6/85 Про визнання недійсним податкового повідомлення рішення в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій по земельному податку з юридичних осіб - Текст документа

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю індустріально-виробничої об'єднаної компанії "Експлерент", м. Дніпропетровськ на постанову господарського суду Кіровоградської області від 10.08.06 року у справі № 6/85

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю індустріально-виробничої об'єднаної компанії "Експлерент", м.

Дніпропетровськ

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Олександрія Кіровоградської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Олександрійський районний відділ земельних ресурсів, м. Олександрія Кіровоградської області

про визнання недійсним акта,

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 10.08.06 року у справі №? 6/85 (суддя Баранець О.М.)

позовні вимоги задоволені частково та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Олександрійської ОДПI від 21.03.06р. № 0001581800/0 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6268,55 грн. по земельному податку з юридичних осіб.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про те, що Олександрійська філія підприємства-позивача повинна сплачувати до бюджету плату за землю (орендну плату) у разі коли вона фактично використовує земельні ділянки в розмірі, обчисленому з використанням відомостей, які надаються відповідними відділами земельних ресурсів; у тому числі і у випадку, коли ним не укладено договір оренди, а вона ухиляється від укладення такого договору.

Не погоджу?ючись з рішенням суду, позивач -ТОВ "Експлерент", звернувся з апеляційною ск?аргою, у якій просить скасуват?и постанову господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

При цьому скаржник посилається на те, що:

- нарахування штрафних санкцій в період перебування підприємства в процедурі банкрутства та дії мораторію на задоволення вимог кредиторів являється неправомірним;

- акт приймання передачі земельних ділянок від 20.12.2004р., укладений між ДХК "Олександріявугілля" та позивачем, не є належним доказом у справі, оскільки даний акт не є додатком до договору оренди цілісного майнового комплексу та не містить кількості земельних ділянок на території відповідних селищних рад;

- в силу ст.2 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , ч.1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , ст.ст. 283, 287 Господарського кодексу України (436-15) та ст. 792 Цивільного кодексу України (435-15) Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області мало право розпоряджатися майном цілісного майнового комплексу, у тому числі і земельними ділянками, які складали єдиний предмет оренди;

- плата за користування земельною ділянкою встановлюється та змінюється за згодою сторін і повинна сплачуватися орендодавцеві.

Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу вважає доводи, викладені у апеляційній скарзі, необгрунтованими, висновки господарського суду правомірними та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову господарського суду без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився; натомість Олександрійським районним відділом земельних ресурсів заявлено клопотання про розгляд справи без участі третьої особи.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 30.10.06р.

У судовому засіданні 30.10.06р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

21.03.2006р. Олександрійською ОДПI було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001581800/0, яким Олександрійській філії ТОВ IВОК "Експлерент" було визначено податкові зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 225667,58 грн. (у тому числі: 214921,50 грн. -основний платіж та 10746,08 грн.- штрафні (фінансові) санкції).

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення явився акт камеральної перевірки підприємства по земельному податку від 07.03.2006р.

Проведеною перевіркою було встановлено, що в порушення ст.ст. 2, 14 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) Олександрійською філією ТОВ IВОК "Есплерент" занижено податкові зобов'язання з земельного податку згідно наданих уточнюючих розрахунків на 2005 рік.

Як убачається з матеріалів справи, 20.09.2004р. між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Кіровоградській області та ТОВ IВОК "Експлерент" були укладені договори оренди цілісного майнового комплексу Олександрійського вантажно-транспортного управління (договір оренди №68-59), Олександрійського районного енергоуправління (договір оренди №72-59) та розрізу "Морозівський" (договір оренди №73-59), які являлися структурними підрозділами підприємства державної холдінгової компанії "Олександріявугілля".

Статтею 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) встановлено, що складовою частиною цілісного майнового комплексу є земельні ділянки, на яких знаходиться відповідне майно.

Таким чином, одночасно з передачею зазначених цілісних майнових комплексів позивачу були передані відповідні земельні ділянки на території Бандурівської сільської ради розміром 61,0 га, 0,62 га та 415,7 га, на яких розташовані передані в оренду цілісні майнові комплекси вказаних підприємств.

