№ 15/402 (rs25132)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий -суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді -Науменко I.М., Білецька Л.М., (зміна у складі колегії суддів здійснена на підставі розпорядження №558 від 26.09.2006 року);

секретар судового засідання -Клименко Ю.I.,

за участю:

прокурора -Чорна А.В., посвідчення № 294;

представників сторін:

від позивача -не з'явився;

від відповідача-1 -Лапа В.М., довіреність від 30 листопада 2005 року № 276;

від відповідача-2 -не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Заступника прокурора Кіровоградської області, м.Кіровоград

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 29 червня 2006 року у справі № 15/402 (rs25132)

за позовом Заступника прокурора Кіровоградської області, м.Кіровоград в інтересах держави в особі

Кіровоградської обласної ради, м.Кіровоград,

Кіровоградського обласного управління лісового господарства, м.Кіровоград,

до В/1 - Державного підприємства "Голованівське лісомисливське господарство", с.м.т. Голованівськ, Голованівського району Кіровоградської області,

В/2 - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Манжурка", с.Семидуби Голованіського району кіровоградської області

про визнання угоди недійсною, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 29 червня 2006 року у справі № 15/402 (rs25132) (судді Мохонько К.М., Таран С.В, Хилько Ю.I.) в задоволенні позову прокурора відмовлено.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із відповідності спірного договору про спільну діяльність від 30 травня 2001 року статуту ДП "Голованівське лісомисливське господарство" та Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (1478-14) і недоведеності прокурором вчинення відповідачами договору з метою приховування іншого правочину.

Не погодившись з рішенням суду, заступник прокурора Кіровоградської області, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційним поданням, в якому, посилаючись на невідповідність викладених в рішенні висновків обставинам справи, порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційному поданні прокурор зазначає, що згідно ст.21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (1478-14) ведення мисливського господарства здійснюється лише користувачами мисливських угідь після оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку, зокрема, на підставі договору про умови ведення мисливського господарства. Тому СТОВ "Манжурка", яке є юридичною особою, не може виступати замовником послуг щодо здійснення полювання в мисливських угіддях та отримувати такі послуги. Предметом договору про надання послуг є сплатне виконання певних дій або здійснення певної діяльності, які не мають матеріального результату. Натомість, за умовами спірного договору Голованівське державне лісомисливське господарство передало ТОВ Агрофірмі "Манжурка" у користування строком на 10 років частину лісомисливських угідь загальною площею 2,9 тис. га. за плату у розмірі 30 тис. грн. на рік. Тобто, за своїм змістом вказаний договір повністю підпадає під нормативне визначення договору майнового найму (оренди). При цьому відповідно до ст.762 ЦК України (435-15) умова про плату за користування майном не є істотною і може не міститися у договорі майнового найму. Наведене підтверджує, що здійснюючи угоду про спільну діяльність щодо використання лісомисливських угідь, сторони маскували іншу угоду, яку вони насправді мали на меті -договір користування лісомисливськими угіддями, оскільки досягли згоди щодо усіх істотних умов договору майнового найму (оренди). Оскільки предметом цього договору є лісомисливські угіддя, які відповідно до Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (1478-14) можуть бути лише предметом договору про умови ведення мисливського господарства, укладеного відповідно до вимог цього Закону, то вказаний договір слід визнати недійсним. Також прокурор зазначає, що спірна угода виходить за межі, встановлені Статутом сторони за договором -Голованіського державного лісомисливського господарства, зокрема п.4.5 Статуту, який надає господарству лише повноваження щодо володіння та користування землею та іншими природними ресурсами, але не розпорядження ними. СТОВ "Манжурка" незаконно, всупереч ст.21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (1478-14) , без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку користується мисливськими тваринами, що перебувають на лісомисливських угіддях ДП "Голованівське лісомисливське господарство", та веде мисливське господарство на цій території, тому спірний договір, який є підставою для цих протизаконних дій, підлягає визнанню недійсним у відповідності зі статтями 48, 50, 58, 59 ЦК УРСР (1540-06) , 235 ЦК України (435-15) , 207 ГК України (436-15) .

