12/488 Про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором про надання транспортних послуг - 28.11.2006 Прийняття

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.08.2006 року у справі № 12/488 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір про надання транспортних послуг від 01 вересня 2004 року, укладений між загальноосвітнім навчальним закладом Міжнародна школа І-ІІІ ступенів "Меридіан" та приватним підприємством "Правнича фірма "Ареопаг". Стягнуто з приватного підприємства "Правнича фірма "Ареопаг" на користь загальноосвітнього навчального закладу Міжнародної школи І-ІІІ ступенів "Меридіан 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ПП "Правнича фірма "Ареопаг" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовити. Скаржник вважає, що суд першої інстанції невірно застосував наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту України від 18 грудня 2003 року № 136/985 (z1260-03) , оскільки він регламентує провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, тоді як предметом спірного договору є здійснення перевезень пасажирів автомобільними транспортом. Крім того, позивач вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки діям відповідача по розірванню спірного договору, які є порушенням вимог ст. 651 Цивільного кодексу України, та наполягає на тому, що відповідач має відшкодувати йому на підставі ст. 224 Господарського кодексу України збитки, завдані неналежним здійсненням господарської діяльності.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів скарги заперечує та просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2006 у даній справі залишити без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

01 вересня 2004 року між загальноосвітнім навчальним закладом Міжнародна школа І-ІІІ ступенів "Меридіан" та приватним підприємством "Правнича фірма "Ареопаг" був укладений договір про надання транспортних послуг. Згідно з п. 1.1., п. 3.1. цього договору, приватне підприємство "Правнича фірма "Ареопаг" зобов'язувалось надати послуги по перевезенню учнів загальноосвітнього навчального закладу Міжнародна школа І-ІІІ ступенів "Меридіан" на умовах, передбачених договором, в межах міста Києва, а загальноосвітній навчальний заклад Міжнародна школа І-ІІІ ступенів "Меридіан", згідно п.2.1. договору, зобов'язувався оплатити надані послуги.

До матеріалів справи залучені акти виконаних робіт від 30.09.2004, від 30.10.2004, від 30.11.2004, від 30.12.2004, від 02.02.2005, від 15.02.2005, від 21.03.2005, з яких вбачається, що приватне підприємство "Правнича фірма "Ареопаг" надавало послуги відповідачу в період з 15.09.2005 по 18.03.2005, які Міжнародна школа І-ІІІ ступенів "Меридіан" оплатила в повному обсязі. Акти виконаних робіт сторонами не оспорюються.

Листом за № 261 від 05.05.2005 загальноосвітній навчальний заклад Міжнародна школа I-III ступенів "Меридіан" повідомив приватне підприємство "Правнича фірма "Ареопаг" про розірвання даного договору через п'ять днів з моменту одержання цього листа.

Позивач вважає, що одностороннє розірвання договірних відносин суперечить вимогам ст. 651 Цивільного кодексу України та просить стягнути з відповідача на підставі ст. 224 Господарського кодексу України 5600 грн. витрат на пальне, 3030 грн. сплати за канікули та карантин, 400 грн. за послуги з перевезення, 32,73 грн. пені та 60000 грн. штрафу.

Відповідач свої вимоги за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що у Приватного підприємства "Правнича фірма "Ареопаг" відсутня ліцензія на надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом загального користування, а тому такий договір має бути визнаний недійсним на підставі ст. 227 ЦК України.

Дослідивши зібрані у справі докази та вислухавши пояснення представників сторін колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що задоволенню підлягають вимоги Загальноосвітнього навчального закладу Міжнародної школи І-ІІІ ступенів "Меридіан" за зустрічним позовом, у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Правнича фірма "Ареопаг" слід відмовити. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з договору від 01.09.2004 та змісту правовідносин між сторонами, предметом спірного договору є здійснення Приватним підприємством "Правнича фірма "Ареопаг" внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору) надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування підлягає ліцензуванню відповідно до закону. Ліцензування на автомобільному транспорті загального користування спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Згідно з п. 33 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування.

Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачено, що ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Таким чином, як вірно визнано судом першої інстанції, обов'язковою умовою укладення договору від 01.09.2004 є наявність у позивача за первісним позовом ліцензії на той вид господарської діяльності, який би надавав йому право на здійснення внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом.

На підтвердження наявності ліцензії на право внутрішнього перевезення пасажирів на погоджених перевізником і замовником умовах за визначеним ними маршрутом приватним підприємством "Правнича фірма "Ареопаг" надано до суду копію Ліцензії серії АА № 639002, яка видана приватному підприємству "Правнича фірма "Ареопаг" 09.06.2003 на вид господарської діяльності "Надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом".Відповідно до статті 64 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції, яка діяла на момент укладення та виконання спірного договору) міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються між пунктами відправлення та призначення, один з яких або обидва розташовані за межами території України.

Ліцензія серії АА № 639002 була отримана 09.06.2003. На цей час діяли Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, затверджені спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства транспорту України від 16.01.2001 № 6/18 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 29.01.2001 за № 83/5274 (z0083-01) , відповідно до п. 1.9 яких ліцензія, видана суб'єкту господарської діяльності на право надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, дає право на здійснення внутрішніх перевезень.

