Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мирошниченко М.А.

Шевченко В. В.,

при секретарі - Волощук О.О.,

за участю представників:

Від Одеської міськради: Нікішев О.В.

Від ТОВ "Грелюб": Цісельський О.В.

Від КП "ОМБТI та РОН": не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2006 року

по справі № 16/331-05-7954

за позовом Одеської міської ради

до ТОВ "Грелюб"

про спонукання до виконання певних дій

та за зустрічним позовом ТОВ "Грелюб"

до - Одеської міської ради;

- Комунального підприємства "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості"

про визнання права власності та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2005 року Одеська міська рада звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ "Грелюб" про зобов'язання провести роботи щодо повернення приміщення їдальні, реконструкцію якої здійснює відповідач, у первісне становище, знести самовільно збудовані споруди та будівельні елементи. Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що відповідач самочинно проводить реконструкцію їдальні розташованої по вул. Миколаївська дорога, 170 в м. Одесі в нічний клуб "Нірвана" без розроблення та узгодження з відповідними службами робочого проекту забудови та без дозволу інспекції державного архітектурно -будівельного контролю на здійснення реконструкції. А тому на підставі вимог ст. ст. 5, 12 Закону України "Про основи містобудування" (2780-12) , Правил забудови міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міськради від 26.09.2003 р. № 1716-ХХIУ та ст. ст. 11, 22, 376 ЦК України (435-15) позивач просив про задоволення позову.

ТОВ "Грелюб" позов не визнало посилаючись на те, що власником цієї їдальні виступають фізичні особи, а саме засновники товариства, крім того, перегородки встановлені в їдальні клубу "Нірвана" не шкодять архітектурному плануванню будівлі і не порушують Державних стандартів, норм і правил у сфері будівництва.

Ухвалою від 21.09.2005 року господарський суд Одеської області припинив провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст.80 ГПК України (1798-12) з посиланням на те, що власниками спірного об'єкта нерухомості є фізичні особи -засновники ТОВ "Грелюб", на права та обов'язки яких може вплинути рішення суду, а оскільки відповідно до ст. ст. 1, 21 ГПК України (1798-12) залучення фізичних осіб до участі в господарському процесі є неможливим, то цей спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

У квітні 2006 року Одеська міська рада звернулася до господарського суду Одеської області з заявою про перегляд ухвали суду від 21.09.2005 року за нововиявленими обставинами, скасування зазначеної ухвали та задоволення позову. В обгрунтування даної заяви заявник посилався на те, що в лютому місяці поточного року йому стало відомо про те, що представник відповідача ввів суд в оману та навмисно приховав факт передачі фізичними особами -засновниками ТОВ "Грелюб" спірної нежитлової будівлі у власність товариства, що підтверджується протоколом загальних зборів засновників ТОВ "Грелюб" від 01.09.2004 року № 27.

Ухвалою господарського суду Одеської області від14.04.2006 року зазначена заява Одеської міської ради була прийнята до розгляду.

У червні 2006 року ТОВ "Грелюб" пред'явило зустрічний позов до Одеської міської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення нічного клубу "Нірвана" загальною площею 1516.8 кв.м. розташованого в м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, 170 та зобов'язання КП "ОМБТI та РОН" зареєструвати право власності ТОВ "Грелюб" на нежитлове приміщення нічного клубу "Нірвана". Не заперечуючи факту передачі зазначеного об'єкта нерухомості фізичними особами -засновниками товариства у власність ТОВ "Грелюб", як внеску до його статутного фонду згідно з протоколом від 01.09.2004 року № 27, позивач за цим позовом в обгрунтування своїх вимог посилався на те, що в процесі експлуатації спірної нежитлової будівлі ним самовільно, без отримання відповідного дозволу органів виконавчої влади, була здійснена реконструкція цієї будівлі без зміни її загальної площі. А тому на підставі ст. 41 Конституції України (254к/96-ВР) , ст. 328 ЦК України (435-15) та ст. 49 Закону України "Про власність" (697-12) товариство просило про задоволення зустрічного позову.

Ухвалою господарського суду від 26.06.2006 року до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено Комунальне підприємство "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості".

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.07.2006 року у справі (суддя -Желєзна С.П.) заяву Одеської міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду від 21.09.2005 року по даній справі задоволено, зазначену ухвалу скасовано, в позові Одеської міської ради відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено частково, визнано за ТОВ "Грелюб" право власності на нежитлове приміщення нічного клубу "Нірвана" загальною площею 1516,8 кв. м., провадження у справі в частині зобов'язання КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" здійснити реєстрацію права власності ТОВ "Грелюб" на нежитлове приміщення нічного клубу "Нірвана" припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (1798-12) з посиланням на те, що зазначена вимога повинна розглядатися в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

Судове рішення мотивоване тим, що на момент винесення ухвали від 21.09.2005 року про припинення провадження у даній справі у господарського суду були відсутні правові підстави для припинення провадження у справі з підстав необхідності залучення до участі в ній фізичних осіб, оскільки цими фізичними особами спірна нежитлова будівля 01.09.2004 року була передана у власність ТОВ "Грелюб", що підтвердив директор останнього в засіданні суду.

