Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Губенко Н.М.

суддів: Барицької Т.Л.

Ропій Л.М.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.07.2006

у справі № 1/117 (Шестак В.І.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний банк "Приватінвест"

до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

третя особа відповідача

третя особа позивача

про стягнення заборгованості 319829,27 грн.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 та від 03.10.2006 розгляд справи № 1/117 було відкладено на підставі ст.ст. 77, 86, 99 ГПК України

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2006 у справі № 1/117 позов задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 311 676 грн. вартості здійснених поліпшень, 3 116,76 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що: між позивачем (за договором орендар) та відповідачем (орендодавець) 29.12.2003 було укладено договір оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_1загальною площею 398,6 кв.м.; вказане приміщення орендодавцем передано орендарю за актом приймання-передачі від 29.12.2003; пунктом 2.1 договору сторони передбачили, що метою договору оренди є розміщення банківської установи орендаря для здійснення банківської діяльності у відповідності із статутом АБ "Приватінвест"; пунктом 8.1 договору сторони передбачили, що для приведення об'єкта оренди і орендованих приміщень до технічних параметрів, необхідних для діяльності банківської установи, потрібно виконати роботи по перебудові та переобладнанню приміщень, що орендуються; відповідно до п. 6.7 договору перебудова, прибудова, переобладнання об'єкта оренди і прибудинкової території може здійснюватись орендарем за наявності дозволу відповідних органів влади та орендодавця; замовником по виконанню робіт по переобладнанню об'єкта оренди в договорі визначили орендаря; наявний в матеріалах справи кошторис витрат по переобладнанню приміщення по АДРЕСА_1 затверджений заступником голови правління - директором ЧРУ АБ "Приватінвест" ОСОБА_2 та погоджений з відповідачем, свідчить про надання письмового погодження на здійснення поліпшень орендованого майна; відповідно до зазначеного кошторису вартість витрат становить 311 676 грн.; позивачем надано суду докази проведення робіт по поліпшенню орендованого майна, зокрема, договори підряду на виконання робіт, поставку обладнання, матеріалів, виготовлення технічної документації і т.і.; відповідач не надав суду жодних доказів в підтвердження своїх заперечень; таким чином, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2006 у справі № 1/117 повністю з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник зазначає, що відповідно до п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, отже, при вирішенні судового спору по даній справі судом повинні були застосовуватись норми ЦК УРСР (1540-06) від 18.07.1963, в той час як рішення суду було винесене на підставі ст. 778 Цивільного кодексу України.

На думку заявника, стаття 272 ЦК УРСР, так само як і ст. 778 ЦКУ, врегульовує питання відшкодування вартості поліпшення орендованого майна саме як правовий наслідок припинення чи розірвання договору майнового найму, однак, господарським судом першої інстанції невірно витлумачені вищевказані норми права, а також умови договору оренди від 29.12.2003.

Так, відповідно до пункту 10.1 договору від 29.12.2003 орендодавець несе матеріальну відповідальність по цьому договору, зокрема, у випадку дострокового розірвання договору оренди з вини або ініціативи орендодавця з метою продажу об'єкта оренди чи його частини, якщо покупцем не є орендар; в такому випадку орендодавець зобов'язаний відшкодувати орендарю вартість робіт по перебудові та переобладнанню об'єкта оренди згідно з проектно-кошторисною документацією, яка була узгоджена з орендодавцем, оскільки, договір оренди від 29.12.2003 не був достроково розірваний з вини або ініціативи відповідача, а об'єкт оренди відповідно до умов договору перебуває у користуванні позивача до 2008 року, тому оскаржуване рішення, на думку заявника, підлягає скасуванню.

Крім того, заявник зазначає, що суд, розглядаючи вимоги позивача, не перевірив відповідність договору оренди від 29.12.2003 вимогам чинного законодавства, оскільки право власності відповідача на нерухоме майно, яке було передано за договором оренди позивачу, було зареєстровано в органах БТІ 30.12.2003, тобто, після укладення договору оренди від 29.12.2003, а отже, такий договір мав бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись на те, що: відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції _______ ; господарський суд першої інстанції правильно застосував норми Цивільного кодексу України (435-15) , оскільки ч. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ встановлено, що щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦКУ (435-15) , положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності; ані ст. 272 ЦК УРСР, ані ст. 778 ЦКУ не містять обмежень для відшкодування орендарю вартості поліпшень орендованого майна у період дії договору оренди, жодна норма чинного законодавства не містить приписів про те, що відшкодування вартості поліпшень здійснюється лише за умови припинення (у т.ч. розірвання) договору; висновок відповідача про те, що позивач не має права на відшкодування вартості здійснених в орендованому приміщенні поліпшень і що це випливає із пунктів 6.7, 8.1, 10.1 договору оренди, суперечить змісту ст. 778 ЦКУ, таким чином, відповідач неправильно тлумачить не тільки ст. 778 ЦКУ, але і норми договору оренди.

Керуючись ст.ст. 101- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2006 усправі № 1/117 скасувати повністю.

В позові відмовити повністю.

2. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

Справу № 1/117 повернути до Господарського суду Чернігівської області.