27/79-06-2902 Про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу - Текст документа

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,

при секретарі - Волощук О.О.,

за участю представників:

від позивача -не з'явився,

від відповідача - ТОВ "ЧП Довбуш С.В." -Чайковський О.I., Козлов О.О.,

від відповідача - ТОВ "Група МДМ" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ТОВ "Український клуб", м. Київ на ухвалу господарського суду Одеської області від 13.09.2006 р. про залишення без розгляду позову ТОВ "Український клуб", м. Київ до ТОВ "ЧП Довбуш С.В.", м. Одеса та ТОВ "Група МДМ", м. Київ про стягнення 19531,35 грн. у справі №27/79-06-2902,

ВСТАНОВИЛА:

23.03.2006 р. (вх. №3415) ТОВ "Український клуб" (далі - позивач) у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до ТОВ "ЧП Довбуш С.В." (далі -відповідач 1) про стягнення з відповідача: 14 456,97 боргу, 4 047,94 грн. інфляційних, 1 026,44 грн. - 3% річних (а.с. 2-3, т.1). Свої вимоги позивач мотивував наступним На підставі договору купівлі-продажу № Р20021129-020А від 09.10.2003р. (далі - Договір), відповідач 1 одержав від ТОВ "Група МДМ" товар за товарно-транспортними накладними №№ 632986,632987,632988 від 14.10.2003 р. на загальну суму 14719,92 грн..

Термін оплати за продукцію, згідно з п. 4.2 договору, не пізніше 21 календарних днів з моменту одержання товару відповідачем 1. Відповідач 1 за одержаний товар не розрахувався. Керуючись ст.ст. 512,513 ЦК України (435-15) , на підставі договору уступки вимоги №170 від 12.02.2004р., право вимоги оплати вартості поставленої відповідачу 1 продукції в cyмі 14 456,97 грн. шляхом заміни кредитора у зобов'язанні по зазначеному договору купівлі-продажу, укладеному відповідачем 1 з ТОВ "Група МДМ", перейшло до ТОВ "Український Клуб". У відповідності до ст.ст. 516-517 ЦК України (435-15) та до п. 2.1.1 договору уступки вимоги, листом за вих. № 185 від 19.02.2004р., направленим рекомендованою поштою, до якого було додано копію зазначеного договору уступки вимоги, відповідача було попереджено про заміну кредитора. Однак, відповідач 1 борг не сплатив. Згідно зі ст. 229 ГК України (436-15) та ст. 625 ЦК України (435-15) , сума інфляційних за період з листопада 2003р. по лютий 2006р. становить 4 047,94 грн.. Згідно зі ст. 229 ГК України (436-15) та ст. 625 ЦК України (435-15) , відповідач 1, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу позивача також має сплатити останньому 3% річних з розрахунку від суми боргу за період його прострочення в межах терміну позовної давності, що становить 1 026,44 грн.. Чинне законодавство та договір купівлі-продажу не передбачають у даному випадку обов'язкового досудового вирішення спору. Але відповідачу 1 надсилалась претензія № 419 від 09.06.2004 р., яка залишена без відповіді та задоволення. В обгрунтування свого позову позивач послався на ст.ст. 193,216,218,229 ГК України (436-15) та ст.ст. 14,512-514,516-517,525,526,610,612,625,692 ЦК України (435-15) .

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2006 р. (а.с. 1, т.1) за вищезазначеним позовом порушено провадження, його призначено до розгляду на 05.05.2006 р. та зобов'язано позивача надати до суду оригінали документів доданих до позову.

17.04.2006 р. (вх. №8124) позивач надав суду заяву на виконання ухвали від 23.03.2006 р. (а.с. 35, т.1), в якій зазначив, що надає суду оригінали документів, доданих до позову, для огляду в судовому засіданні і просив розглянути дану справу без участі представника позивача на підставі ст. 75 ГПК України (1798-12) за наявними матеріалами. При цьому, позивач вказав, що готовий забезпечити суд письмовими обгрунтуваннями своєї позиції, надавати додаткові докази тощо. Також, він повідомив, що змін в ціні позову немає. До заяви позивач надав додаток в оригіналах: договір купівлі-продажу № Р20021129-020А від 09.10.2003р., договір уступки вимоги № 170 від 12.02.2004р., товарно-транспортні накладні № 632986, 632987, 632988 та довіреність серії ЯЖЛ №558561 від 15.10.2003 р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2006 р. (а.с. 46, т.1), у зв'язку з неявкою сторін та неподанням витребуваних доказів, розгляд справи був відкладений на 22.05.2006 р. та зобов'язано позивача надати до суду оригінали документів доданих до позову.

19.05.2006 р. (вх. №10541) позивач надав суду заяву (а.с. 49, т.1), в якій зазначив, що вже надсилав суду заяву з оригіналами документів, доданих до позову: договір купівлі-продажу № Р20021129-020А від 09.10.2003р., договір уступки вимоги № 170 від 12.02.2004р., товарно-транспортні накладні № 632986, 632987, 632988 та довіреність серії ЯЖЛ №558561 від 15.10.2003 р.. Довіреність на підтвердження особи, яка підписала позовну заяву, розрахунок позову, доказ надсилання відповідачу 1 копії позовної заяви, доказ про сплату позивачем держмита та судових витрат, - в оригіналах додані до позовної заяви. У зв'язку з тим, що відповідач не виконав вимогу суду щодо надання витребуваних документів, позивач, також, надав суду засвідчені відповідачем 1: копію довідки управління статистики про включення відповідача до ЄДРПОУ, копію виданої відповідачу 1 ліцензії № 002479 від 13.09.2000р. та копію свідоцтва про реєстрацію відповідача 1 як платника ПДВ. Позивач також вказав, що на момент розгляду справи змін в сумі боргу, а, відповідно, і в ціні позову немає, та просив визнати можливим розгляд справи без участі представника позивача, на підставі ст. 75 ГПК України (1798-12) , за наявними матеріалами. Додатком до цієї заяви були докази: надсилання суду оригіналів документів, які обгрунтовують позовні вимоги, копія довідки управління статистики про включення відповідача 1 до ЄДРПОУ, копію виданої відповідачу 1 ліцензії № 002479 від 13.09.2000р. та копію свідоцтва про реєстрацію відповідача 1 як платника ПДВ.

Надалі судом до справи залучений відзив відповідача 1 на позов (а.с. 58-59, т.1), в якому він просив задовольнити позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення 200,74 грн. залишку боргу, оскільки 02.12.2003 р. ТОВ "ЧП Довбуш С.В." частково оплатив вартість поставленої за вказаними позивачем накладними продукції у розмірі 5000 грн.. Також, згідно накладної на повернення №93784 від 26.12.2003 р. ТОВ "ЧП Довбуш С.В." повернуло ТОВ "Група МДМ" продукцію за накладною №№ 632986 на суму 9256,32 грн.. Формула розрахунку заборгованості, де: а - вартість оплаченого товару, в - сума повернутого товару, (а+в) - загальна сума сплачених/повернутих коштів, с - сума боргу, зазначена позивачем, у - дійсна сума боргу, с-(а+в)=у, 14456,97 грн. - (5000 грн. + 9256,23 грн.) = 200,74 грн.. Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ "ЧП Довбуш С.В." перед ТОВ "Група МДМ" складає 200,74 грн., та предметом договору уступки вимог №170 від 12.02.2004 р. є неіснуючий борг.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.05.2006 р. (а.с. 78, т.1), у зв'язку з неявкою позивача та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи був відкладений на 19.06.2006 р. та зобов'язано позивача надати до суду акт звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами, письмові пояснення за фактом сплати відповідачем суми боргу, що є предметом позову з цієї справи, первісному кредитору та оригінали документів доданих до позову.

