Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.

суддів: Колоколова С.I

Петрова М.С.

при секретарі судового засідання Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача -Самойленка К.В. за довіреністю № 2-12 від 30.12.05р.,

від відповідача -Ельчибекяна I.М. за довіреністю № 21/17-1 від 03.01.06р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ /далі по тексту - Дочірня компанія/

на ухвалу господарського суду Одеської області від 09 червня 2006 року

по справі № 25/91-06-2127

за позовом скаржника

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Одесагаз", м. Одеса /далі по тексту -Товариство/

про стягнення 7 499 877,89 грн.

В С Т А Н О В И В :

У березні 2006 року Дочірня компанія звернулася до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням до нього до Товариства про стягнення з останнього 4 033 275,81 грн. основного боргу за надані послуги по транспортуванню природного газу магістральними шляхами для потреб населення, 1 324 939,08 грн. пені, 218 723,65 грн. 3% річних, 432 772,57 грн. інфляційних збитків та 1 490 166,78 грн. 7% штрафу, що всього складає 7 499 877,89 грн..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09 червня 2006 року (суддя Малярчук I.А.) призначено проведення судової бухгалтерської експертизи, а провадження у справі №25/91-06-2127 зупинено.

Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що сторонами надана велика кількість документів, оцінка яких потребує спеціальних знань, а відтак суд вважає за доцільне призначити означену судову бухгалтерську експертизу для встановлення вартості газотранспортних послуг, наданих позивачем відповідачеві протягом 2005 р., та дослідження механізму здійснення Товариством платежів за поставлений Дочірньою компанією природний газ, відображення в бухгалтерському обліку позивача таких платежів. Місцевий господарський суд, при винесенні оскарженої ухвали, послався на приписи ст.41, п.1 ч.2 ст.79, ст.86 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду про зупинення провадження у справі, Дочірня компанія звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати означену ухвалу від 09.06.2006 року та передати справу на розгляд до господарського суду Одеської області.

Скаржник вважає означену ухвалу господарського суду винесеною з порушенням норм процесуального права, а також звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що місцевий господарський суд:

- безпідставно задовольнив клопотання відповідача про призначення судової бухгалтерської експертизи, оскільки в матеріалах справи міститься достатня кількість доказів для повного і всебічного розгляду справи, чим порушив норми ст.ст. 34,35,41,43 ГПК України (1798-12) , а також -конституційне право позивача на судовий захист;

- порушив вимоги ст.3 ГПК України (1798-12) та приписи ст.ст.11,21 Закону України "Про мови в Українській РСР" (8312-11) , задовольняючи клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи, яке викладене мовою, що містить російські та іншомовні слова та велику кількість орфографічних та стилістичних помилок,

- не дотримався вимог ст.87 ГПК України (1798-12) щодо 5-денного строку на надсилання ухвали сторонам по справі.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство просило залишити оскаржену ухвалу без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги та скасування ухвали місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Згідно ст.79 ГПК України (1798-12) , господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках призначення господарським судом судової експертизи.

Відповідно до ст.41 ГПК України (1798-12) для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Статтею 43 ГПК України (1798-12) встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, посилання скаржника на наявність достатньої кількості доказів для вирішенню спору колегією суддів не може бути прийнято до уваги, так як суд наділений правом самостійно оцінювати докази з урахуванням повного та об'єктивного розгляду справи, а в тому випадку, коли не можливо встановити обставини, котрі потребують спеціальних знань, суд наділений відповідно до приписів 41 ГПК України (1798-12) можливістю призначення судової експертизи для правильного вирішення спору.

Таким чином, визначення чи потребує вирішення спірного питання застосування спеціальних знань експертів цілком віднесено до компетенції суду. Отже, у разі коли суддя потребує роз'яснення питань, що відносяться до предмету доказування, фахівцем, він вправі призначити експертизу на свій розсуд.

Як вбачається з матеріалів даної справи, вони дійсно містять велику кількість бухгалтерських документів, поданих сторонами в підтвердження своїх правових позицій, що містять протиріччя, таким чином суд не в змозі встановити правомірність відображення в бухгалтерському обліку сторін по справі даних про спірні господарські операції, і як наслідок існування чи відсутність заборгованості Товариства в сумі 4 033 275,81 грн. за надані послуги по транспортуванню природного газу магістральними шляхами для потреб населення, оскільки встановлення цих обставин потребує спеціальних знань.

Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд цілком правомірно зупинив провадження по справі у відповідності з вимогами вказаної вище статті 79 ГПК України (1798-12) , так як однією з підстав для зупинення провадження у справі є призначення судової експертизи.

Щодо посилання скаржника на порушення судом вимог ст.3 ГПК України (1798-12) та приписи ст.ст.11,21 Закону України "Про мови в Українській РСР" (8312-11) /зі змінами та доповненнями/, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 3 ГПК України (1798-12) , мова судочинства визначається статтею 21 Закону України "Про мови в Українській РСР" (8312-11) .

Статтею 21 вищевказаного закону встановлено, що арбітражне провадження у справах з участю сторін, які знаходяться на території Української РСР, здійснюється українською мовою.

Згідно ст.11 Закону України "Про мови в Українській РСР" (8312-11) , в Українській РСР мовою роботи, діловодства і документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій є українська мова.

Приймаючи до уваги зазначені приписи законодавства про мови та процесуального закону, судова колегія не вбачає порушення ні в діях суду, ні в діях заявника клопотання про призначення судової експертизи ст.3 ГПК України (1798-12) та ст.ст.11,21 Закону України "Про мови в Українській РСР" (8312-11) , оскільки текст оскарженої ухвали викладений українською мовою, а щодо великої кількості російських та іншомовних слів, а також орфографічних та стилістичних помилок в клопотанні відповідача, вони не можуть бути підставою, як для відхилення клопотання, так і для задоволення апеляційної скарги, оскільки не впливають на суть цього клопотання.

Щодо тверджень скаржника про порушення місцевим господарським судом приписів ст. 87 ГПК України (1798-12) , відповідно до якої рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, то судова колегія вважає, що означені процесуальні порушення, допущені судом, згідно до ст.104 ГПК України (1798-12) не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки не призвели до прийняття неправильного рішення та враховані судом апеляційної інстанції, який прийняв означені порушення до уваги в якості поважних причин пропущення скаржником процесуального строку на оскарження ухвали суду.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що оскаржена ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99,101-106 ГПК України (1798-12) , колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 09 червня 2006 року по справі № 25/91-06-2127 залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" -без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України (1798-12) набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.