25/87-06-2123 Про визнання права власності на збудований дитячий комплекс - Текст документа

28.02.2006 р. (вх. №2409) Благодійним фондом "К" (далі по тексту -позивач) господарському суді Одеської області пред'явлено позов до ТОВ "Грані" (далі -по тексту ТОВ) про визнання права власності на збудований дитячий комплекс, розташований за адресою: м. Одеса, пров. Маячний,3, до складу якого належать: підвал, загальною площею 1760,0 кв.м.; I-й поверх, загальною площею 1674,7 кв.м.; II-й поверх, загальною площею 1682,8 кв.м.; мансарда, загальною площею 197,4 кв.м.; котельна з допоміжними приміщеннями, загальною площею 100,5 кв.м.; трансформаторна підстанція, загальною площею 26,06 кв.м. (а.с. 2-4, т.1). Свої вимоги позивач мотивував так.

10.03.2005 р. між позивачем і ТОВ було укладено договір будівельного підряду за рахунок благодійних внесків, згідно п.1.1 якого позивач доручив, а ТОВ зобов'язалось впродовж 11 місяців, з 15.03.2005 р. до 01.03.2006 р. виконати необхідні вишукувальні роботи, розробити проектно-кошторисну документацію, своїми силами та коштами, на свій ризик, збудувати, обладнати та ввести в експлуатацію дитячий комплекс на 150 місць в м. Одесі по пров. Маячному,3, а позивач зобов'язався в порядку благодійних коштів сплатити виконані ТОВ роботи та використані матеріали. На момент звернення з позовом ТОВ збудувало комплекс для дітей - сиріт, а також котельню і трансформаторну підстанцію необхідну для обслуговування цього комплексу, розташовані за адресою :м. Одеса пров. Маячний 3, про що свідчать надані ТОВ довідки. В свою чергу, позивач повністю виконав взяті на себе фінансові зобов'язання, передбачені п.п.3.1.,4.1 договору, а саме перерахував ТОВ на виконання умов договору грошові кошти у розмірі 9 307 909,07 грн., про свідчать бухгалтерська довідка та копії відповідних п/доручень. Однак, позивач отримав від ТОВ лист №226/2006 від 27.02.2006 р., в якому останнє зазначило, що не вважає позивача власником збудованих споруд та запропонував позивачу продовжувати договірні відносини. Позивач також зазначив, що мав відомості про те, що ТОВ намагався оформити право власності на збудовані за кошти позивача об'єкти на себе. В обгрунтування свого позову позивач послався на ст.ст. 41,55,124 Конституції України (254к/96-ВР) , ст. 48 ЗУ "Про власність", ст. 20 ГК України (436-15) , ст.ст. 6,11,16,328,331,334,391,392,509,525,526,627,628 ,629 ЦК України (435-15) .