07.06.2006 р. (вх. №12185) позивач надав суду заяву на виконання ухвали від 22.05.2006 р. (а.с. 84-87, т.1), в якій зазначив, що надає суду підписаний з його боку та скріплений печаткою акт звірення за станом на 01.06.2006р., а також доказ надсилання цього акту відповідачу 1 для належного оформлення та надання суду. Позивач також надав письмові пояснення за фактом сплати відповідачем 1 суми боргу та зазначив, що у попередній заяві суду було надано докази надсилання суду всіх оригіналів документів, які є обгрунтуванням позовних вимог, і просив суд конкретно вказувати на витребувані судом матеріали. Більш того, позивач зазначив, що до одержання відзиву відповідача 1 не в змозі надати суду додаткові докази і, якщо відповідач 1 висловить сумнів щодо вказаного в п.2 акту існування, хоча б одної видаткової накладної, по всім суперечливим моментам просив суд витребувати від позивача даткові докази. Стосовно розрахунку відповідача, який не проведений кредитором у даній справі, позивач просив витребувати докази у відповідача. До своєї заяви позивач додав: оригінал договору купівлі-продажу № 3030 від 15.02.2002р., оригінал договору купівлі-продажу № Р20021129-020 від 01.12.2002р., акт звірення за станом на 01.06.2006р. з доказом його направлення відповідачу 1, додаткову угоду від 02.06.2006р. до договору уступки права вимоги №170 від 12.02.2004р., засвідчена копія якої направлена відповідачу 1 разом з актом звірення, доказ надсилання відповідачу 1 за обома вказаними в позовній заяві адресами копій даної заяви, вказаного в п.3 даної заяви акту звірення на 01.06.2006р. та додаткової угоди від 02.06.2006р. до договору уступки права вимоги №170 від 12.02.2004р..

15.06.2006 р. (вх. №12769) позивач надав суду заяву, у зв'язку з одержанням відзиву на позов (а.с. 99, т.1), в якій зазначив, що представник відповідача 1 намагається одними й тими ж розрахунками погасити заборгованості, які виникли за різними товарно - транспортними накладними на підставі різних договорів. Частковий розрахунок відповідача 1: оплата 02.12.2003р. в сумі 5 000,00 грн. та повернення 26.12.2003р. на суму 9 256,32 грн. враховані позивачем у вже надісланому як суду, так і відповідачу 1 акті звірення, але ці розрахунки не спростовують вказану в позові суму уступленого боргу. Bcі надані суду заяви позивач просив вважати додатковими поясненнями та уточненнями позову. До цієї заяви позивач додав: оригінали 10-ти товарно-транспортних накладних: №№ 267418, 267270, 267370, від 12.06.2003р., №№267441, 267452, 267459 від 13.06.2003р., №№267523 від 14.06.2003р., №№267543, 267548 від 16.06.2003р., №273819 від 28.08.2003р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.06.2006 р. (а.с. 121, т.1), у зв'язку з неявкою позивача, необхідністю залучення іншого відповідача та необхідністю витребування додаткових документів, розгляд справи був відкладений на 12.07.2006 р. та зобов'язано позивача надати до суду акт звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами, письмові пояснення за фактом сплати відповідачем 1 суми боргу, що є предметом позову з цієї справи, первісному кредитору та оригінали документів доданих до позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.06.2006 р. (а.с. 122, т.1) до участі у справі залучений інший відповідач - ТОВ "Група МДМ" (відповідач 2).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.07.2006 р. (а.с. 128, т.1), у зв'язку з неявкою позивача, ТОВ "Група МДМ" та неподанням витребуваних доказів, розгляд справи був відкладений на 31.07.2006 р. та зобов'язано позивача надати до суду трьохсторонній акт звірки взаєморозрахунків, підписаний всіма сторонами.

10.07.2006 р. (вх. №14552) позивач надав суду заяву (а.с. 2-5, т.2), в якій зазначив, що до заяви за №75 від 12.04.2006р. позивач додав витребувані судом документи в оригіналах: Договір купівлі-продажу № Р20021129-020А від 09.10.2003р., Договір уступки вимоги №170 від 12.02.2004р., Товарно-транспортні накладні № 632986, 632987, 632988 та довіреність серії ЯЖЛ № 558561 від 15.10.2003р.. Ухвалою від 05.05.2006р. позивача знову зобов'язано надати оригінали документів, доданих до позову. В заяві № 91 від 16.05.2006р. позивач, зокрема, повідомляє суду, що вже направив вищевказані оригінали, які є обгрунтуванням позовних вимог. Ухвалою від 22.05.2006р. на позивача покладено обов'язок надати суду: акт звірки, письмові пояснення за фактом сплати відповідачем 1 суми боргу у даній справі первісному кредиторові, оригінали документів, доданих до позову. У заяві № 121 від 05.06.2006р. позивач повідомляє суду, що ним направлено відповідачу 1 належно оформлений позивачем акт звірення, один примірник цього акту та доказ його надсилання відповідачу 1 додані до вказаної заяви. До тієї заяви додано в оригіналах решту (два) договори купівлі-продажу №№ 3030 та Р20021129-020. Позивач направляв суду заяву №147 від 13.06.2006р., в якій знову звертає увагу, що перераховані у відзиві розрахунки, як з первісним, так і новим кредиторами враховані і визнаються, але вони не спростовують існування вказаного в позовній заяві боргу, бо враховані як погашення заборгованостей за попередніми накладними, згідно з наданим суду актом звірення. Позовна заява у даній справі має наступний додаток: довіреність №29 від 26.01.2005р. - додана до позовної заяви в оригіналі, розрахунок позову - доданий до позовної заяви в оригіналі, свідоцтво про державну перереєстрацію позивача - додане до позовної заяви у вигляді належним чином засвідченої копії, довідка про включення позивача до ЄДРПОУ - додана до позовної заяви у вигляді належним чином засвідченої копії, договір купівлі-продажу № Р20021129-020А від 09.10.2003р. -вже наданий в оригіналі, договір уступки вимоги №170 від 12.02.2004р. - вже наданий в оригіналі, доказ повідомлення відповідача 1 про заміну кредитора - доданий до позовної заяви у вигляді належним чином засвідченої копії, товарно - транспортні накладні - додані до позовної заяви в оригіналах, претензія №419 від 09.06.04р. з доказом її відправлення - додані до позовної заяви: претензія - у вигляді належним чином засвідченої копії, доказ надсилання - в оригіналах, доказ відправки позовної заяви з додатком відповідачу 1 - доданий до позовної заяви в оригіналі, доказ про сплату держмита - доданий до позовної заяви в оригіналі, доказ про сплату IТ послуг - доданий до позовної заяви в оригіналі. Відповідачу 1, на думку позивача, треба підписати направлений йому акт чи з зауваженнями, чи без них та безпосередньо надати суду чи направити позивачу для належної реакції, але заставити його це зробити у позивача немає повноважень. Тому позивач вважає, що покладене на нього судом зобов'язання щодо акту звірення позивачем виконані. Позивач уточнив мотивувальну частину позовної заяви без зміни ціни позову і зазначив, що, крім товару, одержаного відповідачем 1 від первісного кредитора на підставі договору купівлі-продажу № Р20021129-020А від 09.10.2003р. за товарно-транспортними накладними №№ 632982, 632988 та 632986 на загальну суму 14 719,92 грн., відповідач 1 також одержав від того ж постачальника товар на підставі договору купівлі-продажу № Р20021129-020 від 01.12.2002р. за товарно-транспортними накладними, згідно з п.2 наданого суду акту звірення. Позивач вважає позовні вимоги у даній справі обгрунтованими і підтримав їх у повному обсязі. Він знову просив суд визнати можливим розглянути дану справу без участі представника позивача, на підставі ст. 75 ГПК України (1798-12) , за наявними матеріалами. До цієї заяви позивач додав: оригінал листа ТОВ "Група МДМ"№ 185 від 19.02.2004р. про заміну кредитора, копію ухвали та рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №14/93, оригінал претензії № 419 від 09.06.2004р., доказ надсилання ТОВ "Група МДМ"копії позовної заяви з доданими до неї документами, наказ Господарського суду м. Києва від 22.03.2004р. № 45/82, копії свідоцтва про держреєстрацію ТОВ "Група МДМ"та довідки про його включення до ЄДРПОУ, бухгалтерський рахунок №361 "Облік взаєморозрахунків за товар" ТОВ "Група МДМ", бухгалтерський рахунок №6851 "Облік взаєморозрахунків по тарі"ТОВ "Група МДМ", оригінали товарно-транспортних накладних та довіреностей на одержання товару.

