Справа № 18/416пд (rs149875)

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуючого: Парамонової Т.Ф.

суддів Бойченко К.I.

Семендяєвої I.В.

секретар судового засідання Наумов Б.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1;

від відповідача - не прибув

розглянувши апеляційну

скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

на рішення

господарського суду Луганської області

від 22.09.2006

по справі № 18/416пд (rs149875) (суддя Корнієнко В.В.)

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан - Вокк", м. Луганськ

про визнання усної угоди оренди дійсною

в с т а н о в и в :

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Луганської області з позовом про визнання дійсною угоди оренди нежилого приміщення, розташованого на території міні - ринку "Кіровський" Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан - Вокк" площею 4 кв. м. за адресою: м. Луганськ, вул. 21 МЮДа, 29, яка усно укладена між сторонами у справі.

Позов обгрунтовано тим, що 1 січня 2005 року сторони у справі досягли згоди з усіх істотних умов угоди оренди строком на п'ять років нежилого приміщення, розташованого на території міні - ринку "Кіровський" Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан - Вокк".

Однак, орендодавець, відповідач у справі, всупереч вимогам ст. 205, 208, 639 Цивільного кодексу України відмовився від письмового оформлення угоди, тому ця угода існує в усній формі.

Позивач вважає цю угоду укладеною на підставі ст. ст. 205, 638, 640, 759 - 764 Цивільного кодексу України, а відтак, дії керівництва підприємства відповідача з відмови підписати текст угоди та звернення з вимогою про звільнення приміщення є такими, що суперечать ч. 3 ст. 763, ст. ст. 782, 783 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.09.2006 у справі №18/416пд (rs149875) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду від 22.09.2006 у справі №18/416пд (rs149875) скасувати та позов задовольнити.

Відповідач відзивом на апеляційну скаргу заперечує проти викладених в ній доводів позивача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ).

Повноважний представник відповідача у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За таких обставин судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, що присутній у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що договір оренди нежитлового приміщення, який укладається між суб'єктами господарювання, безумовно є господарським договором, а тому, за загальним правилом, викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (436-15) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Тому до спірних правовідносин судом першої інстанції були застосовані ст. ст. 181, 206, 207 та 208 Цивільного кодексу України.

Згідно вказаних норм любий господарський договір повинен бути укладений у письмовій формі (у формі єдиного документа або у спрощений спосіб); договір оренди нежитлового приміщення між фізичною та юридичною особою повинен бути укладений виключно у письмовій формі, так як вказаний договір не може бути повністю виконаним сторонами у момент його вчинення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість визнання дійсним усного господарського договору оренди нежитлового приміщення, так як він взагалі не може існувати в такій (усній) формі.

Згідно ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України (435-15) та ст. 181 Господарського кодексу України (436-15) договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України (435-15) договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Оскільки пропозиція позивача укласти договір оренди відповідачем не прийнята, в позові про визнання дійсною усної угоди оренди нежитлового приміщення відмовлено за необгрунтованістю та безпідставністю позовних вимог.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача, не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки позивач і у позовній заяві і в апеляційній скарзі просить визнати дійсним договір оренди, що узгоджений сторонами в усній формі. Посилання на наявність письмових договорів оренди, строк дії яких закінчився, не може бути підставою задоволення даного позову.

У матеріалах справи дійсно знаходиться "угода оренди" від 01.01.2005 (а. с. 12), але вона не підписана навіть позивачем. Відповідач укласти угоду відмовився. Предметом позову є визнання угоди дійсною, а не будь - які інші вимоги.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, підтвердження доводів позовної заяви та апеляційної скарги повинен надати позивач.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, судове рішення грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи та відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 85, 99, 101, ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу (1798-12) України (1798-12) , Луганський апеляційний господарський суд

п о с т а н о в и в :

1. Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 22.09.2006 у справі №18/416пд залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 22.09.2006 у справі № 18/416пд залишити без змін.

3. Судові витрати покласти на позивача.