Вищезазначені Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом втратили чинність згідно з наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту України від 18 грудня 2003 року № 136/985 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі", опублікованого у Офіційному віснику України, 2004, № 1 (23.01.2004), ст. 26.

Як визначено у пунктах 1.1 - 1.3 Ліцензійних умов, затверджених 18.12.2003, ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) (надалі - Ліцензійні умови) розроблені відповідно до Законів України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) , "Про транспорт" (232/94-ВР) , "Про дорожній рух" (3353-12) , "Про автомобільний транспорт" (2344-14) , а також постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 № 1548 "Про внесення змін до переліку органів ліцензування та переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності" (1548-2003-п) . Ліцензійні умови визначають кваліфікаційні, технічні, організаційні та інші вимоги до провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі). Ліцензійні умови є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які надають послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування і отримали ліцензію на цей вид господарської діяльності (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі).

Таким чином з 23.01.2004 Приватне підприємство "Правнича фірма "Ареопаг" у своїй господарській діяльності з надання послуг перевезення зобов'язане керуватися Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), затвердженими 18.12.2003 наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту України № 136/985 (z1259-03) .

Згідно з п. 1.6 Ліцензійних умов, затверджених 18.12.2003, ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі).

У межах цього виду діяльності здійснюються такі види робіт:

надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі);

надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі);

надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі);

надання послуг з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі).

Пунктом 1.7 вищевказаних Ліцензійних умов передбачено, що ліцензія на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) є документом, що дає право суб'єкту господарювання на здійснення зазначеного виду діяльності або окремих видів послуг, визначених у пункті 1.6 цих Ліцензійних умов.

Таким чином, Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту України від 18.12.2003 № 136/985 (z1259-03) , не надано права здійснення внутрішніх пасажирських перевезень без отримання відповідної ліцензії за наявності лише ліцензії на надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що належним доказом наявності ліцензії на надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, є ліцензія, в графі "вид господарської діяльності" якої зазначено:

або "Надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) (загальний вид послуги, передбачений п. 1.6. Ліцензійних умов)";

або "Надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) (окремий вид послуги, передбачений п. 1.6. Ліцензійних умов)".

Судом встановлено, що на момент укладення спірного договору та під час його виконання у Приватного підприємства "Правнича фірма "Ареопаг" була відсутня ліцензія на вид господарської діяльності, який би надавав право на здійснення внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом.

При цьому колегія суддів підтримує думку суду першої інстанції, що ліцензія серії АА № 639002, яка видана приватному підприємству "Правнича фірма "Ареопаг" 09.06.2003 на вид господарської діяльності "Надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом" не є належним доказом наявності у останнього права надавати послуги з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом, оскільки в графі "вид господарської діяльності" цієї ліцензії не зазначений вид господарської діяльності, який би, згідно з п. 1.6, п. 1.7 вищезазначених Ліцензійних умов, надавав право на здійснення внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом.

Щодо твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що наявність у нього ліцензії на надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, дає йому згідно зі ст. 9 Закону України "Про автомобільний транспорт" право надавати послуги з внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом, то воно колегією суддів до уваги не приймається, оскільки дана редакція вказаної норми набрала чинності у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про автомобільний транспорт" № 3492-ІУ від 23.02.2006 (3492-15) , опублікованого 12.04.2006 в газеті "Урядовий кур'єр" № 69.

Відповідно до ч. 3 ст. 91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Відповідно до ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не доведено наявність у нього ліцензії, яка б надавала йому право на здійснення внутрішніх перевезень пасажирів автомобільним транспортом, що є обов'язковою умовою укладення договору від 01.09.2004, колегія суддів вважає, що спірний договір має бути визнаний недійсним на підставі ст. 227 ЦК України.

Статтями 216 та 236 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а також правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Позивач стверджує, що у відповідача існує заборгованість перед ним за надані послуги з перевезення у розмірі 400 грн. Крім того, відповідач має відшкодувати йому 5600 грн. витрат на пальне, 3030 грн. за кожну добу канікул та карантину.

Колегія суддів вважає вимоги позивача необґрунтованими, оскільки останній не надав належних доказів здійснення ним витрат на пальне та розрахунків суми 3030 грн., що підлягає сплаті за канікули і карантин, зокрема, кількості днів карантину та канікул. Також, позивачем за первісним позовом не надано доказів направлення рахунку-фактури № 42 від 20.05.2005 та рахунку-фактури № 43 від 20.05.2005 на адресу відповідача за первісним позовом, не наведено підстав їх направлення та не доведено факту надання послуг перевезення щодо оплати яких виписані зазначені рахунки-фактури. Окрім того позивачем не доведена наявність заборгованості у розмірі 400 грн. за надані послуги перевезення, оскільки між сторонами підписані акти виконаних робіт, в яких зазначено про повну оплату наданих послуг перевезення.

Щодо вимог позивача про стягнення 32,73 грн. пені та 60000 грн. штрафу, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки ґрунтуються лише на умовах договору, який визнаний судом недійсним з моменту укладання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2006у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи. Підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.