3/245 Про стягнення збитків, завданих у зв'язку з припиненням водопостачання - Текст документа

У травні 2006 року Державне підприємство "Попаснянський вагоноремонтний завод", м. Попасна Луганської області (далі за текстом -ДП "Попаснянський ВРЗ", позивач), звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою №147-ю від 10.05.06 про стягнення з Обласного комунального підприємства "Компанія "Луганськвода", м. Луганськ (далі за текстом -ОКП "Компанія "Луганськвода", відповідач), збитків у розмірі 65664 грн. 00 коп.

Під час розгляду даної справи у господарському суді Луганської області позивач уточненнями від 20.07.06 за №247-ю з посиланням на ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) зменшив розмір позовних вимог та наполягає на стягненні з відповідача збитків у розмірі 46903 грн. 68 коп. у вигляді неотриманого прибутку.

В нормативне обгрунтування остаточних позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України (436-15) та ст.ст. 611, 623 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.07.06 по справі №3/245 (rs52280) у частині стягнення збитків у сумі 46903 грн. 68 коп. відмовлено з мотивів недоведеності заподіяння збитків з вини відповідача, а в решті, з урахуванням зменшення розміру первісних вимог, провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Судові витрати за позовом покладені на позивача.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 20.07.06 по справі №3/245 (rs52280) , позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №266-ю від 19.08.06, у якій просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати та позов задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а також, що це рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач рішення господарського суду Луганської області по даній справі вважає законним та обгрунтованим.

Згідно зі ст. 28 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 04.09.06 для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод", м. Попасна Луганської області, №266-ю від 19.08.06 на рішення господарського суду Луганської області від 20.07.06 по справі №3/245 (rs52280) була призначена судова колегія у складі: головуючий суддя -Бойченко К.I., суддя -Медуниця О.Є., суддя -Семендяєва I.В.

Згідно з ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, оцінивши надані сторонами докази у сукупності, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача до задоволення не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи і встановлено місцевим господарським судом, між сторонами у справі укладений договір від 23.12.03 №16/4-Ю (а.с.8-11) із погодженим сторонами протоколом розбіжностей до цього договору. За умовами цього договору "Постачальник" (відповідач у справі) зобов'язався постачати "Споживачеві" (позивачу у справі) питну воду, а "Споживач" своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання на умовах цього договору (далі за текстом -договір №16/4-Ю).

Пунктами 3.1, 3.3 договору №16/4-Ю "Постачальник" через системи комунального водопостачання надає воду "Споживачеві" в обсягах погодженого помісячного графіку постачання питної води (Додаток № 2) до точки підключення до мереж "Споживача"; "Постачальник" постачає воду "Споживачу" цілодобово або по графіку, затвердженому органами місцевого самоврядування.

Пунктом 7.2 договору №16/4-Ю сторони передбачили, що "Постачальник" зобов'язаний забезпечувати надання послуг "Споживачеві" з водопостачання у порядку, передбаченому даним договором.

Позивач посилається на те, що відповідач порушив умови договору №16/4-Ю, а саме: пункт 7.2, недопоставивши позивачеві воду у період з 06.10.05 по 11.10.05 та не повідомивши його про відключення водопостачання підприємства у вказаний період. При цьому, позивач зазначає, що умовами договору №16/4-Ю передбачено, що при необхідності припинення подачі води, у зв'язку з проведенням планового ремонту водопроводу,"Постачальник" (відповідач у даній справі) зобов'язаний завчасно повідомити "Споживача" (позивача у даній справі) про відключення подачі води за одну добу, якщо ремонт триває 12 годин, та за дві доби, якщо ремонт триває понад 12 годин.

За розрахунком позивача у позовній заяві на виробництво литва на добу повинно поступати 630 м.куб води, за наданим до суду 20.07.06 уточненням розрахунків водоспоживання на виробництво литва (на сталеву піч) на добу повинно поступати 407, 81 м.куб води, фактично на завод вцілому поступало по датах: 06.10.05 -434 м.куб, 07.10.05 -727 м.куб, 08.10.05, 09.10.05 та 11.10.05 -0 м.куб, 10.10.05 -300 м.куб, 12.10.05 -593 м.куб.

Як на підставу позову, крім договору №16/4-Ю, позивач посилається на договір №27 ЮМ від 10.02.05, укладений між ним та Колективним підприємством фірмою "АВК", згідно якого ДП "Попаснянський ВРЗ" зобов'язувався у жовтні 2005 року поставити КП фірмі "АВК" корпус букси пасажирського вагону у кількості 350 штук (далі за текстом -договір №27 ЮМ).

