25/84 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу організації орендарів орендного підприємства "Завод "Луч" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2006р. у справі № 25/84

за позовом організації орендарів орендного підприємства "Завод "Луч", м.Павлоград

до відповідачів :

1. Колективного підприємства "Луч", м.Павлоград

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілленіум", м.Павлоград

третя особа : Західно-донбасська об'єднана державна податкова інспекція, м.Павлоград

про визнання договору недійсним.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2006 року у справі №25/84 (головуючий суддя: Чередко А.Є.,судді: Кощеєв I.М., Дубінін I.Ю.) в позовних вимогах організації орендарів орендного підприємства "Завод "Луч" до колективного підприємства "Луч" та товариства з обмеженою відповідальністю "Мілленіум" про визнання договору недійсним відмовлено повністю.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилається на наступне:

- суд проігнорував норму ст.48 Закону України "Про власність" (697-12) , згідно якої захист права власності здійснюється господарським судом;

- суд не застосував норми ч.2 та 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) в яких зазначено, що до цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України (435-15) застосовуються його положення до тих прав та обов'язків, які продовжують існувати після набрання чинності ЦК України (435-15) ;

- мотивувальна частина рішення не містить посилань на закон та інші нормативні акти в обгрунтування висновків стосовно: неможливості захисту прав особи, яка вважає себе власником майна, шляхом пред'явлення позову про визнання недійсним договору, стороною якого не є; можливістю суду при розгляді спору про визнання недійсним договору в зв'язку з невідповідністю законодавству України використовувати тільки те законодавство, на яке посилався позивач.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-2 та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не надали, їх представники на повторний виклик до суду не з'явилися, тому суд вважає можливим розглянути скаргу у їх відсутність за наявними в матеріалах справи документами.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Iз матеріалів справи вбачається, що 18.04.2001р. між відповідачем-1 (продавець) та відповідачем-2 (покупець) на Промисловій товарній біржі був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з умовами, якого продавець продав, а покупець купив приміщення контори, позначену на генеральному плані під №1, загальною площею 350,3кв.м та підвал площею 180,9кв.м, прохідну, визначеної на генеральному плані під №7, загальною площею 7,7кв.м, огорожу, позначену на генеральному плані під №8 та 9, які знаходяться в м. Павлограді Дніпропетровської області по вул. Горького, 145 (а.с.36 т.1).

У договорі зазначено, що відчужувані об'єкти нерухомого майна належать продавцю на підставі свідоцтва про право власності від 13.04.2001р., виданого на підставі рішення виконкому Павлоградської міської ради від 14.02.2001р. за №73 та зареєстрованого Павлоградськім БТI за № 16-191 від 18.04.2001р.

На момент укладення договору купівлі-продажу рішення виконкому в установленому порядку не оскаржено і не скасовано.

Однак рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2004р. у справі № 8/14 п.2 рішення виконкому Павлоградської міської ради №73 від 14.02.2001р. було визнано недійсним в частині оформлення права власності відповідача-1 на майно, яке продано за оскарженим договором. Зазначеним рішенням, яке набуло законної сили, встановлено, що відповідач-1 не набув права власності на спірне майно.

Судовим рішенням також встановлено, що протоколом №3 загальних зборів організації орендарів орендного підприємства "Завод "Луч" (далі-позивач) від 11.10.93 р. було затверджено Положення про організацію орендарів орендного підприємства "Завод "Луч", яке зареєстроване виконавчим комітетом Павлоградської міської ради 10.12.93 р. за №1906.

Позивач включений до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України як юридична особа, ідентифікаційний код 26141117, що підтверджується довідкою Дніпропетровського обласного управління статистики № 4317 від 28.05.2002 р.

Позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області 03.07.96р. уклали договір №162 купівлі-продажу державного майна орендного підприємства "Завод "Луч", за умовам якого продавець зобов'язався передати у власність позивача цілісний майновий комплекс орендного підприємства "Завод "Луч", який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Горького,145 (юридична адреса-заводоуправління) на земельній ділянці 0,86 га.; вул. Харківська, 3 (цех № 1) на земельній ділянці 4,5 га.; вул. Iнтернаціональна, 28 (дільниця № 2) на земельній ділянці 0,35 га.; вул. Iнтернаціональна, 28 на земельній ділянці 0,22 га.; вул. Горького, 164 на земельній ділянці 0,33 га.; а позивач зобов'язався прийняти майно та сплатити за нього ціну, визначену договором (п.1.1).

10.06.97 р. вищевказане майно за договором було передане продавцем позивачу, що підтверджується актом прийому-передачі.

11.12.97 р. на загальних зборах позивача було прийняте рішення про реорганізацію позивача у зв'язку з викупом орендованого майна у Колективне підприємство "Луч", що підтверджується протоколом загальних зборів.

Зазначене рішення суду в силу ст.35 ГПК України (1798-12) , як вірно зазначив суд, має преюдиціальне значення для вирішення даного спору.

Цілісний майновий комплекс, викуплений позивачем за договором з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 162 від 03.07.96 р., не перебував у власності КП "Луч", тому позивач за уточненими вимогами просить визнати недійсним договору купівлі-продажу від 18.04.2001р., укладеного між відповідачами, за яким приміщення контори, визначеної на генеральному плані під № 1, загальною площею 350,3кв.м з підвалом площею 180,9кв.м, прохідної, визначеної на генеральному плані під №7, загальною площею 7,7кв.м, огорожа, визначена на генеральному плані під № 8 та № 9, які знаходяться в м.Павлограді Дніпропетровської області по вул. Горького,145 продані КП "Луч" - ТОВ "Мілленіум".

Позовні вимоги грунтуються на тому, що спірний договір було укладено особою, а саме КП "Луч", яка не була власником майна, що продано за договором. Власником є саме організація орендаторів орендного підприємства "Завод "Луч", що підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2004р. у справі №8/14. В якості правових підстав задоволення позову позивач посилається на ст.ст. 16, 658 ЦК України (435-15) , ст.ст. 2, 4, 48 Закону України "Про власність" (697-12) .

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.05.2006р. у справі № 31/367 (32/203) визнано недійсним також свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Павлоград, вул. Горького,145 за КП "Луч", що видане Палоградською міською радою 13.04.2001р. за №73.

Згідно ст.48 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) , яка діяла на час укладення оскаржуваного договору, недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону, в частині другій містить положення, згідно з яким по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

За ч.1 ст.145 цього ж Кодексу, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передано власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Аналогічним чином врегульовано ці питання в ст.388 Цивільного кодексу України (435-15) .

Отже, суд обгрунтовано та правомірно відмовив в позові, пославшись на те, що позивач невірно обрав спосіб захисту порушеного права, оскільки порушене право підлягає захистові не шляхом визнання договору купівлі-продажу недійсним, а шляхом пред'явлення віндикаційного позову.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на ст.48 Закону України "Про власність" (697-12) не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.

Таким чином, підстав для скасування рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не вбачається.

Керуючись ст.99,101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського Дніпропетровської області від 29.06.2006р. у справі №25/84 залишити без змін, а апеляційну скаргу організації орендарів орендного підприємства "Завод "Луч" - без задоволення.