Відповідач-1 -ДП "Голованівське лісомисливське господарство" у поданому відзиві апеляційне подання прокурора підтримав. При цьому зазначив про порушення при укладенні договору від 30 травня 2001 року вимог ст.ст.3, 9, 21-23 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (1478-14) , ст.15 Закону України "Про тваринний світ" (2894-14) . На момент укладання спірного договору СТОВ "Манжурка" не було зареєстровано у Державному комітеті статистики України, а тому є неналежною стороною. За спірним договором ДП "Голованівське ЛМГ" передало, а СТОВ "Манжурка" прийняло у користування строком на 10 років частину лісомисливських угідь "Голоче" та "Воловик", на цих угіддях друга сторона побудувала будинок, підсобні будівлі, користується електроенергією, глибинною свердловиною, здійснює закупівлю корму, облаштовує місця для годівлі звірів, відстрілу слабких, хворих звірів і таке інше. Все це є ознаками ведення мисливського господарства. Відповідно до ст.ст.9, 21-23 Закону України "Про мисливське господарство і полювання" (1478-14) , ст.15 Закону України "Про тваринний світ" (2894-14) належними сторонами у договорі із ознаками ведення мисливського господарства можуть бути місцевий орган спеціально уповноважений у галузі мисливського господарства та полювання і користувач мисливських угідь, яким є Кіровоградське обласне управління лісового господарства, а не ДП "Голованівське ЛМГ", яка є неналежною стороною договору.

Позивачі -Кіровоградська обласна рада та Кіровоградське обласне управління лісового господарства, а також відповідач-2 -СТОВ "Манжурка", відзив на апеляційну скаргу не надали, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, своїм правом участі в судовому засіданні не скористалися, явку представників в судове засідання не забезпечили. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність позивачів та відповідача-2.

В порядку ст.77 ГПК України (1798-12) , у зв'язку з неявкою представників відповідача-2, розгляд справи відкладався з 09 серпня 2006 року до 27 вересня 2006 року.

Вислухавши пояснення прокурора, представника відповідача-1, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

30 травня 2001 року між Голованівським державним лісомисливським господарством, правонаступником якого є відповідач-1 -ДП "Голованівське лісомисливське господарство", та відповідачем-2 -СТОВ "Манжурка", укладений договір про спільну діяльність /а.с.48 т.1/.

Згідно ст.430 ЦК УРСР (1540-06) за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.

Предметом договору про спільну діяльність є сумісна діяльність сторін для досягнення спільної господарської мети. При цьому, істотними умовами такого договору є мета договору (ст.430 ЦК УРСР (1540-06) ), порядок та умови ведення спільних справ учасників договору (ст.431 ЦК УРСР (1540-06) ), види та обсяг внесків кожної із сторін (ст.432 ЦК УРСР (1540-06) ), порядок покриття сумісних витрат та умови використання результатів сумісної діяльності (ст.433 ЦК УРСР (1540-06) ).

Разом з цим, умовами спірного договору від 30 травня 2001 року передбачається передача Господарством (відповідачем-1) Стороні-2 (відповідачу-2) у користування строком на 10 років частини лісомисливських угідь, а саме: "Голоче" з 1 по 30 квартал включно, "Воловик", загальною площею 2,9 тис. га (надалі -лісомисливські угіддя) із зобов'язанням Сторони-2 після закінчення строку користування повернути отримані лісомисливські угіддя Господарству.

За умовами договору Сторона-2 зобов'язується за власний рахунок здійснювати фінансування всіх поточних витрат Господарства на ведення мисливського господарства в розмірі 30000 грн. на рік, тобто на паливно-мастильні матеріали, мисливські набої, підтримання матеріально-технічної бази мисливського господарства, зарплату працюючим; здійснювати за власний рахунок закупівлю диких звірів з метою поповнення та відновлення мисливського фонду Господарства.

За Стороною-2 закріплюється право користування лісомисливськими угіддями Господарства на визначених цим договором умовах, першочергове право на приватизацію лісомисливських угідь при відповідних змінах законодавства України, а також одноособове право полювати в межах закріпленої за Господарством території. Договором передбачається також надання Стороні-2 переважного права на укладення такого договору на новий строк і отримання у користування інших лісомисливських угідь Господарства.

Господарство за договором зобов'язується надавати Стороні-2 необхідну допомогу працівниками мисливського господарства (єгерями). Протягом перших трьох років з дня укладання цього договору Господарство повинно заборонити полювання будь-яким іншим особам на всій території переданих Стороні-2 мисливських угідь та не може видавати будь-яким іншим особам ліцензій на полювання без згоди Сторони-2.