25.07.2006 р. (вх. №15846) позивач надав суду заяву (а.с. 103-104, т.2), в якій зазначив, що, готуючи додаток до попередньої заяви № 171 від 05.07.2006р., в якому було скомпоновано всі витребувані документи (і навіть більше), позивачем було надано суду не оригінал, а копію наказу Господарського суду м. Києва від 22.03.2004р. № 45/82. Стосовно цього Господарським судом Одеської області було складено відповідний акт. Факт, викладений в даному акті, позивач підтвердив. Позивач не має змоги надати оригінал вказаного наказу, бо він находиться на виконанні ДВС у Дніпровському районі м. Києва і на підставі якого накладено арешт, зокрема, на поточні рахунки ТОВ "Група МДМ". Позивач не має змоги підписати в ТОВ "Група МДМ"вже складений ним ще на початку червня 2006р. і не зазнавший змін акт звірення взаєморозрахунків, бо ТОВ "Група МДМ"перестала отримувати поштову кореспонденцію, на телефонні дзвінки не відповідає. Позивач вже повідомляв, що ця фірма на даний час практично не існує. За відомою позивачу адресою зачинено. За повідомленням співробітників поштового зв'язку фірма вибула. В той же час, позивач жодних позовних вимог до ТОВ "Група МДМ"не висуває, останнє залучене до справи в якості співвідповідача не за ініціативи позивача. ТОВ "Група МДМ"як первісний кредитор на підставі договору, згідно з відповідними нормами ЦК України (435-15) , уступило позивачу право вимоги за наданими суду договорами купівлі-продажу і тим самим втратило право такої вимоги. До даного спору, уступивши право вимоги і виконавши при цьому всі необхідні процедури, інтересу не має. Питання про визнання недійсним договору уступки не ставилось, факт не укладення цього договору судом не встановлювався. В матеріалах справи є довідка ТОВ "Група МДМ", яка підтверджує, що на момент розгляду даної справи уступлений позивачу борг відповідачем 1 не сплачений на рахунок первісного кредитора. В цій довідці відсутні заперечення щодо стягнення позивачем уступленого боргу. Також, надані засвідчені печаткою ТОВ "Група МДМ"бухгалтерські рахунки №№ 361 та 6851 (облік взаєморозрахунків з відповідачем 1, відповідно, за товар і по тарі). В розпорядженні позивача є оригінали договорів уступки та купівлі-продажу, а також накладних, довіреностей тощо, що підтверджено шляхом надання останніх в оригіналах суду. Відповідач 1 (ТОВ "ЧП Довбуш С.В.") ще на початку червня отримав підписаний з боку позивача акт звірення, який враховує вказані ним часткові розрахунки і підтверджує вказану в позовній заяві по даній справі суму боргу. Сторони в рівній мірі зобов'язано судом (неодноразово!) надати суду акт звірення. Позивач після першого ж зобов'язання щодо цього проявив ініціативу у даному питанні і склав акт на підставі даних первісного кредитора, підписав його та направив відповідачу 1. Але не одержав від нього ані заперечень щодо направленого йому акту, ані акту в його редакції. Не одержав цей акт і суд. Доказ направлення позивачем відповідачу 1 цього акту теж залучений до матеріалів справи. Також, неодноразово будучи зобов'язаний надати оригінали накладної № 642009 та довідки банку про перерахування 5000,00 грн. за п/дорученням № 1349, попри визнання таких часткових розрахунків позивачем, даний відповідач 1 ці документи суду не надав. У зв'язку з цим позивач просив суд оглянути в судовому засіданні доданий до його попередньої заяви №171 засвідчений печаткою ТОВ "Група МДМ"бухгалтерський рахунок № 361 Карточка і регістра "Довбуш". На останньому (третьому) аркуші цього рахунку в передостанньому рядку переліку взаєморозрахунків вказано сплату відповідачем 1 02.12.2003р. 5 000,00 грн.. Остання колонка цього рядка (№ документа) містить номер платіжного доручення 1349. Саме це доручення і витребується судом. Остання строчка в цьому документі підтверджує повернення товару за накладною № 642009 - другий документ, який витребує від відповідача суд. При врахуванні цих розрахунків первісним кредитором уступлена сума боргу підтверджується наданими позивачем документами. На противагу наданим суду в оригіналах доказів виникнення у відповідача 1 (ТОВ "ЧП Довбуш С.В.") грошового зобов'язання, відповідач 1 не надав доказів існування неврахованих первісним та/або новим кредиторами часткових розрахунків як підставу його заперечень проти позову. Пункт 5 ст. 81 ГПК України (1798-12) надає право позивачу оскаржувати ухвалу про залишення позову без розгляду. Позивач зробив все можливе, щоб забезпечити суд необхідними доказами. В межах можливості і наявної компетенції суду надано всі витребувані документи, які на думку позивача, у повному обсязі підтверджують обгрунтованість позовних вимог у даній справі. За таких обставин, позивач просив визнати, що за наявністю наданих доказів неявка його представника не перешкоджає розгляду даної справи, і розглянути дану справу, на підставі ст. 75 ГПК (1798-12) , без участі представника позивача за наявними матеріалами. Також, позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, повідомив про відсутність змін в сумі боргу, а, відповідно, і в ціні позову. До цієї заяви позивач додав: доказ звернення до виконання наказу Господарського суду м. Києва від 22.03.2004р. №45/82, доказ неотримання ТОВ "Група МДМ"поштової кореспонденції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2006 р. (а.с. 112, т.2), у зв'язку з неявкою позивача, ТОВ "Група МДМ" та неподанням витребуваних доказів, розгляд справи був відкладений на 13.09.2006 р. та зобов'язано позивача надати до суду трьохсторонній акт звірки взаєморозрахунків, підписаний всіма сторонами.

22.08.2006 р. (вх. №18060) позивач надав суду заяву (а.с. 117, т.2), в якій зазначив, що, попри повідомлення суду та надання відповідних доказів про надсилання позивачем на початку червня 2006р. ТОВ "ЧП Довбуш С.В."підписаного позивачем акту звірення, про відсутність будь-якої реакції вказаного відповідача 1 щодо цього акту, про відсутність у позивача повноважень якимось чином спонукати відповідача 1 до звірення тощо, позивача знову зобов'язано надати суду трьохсторонній акт звірки взаєморозрахунків. На виконання вказаної вимоги, позивач підписав разом з ТОВ "Група МДМ"ідентичний за змістом з вже наданим суду акт звірення взаєморозрахунків станом на 15 серпня 2006р. і надіслав даний акт для належного реагування відповідачу 1, тобто ТОВ "ЧП Довбуш С.В.". Один примірник такого акту та доказ надсилання його цінним листом з описом вкладення відповідачу 1 позивач додав до цієї заяви. Свої позовні вимоги він підтримав у повному обсязі та вказав, що ціна позову змін не зазнала. Зважаючи на те, що позивач надав суду всі витребувані документи і надав детальні пояснення та обгрунтування щодо позовних вимог, він просив визнати, що за наявністю наданих доказів неявка представника позивача не перешкоджає розгляду даної справи, і розглянути дану справу, на підставі ст. 75 ГПК України (1798-12) , без участі представника позивача за наявними матеріалами.