Надалі позивач надав суду заяву про зміну позовних вимог (а.с. 65, т.1), в якій просив визнати за ним право власності на самочинно збудований незакінчений будівництвом дитячий комплекс, загальною площею 5441,46 кв.м., який складається з: житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями, загальною площею 5314,9 кв.м., а саме: підвалу, загальною площею 1760,0 кв.м.; I-ого поверху, загальною площею 1674,7 кв.м.; II-ого поверху, загальною площею 1682,8 кв.м.; мансарди, загальною площею 197,4 кв.м.; котельної, загальною площею 100,5 кв.м.; трансформаторної підстанції, загальною площею 26,06 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, пров. Маячний,3.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2006 р. (суддя Малярчук I.А.) позов задоволено, а саме, визнано за Благодійним фондом "К" право власності на самочинно збудований незакінчений будівництвом дитячий комплекс, загальною площею 5441,46 кв.м., який складається з: житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями, загальною площею 5314,9 кв.м., а саме: підвалу, загальною площею 1760,0 кв.м.; I-ого поверху, загальною площею 1674,7 кв.м.; II-ого поверху, загальною площею 1682,8 кв.м.; мансарди, загальною площею 197,4 кв.м.; котельної, загальною площею 100,5 кв.м.; трансформаторної підстанції, загальною площею 26,06 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, пров. Маячний,3 (а.с. 220-224, т.7). Таке рішення суд обгрунтував наступним. Благодійний фонд "К" виступав, згідно умов договору замовником будівництва та перерахував ТОВ грошові кошті у сумі 9307 909,07 грн.. Крім того у матеріалах справи міститься бухгалтерська довідка, видана Благодійним фондом "К", з якої вбачається, що останнім було перераховано ТОВ "Грані" грошові кошти в сумі 604956 грн. для закупівлі котельного та газового обладнання і виробництва монтажних робіт, про що свідчить додане до довідки платіжне доручення №57 від 01.03.06 р. на суму 604956 грн.. В обгрунтування своєї позицію суд також послався на наявні у матеріалах справи письмові докази, в тому числі проекти, узгодження, дозволи,висновки експертиз державних органів та листування, а також на те, що на час прийняття рішення, спірні об'єкти не прийнято в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Враховуючи викладене місцевий суд дійшов висновку, що у позивача відповідно до п.п.1,2 ст.331 ЦК України (435-15) виникло право власності на новостворене ним майно і відповідно до п.1,3 ст.376 ЦК України (435-15) за ним можна визнати право власності на самочинне будівництво. В обгрунтування свого рішення суд також послався на ст.ст. 15,16, 316, 392 ЦК України (435-15) , п.п.1,2 ст. 4 ЗУ "Про власність".

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, Заступник прокурора Одеської області в інтересах Одеської міськради в особі установи комунальної власності "Одеський міський спеціалізований будинок дитини №1" звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що суд у рішенні посилається на ряд документів, що супроводжували будівництво спірного об'єкту, з яких вбачається, що замовником будівництва виступає саме "Одеський міський спеціалізований будинок дитини № 1". Таким чином, на думку скаржника, висновки суду, що побудований на території Одеського міського спеціалізованого будинку дитини № 1 дитячий комплекс є самовільно збудованим, а замовником будівництва виступив Благодійний фонд "К" - не відповідають дійсним обставинам справи. I тому застосування до спірних правовідносин норм статті 376 у даному випадку є безпідставним. Крім того, як доказ того, що у Благодійного фонду "К" виникло право на спірне майно, суд використав договір будівельного підряду від 10.03.2005 р., укладений між Благодійним фондом "К", товариством з обмеженою відповідальністю "Грані" та Одеським міським спеціалізованим будинком дитини № 1. Виходячи з положень цього договору, Благодійний фонд "К" виступає замовником і фінансує будівництво дитячого комплексу для дітей-сиріт на 150 міст. ТОВ "Грані", за умовами вищевказаного договору, є генеральним підрядником і зобов'язано побудувати об'єкт (дитячий комплекс) за адресою: м. Одеса, провулок Маячний,3 (адреса Одеського міського спеціалізованого будинку дитини №1). Пунктом 4.3.19 договору генпідрядника зобов'язано передати замовнику по акту закінчений будівництвом і введений в експлуатацію об'єкт. Відповідно до пункту 4.5. договору, Одеський міський спеціалізований будинок дитини № 1 зобов'язується надати необхідну земельну ділянку для будівництва дитячого комплексу для дітей-сиріт на 150 міст. Усі три учасника, за умовами договору від 10.03.2005 р., мають статус "Сторони". Тому, як зазначає скаржник, при розгляді цієї справи суд мав достатні підстави залучити в якості співвідповідача Одеський міський спеціалізований будинок дитини № 1, але, в порушення вимог ст. 24 ГПК України (1798-12) , розглянув справу за відсутністю однієї з сторін договору будівельного підряду від 10.03.2005 р., тобто прийняв рішення про права і обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, що, відповідно до ст. 104 ГПК України (1798-12) , є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого суду. При розгляді справи суд послався на договір будівельного підряду від 10.03.2005 р., не прийнявши до уваги правовий статус позивача. Так, враховуючи ст. 1 ЗУ "Про благодійництво та благодійні організації", виходячи з правового статусу Благодійного фонду "К" як благодійної організації, метою його діяльності є надання благодійної допомоги, а не придбання майна у власність за рахунок благодійних коштів, які мають цільове призначення (благодійна допомога).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 р. поновлено строк на апеляційне оскарження та прийнято апеляційне подання Заступника прокурора Одеської області до провадження ; справу призначено до розгляду на 03.10.2006 р. о 16:00; за клопотанням Заступника прокурора Одеської області залучено до участі у справі №25/87-06-2123 в якості співвідповідача "Одеський міський спеціалізований будинок дитини №1", а за ініціативою суду - Одеську міськраду; за клопотанням Заступника прокурора Одеської області накладений арешт на спірне нерухоме майно: незакінчений будівництвом дитячий комплекс, загальною площею 5441,46 кв.м., що складається з житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями, загальною площею 5314,9 кв.м., котельної, загальною площею 100,5 кв.м., трансформаторної підстанції, загальною площею 26,06 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, пров. Маячний,3, до вирішення спору по суті.

