Р I Ш Е Н Н Я
іменем України
25.04.07 р. Справа № 17/240
Господарський суд Донецької області у складі головуючого
судді ____Подколзіной Л.Д._
При секретарі Шабановой Н.Ю.
розглянув матеріали справи за позовом: Державного
підприємства "Бердянський морський торговельний порт" м.Бердянськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю
"Iнтерсервіс" м.Донецьк
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору на стороні позивача Бердянської об'єднаної державної
податкової інспекції Запорізької області м.Бердянськ
про стягнення _540 590грн. 78коп.
за участю
прокурора
представників сторін:
від позивача - Харченко В.Є. - представник по довіреності
№6/40-юр від 05.01.2007р.
Курзанцев О.В. - представник по довіреності №49/40-юр від
26.03.2007р.
від відповідача - Iваненко Ю.О. - представник по довіреності
№4 від 22.03.2007р.
від третьої особи - Пономаренко О.М. - представник по
довіреності від 24.04.2007р.
№ 6192/10/10, Михалакій Р.Я. - представник по довіреності
№10/10/10
від 09.01.2007р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Державне підприємство "Бердянський морський
торговельний порт" м.Бердянськ, звернувся до господарського суду з
позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю
"Iнтерсервіс" м.Донецьк заборгованості у сумі 126 552грн. по
оплаті виконаних послуг з перевалки глини на теплоходи
"Бельмопан", "Филипос", "Тегусигальпа" у лютому та квітні 2005р.,
відповідно договору №15 "К" на перевалку та
транспортне-експедиторське обслуговування на експорт глини навалом
та каоліну в біг-бегах від 31.01.2005р.
Рішенням господарського суду Донецької області від
24.10.2005р. по справі №17/240 позовні вимоги Державного
підприємства "Бердянський морський торговельний порт" м.Бердянськ
були задоволені частково у сумі 10 712грн. 77коп., у задоволенні
позовних вимог в іншій частині було відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
10.01.2006р. дане рішення було частково скасоване, в частині
задоволення позовних вимог у сумі 10 712грн. 77коп. Постановою
апеляційної інстанції відмовлено позивачу в позові про стягнення з
відповідача суми 126 135грн. 46коп. по оплаті виконаних послуг з
перевалки глини на теплоходи "Бельмопан", "Филипос",
"Тегусигальпа" у лютому та квітні 2005р.
Постановою Вищого господарського суду України від
27.04.2006р. рішення господарського суду Донецької області від
24.10.2005р. та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 10.01.2006р. у справі №17/240 скасовано та справу
направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької
області.
При новому розгляді, позивач, до прийняття рішення по справі,
збільшив розмір позовних вимог відносно боргу на 414 455грн.
32коп., у зв"язку з чим ціна позову склала 540 590грн. 78коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від
15.09.2006р. по справі №17/240 у позові Державного підприємства
"Бердянський морський торговельний порт" м.Бердянськ до Товариства
з обмеженою відповідальністю "Iнтерсервіс" м.Донецьк про стягнення
540 590грн. 78коп. було відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
06.11.2006р. дане рішення було залишено без змін, а скарга
Державного підприємства "Бердянський морський торговельний порт"
м.Бердянськ -без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від
06.02.2007р. рішення господарського суду Донецької області від
15.09.2006р. та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 06.11.2006р. у справі №17/240 скасовано та справу
передано на новий розгляд до господарського суду Донецької
області.
У постанові від 06.02.2007р. Вищий господарський суд України
зобов"язав господарський суд при новому розгляді справи встановити
час надання послуг, про стягнення заборгованості за які заявлений
позов, дослідити час складання позивачем податкових накладних та
передачі їх відповідачу, встановити, чи включив зазначені в
податкових накладних суми податкового зобов'язання по податку на
додану вартість до податкових зобов'язань та в якому саме
податковому періоді; перевірити, чи включив відповідач суми,
зазначені позивачем в податкових накладних, до складу податкового
періоду та в якому саме періоді; з цією метою дослідити допустимі
докази, зокрема, податкові накладні, книги обліку продажу товарів
(робіт, послуг) позивача та книги обліку придбання товарів (робіт,
послуг) відповідача за відповідний період. А також, оскільки
причиною спору стало питання про правильність нарахування сум
податку на додану вартість, рішення зі спору може вплинути на
порядок розрахунків сторін по справі з державним бюджетом вирішити
питання про доцільність залучення до участі у справі відповідного
органу державної податкової служби України.
Згідно зі ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що містяться у постанові касаційної
інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час
нового розгляду справи.