Надалі до справи судом було залучено уточнення відповідача до відзиву на позов (а.с. 125, т.2), в якому він вказав, що сума основного боргу, що підлягає стягненню становить 9866,97 грн., оскільки, згідно акту звірки дебіторської заборгованості, укладеного між ТОВ "ЧП Довбуш С.В." та ТОВ "Група МДМ", заборгованість відповідача 1 станом на 31.12.2003р. становить 9866,97 грн.. Таким чином, предметом договору уступки вимог №170 від 12.02.2004р., укладеного між ТОВ "Група МДМ" та ТОВ "Український клуб", була неіснуюча заборгованість.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.09.2006 р. (суддя Семенюк Г.В.), на підставі п.5 ст. 81 ГПК України (1798-12) , позов ТОВ "Український клуб" залишено без розгляду (а.с. 127-129, т.2), з тих підстав, що акт звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами, письмові пояснення за фактом сплати відповідачем 1 суми боргу, що є предметом позову по справі № 27/79-06-2902 первісному кредитору, позивачем на вимогу суду надано не було. Трьохсторонній акт звірки взаєморозрахунків, підписаний всіма сторонами, позивачем на вимогу суду також надано не було. На вимогу суду ТОВ "Український клуб" надіслав на адресу господарського суду лише частину витребуваних документів, які вважав за необхідне та в своїй заяві № 121 від 05.06.2006 р. (вх. № 12185 від 07.06.2006 р.), зокрема, зазначив про небажання надіслати до господарського суду всі накладні, оскільки вважає їх надсилання до суду передчасним. В своїй заяві № 147 від 13.06.2006 р. (вх. № 12769 від 15.06.2006 р.) позивач зазначив наступне: "...Оскільки на даний час реакції відповідача 1 на одержаний акт не поступало, щоб не поставити суд у ситуацію недостатності доказів для ухвалення рішення при небажанні відповідача 1 детально розбиратись з розміром боргу, надсилаємо суду, наприклад, поки десять останніх товаротранспортних накладних до вказаних у позові, які перекривають наведені відповідачем 1 розрахунки, щоб у суду були підстави спонукати відповідача 1 до розгляду справи по суті.". Тобто позивач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України (1798-12) , щодо обов'язку доказування, фактично ухилився від доведення обставин, на які він послався у позовній заяві, та переклав обов'язок доказування та спонукання відповідача 1 до задоволення позовних вимог позивача на суд. Суд вказав, що розгляд справи без участі позивача є неможливим. Так, в своїй позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 1 - ТОВ "ЧП Довбуш С.В." 19531,35 грн.. В своєму уточненні на позовну заяву про стягнення боргу ТОВ "ЧП Довбуш С.В.", наданому у судовому засіданні від 13.09.2006 р., зокрема, вказує на те, що: позовні вимоги позивач грунтує на неоплачених накладних №№ 632986, 632987, 632988 від 14.10.2003 р., відповідно, договору купівлі-продажу № Р20021129-020А від 09.10.2003 р., укладеного між ТОВ "ЧП Довбуш С.В." та ТОВ "Група МДМ", право вимоги по якому перейшло до ТОВ "Український Клуб", на підставі договору уступки вимог №170 від 12.02.2004 р.; позовні вимоги ТОВ "Український Клуб" визнає частково, виходячи з наступного: згідно акту звірки дебіторської заборгованості, укладеного між ТОВ "ЧП Довбуш С.В." та ТОВ "Група МДМ", заборгованість відповідача 1 станом на 31.12.2003 р. становить 9866,97 грн.. Таким чином, предметом договору уступки вимог №170 від 12.02.2004 р., укладеного між ТОВ "Група МДМ" та ТОВ "Український клуб", була неіснуюча заборгованість. Перевірити вказані відповідачем 1 обставини та дійсність переданої ТОВ "Група МДМ" позивачу вимоги без участі позивача і ТОВ "Група МДМ" у судовому засіданні та без складання відповідних Актів звірки та надання їх до суду, на думку останнього, фактично є неможливим. Тобто нез'явлення позивача у судове засідання, як зазначив суд, перешкоджає вирішенню спору по суті. Повідомлення належним чином позивача про час і місце розгляду справи підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення: на 22.05.2006 р. - № 11916 (вручено 15.05.2006 р.); на 19.06.2006 р. - № 124780 (вручено 30.05.2006 р.); на 12.07.2006 р. - № 130183 (вручено 23.06.2006 р.); на 31.07.2006 р. - № 144928 (вручено 17.07.2006 р.); на 13.09.2006 р. - № 152166 (вручено 07.08.2006 р.). За весь час розгляду справи у господарському суді Одеської області позивач жодного разу не з'явився у судові засідання, не зважаючи на те, що ухвалами від 12.07.2006 р. та від 31.07.2006 р. попереджався про те, що розгляд справи без його участі є неможливим та у разі його неявки позов буде залишено без розгляду. Станом на 13.09.2006 р. можливість подальшого відкладення розгляду справи відсутня, у зв'язку з закінченням всіх строків, відведених ст. 69 ГПК України (1798-12) , для розгляду справи.

