Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Науменка I.М.(доповідача)

суддів:, Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.

при секретарі: Коваленко Ю.I.

за участю представників сторін:

від позивача: Оровецький Р.А., довіреність № 30/10ВI від 30.10.06р., представник;

Третяк О.М., довіреність № 193/ВI від 18.07.06р., представник;

від відповідача: Боровік Ю.Ю., довіреність № б/н від 23.10.06р., представник;

розглянувши апеляційну скаргу Дніпропетровської філії Акціонерного комерційного банку "Райфайзенбанк Україна", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.06р. у справі № 39/264-06

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Iнвестиційно-Iнжинірингова група Логос-Iнвест", м.

Дніпропетровськ

до: Акціонерного комерційного банку "Райфайзенбанк Україна", м. Дніпропетровськ в особі Дніпропетровської філії Акціонерного комерційного банку "Райфайзенбанк Україна"

про зобов'язання вчинити дії та про розірвання договору

В С Т А Н О В И В:

В липні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про зобов'язання вчинити дії та про розірвання договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.06р. у справі №39/264-06 (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю, в задоволенні позову щодо стягнення збитків відмовити, посилаючись на те, що судом було порушено норми матеріального права, а саме скаржник вважає, що посилання суду на звичаї ділового обігу в цивільних відносинах не відповідає вимогам ст.. 7 Цивільного кодексу України (435-15) . Скаржник зазначив, що звичай, що суперечить договору, у цивільних відносинах не застосовується.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду -без змін. Вважає, що рішення прийнято господарським судом на законних підставах, без порушень норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та аналізуючи докази по справі, в їх сукупності, Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, 10.09.2004 між ТОВ "Iнвестиційно-Iнжиніріногова група Логос-інвест" (надалі Позивач) та Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" в особі філії Акціонерного комерційного банку "Райффайзенбанк Україна" в м. Дніпропетровську (надалі Відповідач), було укладено договір про відкриття рахунків, здійснення розрахунково-касового обслуговування та надання інших банківських послуг за № 184. 17.09.2004 сторони клали договір про використання комп'ютерної Банківської Системи "Клієнт-Банк". 11.11.2004 між позивачем та Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" було укладено договір про надання кредиту № 19/1-313/2004, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надати позивачеві кредит в розмірі, що не перевищує 7 000 000 доларів США, а позивач в свою чергу зобов'язався належним чином використати надані кредитні кошти, повернути їх Банку, сплатити відповідну плату за користування кредитом, та виконати інші зобов'язання передбачені кредитним Договором. В подальшому сторони домовилися про можливість надання кредиту як у доларах США так і в евро, про що було складено відповідну додаткову угоду № 2 від 24.06.2005. На виконання умов кредитного договору відповідачем було надано кредитні кошти в розмірі 5 000 000 доларів США, та 1 655 355,07 евро. 31.05.2006 на адресу філії Акціонерного комерційного банку "Райффайзенбанк Україна" в м. Дніпропетровську було направлено лист, в якому зазначено про готовність позивача здійснити дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № 19/1-313/2004 від 11.11.2004. Платіжними дорученнями № 5, 6, 7 від 05.07.2006 позивачем, за допомогою системи "Клієнт-Банк" було ініційовано переказ грошових коштів в рахунок погашення кредиту згідно договору № 19/1-313/2004 від 11.11.2004. в розмірі 4 924 242,41 доларів США та 1 573 564,12 евро. Також 05.07.2006 позивачем було подано заявку на купівлю іноземної валюти в сумі 64 580,23 евро, з метою погашення кредиту та відсотків за кредитним договором № 19/1-313/2004 від 11.11.2004. В виконанні вищевказаних платіжних документів відповідачем було відмовлено. Мотивуючи свою відмову здійснити зарахування грошових коштів в рахунок погашення кредиту та відсотків відповідач зазначає наступне. Згідно п. 2.2.1. Кредитного договору Банк має право не виконувати будь-які вимоги Позичальника, якщо їх виконання суперечить зобов'язанням Позивальника за кредитним договором. Відповідно до умов кредитного договору № 19/1-313/2004 від 11.11.2004 повернення кредиту повинно здійснюватися 66-ю рівними частинами, пунктом 1.9.1. договору визначено, що позивач не має право здійснювати дострокове виконання боргових зобов'язань в цілому, або їх частині, на протязі 24 календарних місяців з моменту підписання кредитного договору (тобто до кінця жовтня 2006 рок). Позивач в свою чергу зазначає, що відповідне право на дострокове погашення кредиту незалежно від умов п. 1.9.1. Договору, передбачено "Застереженням" до п. 1.9. Кредитного договору, згідно з яким Позичальник має право здійснити дострокове виконання боргових зобов'язань в цілому, або частково, не раніш 1 (одного) календарного місяця з моменту отримання Банком письмового звернення про можливість проведення такого дострокового виконання Договірних зобов'язань. За звичаями ділового обороту в цивільних відносинах, "Застереження" до договору слід розуміти як виключення або зміну юридичної дії певних положень договору щодо їхнього застосування до відповідних сторін такого договору.

Судова колегія вважає, що "Застереження" до п. 1.9. Кредитного договору № 19/1-313/2004 від 11.11.2004, передбачає саме виключення умов п. 1.9.1. щодо сторін цього договору, та відповідно безумовне право Позивальника здійснити дострокове виконання боргових зобов'язань, по закінченню місячного терміну з моменту отримання Банком відповідного письмового звернення про можливість здійснити таке дострокове виконання. Таким чином, за умов того, що позивач письмово повідомив відповідача про можливість проведення дострокового виконання зобов'язань по погашенню кредиту, по закінченню місячного строку в нього виникло право на здійснення дострокового погашення кредиту.

За вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що дії відповідача щодо відмови здійснити зарахування грошових коштів у рахунок погашення кредиту та відсотків, слід визнати такими, що суперечать вимогам чинного законодавства та умовам укладених між сторонами договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом ст. 1073 ЦК України (435-15) , у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

В наслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, що полягало у відмові здійснити зарахування грошових коштів у рахунок дострокового погашення кредиту, позивачем були понесені додаткові витрати у вигляді сплати процентів за користування кредитними коштами до прийняття Банком 01.08.2006 повного дострокового погашення кредиту.

Згідно ч.4 ст. 15 ГПК України (1798-12) , якщо юридичну особу представляє уповноважений ним відокремлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням ч. 1-3 даної статті в залежності від місцезнаходження відокремленого підрозділу.

За таких обставин не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду не знаходить підстав, передбачених ст.. 104 ГПК України (1798-12) для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2006 р. у справі №39/264-06 -залишити без змін, а апеляційну скаргу Дніпропетровської філії Акціонерного комерційного банку "Райфайзенбанк Україна", м. Дніпропетровськ - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.