Тому господарський суд Донецької області розглядає дану
справу з урахуванням зауважень, вказаних Вищим господарським судом
України у постанові № 17/240 від 06.02.2007р.
Ухвалою від 05.03.2007р. господарський суд прийняв до
розгляду справу №17/240 та слухання справи призначив на
28.03.2007р.
На виконання постанови Вищого господарського суду України від
06.02.2007р. ухвалою від 05.03.2007р. суд зобов"язав позивача
представити документи, підтверджуючи час надання послуг, про
стягнення заборгованості за які заявлений позов; документи,
підтверджуючи час складання позивачем податкових накладних та
передачі їх відповідачу; податкові накладні та книги обліку
продажу товарів (робіт, послуг). Такі документи були представлені
суду.
Справа слуханням відкладалася та ухвалою від 28.03.2007р. суд
залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -
Бердянську об'єднану державну податкову інспекцію Запорізької
області.
Відповідач заперечив проти додаткових пояснень позивача та
пояснив, що до моменту навантаження вантажу на судна закордонного
плавання позивач отримує доручення на навантаження з якого
вбачається, що вантаж призначений для експорту. Крім того вказує
на те, що згідно п. 8 положення про вантажну митну декларацію,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997
року № 574 ( 574-97-п ) (574-97-п)
вантажна митна декларація вважається
оформленої при наявності на всіх її аркушах особистої номерної
печатки посадової особи митниці, що здійснювало митне оформлення
товарів. Підтвердженням оформлення вантажної митної декларації є
наявність на залізничних накладних особистої номерної печатки
інспектора митниці з указівкою номера вантажної митної
декларації.Також зазначив, що відповідно до опису графи 45
вантажної митної декларації інструкції про порядок заповнення
вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної
служби України від 9 липня 1997 р. № 307 при вивезенні товарів з
митної території України їх митна вартість визначається шляхом
приведення фактурної вартості у відповідність до бази цін
РОВ-український порт, DAF-кордон України (пункт призначення на
митному кордоні України) або СIР-пункт призначення на митному
кордоні України. При цьому, якщо товари продано на умовах, які
свідчать, що поставка здійснюється в пункт відвантаження,
розташований на митній території України (наприклад, ЕХW-Київ або
FСА-Чернігів), то до фактурної вартості додаються витрати на
доставку вантажу до моменту перетину митного кордону України.
Таким чином, вважає, що при розрахунку митної вартості товару
транспортні витрати, що є предметом спору увійшли до митної
вартості товару і тому повинні обкладатися податком на додану
вартість по ставці 0%.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет
спору на стороні позивача - Бердянська об'єднана державна
податкова інспекція Запорізької області у листі від 24.04.2007р.
пояснила, що товари вважаються вивезеними (експортованими)
платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх
вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною
вантажною декларацією. Позивач здійснює види діяльності, пов'язані
з послугами морських портів, а саме: організації операцій по
перевалці та транспортно - експедиторському обслуговуванню
відвантаженої продукції фірмам - резидентам, які здійснюють
експорт товарів та наданню вказаних послуг українським
експедиторським підприємствам посередникам для фірм -резидентів,
які здійснюють експорт товарів на підставі договорів, укладених
між двома резидентами в межах митної території України без
перетину державного кордону України. Бердянська ОДПI вважає, що
оскільки позивач виконує роботи по організації виконання операцій
по перевалці та транспортно-експедиторському обслуговуванню
відвантаженої продукції на митної території України, і ці виконані
роботи (надані послуги) не призначені для використання
безпосереднім споживачам цих послуг за межами митної території
України, то такі операції підлягають оподаткуванню за ставкою 20%.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників
сторін, суд
встановив:
між Державним підприємством "Бердянський морський
торговельний порт" м.Бердянськ та Товариством з обмеженою
відповідальністю "Iнтерсервіс" м.Донецьк було укладено Договір
№15"К" від 31.01.2005р. на перевалку та транспортно-експедиторське
обслуговування на експорт глини навалом та каоліну в біг-бегах
(надалі - "Договір"). Зазначені послуги складаються з
перевантаження вантажу (акордна ставка), його зберігання,
розстановки вагонів, їх зачистки, розкайловки вантажу та ін.
На підставі зазначеного договору, ДП "Бердянський морський
торговельний порт" м. Бердянськ надало послуги в квітні 2005р. по
навантаженню експортної глини на теплоходи, а ТОВ "Iнтерсервіс"
зобов'язалося оплатити ці послуги.