Не погоджуючись із вищезазначеною судовою ухвалою, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив її скасувати, а справу направити для розгляду по суті до господарського суду Одеської області, з тих підстав, що в березні 2006р. позивач дійсно звернувся до суду з позовом і 23.03.2006р. було порушено провадження у даній справі. Але початок розгляду останньої призначено майже на кінець строку, відведеного ст. 69 ГПК України (1798-12) . До заяви за № 75 від 12.04.2006р. позивач додав витребувані судом документи в оригіналах: Договір купівлі-продажу № Р20021129-020А від 09.10.2003р., Договір уступки вимоги № 170 від 12.02.2004р., Товарно-транспортні накладні № 632986, 632987, 632988 та довіреність серії ЯЖЛ № 558561 від 15.10.2003р. Разом на 8-ми аркушах. Ухвалою від 05.05.2006р. позивача знову зобов'язано надати оригінали документів, доданих до позову. При цьому, не вказується, які саме оригінали суд не одержав. В заяві № 91 від 16.05.2006р. позивач, зокрема, повідомляє суду, що вже направив вищевказані оригінали, які є обгрунтуванням позовних вимог. Також, у зв'язку з тим, що на той момент відповідач 1 не надав суду витребувані документи, позивач надав їх зі свого боку в копіях, засвідчених печаткою відповідача 1. При цьому, строк, відведений на розгляд справи, добігає кінця і ухвалою Заступника Голови суду від 22.05.2006р. цей строк продовжується до 23.06.2006р.. Ухвалою суду від 22.05.2006р. на позивача покладено обов'язок надати: акт звірки, письмові пояснення за фактом сплати відповідачем 1 суми боргу у даній справі первісному кредиторові, оригінали документів, доданих до позову. У заяві № 121 від 05.06.2006р. позивач повідомляє суду, що в перших числах червня 2006р. ним направлено відповідачу 1 належно оформлений позивачем акт звірення, один примірник цього акту та доказ його надсилання відповідачу 1 додані до вказаної заяви. Також, у вказаній заяві від 05.06.2006р. позивач робить уточнення обгрунтування позовних вимог (не три останні накладні останнього договору купівлі-продажу, а всі три договори купівлі-продажу). Суду повідомлено, що між первісним кредитором та відповідачем 1 було укладеного три однотипні договори купівлі-продажу. Оскільки відповідач 1 намагається двічі зарахувати вказаний ним частковий розрахунок (останні розрахунки - ніби за останні накладні без урахування початкового сальдо), що витікало зі змісту судової ухвали, позивач був вимушений підписати з первісним кредитором додаткову угоду до договору уступки права вимоги, яка надала новому кредитору (позивачу) право вимоги в сумі вказаній в договорі уступки за трьома зазначеними договорами купівлі-продажу разом чи за любим з них. До тієї заяви додано Додаткову угоду від 02.06.2006р. до Договору уступки права вимоги № 170 від 12.02.2004р., а також оригінали двох попередніх договорів купівлі-продажу №№ 3030 та Р20021129-020, укладених між первісним кредитором та ТОВ "ЧП Довбуш С.В.". Також суду було пояснено, що вказані відповідачем 1 у відзиві розрахунки були своєчасно зараховані первісним кредитором ще до уступки вимоги і при цьому вказаний в позовній заяві борг все одно існує, що підтверджено доданим актом звірення. При цьому, копію відзиву позивач на той момент ще не отримав. В тій же заяві позивач виклав суду своє бачення стосовно належного чи неналежного виконання (і чи виконання взагалі) відповідачем 1 зобов'язання перед первісним кредитором. I знову пояснив, що оригінали документів вже надані суду. Після направлення тієї заяви суду позивач одержав копію відзиву відповідача 1, в якому той повідомляє, що саме останні (вказані в позовній заяві накладні) ним оплачені шляхом повернення 26.12.2003р. продукції на суму 9 256,23 грн. та перерахування 02.12.2003р. (до заміни кредитора) 5 000,00 грн.. При цьому, він визнає існуючим борг відповідача 1 перед позивачем в сумі 200,74 грн.. Позивач терміново направляє суду заяву № 147 від 13.06.2006р., в якій знову звертає увагу, що перераховані у відзиві розрахунки як первісним, так і новим кредиторами враховані і визнаються, але вони не спростовують існування вказаного в позовній заяві боргу, бо враховані первісним кредитором як погашення заборгованостей за попередніми накладними, згідно з наданим суду актом звірення. Ухвали від 19.06.2006р. знову частково вимагають здійснення того, що позивачем вже зроблено. Також, ухвалою від 19.06.2006р., на підставі заяви відповідача 1, "в якості іншого відповідача"по справі залучено первісного кредитора - ТОВ "Група МДМ", що знову відновило строк на розгляд спору. В заяві за вих. № 171 від 05.07.2006р. позивач навів перелік додатку до позовної заяви і по кожній позиції проаналізував факт надання суду відповідних доказів. Стосовно залучення первісного кредитора в якості відповідача 1 у даній справі також була викладена точка зору позивача. Позивач вважає, що це абсолютно зайвий крок, бо, керуючись п.2 ст. 516 ЦК України (435-15) , виконання зобов'язання перед первинним кредитором є належним до моменту повідомлення боржника про заміну кредитора. Тобто, якщо відповідач 1 надасть суду докази здійснення розрахунків, які не враховані в наданому позивачем акті звірення, і ці розрахунки здійснені до повідомлення відповідача 1 про заміну кредитора та в повній мірі погашають вказану в позовній заяві заборгованість, то в позові треба повністю відмовляти і у позивача не буде підстав оскаржувати таке судове рішення. Але суд залучає первісного кредитора відповідачем (навіть, не 3-ю особою), при тому, що позивач не висуває до нього жодних вимог, у тому числі і стосовно визнання недійсним договору уступки. Хоча відповідач має право висувати проти вимог нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора (ст. 518 ЦК України (435-15) ). Свою позицію стосовно даного спору ТОВ "Група МДМ"виклало письмово в Додатковій угоді до Договору уступки та в Довідці № 57 від 02.06.2006р., яка підтверджує існування на даний час вказаної як в позовній заяві, так і в наданому підписаному з боку позивача акті звірення. Оригінали цих документів на той момент вже були надані суду. Окреме місце було приділено поясненням позивача щодо, ніби, "факту сплати відповідачем 1 суми боргу, що є предметом позову у даній справі, первісному кредитору". Як видно з відзиву відповідача 1, мова йде про повернення ним продукції 26.12.2003р. за зворотною накладною № 93784 на суму 9 256,23 грн. та перерахування 02.12.2003р.. Тобто обидва розрахунки здійснено до заміни кредитора. Що, ніби, дає йому підстави стверджувати, що позивачу уступлено неіснуючий борг. При цьому, відповідач 1 стверджує, що це повернення було саме продукції, одержаної ним за накладною № 632986. Накладна № 93784 (п'ятизначний номер) - це номер реєстрації накладних відповідачем 1. На підставі вказаної накладної відповідача 1 № 937784 від 26.12.2006р. первісний кредитор - ТОВ "Група МДМ"виписало зворотну накладну № 642009 (шестизначний номер реєстрації накладних первісним кредитором) від того ж числа, на ту ж саму суму. Тобто обидві накладні підтверджують факт однієї і тієї ж бухгалтерської проводки - повернення тієї ж продукції, в тій же кількості, тієї ж вартості, тієї ж дати. Крім того, позивач, як він зазначає, майже певен, що у відповідача 1 немає доказів, що ця повернута продукція була раніше ним одержана від первісного кредитора саме за накладною № 632986. Хоча після зобов'язання сторін здійснити звірення, це не є принциповим. А договір уступки та додаткова угода до нього надають право вимоги не за конкретними накладними, а за договорами купівлі-продажу. В наданому суду акті звірення, підписаному позивачем на підставі інформації, одержаної від первісного кредитора, вказане повернення за накладною № 642009 від 26.12.2003р. знаходиться в п.3 (передостанній аркуш, друга строчка зверху). А оплата ним 02.12.2003р. 5 000,00 грн. - на тому ж аркуші (остання строчка п.4). I при цьому, згідно з цим актом, вказаний позивачем в акті та позовній заяві, борг, існує. Натомість, Відповідач 1 так і не надав жодного доказу здійснення розрахунків, не включених в направлений йому та суду позивачем акт звірення. Ухвалою від 12.07.2006р. на позивача покладено єдине зобов'язання: надати трьохсторонній акт звірення. А на відповідача 1 - те ж саме (і теж з формулюванням "надати"), а також оригінали накладних, довідки банку. Оскільки мова йшла вже не про двохсторонній, а про трьохсторонній акт звірення, позивач довгий час не мав змоги підписати такий акт у первісного кредитора, який практично не існує. Про це позивач повідомив суд в заяві за вих. № 197 від 19.07.2006р. Також, в цій заяві позивач звернув увагу суду на те, що відповідач 1 ігнорує звірення взаєморозрахунків. Ухвалою від 31.07.2006р. сторони знову зобов'язано вчинити теж саме, що і ухвалою від 12.07.2006р.. Позивач підписав сам та у первісного кредитора трьохсторонній акт звірення і направив його як ТОВ "ЧП Довбуш С.В.", так і суду 19.08.2006р. (тобто майже за місяць до судового засідання). Суду було надано доказ такого надсилання відповідачу 1. Однак, 13.09.2006р. оскаржуваною ухвалою позов залишено без розгляду. Станом на 13.09.2006р. (на день постановлення оскаржуваної ухвали) у суду були необхідні докази для перевірки, і, якби суд уважно переглянув матеріали справи, за умов неупередженого підходу, така ухвала взагалі не була б винесена. Стосовно акту звірення: всіма без виключення ухвалами у даній справі суд зобов'язував здійснити таке звірення не тільки позивача, а й ТОВ "ЧП Довбуш С.В.", тобто обов'язок надання такого акту було первинно покладено на обидві сторони. Позивач проявив ініціативу і надав суду доказ складення такого акту (спочатку двостороннього, а потім трьохстороннього), їх належного оформлення, підписання, скріплення печаткою та докази їх направлення відповідачу 1. Відповідач 1 таке звірення взаєморозрахунків проігнорував. Без підпису в акті відповідача 1 позивач ніяк не може надати суду такий акт, підписаний всіма сторонами. Не надіслав відповідач 1 ані позивачу, ані суду і свій варіант акту звірення, який би позивач міг перевірити та висловити на нього зауваження. Позивач має накладні і за більш ранній, ніж вказаний в наданому акті період, але, у зв'язку з відсутністю заперечень відповідача 1 щодо початкового сальдо, звірення за 2002р. не здійснювалось (зобов'язання за той період відповідачем 1 виконані). За відсутності обгрунтованих і, головне, конкретних зауважень відповідача 1 щодо конкретної накладної чи оплати, на думку позивача, суд після неодноразових зобов'язань мав прийняти наданий і підписаний позивачем та первісним кредитором акт як додаткове обгрунтування позовних вимог, при тому, що всі видаткові накладні до нього надані суду в оригіналах. Тобто звинувачення позивача щодо ненадання акту підписаного відповідачем 1 є безпідставним, бо заставити його це зробити у позивача немає повноважень. Тому позивач вважає, що покладене на нього судом зобов'язання щодо акту звірення позивачем виконані в межах його можливостей та компетенції. Після надсилання суду в додатку до заяви № 147 від 13.06.2006р. лише 10-ти накладних, позивач в додатку до заяви № 171 від 05.07.200бр. додав всі (решту) накладних у відповідності до наданих актів звірення. А також уточнив мотивувальну частину позовної заяви без зміни ціни позову і зазначив, що, крім товару, одержаного відповідачем 1 від первісного кредитора на підставі Договору купівлі-продажу № Р20021129-020А від 09.10.2003р. за товарно-транспортними накладними №№ 632982, 632988 та 632986 на загальну суму 14 719,92 грн., відповідач 1 також одержав від того ж постачальника товар на підставі Договору купівлі-продажу № Р20021129-020 від 01.12.2002р. за товарно-транспортними накладними, згідно з п.2 наданого суду Акту звірення. Так що повідомлення відповідача 1 щодо обгрунтування позовних вимог лише трьома останніми накладними не відповідає дійсності. До тієї ж заяви № 171 від 05.07.2006р. на адресу суду позивач додав бухгалтерські рахунки первісного кредитора: № 361 "Облік взаєморозрахунків за товар" та № 6851 "Облік взаєморозрахунків по тарі", з яких видно, що вказаний відповідачем 1 на 31.12.2003р. борг в сумі 9 866,97 грн. є боргом відповідача 1 за товар (квас), який поставлявся в тарі (металевих бочках - кегах). Більша частина такої тари відповідачем 1 повернута. В наданих суду видаткових накладних вона вказана без ПДВ саме на випадок повернення. Борг по ній на той же момент становив (і становить) 4 590,00 грн. (без ПДВ), що разом складає вказану в позові суму боргу в розмірі 14 456,97 грн.. Більш того, позивач в усіх своїх заявах просив суд визнати можливим розглянути дану справу без участі його представника за наявними матеріалами. I це не тому, що представник позивача, ставив собі за мету виявити у такий спосіб неповагу до суду, не з'являючись в судові засідання, які ретельно перелічені в оскаржуваній ухвалі. Позивач зробив все можливе, щоб забезпечити суд необхідними доказами, а також надати можливість розгляду справи за наявними матеріалами. У тому числі суду були надані максимально детальні письмові пояснення щодо даного спору. За таких обставин відсутність представника позивача, на думку останнього, не перешкоджала вирішенню спору. Не позивач, а відповідач 1, згідно зі ст. 33 ГПК України (1798-12) , не надав суду ані витребувані судом документи, ані якісь інші докази, як підставу своїх заперечень. Крім того, відповідач 1 весь час частково визнавав позов.