У відповідності до приписів чинного законодавства Олександрійською філією підприємства-позивача до податкового органу було подано податковий розрахунок земельного податку за 2005 рік за отримані земельні ділянки (вх.№491), згідно якого сума земельного податку, що підлягала сплаті за 2005 рік, складала 214921,50 грн.

Згідно уточнюючих розрахунків (вх.№14597, №1210), поданих філією позивача в подальшому, земельний податок до сплати не підлягав.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду регламентується ст. 124 Земельного кодексу України (2768-14) , відповідно до ч. 1 якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Доказів укладання позивачем договорів оренди земельних ділянок з власником земельних ділянок - Бандурівською сільською радою, рівно як і доказів щодо вжиття відповідних заходів до укладання таких договорів, матеріали справи не містять.

Не приймаючи відповідних заходів щодо оформлення права користування земельними ділянками у встановленому законодавством порядку, позивачем штучно створюється ситуація, за якої останній не являється суб'єктом плати за землю.

Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) (ч. 1 ст. 2) закріплює, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Згідно ст. 4 даного Закону платниками податків і зборів (обов'язкових платежів)

є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до п. 8 ст. 14 вказаного Закону плата (податок) за землю відноситься до загальнодержавних податків та зборів.

Спеціальним законом, яким покладено обов'язок сплачувати кошти за володіння, користування або розпорядження земельною ділянкою, є Закон України "Про плату за землю" (2535-12) , яким встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель (ст. 2); об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар (ст. 5). Ст. 12 Закону містить перелік об'єктів та суб'єктів, звільнених від сплати земельного податку, до яких підприємство-позивач не входить.

Фактично позивач має в постійному користуванні земельні ділянки, являється землекористувачем і, на думку колегії суддів, повинен сплачувати земельний податок доти, доки не змінить свого статусу платника податку на статус орендаря у відповідності з приписами Земельного кодексу (2768-14) , оскільки відповідно до чинного законодавства плата за землю може здійснюватися лише у вигляді земельного податку чи у вигляді орендної плати; будь-якої іншої форми плати за землю законодавство не передбачає.

Сума земельного податку, нарахована відповідачем на підставі акту камеральної перевірки, узгоджується з сумою, визначеною позивачем самостійно у податковому розрахунку земельного податку на 2005р. та являється обгрунтованою.

Як убачається з оскаржуваного повідомлення-рішення, нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій здійснено на підставі пп. 17.1.4 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Відповідно до зазначеної норми, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання.

Штрафні санкції, нараховані податковим органом позивачу за період січень-грудень 2005р., становили 10746,08 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі №Б29/157/05 підтверджується той факт, що з 09.08.2005р. ТОВ IВОК "Експлерент" перебуває у процедурі банкрутства і на задоволення вимог кредиторів введено мораторій.

Згідно з абз. 23 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) термін мораторій на задоволення вимог кредиторів вживається у тому значенні, що це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Статтею 11 цього Закону передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

У відповідності зі ст. 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу відповідає лише строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний із поняттям мораторію. За змістом цієї норми боржник повинен виконувати зобов'язання, які виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються.

В зв'язку з зазначеним колегія суддів приходить до висновку про неправомірність застосування відповідачем до ТОВ IВОК "Експлерент" штрафних (фінансових) санкцій за заниження суми податкового зобов'язання з земельного податку, які виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто, у сумі 4477,53 грн. Натомість штрафні санкції в сумі 6268,55 грн., що нараховані до введення мораторію, є обгрунтованими.

За таких обставин висновки господарського суду з питання нарахування штрафних санкцій в період дії мораторію не можуть вважатися законними і обгрунтованими.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судове рішення належить змінити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 160, ч.3 ст. 162, 167, 198, 201, 207 КАС України (2747-15) , суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю індустріально-виробничої об'єднаної компанії "Експлерент" задовольнити частково.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 10.08.06 року у справі № 6/85 змінити, виклавши частину другу резолютивної частини постанови в наступній редакції:

"Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001581800/0 від 21.03.2006 року в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій з земельного податку в сумі 4477 грн. 53 коп."

В решті постанову господарського суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.