Заступник прокурора Одеської області та сторони, згідно приписів ст.98 ГПК України (1798-12) , були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційного подання.

У письмовому відзиві на апеляційне подання позивач просив суд відмовити у його задоволенні та залишити рішення місцевого суду без змін, оскільки воно відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства та враховуючи, що на час апеляційного провадження він вже є власником майна, яке було предметом спору у суді першої інстанції. До відзиву позивач додав акт введення об'єкту в експлуатацію, свідоцтво про право власності на спірний об'єкт та свідоцтво про його реєстрацію в ОМБТI.

Оскільки від учасників процесу не надійшло клопотань про фіксування судового процесу технічними засобами таке фіксування, відповідно до ст.81-1 ГПК України (1798-12) , не здійснювалось, але вівся протокол судового засідання.

Представник відповідача ТОВ у судове засідання 03.10.2006р. не з'явився. Направлена на його юридичну адресу рекомендаційною кореспонденцією ухвала про призначення справи до розгляду повернулась до суду з позначкою органа зв'язку, що "адресата не розшукано".

У судовому засіданні 03.10.2006р. після оголошення складу суду, роз'яснення представникам учасників процесу їх процесуальних прав та обов'язків, а також права на відвід представник позивача надав суду письмову заяву про відвід складу суду, який розглядає цю справу .

Для розгляду головою суду вищезазначеної заяви про відвід у судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.10.2006р. о 10.00 про що учасники процесу були повідомлені в судовому засіданні під розписку, а ТОВ "Грані", яке не було присутнє в судовому засіданні було повідомлено телеграмою по юридичній та поштовій адресах зазначених на його бланку.

Ухвалою голови Одеського апеляційного господарського суду від 03.10.2006р. заява про відвід складу колегії суддів відхилена, як не обгрунтована.

05.10.2006р. (після перерви) в судове засідання з'явились усі учасники процесу, які були присутні в судовому засіданні 03.10.2006р., а також представник ТОВ "Грані".

За клопотання представника ТОВ "Грані суд оголосив перерву на одну годину для надання змоги цьому представнику ознайомитись з матеріалами справи.

Представники Заступника прокурора Одеської області в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримали апеляційне подання і просили його задовольнити на викладених у ньому підставах.

Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційного подання та залишити рішення без змін, на підставах зазначених ним у відзиві на подання.

Представники відповідача - "Одеського міського спеціалізованого будинку дитини №1" в усних поясненнях наданих апеляційному суду підтримали подання і просили його задовольнити.

Представник відповідача - Одеської міської ради в усних поясненнях наданих апеляційному суду зазначив, що міська рада "поки" не підтримує подання прокурора і "поки" підтримує рішення місцевого суду.

Представник відповідача ТОВ "Грані" підтримав позицію позивача.