Крім вищевказаного, в обгрунтування позовних вимог позивач посилається і на те, що:

- відповідач за договором №16/4-Ю надає позивачу воду в обсязі погодженого помісячного графіку постачання питної води;

- з 07.10.05 по 11.10.05 відповідач без попередження припинив водопостачання та роботу ливарного цеху позивача було зупинено на протязі трьох робочих днів;

- відповідач порушив вимоги п.п.3.3, 7.2 договору №16/4-Ю;

- згідно з додатком №2 до договору ліміт водопостачання на жовтень, визначений у розмірі 63000 м.куб., тобто для потреб заводу на добу необхідно в середньому 2100 м.куб. води;

- через відсутність належного водопостачання в жовтні 2005 року позивачем не відлито замовникові за договором від 10.02.05 №27-ЮМ -КП фірмі "АВК" -за три робочі дні (8,9,11 жовтня 2005 року) 144 одиниці букси пасажирського вагону;

- позивачем за "Тимчасовою методикою визначення розміру збитків, завданих порушенням господарських договорів" проведено розрахунок неотриманого прибутку в результаті зменшення обсягу виробництва через відключення водопостачання відповідачем;

- неотриманий в результаті зменшення обсягу виробництва прибуток підлягає стягненню незалежно від того, що загальний план по прибутку за відповідний період підприємством виконаний або перевиконаний за рахунок перевиконання плану виробництва або реалізації по інших видах продукції.

За умовами договору №16/4-Ю сторони не визначили постачання відповідного обсягу питної води на добу.

Згідно додатку №2 до договору №16/4-Ю сторони за ним встановили ліміт постачання води і прийому стоків на 2005 рік, у тому числі 63000 м-3 на жовтень.

Як на доказ припинення водопостачання у період з 06.10.05 до 11.10.05, позивач посилається на журнал форми №ПОД-11. З цього журналу за 2005 рік, розпочатий 01.08.05 (а.с.127-131, том 1), вбачається, що вода за заявлений у позові період не постачалась лише 08.10.05, 09.10.05 та 11.10.05, в інші дні вода постачалась.

У підтвердження того, що у жовтні 2005 року відповідачем було поставлено 18285 м.куб. води, позивач надав до суду акт від 26.10.05 №10, відповідач проти цього заперечує, посилаючись на виправлення у цьому акті, та надавши до суду акт від 26.10.05 №10, у якому сторонами зазначено, що за вересень відповідачем подано 18285 м.куб. води, яка прийнята позивачем. Проте, судова колегія приймає до уваги, що у жовтні 2005 року відповідачем було поставлено позивачу 18285 м.куб. води, враховуючи рахунок за жовтень 2005 року, виставлений відповідачем позивачу до оплати за 18285 м.куб. спожитої води на суму 8337 грн. 61 коп.

При цьому, позивач не надав суду будь-яких належних доказів того, що у період з 06.10.05 до 11.10.05, мав постачатись відповідний обсяг води за кожну добу окремо, а не за місяць вцілому.

За розрахунком позивача на виробництво литва (на сталеву піч) на добу у жовтні 2005 року відповідач повинен був поставляти 407,81 м-3 води.

За даними позивача від відповідача вода поступала по датах: 06.10.05 -434 м.куб, 07.10.05 -727 м.куб, 08.10.05, 09.10.05, 11.10.05 -0 м.куб, 10.10.05 -300 м.куб, 12.10.05 -593 м.куб., але вказаний розрахунок не підтверджений матеріалами справи; потреби у воді в процесі литва не доведені відповідною технічною документацією на відповідну сталеву піч; яка піч використовується позивачем у ливарному цеху, у тому числі для литва, що йде на виготовлення букс пасажирського вагону суду не доведено належними доказами у справі, як і те, що припинення водопостачання має вплив на процес литва; тобто вказаний розрахунок документально не обгрунтований.

Умовами договору не передбачено визначення сторонами відповідного обсягу води, який відповідач повинен поставляти позивачу за кожну добу місяця (у тому числі жовтня 2005 року) окремо. Тобто, доводи позивача про порушення відповідачем умов договору №16/4-Ю відносно недопоставки йому води відповідачем у період 07.10.05, 10.10.05 та 11.10.05 (поставки води в обсязі меншому, ніж це передбачено умовами договору) є необгрунтованими та не відповідають обставинам справи.

Відповідач у справі зазначив, що акт-претензія, складання якого передбачено ст.18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , у разі порушення виконавцем умов договору, не складався. Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 18 вказаного Закону, відповідний акт-претензію не складав.

З розрахунку позивача слідує, що у жовтні місяці 2005 року за зміну він мав можливість виготовити 48 корпусів букси пасажирського вагону і, відповідно, на протязі 22 робочих днів жовтня 2005 року лише за одну зміну він виготував би 1056 корпусів букси пасажирського вагону.

