Р I Ш Е Н Н Я
Iменем України
02.07.07 р. Справа № 35/60
за позовом: Закритого акціонерного товариства
"Донецьксталь" -металургійний завод м.Донецьк
до відповідача: Державного підприємства "Донецької залізниці"
м.Донецьк
про стягнення 10768,55 грн.
Суддя Мальцев М.Ю.
Представники сторін:
від позивача : не з"явився
від відповідача : Шахова А.О. за довіреністю
В судовому засіданні 27.03.2007р. була оголошена перерва до
11.04.2007р., 22.05.07р. до 29.05.07р., 29.05.07р. до 21.06.07р.
для надання сторонами додаткових документів
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Закрите акціонерне товариство
"Донецьксталь" -металургійний завод м.Донецьк, звернувся до
господарського суду з позовом про стягнення з Державного
підприємства "Донецької залізниці" м.Донецьк безпідставно набутої
майнової вигоди у сумі 10768,55 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти
позовних вимог та пояснив, що спірна сума є податком на додану
вартість, утриманим залізницею, як платником податку, з позивача,
як покупця її послуг, який був відповідно до ст.7 ЗУ "Про податок
на додану вартість" перерахований до державного бюджету України, а
тому в жодному разі не може вважатися отриманим будь-ким, крім
державного бюджету України.
У процесі слухання справи позивач надав уточнення до позовної
заяви, в якому пояснив, що вимоги щодо стягнення додатково
нарахованої суми ПДВ 20% відповідають діючому законодавству,
оскільки згідно частині 4 ст. 119 Статуту залізниць України
( 457-98-п ) (457-98-п)
вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату
за користування вагонами інших держав. А також зазначив, що Закон
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
передбачає нарахування ПДВ на суми, що підлягають відшкодуванню
одними особами на користь інших у зв"язку із внесенням останніми
цих сум третім особам на виконання відповідних зобов'язань. Тобто,
вартість відшкодування плати за користування іноземними вагонами
не є базою оподаткування у розумінні Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. У зв'язку з чим, нарахування
ПДВ на ці суми є взагалі безпідставним.
22.05.07р. відповідач надав клопотання про застосування
позовної давності до вимог позивача, посилаючись на ст. 267 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Ухвалою голови господарського суду Донецької області від
11.04.07р. продовжений строк вирішення спору.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.05.07р.
задоволено клопотання сторін про продовження строку розгляду
справи.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників
сторін, суд встановив:
17 червня 2004р. між Закритим акціонерним товариством
"Донецьксталь" -металургійний завод м.Донецьк та Державним
підприємством "Донецької залізниці" м.Донецьк був укладений
договір №192 про організацію перевезення вантажів, згідно умов
якого відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги, пов'язані
з перевезенням вантажів та здійснювати розрахунки за ці послуги.
Додатковим узгодженням №1 до договору №192 від 17.06.2004р.
позивачем та відповідачем був узгоджений конкретний перелік послуг
та сума зборів за ці послуги. На усі ставки договірних тарифів
було передбачено нарахування 20% ПДВ. Однак у переліку послуг,
узгоджених сторонами, такий вид послуг як користування вагонами
відсутній і тим більш не передбачено нарахування 20% ПДВ на плату
за користування вагонами.
У серпні 2006р. відповідачем від позивача була отримана плата
за користування вагонами у сумі 53842,74 грн., на яку без
достатніх правових підстав відповідачем був нарахований податок на
добавлену вартість в розмірі 10768,55 грн., про що свідчать
відповідні відомості плати за користування вагонами (серпень
2006р.) та переліки ТехПД Ясинувата (серпень 2006р.), копії яких
знаходять у матеріалах справи.
В обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається
на те, що відповідачем був незаконно нарахований та списаний з
лицьового рахунку позивача у серпні 2006р. податок на додану
вартість в розмірі 10768,55 грн. Сума в розмірі 10768,55 грн., яка
була набута відповідачем в результаті незаконного нарахування
позивачу податку на додану вартість на плату за користування
вагонами підлягає витребуванню від Донецької залізниці у порядку
ст.41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.48 ЗУ "Про
власність", ст.1212 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ч.2 ст. 9 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, законом можуть
бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері
господарювання.
За приписами ст. 136 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін,
який обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту,
зокрема, з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення
позову.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач цей строк
пропустив. Дослідивши матеріали справи суд вважає, що відсутні
поважні причини пропуску зазначеного строку.
Відповідно до п.4 ст. 267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, сплив
позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у
спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на наведене суд вважає позовні вимоги такими, що не
підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача, в порядку,
що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 36, 43, 49, 69, 77, 83, 84, 85
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Цивільним кодексом України господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
У задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного
товариства "Донецьксталь" -металургійний завод м.Донецьк до
Державного підприємства "Донецької залізниці" м.Донецьк про
стягнення 10768,55 грн. відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).
Текст рішення оголошено в судовому засіданні 02.07.07р.
Суддя