Розділом 4 Договору позивач та відповідач визначили ставки за
послуги з перевалки та транспортно-експедиторського обслуговування
вантажу (акордна ставка, плата за зберігання вантажу на складі
порту та ін.). Ставки були визначені виходячи із ставок "Збірника
тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у
портах України" (затвердженого Наказом Мінтрансу України від
31.10.1995р. N392, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України
26.12.1995р. за N476/1012 ( z0476-95 ) (z0476-95)
, з урахуванням наступних
змін, надалі - "Збірник тарифів"). В пункті 4.12 Договору сторони
обумовили, що ставки за послуги по Договору зазначені без
врахування ПДВ, який нараховується при виставленні рахунків
відповідно до діючого законодавства. Пункт 4.12 Договору
узгоджувався з пунктом 4 "Загальних вказівок" Збірника тарифів,
відповідно до якого тарифи встановлені без урахування ПДВ.
Позивач, виставляючи відповідачеві рахунки за надані послуги,
нараховував ПДВ за ставкою 20% відповідно до діючого
законодавства, оскільки підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону
"Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з урахуванням змін, внесених Законом
України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет
України на 2005 рік"та деяких інших законодавчих актів України"
( 2505-15 ) (2505-15)
№2505-IУ від 25.05.2005р. (надалі - Закон "Про
ПДВ"), встановлює: об'єктом оподаткування ПДВ є операції з
поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на
митній території України. Місце поставки послуг визначається за
правилами, встановленими пунктом 6.5"статті 6 Закону "Про ПДВ".
Згідно з підпунктом г) пункту 6.5 статті 6 Закону "Про ПДВ",
місцем поставки послуг вважається місце, де фактично надаються
послуги в сфері діяльності, допоміжній транспортній такій як
навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка
товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування). Ці
послуги і надавались позивачем відповідачеві за договором.
Таким чином, стаття 3 Закону "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає
об'єкт оподаткування виходячи з фактичного місця надання послуги.
Крім того, згідно з підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 статті З Закону
"Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, об'єктом оподаткування ПДВ по операціях
у зовнішньоекономічній діяльності визначено операції з вивезення
товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту. Пунктом 6.1
статті 6 Закону "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено: об'єкти
оподаткування, визначені статтею 3 Закону, обкладаються ПДВ 20%.
Позивач вважає, що оскільки місцем надання його послуг з
перевалки експортного вантажу (навантаження, розвантаження,
перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види
робіт) є митна територія України, то ці послуги є об'єктом
оподаткування ПДВ за ставкою 20%. Тому на послуги позивача щодо
експортного вантажу, які надавались на митній території України,
необхідно нараховувати 20% ПДВ. У зв'язку із цим, позивачем були
видані відповідачеві податкові накладні.
Згідно з підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону "Про
ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, підтвердженням експорту вантажу є належним
чином оформлена вантажна митна декларація (ВМД). Пункт 16
Положення про вантажну митну декларацію (затверджене Постановою
Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. N574 ( 574-97-п ) (574-97-п)
)
обмежив кількість екземплярів ВМД і морський порт не є ані
оформлювачем, ані отримувачем жодного з них. Отримувачем
екземпляру ВМД є експортер вантажу. Згідно з пунктом 6.2 статті 6
Закону "Про ПДВ", нульова ставка ПДВ до бази оподаткування
застосовується при експорті товарів і супутніх такому експорту
послуг (до останніх, у відповідності з пунктом 1.14 статті 1
Закону "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відносяться послуги, вартість
яких включається відповідно до норм митного законодавства до
митної вартості товарів, що експортуються). Стаття 274 Митного
кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
встановлює:
• митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з
України на підставі договору купівлі-продажу або міни,
визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка
підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону
України;
• до митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються),
включаються фактичні витрати на навантаження, вивантаження,
перевантаження, транспортування та страхування до пункту
перетинання митного кордону України; комісійні та брокерські
винагороди; ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів
права інтелектуальної власності.
Але само по собі включення вартості супутніх послуг в митну
вартість вантажу ще не означає, що до цих послуг у будь-якому
випадку повинен застосовуватись ПДВ за ставкою 0%. Головне - це
суб'єкт оподаткування, яким в даному випадку може виступати лише
експортер товарів, який оформляє ВМД (саме експортер і може
застосовувати ПДВ за ставкою 0%, а не Порт). Зайвий аргумент на
користь цього - підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону "Про
ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно з яким за наявності експортних
операцій до декларації з ПДВ платник податку повинен додавати
копію оригіналу 5-го основного аркуша ВМД. Оскільки експортер є
його отримувачем, він і надає копію цього екземпляру ВМД разом з
декларацією з ПДВ. До того ж, не будучи отримувачем екземпляру ВМД
і не володіючи інформацією стосовно контрактної вартості товару
(яка, зазвичай, є комерційною таємницею), Порт з об'єктивних
причин позбавлений можливості при наданні своїх послуг визначити,
чи були включені вони до митної вартості товару.
