21/164-06 Про стягнення заборгованості за договором поставки - Текст документа

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Енергосервіс", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.06р. у справі № 21/164-06

за позовом закритого акціонерного товариства "НВЦ "Трансмаш", м. Луганськ

до товариство з обмеженою відповідальністю ВКП "Енергосервіс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 259765,24 грн. ., -

В травні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення з останнього 259765,24 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2006 року у справі № 21/164-06 (суддя Алмазова I.В.) позов задоволено частково.

При прийнятті рішення господарський суд виходив з того, що на час звернення позивача до суду сума несплати склала 251392,00 грн., що не оспорював відповідач. Суд не стягнув суму 48907,31 грн. в зв'язку з тим, що строк по виконанню зобов'язання в цій частині ще не настав.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування суттєвих обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі безпідставними, просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши апеляційну скаргу вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, 20.05.2005р. між закритим акціонерним товариством "Науково-виробничим центром "Трансмаш" та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним підприємством "Енергосервіс" був укладений договір №1200751 (Специфікація №1 - до нього), відпові дно до умов якого у період з вересня по грудень 2005р. позивач поставив відповідачу колеса зубчаті Т.328.37.31.03 і вінці зубчаті V 300.30.55.103 на загальну суму 310392,00грн., що дове дено накладними, довіреностями (а.с. 14-25). Згідно п.3.3. даного договору форма оплати -100% передоплата за кожну узгоджену партію поставки протягом п'яти календарних днів з моменту виставлення рахунку. Таким чином, поставка продукції позивачем здійснена без отри мання передоплати її вартості, за умовами договору строк оплати у цьому випадку сторонами не встановлений.

Оплату відповідач виконав частково, сума несплати склала 251 392,00грн., що не оспорює відповідач.

Згідно ст.530 ЦК України (435-15) , якщо строк виконання зобов'язання боржником не встановле ний або визначений моментом пред'явлення вимоги кредитор має право вимагати його вико нання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Позивач направляв відповідачу претензію від 23.01.2006р. №063/013-09 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 202 484,69грн., яку допустимо рахувати вимогою з оплати в розумінні ст.530 ЦК України (435-15) і для відповідача, таким чином, був встановлений строк для оплати зазначеної суми протягом семи днів з дати її отримання.

За даних обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позову в цій частині.

Докази в обгрунтування строку оплати для відповідача грошових коштів у сумі 48 907,81грн. позивач не надав, в матеріалах справи дані докази відсутні.

Відповідно до ст. 526 ЦК України (435-15) , зобов'язання має виконуватись належним чином від повідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Однак відповідач свої зобов'язання з оплати вартості спірної продукції не виконав, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції є вірним.

У відповідності зі ст.625 ЦК України (435-15) , боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встанов леного індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, і судом першої інстанції правомірно задоволено позов в цій частині в сумі 1361,49грн.

За п.5.3 даного Договору за зрив строків оплати продукції покупець оплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожний день прострочення, і позивач вимагав стягнення пені за період з 23.02.2006р. по 18.05.2006р., судом правильно задоволено позов в цій частині в сумі 5144,45грн.

Господарським судом правильно відмовлено в позові в частині стягнення 48907,31грн. боргу, оскільки позивачем не доведено факт порушення відповідачем строків з оплати, як зазначено вище. Слід рахувати, що на час розгляду справи судом першої інстанції строк оплати для відповідача у цій частині ще не настав.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно і об'єктивно досліджені всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка, рішення суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.101,103- 105 ГПК України (1798-12) , апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2006 року у справі № 21/164-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Енергосервіс", м. Дніпропетровськ - без задоволення.