Розгляд апеляційної скарги було призначено на 24.10.2006 р., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України (1798-12) , були належним чином повідомлені.

У письмових запереченнях на скаргу відповідач - ТОВ "ЧП Довбуш С.В. просив суд залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Представник скаржника (позивача) у судове засідання не з'явився, але надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача -ТОВ "Група МДМ" у судове засідання не з'явився про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав і судова колегія прийняла рішення про розгляд скарги за їх відсутністю.

Представники ТОВ "ЧП Довбуш С.В." в усних поясненнях наданих апеляційному суду просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу без змін.

За згодою представників ТОВ "ЧП Довбуш С.В.", згідно ст. 85 ГПК України (1798-12) , в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представників ТОВ "ЧП Довбуш С.В.", ознайомившись з доводами апеляційної скарги та запереченнями на неї, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у них докази, відповідність викладеним в ухвалі висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, позивач до свого позову додав: довіреність №29 від 26.01.2005р., розрахунок позову, свідоцтво про державну перереєстрацію позивача, довідку про включення позивача до ЄДРПОУ, договір купівлі-продажу № Р20021129-020А від 09.10.2003р. з доданим свідоцтвом про реєстрацію відповідача 1 як платника ПДВ, договір уступки вимоги № 170 від 12.02.2004р., доказ повідомлення відповідача 1 про заміну кредитора, товарно-транспортні накладні, претензію № 419 від 09.06.04р. з доказом її відправлення, доказ відправки позовної заяви з додатком відповідачу 1, доказ про сплату держмита, доказ про сплату інформаційно-технічних послуг.

17.04.2006 р. (вх. №8124) позивач надав суду заяву на виконання ухвали від 23.03.2006 р. (а.с. 35, т.1), в якій зазначив, що надає суду оригінали документів, доданих до позову, для огляду в судовому засіданні і просив розглянути дану справу без участі представника позивача, на підставі ст. 75 ГПК України (1798-12) , за наявними матеріалами. При цьому, позивач вказав, що готовий забезпечити суд письмовими обгрунтуваннями своєї позиції, надавати додаткові докази тощо. Також, він повідомив, що змін в ціні позову немає. До заяви позивач надав додаток в оригіналах: договір купівлі-продажу № Р20021129-020А від 09.10.2003р., договір уступки вимоги № 170 від 12.02.2004р., товарно-транспортні накладні № 632986, 632987, 632988 та довіреність серії ЯЖЛ №558561 від 15.10.2003 р..

Отже, позивач, на думку судової колегії, у повному обсязі виконав вимоги ухвали суду від 23.03.2006 р..

19.05.2006 р. (вх. №10541) позивач надав суду заяву (а.с. 49, т.1), в якій зазначив, що вже надсилав суду заяву з оригіналами документів, доданих до позову: договір купівлі-продажу № Р20021129-020А від 09.10.2003р., договір уступки вимоги № 170 від 12.02.2004р., товарно-транспортні накладні № 632986, 632987, 632988 та довіреність серії ЯЖЛ №558561 від 15.10.2003 р.. Довіреність на підтвердження особи, яка підписала позовну заяву, розрахунок позову, доказ надсилання відповідачу 1 копії позовної заяви, доказ про сплату позивачем держмита та судових витрат, - в оригіналах додані до позовної заяви. У зв'язку з тим, що відповідач 1 не виконав вимогу суду щодо надання витребуваних документів, позивач, також, надав суду засвідчені відповідачем 1: копію довідки управління статистики про включення відповідача 1 до ЄДРПОУ, копію виданої відповідачу 1 ліцензії № 002479 від 13.09.2000р. та копію свідоцтва про реєстрацію відповідача 1, як платника ПДВ. Позивач також вказав, що на момент розгляду справи змін в сумі боргу, а, відповідно, і в ціні позову немає, та просив визнати можливим розгляд справи без участі представника позивача, на підставі ст. 75 ГПК України (1798-12) , за наявними матеріалами. Додатком до цієї заяви були докази: надсилання суду оригіналів документів, які обгрунтовують позовні вимоги, копія довідки управління статистики про включення відповідача 1 до ЄДРПОУ, копію виданої відповідачу 1 ліцензії № 002479 від 13.09.2000р. та копію свідоцтва про реєстрацію відповідача 1, як платника ПДВ.

Враховуючи викладене та матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що повторна вимога суду про надання позивачем оригіналів документів, доданих до позову, є безпідставною, оскільки вони вже були надані.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.05.2006 р. (а.с. 78, т.1), у зв'язку з неявкою позивача та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи був відкладений на 19.06.2006 р. та зобов'язано позивача надати до суду акт звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами, письмові пояснення за фактом сплати відповідачем 1 суми боргу, що є предметом позову з цієї справи, первісному кредитору та оригінали документів доданих до позову.