Заслухавши усні пояснення представників прокуратура та сторін, ознайомившись з доводами апеляційного подання та запереченнями на нього, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у них докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційне подання підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи 10.03.2005 р. між позивачем, відповідачем - ТОВ "Грані" та Одеським міським спеціалізованим будинком дитини №1 (далі по тексту - будинок дитини) був укладений Договір будівельного підряду за рахунок благодійних внесків, згідно п.1.1 якого Позивач доручив, а ТОВ зобов'язувався протягом 11 місяців - з 15.03.05 р. по 01.03.06 р. виконати необхідні вишукувальні роботи, розробити проектно-кошторисну документацію, своїми силами та засобами, на свій ризик побудувати, обладнати (згідно проектно-кошторисної документації) та здати в експлуатацію Дитячий комплекс на 150 місць в м. Одеса по пров. Маячному,3, а Позивач зобов'язується в порядку благодійних коштів сплатити виконані ТОВ роботи та використані матеріали. Будинок дитини взяв на себе зобов'язання надати необхідну для цього будівництва земельну ділянку (а.с.33-36,т.№1).

Матеріли справи свідчать, що сторони договору виконали його умови, а саме Будинок дитини надав під будівництво земельну ділянку (яку йому в для цих цілей надала Одеська міська рада у користування), позивач здійснив фінансування будівництва перерахувавши ТОВ - 9 307 909,07 грн., а ТОВ здійснило будівництво (незакінчене) дитячого комплексу, загальною площею 5441,46 кв.м., який складається з: житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями, загальною площею 5314,9 кв.м., а саме: підвалу, загальною площею 1760,0 кв.м.; I-ого поверху, загальною площею 1674,7 кв.м.; II-ого поверху, загальною площею 1682,8 кв.м.; мансарди, загальною площею 197,4 кв.м.; котельної, загальною площею 100,5 кв.м.; трансформаторної підстанції, загальною площею 26,06 кв.м., розташовано на наданій Будинком дитини земельній ділянці за адресою: м. Одеса, пров. Маячний.

Встановивши зазначені обставини місцевий суд дійшов до висновку, що оскільки позивач здійснював фінансування цього будівництва та був його замовником, то у нього виникло право власності на незакінчене будівництво зазначеного вище комплексу. При цьому в обгрунтування зазначеного висновку місцевий суд послався у рішенні на наявні у матеріалах справи документи, а саме листи, дозволи, узгодження та рішення органів місцевої влади та самоврядування, які на думку суду підтверджують, що позивач був замовником будівництва.

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та змісту вищезазначених документів, виходячи з такого.

Так листом від 20.05.04 р. Виконком Одеської міської ради надав дозвіл не позивачу, а Будинку дитини на замовлення в ліцензованій проектній організації ескізного проекту спального корпусу на 150 місць з комплексом оздоровчих та допоміжних приміщень на території існуючого Одеського міського спеціалізованого будинку дитини №1 за адресою: пров. Маячний,3 з подальшою передачею проектної документації на розгляд Управління архітектури та містобудування в строк до 20.11.04 р.. 02.07.04 р. Управлінням архітектури та містобудування за замовленням саме Будинку дитини, а не позивачу видано архітектурно-планувальне завдання №232. Робочий проект Дитячого комплексу, який складається з житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями, котельні, трансформаторної підстанції був також виконаний за замовленням Будинку дитини ТОВ "Газтранзит", погоджений з Управлінням архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради. Виконкомом Одеської міської ради, згідно рішення №491 від 25.08.05 р. дозволив саме Будинку дитини завершити будівництво спального корпусу на 150 місць за адресою: м. Одеса, пров. Маячний,3, після оформлення документів на землекористування, згідно з чинним законодавством України. Рішенням Виконкому Одеської міської ради №545 від 14.09.05 р. запропоновано Одеській міській раді затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати Будинку дитини, а не позивачу земельну ділянку площею 1,6378 га у постійне користування, за адресою: м. Одеса, пров. Маячний,3, для проектування та будівництва дитячого комплексу для дітей-сиріт, експлуатації й обслуговування будівель і споруд будинку дитини. Рішенням Одеської міської ради №4508-IУ від 29.09.05 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано Будинку дитини земельну ділянку площею 1,6378 га у постійне користування, за адресою: м. Одеса, пров. Маячний,3, для проектування та будівництва дитячого комплексу для дітей-сиріт, експлуатації й обслуговування будівель і споруд будинку дитини.

