Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого –судді Дух Я.В.

суддів Краєвська М.В..

Зданкевич З.І.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Львівський автонавантажувач", м.Львів

на рішення Господарського суду Львівської області

від 27.12.2005 року

у справі №4/2904-11/404

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Львівський завод "Автонавантажувач", м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Львівський автонавантажувач", м.Львів

про стягнення 165153,93 грн. боргу

За участю представників сторін:

від позивача: Козенко Н.В. - представник, Фурик А.Я. – представник, довіреності в матеріалах справи;

від відповідача: не зявився.

Представникам позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України.

Причини відкладення розгляду справи викладені в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2006р., від 25.05.2006р. та від 06.07.2006р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.12.2005 року у справі №4/2904-11/404 повністю задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Львівський завод "Автонавантажувач", м.Львів та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Львівський автонавантажувач", м.Львів,- 165153,93 грн. основного боргу, 1651,54 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробниче підприємство "Львівський автонавантажувач" (надалі –Скаржник) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 135152,54грн. боргу, виходячи з наступних підстав:

- судом першої інстанції не прийнято до уваги того, що позовні вимоги щодо стягнення 135152,54грн. боргу пред'явлені за межами трьохрічного строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України, так як договір оренди №37/20 від 01.01.2001р. припинив свою дію 29.11.2002р., а позовна заява датована 01.12.2005р.;

- місцевим господарським судом належним чином не повідомлено відповідача про час та місце судового засідання, оскільки ухвала місцевого господарського суду про порушення провадження у справі була направлена на адресу: м. Львів, вул. Шевченка,321, де в орендованих приміщеннях знаходиться лише майно товариства, а фактичне місцезнаходження останнього відповідно до установчих документів є: Львівська область, Яворівський район, смт. Шкло, пров. Новий,1.

ВАТ "Львівський завод Автонавагнтажувач" (позивач у справі) проти доводів апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у своєму запереченні від 05.04.2006р. №182/20 на апеляційну скаргу (вх. №3274 від 06.04.2006р.), в якому просить оскаржуване рішення господарського суду Львівської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав:

- посилання відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, є безпідставним, оскільки між сторонами 01.07.2003р. підписано акт звірки взаємних розрахунків, що відповідно до ст. 264 ЦК України свідчить про вчинення дій про визнання відповідачем свого боргу та відповідно є підставою для переривання строку позовної давності;

- позивачу було невідоме місцезнаходження відповідача, вказане в його установчих документах, оскільки відповідно до договорів оренди та листів про їх припинення, відповідач сам зазначав адресу: м. Львів, вул. Шевченка, 321.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, явки свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив позивача на неї, заслухавши пояснення представників позивача в судовому засіданні, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задоволити, виходячи з наступних підстав:

02.12.2005р. ВАТ "Львівський завод "Автонавантажувач" звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з ТзОВ "Торгівельно-виробниче підприємство "Львівський автонавантажувач", м.Львів,- 165 153,93 грн. заборгованості за договірними зобов'язаннями.

Як вбачається з матеріалів справи, стягнення заборгованості позивач обгрунтовує тим, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань по оплаті за користування майном, переданим йому відповідно до укладених між сторонами договорів оренди:

1. № 01-ОР/07-2000-5/20 від 31.07.2000 року (а.с.4) на оренду транспортних засобів;

2. № 04-ОР/09-2000 від 11.09.2000 року (а.с.7-9) на оренду обладнання виробничого призначення;

3. №29/20 від 01.10.2000 року (а.с.13-15) на оренду нежитлових приміщень та механізмів (кран-барок);

4. № 17/20 від 01.12.2000 року (а.с.19-21) на оренду основних засобів;

5. №36/20 від 01.12.2000 року (а.с.27,28) на оренду інвентару та офісної мебелі;

6. № 37/20 від 01.01.2001 року (а.с.32,33) на оренду будівель та споруд;

7. №42/20 від 01.04.2001 року (а.с.39-42) на оренду підйомних механізмів -електротельфера та кран-балки;

8. №11-ОР/05-2001-58/20 від 28.05.2001 року (а.с.44) на оренду майна бібліотеки стандартів;

9. №10-ОР/05-2001-55/20 від 28.05.2001року (а.с.46) на оренду основних засобів;

10. №64/20-07-2001 від 01.07.2001 року. (а.с.48) на оренду стільців.