Більше того, наприклад, у випадку коли вантаж надходить у
Порт вже під митним контролем (при оформленні внутрішньою
митницею, а не митницею на кордоні в Порту), неможливо встановити,
що в наступному надані (тобто вже після оформлення ВМД) послуги
Порту увійшли в митну вартість вантажу, який митниця оформила ще
до надання цих послуг.
Отже ключовим моментом при визначенні ставки оподаткування
ПДВ вартості супутніх експорту послуг є не сам факт їх включення в
митну вартість експортованого вантажу, а те, для кого саме ці
послуги будуть вважатися супутніми. Такими ці послуги вважаються
для експортера, а для позивача ці послуги - його основна
діяльність, оскільки морський порт забезпечує, відповідно до
статті 76 Кодексу торговельного мореплавства України
( 176/95-ВР ) (176/95-ВР)
, перевантаження вантажів з інших видів транспорту на
судно і у зворотному порядку, складські та інші операції з
вантажами. Тому для Порту ці послуги не є супутніми.
У зв'язку з цим порт зобов'язаний був нараховувати на свої
послуги ПДВ за ставкою 20%.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
(ЦКУ), підставою для виникнення цивільних прав та
обов'язків є договір. Частина 1 статті 14 ЦКУ встановлює, що
цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором.
Стаття 526 ЦКУ передбачає, що зобов'язання має виконуватися
належним чином відповідно до умов договору.
За умовами пункту 3.13 Договору між позивачем та
відповідачем, останній зобов'язаний сплачувати рахунки позивача за
надані послуги. Розділом 4 Договору позивач та відповідач погодили
ставки за послуги, які, в свою чергу, були визначені виходячи із
ставок Збірника тарифів, затвердженого Мінтрансом. В пункті 4.12
Договору сторони обумовили, що ставки за послуги по Договору
зазначені без врахування ПДВ, який нараховується при виставленні
рахунків відповідно до діючого законодавства (ця умова
узгоджувалась з пунктом 4 "Загальних вказівок" Збірника тарифів,
відповідно до якого тарифи встановлені без урахування ПДВ).
Позивач нараховував на послуги при виставленні рахунків 20% ПДВ,
виділяючи його в рахунках окремо (обгрунтування наведено у
попередніх розділах цих додаткових пояснень) та видавав
відповідачеві податкові накладні.
Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону "Про
ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податкова накладна складається у момент
виникнення податкових зобов'язань продавця та є звітним податковим
документом і одночасно розрахунковим документом. В свою чергу,
підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону "Про ПДВ" встановлює
"правило першої події": зокрема, датою виникнення податкових
зобов'язань для робіт (послуг) - дату оформлення документа, що
засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Крім того, пункт 3.2.7 Iнструкції про організацію митного
контролю та митного оформлення суден і товарів, що переміщуються
ними (затверджена Наказом Державної митної служби України №678
( z1286-04 ) (z1286-04)
від 17.09.2004р., зареєстрованим в Мінюсті
08.10.2004р. за №1286/9885) встановлює: після закінчення
навантаження судна вантажовласник або уповноважена ним особа подає
митному органу коносаменти й маніфести (списки коносаментів) для
пропуску товарів та інших предметів через митний кордон; після
звірення їх з дорученнями на навантаження (списками вантажів) і
вантажними митними деклараціями, оформленими раніше, інспектор
митниці проставляє на маніфестах відбитки штампу "Під митним
контролем" та особистої номерної печатки. Отже, згідно із
законодавством, маніфест (список коносаментів) з відбитками штампу
митниці "Під митним контролем" та особистої номерної печатки
додатково підтверджує виконання портом (позивачем) комплексу
послуг з перевалки експортованого вантажу на борт судна.