Всі інші наявні у матеріалах справи письмові докази, на які послався місцевий суд у рішенні, ( висновок №554/05 від 16.05.05 р.; висновок експертизи ГУМНС України в Одеській області від 22.03.05 р. №46-348, від 04.04.05 р. №46-452; експертний висновок №18-15/0049/05/РП від 18.01.04 р.; комплексний експертний висновок №131 від 23.06.05 р. Одеської обласної служби України Державної інноваційної експертизи "Укрінвестекспертиза" по затвердженій частині робочого проекту Дитячого комплексу на 150 місць на території Будинку дитини) та інші свідчать про те, що за дозволами та погодження щойно цього будівництва до відповідних органів звертався Будинок дитини і саме він виступав замовником.

Зазначені фактичні обставини та документи -докази на думку судової колегії спростовують висновок місцевого суду що замовником будівництва був позивач і навпаки підтверджують, що фактично і юридично замовником будівництва був Будинок дитини і саме для Будинку дитини надавалась земельна ділянка для здійснення будівництва комплексу і його експлуатації та всі необхідні узгодження та дозволи і саме для нього це будівництво здійснювалось, хоча у договорі замовником зазначено позивача.

Крім того умовами вищезазначеного договору не передбачено, що після збудування цього комплексу позивач набуває право власності на нього, а сам лише факт того, що позивач, згідно умов договору, було зазначено замовником цього будівництва не може бути підставою для визнання його власником збудованих об'єктів.

Посилання місцевого суду на ст.376 ЦК України (435-15) також не обгрунтоване, оскільки земельна ділянка, на якій збудовано спірний об'єкт, надавалась у користування Будинку дитини для цього будівництва, а не позивачу. При цьому ця ділянка не виділялась останньому після здійснення будівництва, а саме на таких умовах (при наявності інших умов) відповідно до ст.376 ЦК України (435-15) можливо визнати за ним право власності на цей об'єкт. Слід також зазначити, що спірні об'єкти були збудовані на земельній ділянці яка знаходилась на протязі декілька десятиліть у фактичному користуванні вже існуючого (діючого) Будинку дитини, на якій розташовані раніше збудовані будівлі та споруди що належать до комунальної власності м. Одеси.

Більш того, з назви вищезазначеного договору вбачається що він є договором підряду за рахунок благодійних внесків, а з умов договору вбачається, що позивач зобов'язувався оплатити роботи по будівництву комплексу, в тому числі об'єктів на які він просить у позові визнати за ним право власності, в порядку благодійної спромоги.

З статуту позивача (а.с.24-31,т.№1) та свідоцтва про державну реєстрацію позивача, як благодійної організації (а.с.10,т.№1) вбачається, що він (позивач) є благодійною організацією у формі благодійного фону, яку створено для виключно громадсько-корисних дій. Предметом діяльності позивача, згідно п.2 статуту, є безкорислива діяльність спрямована на надання матеріальної, фінансової та іншої допомоги дітям, дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, хворим, інвалідам, малозабезпеченим, а також іншим особам, які потребують допомоги.

Відповідно до Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" (531/97-ВР) (зі змінами ) благодійництвом є добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги; специфічними формами благодійництва є меценатство і спонсорство, а благодійною діяльністю є добровільна безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності. Статтею 16 зазначеного Закону встановлено форми здійснення благодійної діяльності суб'єктами благодійництва. Так благодійна допомога може подаватися набувачам у вигляді: одноразової фінансової, матеріальної та іншої допомоги; систематичної фінансової, матеріальної та іншої допомоги; фінансування конкретних цільових програм; допомоги на основі договорів (контрактів) про благодійну діяльність; дарування або дозволу на безоплатне (пільгове) використання об'єктів власності; дозволу на використання своєї назви, емблеми, символів; подання безпосередньо допомоги особистою працею, послугами чи передачі результатів особистої творчої діяльності; прийняття на себе витрат по безоплатному, повному або частковому утриманню об'єктів благодійництва; інших заходів, не заборонених законом.