А як вищезазначено за договором №27 ЮМ, позивач зобов'язувався поставити КП фірмі "АВК" 350 корпусів букси пасажирського вагону.

Згідно п. 5.2 договору №27 ЮМ невід'ємною умовою поставки корпусів букси має бути письмове повідомлення КП фірми "АВК".

За умовами п. 5.3 договору №27 ЮМ товар постачається не пізніше 15 діб з дня отримання повідомлення, зазначеного п. 5.2 цього договору.

При цьому п. 7.2 договору від 10.02.05 №27 ЮМ передбачено, що КП фірма "АВК" здійснює 100% передоплати після отримання рахунку-фактури протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури.

Відповідно до п.7.2 договору від 10.02.05 №27 ЮМ, якщо б позивач надіслав відповідний рахунок-фактуру КП фірмі "АВК", остання мала б здійснити 100% передоплату за "Товар", та позивач міг би не понести заявлених у позові збитків. При цьому, доказів надіслання відповідного рахунку до КП фірми "АВК" позивачем до суду не надано.

Позивачем не доведено факту отримання від КП фірми "АВК" повідомлення про поставку у жовтні 2005 року 350 корпусів букси пасажирського вагону, що перешкоджало виконанню своїх зобов'язань з боку позивача.

За умовами договору від 10.02.05 №27 ЮМ позивач зобов'язався виготовити 100 одиниць "Товару" за 3 дні: з 29.08.05 до 31.08.05; та за жовтень - 350 одиниць, з них, як вбачається з позовної заяви, позивач з 03.10.05 по 06.10.05 (за 4 дні) виготовив 206 одиниць сталевого литва (350 -144 = 206) та стверджує, що за 3 зміни (8, 9, 11 жовтня 2005 року) він не виготовив з вини відповідача 144 одиниці сталевого литва. До закінчення терміну виконання позивачем зобов'язань за жовтень 2005 року залишалось ще 14 днів. З урахуванням вищезазначеної продуктивності литва, позивач не довів суду, що не мав можливості виготовити "Товар" (корпуси букси пасажирського вагону) в кількості та у термін, заплановані за договором, до кінця жовтня 2005 року. В цей же час, позивач листом від 13.10.05 №2899/70 повідомив замовника за договором від 10.02.05 №27 ЮМ про зменшення у жовтні 2005 року поставки корпусу букси пасажирського вагону на 144 одиниці.

У цьому листі позивач вказав, що у зв'язку з відключенням у період з 06.10.05 по 12.10.05 ДП "Попаснянський вагоноремонтний завод" від водопостачання підприємство не має можливості виконати замовлення КП фірми "АВК".

Ці дані суперечать даним, на які посилається позивач в обгрунтування позовних вимог, а саме: у розрахунку зазначено, що відповідач йому не постачав воду 8, 9 та 11 жовтня 2005 року, що також відображено у Журналі №ПОД-11.

В свою чергу, КП фірма "АВК" не наполягало на поставці йому за договором №27 ЮМ у жовтні 2005 року 350 одиниць корпусу букси пасажирського вагону та листом б/н від 27.10.05 погодилось зі зменшенням постачання позивачем у жовтні 2005 року кількості корпусу букси.

Таким чином, шляхом обміну вказаними листами сторони за договором №27 ЮМ внесли до нього зміни та зменшили обсяг продукції, що постачається (корпусу букси пасажирського вагону), у жовтні 2005 року на 144 одиниці, тобто з 350 одиниць до 206 одиниць.

Крім того, специфіка функціонування ДП "Попаснянський ВРЗ" передбачає схов води і її використання в спеціальних резервуарах для забезпечення необхідного виробництва.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом ч. 2 ст. 224 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) під збитками розуміються не одержані управненою стороною доходи, які вона одержала б у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На підставі вищевикладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що господарським судом Луганської області по даній справі прийнято рішення від 20.07.06, яке згідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки позивачем не доведено обгрунтованості позовних вимог.

За таких обставин, рішення господарського суду Луганської області від 20.07.06 у справі №3/245 (rs52280) залишається без змін, а апеляційна скарга позивача №266-Ю від 19.08.06 -без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) витрати по сплаті державного мита у розмірі 328 грн. 32 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покладаються на заявника скарги - позивача - Державне підприємство "Попаснянський вагоноремонтний завод", м. Попасна Луганської області.

У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Попаснянський вагоноремонтний завод", м. Попасна Луганської області, від 19.08.06 №266-ю залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Луганської області від 20.07.06 по справі №3/245 (rs52280) залишити без змін.

3.Витрати по сплаті державного мита у сумі 328 грн. 32 коп. за подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного господарського суду покласти на заявника скарги - Державне підприємство "Попаснянський вагоноремонтний завод", м. Попасна Луганської області.

Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.