Позивач та відповідач в п.4.10 договору погодили, що дата
підписання коносаменту вважається датою виконання комплексу послуг
(робі) з перевалки експортного вантажу. Дати підписання
коносаментів співпадають з датами виставлених відповідачеві
рахунків та виданих податкових накладних. Як видно з наявних
документів, послуги надавалися позивачем відповідачеві протягом
квітня-грудня 2005р., тобто після набрання чинності Законом
України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет
України на 2005р." та деяких інших законодавчих актів України
( 2505-15 ) (2505-15)
№2505-IV від 25.05.2005р. (набрав чинності з
31.03.2005р.), яким були внесені в тому числі зміни до Закону
України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Отже у позивача на дату підписання коносаменту (який за
умовами договору, підтверджував виконання комплексу послуг
(робіт)) і виставлення відповідачеві рахунку з 20% ПДВ виникли
податкові зобов"язання з ПДВ, що і знайшло своє відображення в
податковій накладній, виданій відповідачеві.
Згідно з п.6 Порядку заповнення податкової накладної
(затверджений Наказом ДПА України №165 від 30.05.97р.,
зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.97р. за
№233/2037 ( z0233-97 ) (z0233-97)
), податкова накладна складається у двох
примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових
зобов"язань продавця відповідно до вимог п.7.3 статті 7 ЗУ "Про
ПДВ" (в даному випадку в момент підписання коносамента, який
підтверджував виконання комплексу послуг (робіт)). Підпункт 6.1
п.6 цього Порядку визначає, що оригінал податкової накладної
надається покупцю товарів (послуг)) на його вимогу та зберігається
покупцем разом із розрахунковими, платіжними документами з
придбання товарів (послуг)) у порядку і протягом терміну,
визначеного для зберігання облікових податкових документів та
зобов"язань сплати податків.
Рахунки за надані послуги та податкові накладні надавалися
позивачем відповідачеві, що останній не заперечував в ході судових
засідань, а також підтвердив в своїх поясненнях №158 від
23.04.2007р. (сторінка 4 розділ 4 пояснень).
Як вбачається з наданих позивачем податкових накладних,
реєстрів виданих податкових накладних (які фактично є аналогом
книг обліку продажу товарів, послуг) та податкових декларацій з
ПДВ за відповідні періоди, позивач включив суми нарахованого по
наданих послугах 20%-ого ПДВ до своїх податкових зобов"язань в
тому періоді, в якому надавалися послуги (за датами підписання
коносаментів) та відповідно виникали податкові зобов"язання та
сплатив їх до Державного бюджету. В ході судового засідання третя
особа Бердянська об"єднана державна податкова інспекція
Запорізької області не заперечувала факт нарахування та сплати
позивачем до Державного бюджету 20% ПДВ у відповідні періоди по
наданих відповідачеві послугах.
З наданих позивачем податкових накладних, реєстрів виданих
податкових накладних та податкових декларацій з ПДВ за відповідні
періоди вбачається співпадання дат підписання коносаментів з
датами виписки рахунків та датами податкових накладних, а також з
датами включення останніх до реєстру виданих податкових накладних.
Як наслідок, 20%-вий ПДВ по послугам, наданим відповідачеві,
був сплачений позивачем до Державного бюджету. Але відповідач,
отримавши податкові накладні не сплатив позивачеві відповідні суми
20%-ого ПДВ.
Відповідно зі ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд оцінює докази
за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному,
повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності та вважає, що позов заявлено обгрунтовано,
якій підлягає задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті
держмита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необгрунтовано
довів розгляд справи до суду.
Враховуючи вищевикладене на підставі ст.ст. 525, 526ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ЗУ "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з урахуванням змін,
внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про
Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших
законодавчих актів України" ( 2505-15 ) (2505-15)
№2505-IУ від
25.05.2005р., ст.274 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
, та
керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд -
ВИРIШИВ:
Позовні вимоги Державного підприємства "Бердянський морський
торговельний порт" м.Бердянськ до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Iнтерсервіс" м.Донецьк про стягнення 540 590грн.
78коп. задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю
"Iнтерсервіс" (83000, м.Донецьк, пл.Конституції,1, р/р №
26009002580000, МФО 334594 в АБ "Iкар-Банк" м.Донецька, ЄДРПОУ
13502430) на користь Державного підприємства "Бердянський морський
торговельний порт" (71112, м.Бердянськ, Запорізька область,
вул.Горького,13/7, р/р № 26001301160133, МФО 313117 у Бердянськом
відділенні АК Промінвестбанку, ЄДРПОУ 01125761) заборгованість у
сумі 540 590грн. 78коп. по оплаті виконаних послуг з перевалки
глини на теплоходи "Бельмопан", "Филипос", "Тегусигальпа" у лютому
та квітні 2005р., витрати по сплаті держмита у сумі 5 405грн.
90коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу у сумі 118грн.
Рішення було оголошено у судовому засіданні 25.04.2007р.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення
десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя &nb sp;