Враховуючи викладене судова колегія дійшла висновку, що позивач приймав участь у будівництві зазначеного вище комплексу як благодійна організація і здійснені ним внески у це будівництво є благодійними. Благодійність, як вбачається, з вищевказаних норм та положень Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" (531/97-ВР) , є добровільною безкорисливою пожертвою, тобто благодійництво, у тому числі фінансування будівництва об'єктів для дітей - сиріт не передбачає, отримання від цієї діяльності будь яких доходів або матеріальних благ, а тому вимоги позивача про визнання за ним права власності на збудовані на його благодійні внески об'єкти (оплата їх будівництва) суперечать вимогам чинного законодавства, умовам договору та статутним задачам позивача.

Враховуючи всі вищезазначені обставини судова колегія дійшла висновку, що позивач не може вважатись власником спірного об'єкту і тому застосування місцевим судом до цих правовідносин ст.ст.15, 16 і 331 ЦК України (435-15) та Закону України "Про власність" (697-12) є помилковим.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що у позивача немає правових підстав (матеріального права) для пред'явлення цього позову і його вимоги не обгрунтовані та не підлягають задоволенню.

Місцевий суд не врахував вищезазначених фактичних обставин та норм чинного законодавства, в тому числі вищезазначених норм ЦК України (435-15) та законодавства, яке регламентує благодійну діяльність, дав невірну оцінку умовам договору та наявним у справі доказам і дійшов помилкового висновку, щодо обгрунтованості вимог позивача.

Посилання позивача у відзиві на апеляційне подання на те, що спірний об'єкт вже введено в експлуатацію та він належить на йому праві власності, що підтверджується актом введення об'єкту в експлуатацію, свідоцтвом про право власності на спірний об'єкт та свідоцтвом про його реєстрацію в ОМБТI не можуть прийматись до уваги, оскільки ці документи було прийнято після розгляду справи по суті судом першої інстанції та на виконання рішення місцевого суду по цієї справи, яке, як зазначалось вище, визнається апеляційною інстанцією не обгрунтованим. Iнші доводи позивача викладені у відзиві, які стосуються факту прийняття апеляційною інстанцією апеляційного подання та здійснення при цьому процесуальних дій також не можуть бути підставою для відмови у задоволенні апеляційного подання та залишення рішення без змін, оскільки, на думку судової колегії, приймаючи ухвалу про поновлення строку на апеляційне оскарження, прийняття апеляційного подання та залучення нових учасників процесу, колегія діяла в межах наданих їй ГПК України (1798-12) повноважень і ця ухвала не підлягає оскарженню, але позивач, у разі не згоди з нею, може викласти свої доводи та заперечення щодо цієї ухвалі у касаційній скарзі на цю постанову.

Враховуючи викладене судова колегія дійшла висновку, що апеляційне подання прокурора підлягає задоволенню, рішення місцевого суду відповідно до ст.103 та 104 ГПК України (1798-12) скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України (1798-12) , колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

1). Апеляційне подання Заступника прокурора Одеської області - задовольнити.

2). Рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2006 р. у справі №25/87-06-2123 - скасувати. 3). Благодійному фонду "К" (м. Одеса) в позові про визнання права власності на самочинно збудований незакінчений будівництвом дитячий комплекс, загальною площею 5441,46 кв.м., який складається з: житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями, загальною площею 5314,9 кв.м., а саме: підвалу, загальною площею 1760,0 кв.м.; I-ого поверху, загальною площею 1674,7 кв.м.; II-ого поверху, загальною площею 1682,8 кв.м.; мансарди, загальною площею 197,4 кв.м.; котельної, загальною площею 100,5 кв.м.; трансформаторної підстанції, загальною площею 26,06 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, пров. Маячний,3 -відмовити.