Згідно Акту прийому-передачі Голованівське державне лісомисливське господарство передало, а СТОВ "Манжурка" прийняло передбачену договором частину лісомисливських угідь загальною площею 2,9 тис. га. Акт підписаний представниками сторін, посвідчений печатками підприємств і є невід'ємною частиною договору /а.с.49 т.1/.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Кіровоградської обласної ради від 14 листопада 1997 року № 105 "Про надання мисливських угідь у користування організаціям області для ведення мисливського господарства" Державному мисливському господарству "Голоче" надано терміном до 14 листопада 2012 року мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 26,4 тис. га. /а.с.16-31 т.1/.

Наказом Держкомлісгоспу від 20 січня 1998 року № 10 реорганізовано шляхом злиття Голованівського державного лісогосподарського підприємства та Державне мисливське господарство "Голоче" і створено на їх основі Голованівське лісомисливське господарство /а.с.41-44, 64 т.1/. На підставі вказаного рішення у 1998 році між ДЛГО "Кіровоградліс" та Голованівським державним лісомисливським підприємством укладено договір на ведення мисливського господарства.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 679 (679-2004-п) "Про утворення територіальних органів Державного комітету лісового господарства" наказом Держкомлісгоспу від 20 жовтня 2004 року № 179 ліквідовано Державне лісогосподарське об'єднання "Кіроволградліс" і утворено на його базі територіальний орган Державного комітету лісового господарства -Кіровоградське обласне управління лісового господарства /а.с.50 т.1/.

Відповідно до наказу Держкомлісгоспу від 01 лютого 2005 року № 51 Голованівське державне лісомисливське підприємство перейменовано в Державне підприємство "Голованівське лісомисливське господарство" і його віднесено до сфери управління Кіровоградського обласного управління лісового господарства /а.с.65 т.1/.

25 жовтня 2005 року договір про умови ведення мисливського господарства було переукладено. Сторонами договору стали Кіровоградське обласне управління лісового господарства і ДП "Голованівське лісомисливське господарство" /а.с.61-63 т.1/.

Судова колегія приходить до висновку, що зміст спірного договору про спільну діяльність від 30 травня 2001 року не містить передбачених законом суттєвих умов договору про сумісну діяльність.

За умовами спірного договору Голованівським державним лісомисливським господарством передано в користування (суборенду) відповідачу-2 частину лісомисливських угідь на оплатній основі шляхом покриття відповідачем-2 -СТОВ "Манжурка", поточних витрат Господарства, для одноособового використання відповідачем-2 вказаних угідь з метою ведення останнім мисливського господарства.

Спірний договір та дії відповідачів на його виконання відповідають умовам Типового договору про умови ведення мисливського господарства, затвердженого наказом Мінлісгоспу України від 12 грудня 1996 року № 153 (z0735-96) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 грудня 1996 року за № 735/1760 /а.с.112-15 т.1/.

Таким чином, за своєю правовою природою спірний договір від 30 травня 2001 року є договором суборенди лісомисливських угідь та договором про умови ведення лісомисливського господарства.

Згідно ч.2 ст.58 ЦК УРСР (1540-06) якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (1478-14) державне регулювання у галузі мисливського господарства та полювання здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, а також їх місцеві органи.

Відповідно до ст.9 вказаного Закону вирішення в установленому порядку питань надання і користування мисливських угідь належить до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад.

Також, як встановлено ст.15 Закону України "Про тваринний світ" (2894-14) (в редакції на момент укладення спірного договору), ч.1 ст.22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (1478-14) , мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Республіки Крим та обласними Радами народних депутатів за поданням спеціально уповноважених державних органів у галузі ведення мисливського господарства і за погодженням з місцевими Радами народних депутатів, органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та власниками або користувачами земельних ділянок.

Спеціально уповноваженим державним органом у галузі ведення мисливського господарства є Міністерство лісового господарства України та його органи на місцях.

Згідно ч.3 ст.21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (1478-14) умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь.

Як вбачається із матеріалів справи, фактично за спірним договором Голованівське державне лісомисливське господарство, будучи користувачем лісомисливських угідь, передало їх у користування (суборенду) відповідачу-2 -СТОВ "Манжурка", для ведення мисливського господарства, без згоди Кіровоградської обласної ради, до компетенції якої згідно ст.9 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (1478-14) належить вирішення питання про надання мисливських угідь у користування, та з порушенням встановленого порядку укладення таких договорів, оскільки на час укладення спірного договору його стороною як місцевим органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства, якому вказаним Законом було надано право укладати договори про умови ведення мисливського господарства, мало бути виключно Кіровоградське державне лісогосподарське об'єднання "Кіровоградліс".