В задоволенні первісного позову господарським судом відмовлено з мотивів необгрунтованості та недоведеності позовних вимог. При цьому судом взято до уваги невизначеність позивачем переліку самовільно збудованих відповідачем об'єктів, факт отримання спірного об'єкту у власність на законних підставах та тою площею, яка була визначена у правовстановлювальних документах колишніх власників, що за висновком суду свідчить про відсутність здійснення саме відповідачем будь -яких дій щодо реконструкції або самовільного будівництва об'єкта нерухомості.

В частині задоволення зустрічного позову рішення суду мотивовано статтями 4, 26, 48, 49 Закону України "Про власність" (697-12) та ч. 1 ст. 328 ЦК України (435-15) .

Одеська міська рада у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову. Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права і при цьому посилається на те, що в порушення вимог Закону України "Про основи містобудування" (2780-12) реконструкція колишньої їдальні в нічний клуб "Нірвана" здійснювалася відповідачем без проектно -правової документації та відповідного дозволу інспекції державного архітектурно -будівельного контролю, що свідчить про самовільність такого будівництва та відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України (435-15) є безумовною підставою для зобов'язання відповідача привести реконструйоване ним приміщення у первісний стан. Крім того, згідно з ч. 4 ст. 376 ЦК України (435-15) право власності на самочинно збудоване майно, не може бути визнано за особою, яка його здійснила, якщо проти цього заперечує власник земельної ділянки. В справі відсутні будь -які докази, які б свідчили про те, що відповідачу як на момент самовільного будівництва, так і на теперішній час надавалася у користування земельна ділянка, на якій знаходиться спірний об'єкт самочинного будівництва. Визнання за відповідачем права власності на об'єкт самочинного будівництва, що знаходиться на земельній ділянці, власником якої є Одеська міська рада, згідно з вимогами ч. 4 ст. 376 ЦК України (435-15) в судовому порядку можливе виключно за умови надання згоди на це з боку Одеської міської ради, яка не тільки не згодна з цим, а вимагає приведення спірного об'єкту в первісний стан.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлені належним чином, проте 03.10.2006 року від представника Одеської міської ради Кіхтенко О.С. до апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з прийняттям участі в іншому судовому засіданні.

Зазначене клопотання визнано судом необгрунтованим та відхилено з огляду не те, що по-перше: розгляд апеляційної скарги вже відкладався за клопотанням даного представника, а по-друге: зайнятість одного представника Одеської міськради в іншому судовому процесі не є достатньою підставою для перенесення судового перегляду справи, оскільки представництво інтересів позивача може також здійснюватися іншою особою в силу повноваження, що грунтується на довіреності. Поважною причиною такого перенесення може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об"єктивного характеру, що не залежить від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунені.

Також 03.10.2006 року від представника ТОВ "Грелюб" надійшло клопотання про відкладення слухання справи в зв'язку з тим, що він не мав часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки заперечень на апеляційну скаргу.

Зазначене клопотання розцінюється судом як заявлене з метою штучного затягування судового процесу та відхиляється з огляду на те, що непідготовленість представника сторони до судового засідання не є підставою для відкладення розгляду апеляційної скарги.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 112 ГПК (1798-12) господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально - правові факти, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по - перше, їх наявність на час розгляду справи, по - друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином підтверджені.

Наявний в справі протокол загальних зборів засновників ТОВ "Грелюб" від 01.09.2004 року № 27 про збільшення статутного фонду товариства шляхом майнового внеску його засновниками в статутний фонд спірної нежитлової будівлі свідчить про те, що на момент винесення господарським судом ухвали від 21.09.2005 року правові підстави для припинення провадження у даній справі з підстав необхідності залучення до участі у справі фізичних осіб були відсутні, оскільки саме відповідач був належним власником цієї будівлі.

Зазначена обставина є нововиявленою, має істотне значення для даної справи і не могла бути відома заявникові на момент винесення судом ухвали від 21.09.2005 р.. Оскільки заявник посилався на те, що дана обставина йому стала відома у лютому місяці 2006 року, а до господарського суду з цією заявою він звернувся 10.04.2006 року, то встановлений ч. 1 ст. 113 ГПК України (1798-12) процесуальний строк для звернення до господарського суду з цією заявою ним не пропущений.

Таким чином, місцевий господарський суд підставно скасував ухвалу від 21.09.2005 року про припинення провадження у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2004 року ТОВ "Грелюб" набуло право власності на нежитлову будівлю їдальні загальною площею 1516,8 кв. м. розташовану по вул. Миколаївська дорога, 170, в м. Одесі, що підтверджується протоколом загальних зборів засновників даного товариства від 01.09.2004 року № 27, статутом ТОВ "Грелюб", реєстраційною карткою з відміткою державного реєстратора про внесення змін до установчих документів 08.10.2004 року та зустрічною позовною заявою ТОВ "Грелюб".

