6/179-2/2пд Про зобов'язання укласти договір про транспортування природного газу в редакції позивача - 26.10.2006 Прийняття

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.05.2006 р. у справі № 6/179-2/2пд позов ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" до ВАТ "Луганськгаз" про зобов'язання укласти договір в редакції позивача був задоволений частково.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати частково відносно змісту пунктів 3.5. та 6.2. спірного договору № 115-694 від 29.11.2005 року, оскільки вважає, що в цій частині рішення було прийняте з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 року було порушено апеляційне провадження у справі № 6/179-2/2пд, розгляд справи був призначений на 20.09.2006 року.

20.09.2006 р. розгляд справи був відкладений до 05.10.2006 року у зв'язку з неявкою представника відповідача.

05.10.2006 року розгляд даної справи був відкладений до 26.10.2006 року.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та заперечення на неї, письмові додаткові пояснення позивача, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегію встановлено наступне.

Згідно ст. 12 Закону України "Про трубопровідний транспорт" підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

В укладеному на підставі зазначеного Закону договорі на транспортування природного газу в 2006 році у сторін виникли розбіжності щодо порядку оплати послуг по транспортуванню природного газу.

Відповідно до Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, які затверджені наказом Державного комітету України по нафті і газу № 355 від 01.11.1994 року (z0281-94) зі змінами у 1995, 2002 (розділ 10 п.п. 10.1, 10.2), розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною і газозбутовою організаціями та споживачами, а також між газозбутовими організаціями та споживачами.

Термін оплати, порядок нарахування оплати і перевірки правильності нарахування обумовлюються договором між сторонами.

Таким чином, зобов'язання укласти договір за надані послуги на транспортування газу обумовлюється як вище згаданими правилами, так і Законом України "Про трубопровідний транспорт" (192/96-ВР) .

Передані на розгляд суду позовні вимоги стосуються питання порядку розрахунків за послуги транспортування природного газу та застосування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату наданих послуг по транспортуванню природного газу. Пропозиція відповідача, проводити розрахунки по мірі надходження коштів від контрагентів та виключити з договору підпункт 7.3, яким передбачено застосування штрафних санкцій, з якою не згоден позивач, є розбіжностями, які виникли між сторонами та потребують вирішення.

Згідно ст. 649 Цивільного Кодексу України, розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю.

Договором на транспортування природного газу № 115-694 від 29.11.2005 року (п.п. 9.1 пункту 9), укладеного між сторонами, передбачено, що будь-який спір, що виникне щодо даного договору або у зв'язку з ним, підлягає передачі на розгляд в господарські суди України і розглядається в установленому порядку згідно з чинним законодавством і умовами даного договору (розбіжності щодо зазначеного пункту між сторонами відсутні).

Відповідно до пункту 3 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21.04.1998 року № 335/98 (335/98) , основними завданнями Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі – Комісії) є участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування оптового ринку електроенергії, ринків газу, нафти та нафтопродуктів; державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі; забезпечення проведення цінової і тарифної політики в електроенергетиці та нафтогазовому комплексі; забезпечення ефективності функціонування товарних ринків на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів їх товарів і послуг; захист прав споживачів електричної і теплової енергії, газу, нафти і нафтопродуктів; розроблення і затвердження правил користування електричною енергією та газом.

Згідно п. 4 вище згаданого положення Комісія відповідно до покладених на неї завдань бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових відносин оптового ринку електроенергії, ринків газу, нафти та нафтопродуктів; установлює обмеження щодо суміщення видів діяльності суб'єктами підприємницької діяльності; розробляє і затверджує обов'язкові для виконання нормативні акти з питань, що належать до її компетенції.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 13.11.1998 № 1785 (1785-98-п) "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ" (з наступними змінами та доповненнями) кошти, що надійшли протягом операційного дня від споживачів природного газу, установи банків зараховують на розподільні рахунки газозбутових і газотранспортних підприємств постачальників природного газу. Ці кошти установи банків розподіляють згідно з алгоритмом розподілу коштів з розподільних рахунків газозбутових і газотранспортних підприємств та перераховують на консолідований розподільний рахунок. Алгоритм розподілу коштів розробляється Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики за погодженням з Державною податковою адміністрацією і доводиться до установ банків не пізніш як за 5 днів до початку його використання.

Пунктом 5 постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.07.2000 року № 759 (v0759227-00) "Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за поставлений природний газ визначено, що кошти, які надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств, того ж дня перераховуються уповноваженими банками: на поточні рахунки газозбутових підприємств в частині оплати за надані послуги з транспортування та постачання газу споживачам відповідно до тарифів, затверджених у встановленому порядку; на поточні рахунки підприємств ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ВАТ "Укрнафта" і ДАТ "Чорноморнафтогаз" лише в частині оплати за послуги з транспортування газу населенню магістральними, промисловими газопроводами; решта коштів перераховується на консолідований розподільний рахунок Дочірньої компанії "Торговий дім "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 759 (v0759227-00) від 12.07.2000 року встановлено лише алгоритм перерахування коштів, але не змінено загального порядку виконання зобов'язань по поставці та транспортуванню природного газу та наступній оплаті газу і послуг з його транспортування, оскільки алгоритм визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільчі рахунки підприємств за поставлений газ, як прямо зазначено у вступній частині його тексту.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 13 Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 року (1729-2001-п) (далі по тексту – Порядок), постачання природного газу всім категоріям споживачів здійснюється тільки за умовами забезпечення його 100-відсоткової оплати грошима.

Згідно пункту 13 Порядку, газотранспортні підприємства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" обмежують або припиняють подачу споживачам в установленому порядку у разі неповного проведення розрахунків за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування.

Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 проекту договору, запропонованого позивачем, положення якого відповідачем не заперечуються, позивач зобов'язується здійснити транспортування природного газу відповідача до пунктів прийому-передачі газу в газотранспортну систему до газорозподільних станцій для потреб населення, а відповідач зобов'язується оплатити послуги по транспортуванню природного газу.

Оскільки здійсненню обов'язку позивача – надати послуги з транспортування природного газу кореспондується зустрічний обов'язок відповідача – оплатити послуги за транспортування природного газу, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині затвердження п. 3.5. договору в редакції позивача підлягають задоволенню як такі, що ґрунтуються на вказаних вище нормах закону.

Відповідно до п. 15 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 09.12.1999 року (2246-99-п) , розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Також колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про прийняття підпункту 6.2. договору в редакції, запропонованій позивачем, також є такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

На думку колегії, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні позову в частині включення до договору п. 7.3., яким передбачено умову щодо забезпечення виконання зобов'язань відповідачем неустойкою у формі пені, оскільки відповідно до приписів статті 547 Цивільного Кодексу України договірна неустойка можлива лише за письмовим погодженням сторін зобов'язання. Проте, відповідач проти включення даної умови до договору заперечує.

Враховуючи викладене вище, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.05.2006 р. у справі № 6/179-2/2пд відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.