Голованівське державне лісомисливське господарство не мало повноважень на укладення спірного договору і передачу в користування іншим особам лісомисливських угідь, є неналежною стороною для укладення такого договору.

Отримавши в користування на підставі спірного договору від 30 травня 2001 року лісомисливські угіддя відповідач-2 -СТОВ "Манжурка" побудувала будинок, підсобні будівлі, користується електроенергією, глибинною свердловиною, здійснює закупівлю корму, звірів, облаштовує місця для годівлі звірів, відстрілу слабких, хворих звірів і таке інше, що є ознаками ведення мисливського господарства, передбачених ст..21 Закону України "Про мисливське господарство і полювання" (1478-14) .

Крім цього, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що на момент укладення спірного договору від 30 травня 2001 року відповідач-2 -СТОВ "Манжурка" не мав цивільної правоздатності.

Відповідно до ч.2 ст.26 ЦК УРСР (1540-06) правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення.

Разом з цим, згідно довідок Головного управління статистики у Кіровоградській області від 18 листопада 2005 року № 13-5-70 та від 23 грудня 2005 року № 13-5643 /а.с.69, 78 т.1/ відповідач-2 -СТОВ "Манжурка" зареєстроване рішенням Голованівської райдержадміністрації Кіровоградської області від 05 листопада 2001 року № 650-р.

З урахуванням вищенаведеного судова колегія приходить до висновку про невідповідність спірного договору від 30 травня 2001 року вимогам 430-433 ЦК УРСР (1540-06) , Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (1478-14) , Закону України "Про тваринний світ" (2894-14) , у зв'язку з чим вказаний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст.48 ЦК УРСР (1540-06) .

У відповідності з ч.2 ст.48 ЦК УРСР (1540-06) по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Визнання спірного договору недійсним з цих підстав зумовлює приведення сторін до первинного стану, тобто повернення кожною з сторін іншій стороні всього отриманого за угодою.

З огляду на те, що за спірною угодою права та обов'язки продовжують існувати і на даний час, тому до них слід застосовувати правила діючого Господарського кодексу України (436-15) , зокрема, ч.3 ст.207 ГК України (436-15) щодо моменту, з якого визнається недійсним зобов'язання, яке за своїм змістом може бути припинено лише на майбутнє. Відповідно до вказаної норми виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Зміст вказаної норми повністю відповідає змісту ч.2 ст.59 ЦК УРСР (1540-06) .

Згідно п.3.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 року № 02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" одночасно з визнанням угоди, зі змісту якої випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, суд повинен зазначити у рішенні, що вона припиняється лише на майбутнє. Визнання угоди недійсною як з моменту її укладення, так і лише на майбутнє тягне, залежно від підстав такого визнання, майнові наслідки, передбачені статтями 48-59 Цивільного кодексу.

Як встановлено ч.2 ст.208 ГК України (436-15) у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Визнання спірного договору недійсним на майбутнє на підставі ст.48 ЦК УРСР (1540-06) припиняє взаємні права та обов'язки сторін за спірним договором та зобов'язує СТОВ "Манжурка" повернути відповідачу-1 -ДП "Голованівське лісомисливське господарство" територію лісомисливських угідь, передану на підставі цього договору.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги прокурора про визнання договору від 30 травня 2001 року недійсним є обгрунтованим і підлягають задоволенню.

Висновок господарського суду при відмові в задоволенні позову про відсутність ознак ведення відповідачем-2 -СТОВ "Манжурка" ведення мисливського господарства, відповідність спірного договору положенням Закону України "Про мисливське господарство та полювання" (1478-14) та недоведеність факту укладення спірного договору з метою приховування іншого правочину, є невірним та таким, що не відповідає обставинам справи, зроблений в результаті неправильного застосування норм матеріального права.

У зв'язку з цим рішення господарського суду підлягає скасуванню з винесенням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.103-105 ГПК України (1798-12) , апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційне подання Заступника прокурора Кіровоградської області задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 29 червня 2006 року у справі № 15/402 (rs25132) скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним на майбутнє договір про спільну діяльність від 30 травня 2001 року, укладений між Голованівським державним лісомисливським господарством та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Манжурка".

Зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Манжурка" повернути Державному підприємству "Голованівське лісомисливське господарство" територію лісомисливських угідь загальною площею 2,9 тис. га. -"Голоче" та "Воловик", розташованих на лісомисливських угіддях Державного підприємства "Голованівське лісомисливське господарство".

Видачу наказів доручити господарському суду Кіровоградської області.