07.06.2006 р. (вх. №12185) позивач надав суду заяву на виконання ухвали від 22.05.2006 р. (а.с. 84-87, т.1), в якій зазначив, що надає суду підписаний з його боку та скріплений печаткою акт звірення за станом на 01.06.2006р., а також доказ надсилання цього акту відповідачу 1 для належного оформлення та надання суду. Позивач також надав письмові пояснення за фактом сплати відповідачем 1 суми боргу та зазначив, що у попередній заяві суду було надано докази надсилання суду всіх оригіналів документів, які є обгрунтуванням позовних вимог, і просив суд конкретно вказувати на витребувані судом матеріали. Більш того, позивач зазначив, що до одержання відзиву відповідача 1 не в змозі надати суду додаткові докази і, якщо відповідач 1 висловить сумнів щодо вказаного в п.2 акту існування, хоча б одної видаткової накладної, по всім суперечливим моментам просив суд витребувати від позивача додаткові докази. Стосовно розрахунку відповідача 1, який не проведений кредитором у даній справі, позивач просив витребувати докази у відповідача 1. До своєї заяви позивач додав: оригінал договору купівлі-продажу № 3030 від 15.02.2002р., оригінал договору купівлі-продажу № Р20021129-020 від 01.12.2002р., акт звірення за станом на 01.06.2006р. з доказом його направлення відповідачу 1, додаткову угоду від 02.06.2006р. до договору уступки права вимоги №170 від 12.02.2004р., засвідчена копія якої направлена відповідачу 1 разом з актом звірення, доказ надсилання відповідачу 1 за обома вказаними в позовній заяві адресами копій даної заяви, вказаного в п.3 даної заяви акту звірення на 01.06.2006р. та додаткової угоди від 02.06.2006р. до договору уступки права вимоги №170 від 12.02.2004р..

Отже, й у даному випадку позивач зі свого боку намагався у повному обсязі виконати вимоги ухвали суду від 22.05.2006 р., оскільки надав до суду письмові пояснення за фактом сплати відповідачем 1 суми боргу, що є предметом позову з цієї справи, первісному кредитору. Акт звірки взаєморозрахунків позивачем складений, ним підписаний та надісланий відповідачу 1 для належного оформлення та надання суду. Оригінали документів, доданих до позову, знов витребувані безпідставно, так як вже надані суду. Крім того, отримавши відзив відповідача 1, тобто з'ясувавши позицію останнього, позивач надає суду в обгрунтування свого позову оригінали 10-ти товарно-транспортних накладних: №№ 267418, 267270, 267370, від 12.06.2003р., №№267441, 267452, 267459 від 13.06.2003р., №№267523 від 14.06.2003р., №№267543, 267548 від 16.06.2003р., №273819 від 28.08.2003р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.06.2006 р. (а.с. 121, т.1), у зв'язку з неявкою позивача, необхідністю залучення іншого відповідача 1 та необхідністю витребування додаткових документів, розгляд справи був відкладений на 12.07.2006 р. та зобов'язано позивача надати до суду акт звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами, письмові пояснення за фактом сплати відповідачем 1 суми боргу, що є предметом позову з цієї справи, первісному кредитору та оригінали документів доданих до позову.

Враховуючи викладене та матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що вимоги суду щодо надання позивачем документів, викладені в ухвалі від 19.06.2006 р., є безпідставними, оскільки вони, знову ж таки, вже були надані, а щодо акту звірки, то він, як і зазначив позивач у своїй вищезазначеній черговій заяві, позивачем складений, ним підписаний, скріплений його печаткою та надісланий відповідачу 1 для належного оформлення та надання суду.

10.07.2006 р. (вх. №14552) позивач надав суду заяву (а.с. 2-5, т.2), в якій зазначив, що відповідачу 1 треба підписати направлений йому акт чи з зауваженнями, чи без них та безпосередньо надати суду чи направити позивачу для належної реакції, але заставити його це зробити у позивача немає повноважень. Позивач уточнив мотивувальну частину позовної заяви без зміни ціни позову і зазначив, що, крім товару, одержаного відповідачем від первісного кредитора на підставі договору купівлі-продажу № Р20021129-020А від 09.10.2003р. за товарно-транспортними накладними №№ 632982, 632988 та 632986 на загальну суму 14 719,92 грн., відповідач 1 також одержав від того ж постачальника товар на підставі договору купівлі-продажу № Р20021129-020 від 01.12.2002р. за товарно-транспортними накладними, згідно з п.2 наданого суду акту звірення. Позивач вважає позовні вимоги у даній справі обгрунтованими і підтримав їх у повному обсязі. Він знову просив суд визнати можливим розглянути дану справу без участі представника позивача, на підставі ст. 75 ГПК України (1798-12) , за наявними матеріалами. До цієї заяви позивач додав: оригінал листа ТОВ "Група МДМ"№ 185 від 19.02.2004р. про заміну кредитора, копію ухвали та рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №14/93, оригінал претензії № 419 від 09.06.2004р., доказ надсилання ТОВ "Група МДМ"копії позовної заяви з доданими до неї документами, наказ Господарського суду м. Києва від 22.03.2004р. № 45/82, копії свідоцтва про держреєстрацію ТОВ "Група МДМ"та довідки про його включення до ЄДРПОУ, бухгалтерський рахунок №361 "Облік взаєморозрахунків за товар"ТОВ "Група МДМ", бухгалтерський рахунок №6851 "Облік взаєморозрахунків по тарі"ТОВ "Група МДМ", оригінали товарно-транспортних накладних та довіреностей на одержання товару.

25.07.2006 р. (вх. №15846) позивач надав суду заяву (а.с. 103-104, т.2), в якій зазначив, що, готуючи додаток до попередньої заяви № 171 від 05.07.2006р., в якому було скомпоновано всі витребувані документи (і навіть більше), позивачем було надано суду не оригінал, а копію наказу Господарського суду м. Києва від 22.03.2004р. № 45/82. Стосовно цього Господарським судом Одеської області було складено відповідний акт. Факт, викладений в даному акті, позивач підтвердив. Позивач не має змоги надати оригінал вказаного наказу, бо він находиться на виконанні ДВС у Дніпровському районі м. Києва і на підставі якого накладено арешт, зокрема, на поточні рахунки ТОВ "Група МДМ". Позивач не має змоги підписати в ТОВ "Група МДМ"вже складений ним ще на початку червня 2006р. і не зазнавший змін акт звірення взаєморозрахунків, бо ТОВ "Група МДМ"перестала отримувати поштову кореспонденцію, на телефонні дзвінки не відповідає. Позивач вже повідомляв, що ця фірма на даний час практично не існує. За відомою позивачу адресою зачинено. За повідомленням співробітників поштового зв'язку фірма вибула. В той же час, позивач жодних позовних вимог до ТОВ "Група МДМ"не висуває, останнє залучене до справи в якості співвідповідача не за ініціативи позивача. ТОВ "Група МДМ"як первісний кредитор на підставі договору, згідно з відповідними нормами ЦК України (435-15) , уступило позивачу право вимоги за наданими суду договорами купівлі-продажу і тим самим втратило право такої вимоги. До даного спору, уступивши право вимоги і виконавши при цьому всі необхідні процедури, інтересу не має. Питання про визнання недійсним договору уступки не ставилось, факт не укладення цього договору судом не встановлювався. В матеріалах справи є довідка ТОВ "Група МДМ", яка підтверджує, що на момент розгляду даної справи уступлений позивачу борг відповідачем 1 не сплачений на рахунок первісного кредитора. В цій довідці відсутні заперечення щодо стягнення позивачем уступленого боргу. Також надані засвідчені печаткою ТОВ "Група МДМ"бухгалтерські рахунки №№ 361 та 6851 (облік взаєморозрахунків з відповідачем 1, відповідно, за товар і по тарі). В розпорядженні позивача є оригінали договорів уступки та купівлі-продажу, а також накладних, довіреностей тощо, що підтверджено шляхом надання останніх в оригіналах суду. Відповідач 1 (ТОВ "ЧП Довбуш С.В.") ще на початку червня отримав підписаний з боку позивача акт звірення, який враховує вказані ним часткові розрахунки і підтверджує вказану в позовній заяві по даній справі суму боргу. Сторони в рівній мірі зобов'язано судом (неодноразово!) надати суду акт звірення. Позивач після першого ж зобов'язання щодо цього проявив ініціативу у даному питанні і склав акт на підставі даних первісного кредитора, підписав його та направив відповідачу 1. Але не одержав від нього ані заперечень щодо направленого йому акту, ані акту в його редакції. Не одержав цей акт і суд. Доказ направлення позивачем відповідачу 1 цього акту теж залучений до матеріалів справи. Також, неодноразово будучи зобов'язаний надати оригінали накладної № 642009 та довідки банку про перерахування 5000,00 грн. за п/дорученням № 1349, попри визнання таких часткових розрахунків позивачем, даний відповідач 1 ці документи суду не надав. У зв'язку з цим позивач просив суд оглянути в судовому засіданні, доданий до його попередньої заяви №171 засвідчений печаткою ТОВ "Група МДМ", бухгалтерський рахунок № 361 Карточка і регістра "Довбуш". На останньому (третьому) аркуші цього рахунку в передостанньому рядку переліку взаєморозрахунків вказано сплату відповідачем 1 02.12.2003р. 5 000,00 грн.. Остання колонка цього рядка (№ документа) містить номер платіжного доручення 1349. Саме це доручення і витребується судом. Остання строчка в цьому документі підтверджує повернення товару за накладною № 642009 - другий документ, який витребує від відповідача 1 суд. При врахуванні цих розрахунків первісним кредитором уступлена сума боргу підтверджується наданими позивачем документами. На противагу наданим суду в оригіналах доказів виникнення у відповідача 1 (ТОВ "ЧП Довбуш С.В.") грошового зобов'язання, відповідач 1 не надав доказів існування неврахованих первісним та/або новим кредиторами часткових розрахунків як підставу його заперечень проти позову. Пункт 5 ст. 81 ГПК України (1798-12) надає право позивачу оскаржувати ухвалу про залишення позову без розгляду. Позивач зробив все можливе, щоб забезпечити суд необхідними доказами. В межах можливості і наявної компетенції суду надано всі витребувані документи, які на думку позивача, у повному обсязі підтверджують обгрунтованість позовних вимог у даній справі. За таких обставин, позивач просив визнати, що за наявністю наданих доказів неявка його представника не перешкоджає розгляду даної справи, і розглянути дану справу, на підставі ст. 75 ГПК (1798-12) , без участі представника позивача за наявними матеріалами. Також, позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, повідомив про відсутність змін в сумі боргу, а, відповідно, і в ціні позову. До цієї заяви позивач додав: доказ звернення до виконання наказу Господарського суду м. Києва від 22.03.2004р. №45/82, доказ неотримання ТОВ "Група МДМ"поштової кореспонденції.

