними у справі матеріалами без представника позивача.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне:

03.11.2005р. Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України звернулось в місцевий господарський суд з позовом до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання недійсним правочину акту від 23.01.2001р. прийому - передачі векселів № 80351588064373 від 05.12.2000р., № 80351588064395 від 05.12.2000р., № 80351588064396 від 05.12.2000р. емітентом яких є ТОВ "Фірма Т.М.М.".

В заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просив суд додатково визнати недійсним договір № 14/13 від 22.01.2001р. купівлі-продажу цінних паперів, укладений між Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України".

Судом першої інстанції не прийнято до розгляду зазначену заяву, оскільки позивачем, в порушення вимог ст. 22 ГПК України (1798-12) , було змінено підставу і предмет позову.

Вимога про визнання недійсним договору № 14/13 від 22.01.2001р. купівлі-продажу цінних паперів носить характер самостійної позовної вимоги, яка підлягає розгляду в окремому позовному провадженні.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.01.2006р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2006р. припинено провадження у справі № 6/835.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2006р. скасовано ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.01.2006р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2006р., справу № 6/835 направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Господарським судом м. Києва, ухвалою від 16.10.2006р. припинено провадження по зазначеній справі.

07.04.2000р. між Міністерством оборони України та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір № 36 про розрахунки.

Пунктом 1.1. договору № 36 про розрахунки зазначено, що цей договір встановлює загальні умови проведення взаєморозрахунків з погашення заборгованості НАК "Нафтогаз України" перед Міністерством оборони України.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору проведення сторонами розрахунків з погашення заборгованості буде здійснюватись протягом п'яти років шляхом перерахування НАК "Нафтогаз України" грошових коштів або поставкою енергоносіїв, продовольства та матеріально - технічних ресурсів іншого майна Міністерству оборони України, а також іншими видами розрахунків за згодою сторін.

Згідно п. 2.9. договору № 36 про розрахунки після кожної поставки сторони підписують акт про списання обумовленої частини заборгованості. Такий акт підписується на протязі 10 днів від дати поставки продукції НАК "Нафтогаз України" Міністерству оборони України.

Частиною 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України (435-15) зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Договір є найбільш поширеним видом правочинів. Договір як угода характеризується волевиявленням його сторін встановити права і прийняти обов'язки з метою досягнення правового результату. Виконання прийнятих на себе прав і покладених обов'язків за договором є виконанням договору.

Виконання договору оформлюється складеними сторонами за угодою визначеними договором окремими документами. Такі документи не породжують додаткових, від'ємних від угоди прав і обов'язків, оскільки фіксують виконання контрагентами умов договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України (435-15) в залежності від інституту договірних зобов'язань зміст угоди відрізняється правами та обов'язками сторін за нею, тобто своїми істотними умовами.

Як вбачається з матеріалів справи, правочином, спрямованим на встановлення та припинення прав і обов'язків сторін є договір № 36 про розрахунки, оскільки зазначений договір обумовлює, за яких обставин набуваються та припиняються права і обов'язки сторін, а акт від 23.01.2001р. приймання - передачі векселів № 80351588064373 від 05.12.2000р. номінальною вартістю 6000000,00 грн., № 80351588064395 від 05.12.2000р. номінальною вартістю 10000000,00 грн., № 80351588064396 від 05.12.2000р. номінальною вартістю 10000000,00 грн. емітентом яких є ТОВ "Фірма Т.М.М." є правопідтверджуючим документом у рамках виконання зазначеного вище договору, так як він лише підтверджує факт виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 36 про розрахунки, а саме передачу НАК "Нафтогаз України" Центральному спеціалізованому будівельному управлінню Міністерства оборони України векселів на загальну суму 26000000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості.

Також слід зазначити, що в оспорюваному позивачем акті приймання - передачі відсутні будь-які дані про прийняття сторонами за ним на себе будь - яких прав чи обов'язків, тобто відсутні істотні умови.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що акт від 23.01.2001р. приймання - передачі векселів № 80351588064373 від 05.12.2000р., № 80351588064395 від 05.12.2000р., № 80351588064396 від 05.12.2000р. емітентом яких є ТОВ "Фірма Т.М.М." є саме правопідтверджуючим, а не правовстановлюючим документом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав зазначених у законодавстві.

Оскільки акт від 23.01.2001р. приймання - передачі векселів № 80351588064373 від 05.12.2000р., № 80351588064395 від 05.12.2000р. № 80351588064396 від 05.12.2000р. емітентом яких є ТОВ "Фірма Т.М.М." не є юридичною формою рішень органів, тобто офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, то оспорюваний позивачем акт не є актом у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що спір про визнання недійсним акту приймання - передачі не підлягає вирішенню в господарських судах України, а отже провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду м. Києва від 16.10.2006р. по справі № 6/835-7/501 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити без задоволення апеляційну скаргу Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України на ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.10.2006р. у справі № 6/835-7/501.