Зокрема, у своїй позовній заяві позивач вказує, що загальна суму боргу, яку він вимагає стягненню з відповідача в розмірі 165153,93 грн., складається із заборгованості, що виникла:

- по договору № 01-ОР/07-2000-5/20 від 31.07.2000 року (дію договору припинено 31.12.2002 року) в сумі 4222,52 грн.;

- по договору № 04-ОР/09-2000 від 11.09.2000 року (дію договору припинено 31.12.2002 року) в сумі 620.98 грн.;

- по договору №29/20 від 01.10.2000 року (дію договору припинено 30.04.2003 року) в сумі 4214,49 грн.;

- по договору № 17/20 від 01.12.2000 року (дію договору припинено 30.04.2003 року) в сумі 1210,17 грн.;

- по договору № 36/20 від 01.12.2000 року (дію договору припинено 30.04.2003 року) в сумі 14595.83 грн.;

- по договору № 37/20 від 01.01.2001 року (дію договору припинено 01.12.2002 року) в сумі 135152,54грн.

- по договору № 42/20 від 01.04.200 ї року (дію договору припинено 30.04.2003 року) в сумі 821 грн.;

- по договору №11ОР/05-2001 від 28.05.2001 року (дію договору припинено 30.04.2003 року) в сумі 1699,60 грн.;

- по договору №10-ОР/05-2001 від 28.05.2001 року (дію договору припинено 30.04.2003 року) в сумі 592,30 грн.;

- по договору №64/20-07-2001 від 01.07.2001 року (дію договору припинено 30.04.2003 року) в сумі 2024,50 грн.

Керуючись ст. 526 ЦК України, позивач просив суд задоволити позов та стягнути з відповідача 165153,93грн. заборгованості.

Згідно ст. 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об‘єднано кілька вимог, зв‘заних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову.

Аналіз вказаної вище правової норми дає підстави дійти висновку,що господарське судочинство дозволяє об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову –це фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача.

Отже вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких грунтуються ці вимоги.

Так, згідно п.3.4 Роз‘яснення президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 (v_289800-97) ) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " такими вимогами можуть бути зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта державного органу і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом прийомки або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконан ня зобов'язань за господарським договором і про застосування за ходів майнової відповідальності за його невиконання тощо.

Відповідно до вимог ст. 4- 7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 ГПК України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином системне тлумачення ч.1 ст. 58 ГПК України сукупно з п.5 ч.1 ст. 63 ГПК України дає підстави дійти висновку, що не допускається об'єднання в одній позовній заяві кількох вимог до одного чи кількох відповідачів, якщо сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Водночас як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості по різних договорах оренди та з їх різних предметів (об'єктів оренди), правовідносини по яких існували в різні часові проміжки, чим порушено правила поєднання вимог, що перешко джає з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, які виникли на підставі конкретного договору оренди, що в свою чергу суттєво утруд нює вирішення спору.

За таких обставин місцевий господарський суд помилково розглянув цей спір по суті, оскільки така позовна заява підлягала поверненню позивачу без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 63 ГПК України.

Щодо посилання скаржника на неотримання ухвали місцевого господарського суду від 07.12.2005р. про призначення даної справи до розгляду, то слід зазначити, що у п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ", передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Положення п.3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 (v0075600-02) , передбачає, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Враховуючи, що господарським судом долучено до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення, які підтвердують надіслання копій ухвал сторонам по справі та їх отримання ними 09.12.2005р. (а.с.53,54), доводи скаржника необгрунтовані і колегією суддів до уваги не приймаються.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що при поданні позовної заяви позивачем порушено вимоги ч.1 ст. 58 ГПК України щодо об'єднання кількох вимог, так як такі вимоги, як зазначено вище, не зв'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, оскільки виникли з різних, не пов'язаних між собою цивільно-правових угод, хоча і укладених між цими ж сторонами, проте на різні предмети, в зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню та позов слід залишити без розгляду.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід віднести на позивача у справі.

Керуючись ст. 99, 101 –105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ,-

Львівський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу ТзОВ "Торгівельно виробничого підприємства "Львівський автонавантажувач" задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2005р. у справі №4/2904-11/404 скасувати та позов залишити без розгляду.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги віднести на ВАТ "Львівський завод "Автонавантажувач".

4. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу №4/2904-11/404 повернути в Господарський суд Львівської області.