В процесі експлуатації зазначеної нежитлової будівлі товариством було здійснено її реконструкцію з метою перетворення їдальні в нічний клуб "Нірвана", що підтверджується листами інспекції державного архітектурно -будівельного контролю Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради № 1643 від 09.06.2005 р., № 1930 від 24.06.2005 р., листом Управління архітектури та містобудування № 1236 від 27.07.2005 р., постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування від 22.06.2005 р. № 355 інспекції державного архітектурно -будівельного контролю та зустрічною позовною заявою ТОВ "Грелюб".

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України (435-15) , житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, вказаною статтею закону встановлено чотири критерії, за яких будівлю можна визнати самочинним будівництвом. Це по - перше: якщо вона збудована або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, по - друге: без належного дозволу, по - третє: без належно затвердженого проекту, по - четверте: з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про планування та забудову територій" (1699-14) , забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво).

Частинами 1 та 4 ст. 24 даного Закону встановлено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).

У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.

Відповідно до ст. 29 вищевказаного Закону, дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі:

проектної документації;

документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою;

угоди про право забудови земельної ділянки;

рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування;

комплексного висновку державної інвестиційної експертизи;

документа про призначення відповідальних виконавців робіт.

У разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування для отримання дозволу на виконання зазначених робіт додається копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт.

Згідно з ДБН А.2.2.-3-2004 "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", реконструкція -це перебудова існуючих об'єктів виробничого та цивільного призначення, пов'язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко -економічного рівня та якості вироблюваної продукції, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко -економічних показників (кількості продукції, потужності, функціонального призначення, геометричних розмірів тощо).

Здійснена відповідачем за первісним позовом перебудова колишньої їдальні в нічний клуб "Нірвана" є реконструкцією. Належних доказів, які б свідчили про те, що ТОВ "Грелюб" здійснювало реконструкцію спірної нежитлової будівлі на земельній ділянці, яка була відведена для цієї мети, за наявності належного дозволу та належно затвердженого проекту, з дотриманням будівельних норм і правил в справі не міститься.

Таким чином, зазначена реконструкція була здійснена відповідачем самочинно, що ним підтверджується в зустрічній позовній заяві.

Статтею 376 ЦК України (435-15) встановлено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Власником земельної ділянки на якій розташований спірний об'єкт самочинного будівництва є територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Отже, предметом судової справи було визнання права власності на об'єкт самовільного будівництва, збудований товариством на земельній ділянці Одеської міської ради.

Відповідно до ч.1 ст.1 Земельного кодексу України (2768-14) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини відповідно до ч. 1 ст. 3 цього Кодексу регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) земля в межах м. Одеси є комунальною власністю та належить територіальній громаді м. Одеси, представником якої є Одеська міська рада.

Так, відповідно до п. б ст. 80 Земельного кодексу України (2768-14) суб'єктом права власності на землі комунальної власності є територіа льні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування

Відповідно до ст. 83 цього Кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Окрім того, відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) вирішення питань у сфері регулювання земельних відносин є винятковою компетенцією Одеської міської ради, а саме: розпорядження землями територіальної громади м. Одеси, надання в користування земель, що відносяться до комунальної власності, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності.

Вказані обставини не були предметом дослідження суду.

Так, задовольняючи позов і визнаючи за ТОВ "Грелюб" право власності на спірну будівлю, господарський суд керувався вимогами ст. 49 Закону України "Про власність" (697-12) , якою встановлено презумпцію правомірного володіння майном, та ч. 1 ст. 328 ЦК України (435-15) про те, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Належних доказів, які б підтверджували наявність у відповідача права власності або права користування зазначеною земельною ділянкою в справі не міститься.

Таким чином, визнання за ТОВ "Грелюб" права власності на об'єкт самочинного будівництва, який знаходиться на земельній ділянці комунальної власності, в судовому порядку можливо виключно за умови надання згоди на це Одеської міської ради, яка заперечує проти цього та вимагає привести об'єкт самочинного будівництва у первісний стан.

За таких обставин, правові підстави для відмови у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову у місцевого господарського суду були відсутні. Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Крім того, рішення суду в частині задоволення зустрічного позову та в частині припинення провадження у справі не відповідає вимогам ст. 84 ГПК України (1798-12) , оскільки відтворює лише положення чинного законодавства, без належного обгрунтування і мотивації їх застосування. Господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести всі доведені фактичні обставини справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Судове рішення у даній справі цим вимогам не відповідає.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні первісного позову та часткового задоволення зустрічного позову підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України (1798-12) позивачеві за первісним позовом підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита в сумі 156 грн. та на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105, 122 ГПК України (1798-12) , колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.

Пункти 3-7 рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2006 року у справі № 16/331-05-7954 скасувати, стягнення за ним припинити.

Первісний позов задовольнити.

Зобов'язати ТОВ "Грелюб" провести роботи щодо повернення нежитлового приміщення їдальні, загальною площею 1516.8 кв.м. розташованого в м. Одесі, вул. Миколаївська дорога, 170, в первісний стан, знести самовільно збудовані споруди та будівельні елементи.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

В решті частини рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2006 року у справі № 16/331-05-7954 залишити без змін.

Стягнути з ТОВ "Грелюб" (м. Одеса, Миколаївська дорога,170) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська,1) судові витрати в сумі 274 грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.