Враховуючи викладене та матеріали справи, колегія суддів не може не погодитись з думкою позивача про те, що заставити відповідача 1 підписати направлений йому акт чи з зауваженнями, чи без них та безпосередньо надати суду чи направити позивачу для належної реакції у позивача немає повноважень. Позивач не мав змоги підписати в ТОВ "Група МДМ"вже складений ним ще на початку червня 2006р. і не зазнавший змін акт звірення взаєморозрахунків, бо ТОВ "Група МДМ"перестала отримувати поштову кореспонденцію, що підтверджується написом співробітника поштового зв'язку на конверті (а.с. 106, т.2), доданому до заяви позивача, з якого вбачається, що організація вибула та адреса її невідома. На підтримання вказаного твердження, колегія суддів зазначає, що ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2006 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження повернена до нього ж, а на конверті зроблений напис співробітника пошти, про те, що ТОВ "Група МДМ": "Выехала. Адрес не известен.". При цьому, адреса ТОВ "Група МДМ"зазначена однаково і позивачем, і канцелярією Одеського апеляційного господарського суду: м. Київ, вул. Сновська,20. В матеріалах справи, дійсно, є довідка ТОВ "Група МДМ"(а.с. 97, т.1), яка підтверджує, що уступлений позивачу борг відповідачем 1 станом на 01.06.2006 р. не сплачений на рахунок первісного кредитора. В цій довідці відсутні заперечення щодо стягнення позивачем уступленого боргу. Отже, колегія суддів вважає за можливе погодитись, що позивач зробив все можливе, щоб забезпечити суд необхідними доказами; в межах можливості і наявної компетенції, суду надано всі витребувані документи, які на думку колегії суддів, принаймні, надають підгрунтя для вирішення спору по суті.

Колегія суддів вважає за необхідне знову зазначити, що позивач зробив все можливе, щоб виконати усі вимоги суду щодо надання необхідних для вирішення спору документів.

Більш того, відповідач 1 у своєму відзиві на позов (а.с. 58-59, т.1) визнав його у сумі 200,74 грн., а в уточненні відповідача 1 до вказаного відзиву на позов (а.с. 125, т.2) визнав його у сумі 9866,97 грн.. Таким чином, стає зовсім не зрозумілим, яким чином суд першої інстанції залишив без розгляду позов, який частково визнаний відповідачем 1.

Згідно приписів п.5 ст. 81 ГПК України (1798-12) , місцевий господарський суд має право залишити позов без розгляду в разі неподання позивачем без поважних причин матеріалів, витребуваних господарським судом, необхідних для вирішення спору, або, якщо представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. Але залишення позову без розгляду можливо тільки, якщо: матеріали вкрай необхідні для розгляду спору і без них спір вирішити неможливо; відсутні поважні причини, у зв'язку з якими документи не можуть бути подані; нез'явлення представника позивача, який був викликаний у судове засідання, перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач додав до позову докази, які, на його думку, підтверджують його вимоги. До заяв позивач додав усі витребувані судом документи, крім трьохстороннього акту звірки, підписаного усіма трьома сторонами, оскільки не мав можливості заставити відповідача 1 його підписати, тобто не надав цей документ з поважних причин. Відповідач 1 частково визнав позов; відповідач 2 (ТОВ "Група МДМ") у довідці (а.с. 97, т.1), підписаній директором цього товариства -О.Г. Чепілєвою, підтвердив, що уступлений позивачу борг відповідачем 1 станом на 01.06.2006 р. не сплачений на рахунок первісного кредитора. В цій довідці відсутні заперечення щодо стягнення позивачем уступленого боргу. Позивач підписав разом з ТОВ "Група МДМ"ідентичний за змістом з вже наданим суду акт звірення взаєморозрахунків станом на 15 серпня 2006р. і надіслав даний акт для належного реагування ТОВ "ЧП Довбуш С.В.". Отже, вказаний акт, підписаний також, крім позивача та відповідача 2, і відповідачем 1, не був вкрай необхідний для розгляду спору і без нього спір вирішити суд мав можливість. Також, позивач у своїх заявах неодноразово просив суд розглянути справу за відсутністю його представника. Згідно до ст. 75 ГПК України (1798-12) , справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Крім того, участь сторін у господарському процесі не є обов'язковою, головну роль у ньому відіграють письмові належним чином оформлені докази (документи).

Отже, місцевий суд мав право і був зобов'язаний надати оцінку доказам наявним в матеріалах справи і при їх недостатності для задоволення позову повністю або частково, розглянувши справу по суті, відмовити у його задоволенні, відповідно, повністю або частково за його недоведеністю, а не залишати позов без розгляду.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що застосування місцевим судом п.5 ст. 81 ГПК України (1798-12) в даному конкретному випадку є безпідставним.

З огляду на викладене, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала місцевого суду про залишення позову без розгляду - скасуванню, а справа - скеруванню до місцевого суду для розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 81,99,101-106 ГПК України (1798-12) , колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу ТОВ "Український клуб", м. Київ задовольнити.

2) Ухвалу господарського суду Одеської області від 13.09.2006 р. по справі №27/79-06-2902 про залишення без розгляду позову ТОВ "Український клуб", м. Київ до ТОВ "ЧП Довбуш С.В.", м. Одеса та ТОВ "Група МДМ", м. Київ про стягнення 19531,35 грн. - скасувати, а зазначену справу скерувати до господарського суду Одеської області для розгляду по суті.

Постанова, згідно ст.105 ГПК України (1798-12) , набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.