Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Давид Л.Л.

Суддів Кордюк Г.Т.

Мурської Х.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємця ОСОБА_1, б/н від 06.11.2006 року

на рішення Господарського суду Волинської області від 25.10.2006 року

у справі № 1/118-38 (суддя -Гончар М.М.)

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Луцьк

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

про стягнення 1 895,49 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3. -представник (довіреність за НОМЕР_1);

від відповідача : ОСОБА_4. -представник (довіреність зареєстрована в реєстрі за НОМЕР_2)

Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.10.2006 року у справі № 1/118-38 частково задоволено позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Луцьк (надалі -Позивач) до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк (надалі -Відповідач) про стягнення 1 895,49 грн., та стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 251 грн. 50 коп. заборгованості за поставлене морозиво, 59 грн. 12 коп. пені, 400 грн. затрат по оплаті послуг адвоката, в решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що Позивач на виконання умов договору №НОМЕР_3 на постачання морозива від 20.05.2004 року за період з 15.07.2004 року по 26.07.2005 р. відпустив Відповідачу товар на загальну суму 6759,90 грн., однак останній за поставлену продукцію розрахувався частково, а тому у відповідності до вимог ст.. 193,230 ГК України (436-15) , ст. ст. 11, 76, 624, 625, 712, 759 ЦК України стягненню підлягає 1 251 грн. 50 коп. заборгованості за поставлене морозиво, 59 грн. 12 коп. пені, 400 грн. затрат по оплаті послуг адвоката.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати з наступних підстав:

На думку скаржника, місцевий господарський суд безпідставно вважає доведеним факт поставки Позивачем Відповідачу морозива протягом спірного періоду, оскільки такий не підтверджений первинними документами у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , а саме: на накладних відсутній підпис та печатка підприємця ОСОБА_1, а доручень на одержання такого товару іншим особам Відповідачем не видавалось. Таким чином, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, що є підставою для його скасування.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 18.12.2006 р. заперечує доводи апеляційної скарги, просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, оскільки вважає доведеним факт поставки Відповідачу морозива у спірний період, що зокрема, підтверджується і податковими накладними, копії яких додано до відзиву.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги виходячи з наступного.

20.05.2004 року Підприємцем ОСОБА_2. (надалі -"Постачальник") та Підприємцем ОСОБА_1 (надалі - "Отримувач") укладено договір №НОМЕР_3 на постачання морозива.

У відповідності до розділу 1 Договору "Постачальник своїми силами та за свій рахунок постачає в торгову точку, а "Отримувач" приймає товар у кількості і асортименті, вказаному в супроводжуючих документах.

21.08.2006 року Позивачем -Підприємцем ОСОБА_2. заявлено позов про стягнення з Відповідача -Підприємця ОСОБА_1 1895,49 грн. за поставлений протягом 15.07.2004 року -26.07.2005 року на умовах вищеназваного договору товар. В обґрунтування позовних вимог Підприємець ОСОБА_2. покликається на накладні в кількості 42 шт. згідно реєстру (а.с.14-57) та акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2005 р. (а.с.12), які місцевий господарський суд розцінив як належні і допустимі докази існування заборгованості.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи накладних, жодна з них не підписана Підприємцем ОСОБА_1 особисто. В графі "Прийняв" містяться підписи осіб, повноваження яких на одержання товару від імені Відповідача місцевим господарським судом не з'ясовано. В судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду оглянуто книгу обліку довіреностей Підприємця ОСОБА_1 за 2004 р. -2005 р., з якої вбачається, що довіреності протягом вказаного періоду видавались лише на ім'я ОСОБА_1 Наявність на частині накладних кутового штампу Підприємця ОСОБА_1 не є належним і допустимим доказом одержання останнім товару по цих накладних в розумінні ст.. 32 ГПК України (1798-12) . За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з доводами скаржника про те, що в порушення вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) Позивачем відпущено товар без належних повноважень на отримання такого, а тому факт отримання товару саме Відповідачем є недоведеним. Крім того, з поданих накладних неможливо встановити які саме поставки за конкретними видатковими накладними Позивач вважає неоплаченими і за який період. Покликання Позивача на часткову оплату Відповідачем товару не може бути розцінено судом як безперечний факт існування заборгованості в розмірі 1251,50 грн., оскільки з наявних в матеріалах справи банківських виписок (а.с.75-93) вбачається, що оплата Підприємцем ОСОБА_1. проводилася згідно договору №НОМЕР_3 від 20.05.2004 року, а в жодній із поданих Позивачем накладних не міститься покликання на те, що поставка проводиться саме згідно вищеназваного договору.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і ст. 193 ГК України.

У відповідності до вимог ст.. 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

З наведеного вище не вбачається, що у Відповідача виник обов'язок по оплаті відпущеного Позивачем морозива ні на підставі укладеного сторонами 20.05.2004 року договору №НОМЕР_3, ні на підставі неналежно оформлених накладних, а тому місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку про стягнення з останнього як основної суми боргу так і штрафних санкцій.

У відповідності до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України, затрати по оплаті послуг адвоката відноситься до судових витрат та покладаються на Позивача в разі відмови в позові.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає вимоги апеляційної скарги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1- задоволити.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 28.11.2006 року у справі №1/118-38 скасувати, прийняти нове.

3. В позові Приватного підприємця ОСОБА_2 до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 1895,49 грн. відмовити в повному обсязі .

4. Судові витрати по розгляду справи віднести на рахунок Позивача.

5. Матеріали справи № 1/118-38 повернути Господарському суду Волинської області.