Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновського В. В., Шевченко В. В.,

присекретарі - Волощук О.О.,

за участю представників:

позивача -не з'явився,

відповідача -Затоківської селищної ради - не з'явився,

відповідача -ДП "Рубін" -Плахотний В.Г. та Усатюк О.В.,

3-ї особи -Чапліна О.В.,

військового прокурора Черкаського гарнізону - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ПП "ВІК-АС", м. Б-Дністровський Одеської області

на рішення господарського судуОдеської області від 12.07.2006 р.

у справі № 16-9/90-04-3391

за позовом ПП "ВІК-АС", м. Б-Дністровський Одеської області

до Затоківської селищної ради, смт. Затока, м. Б-Дністровський Одеської області; ДП "Рубін", м. Умань Черкаської області

3-я особа,що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача -РВ ФДМУ по Одеській області

за участювійськового прокурора Черкаського гарнізону

провизнання права власності,

12.05.2004 р. (вх. №3822) ПП "ВІК-АС" (далі - Позивач), з посиланням на ч.3 ст. 376 ЦК України, у господарському суді Одеської області пред'явлено позов до Затоківської селищної ради (далі - Рада) про визнання права власності ПП "ВІК-АС" на самочинне будівництво спального комплексу №1 літ. "Ю", їдальні літ. "Я", будинку відпочинку літ. "З", будинку охорони літ. "Ч", навісу літ. "1Б", підсобної будівлі літ. "1А", вбиральні літ. "1В", мансарди літ. "ю1", душу літ. "Щ", вбиральні літ. "а", "б", "г", "е", "ж" бази відпочинку "Сова", розташованої за адресою: смт. Затока, м. Б-Дністровський Одеської області, Лиманський курортний район, та зобов'язання Б-Дністровського МБТІ здійснити держреєстрацію права власності ПП "ВІК-АС" на нерухомі об'єкти цілісного майнового комплексу бази відпочинку "Сова", розташованої за адресою: смт. Затока, м. Б-Дністровський Одеської області, Лиманський курортний район (а.с. 4-6, т.1). Свої вимоги воно мотивувало наступним.

09.11.2000 р. Військова частина А НОМЕР_1 уклала договір оренди НОМЕР_2 нерухомого майна бази відпочинку "Софіївка", розташованої на землях Затоківської селищної ради, з Позивачем. Рішенням цієї ради від 31.01.2002 р. №1030 на підставі матеріалів, наданих Б-Дністровською районною Інспекцією екології та природних ресурсів, міською СЕС, Одеським обласним управлінням по туризму і курортам за фактами порушення діючого законодавства України в галузі охорони навколишнього середовища, використання рекреаційних ресурсів, забезпечення санітарного та епідеміологічного добробуту населення, містобудування, заборонено функціонування бази відпочинку "Софіївка" та приписано звільнити займану земельну ділянку під будівлями та спорудами бази відпочинку "Софіївка" в термін до 01.03.2002 р.. Позивач своїм листом попередив командування військової частини А НОМЕР_1 про розірвання договору оренди №998 на виконання вказаного рішення та припису від 19.12.2001 р. №2036/3-1 державного санітарного нагляду, котрими заборонено функціонування бази відпочинку "Софіївка". Отримавши експертний висновок щодо обстеження технічного стану будівельних конструкцій будиночків та їдальні бази відпочинку "Софіївка", розроблений ВАТ "Одесгражданпроект", згідно якого зазначені будівлі знаходяться в непридатному для експлуатації технічному стані, командування військової частини А НОМЕР_1 приймає рішення комісійно щодо повної ліквідації бази відпочинку "Софіївка" та надсилає на адресу позивача угоду про списання та ліквідацію майна від 17.10.2002 р.. Листом командуванням військової частини А НОМЕР_1 від 20.03.2001 р. 1-1\198дано дозвіл на забудову санвузлів, ремонт даху їдальні, заміни системи водопроводу на всій території бази, демонтаж дерев'яних будинків та капітальну забудову житлових будинків. 17.07.2002 р. позивач укладає з Затоківською селищною радою договір оренди земельної ділянки для обслуговування бази з правом зведення будівель та споруд при наявності узгодженої проектно-планувальної документації, згідно до вимог чинного законодавства України, та перейменовує оздоровчий заклад на б/в "Сова" (рішення виконкому Затоківської селищної ради від 25.12.2002 р. №241). На виконання рішення виконкому Затоківської селищної ради від 10.08.2001 р. №501 позивач здійснив розробку генерального плану розвитку оздоровчого закладу та узгодило його у відповідних служб з отриманням відповідних висновків, тобто Самостійній державній пожежній частині №16 по охороні Б-Дністровського району, Одеській обласній санітарно-епідеміологічній станції, Державному управлінні екології та природних ресурсів в Одеській області. Отримано дозвіл на виконання будівельних робіт №59 від 02.12.2003 р. щодо будівництва спального корпусу №1 та архітектурно-планувальне завдання щодо проведення зазначених робіт. Листом від 29.04.2003 р. №101/333 підтверджено той факт, що командування не має претензій до позивача по виконанню умов реконструкції бази. За фактичний період використання земельної ділянки, позивачем згідно кошторису здійснено нове будівництво спального комплексу №1 літ. "Ю", їдальні літ. "Я", будинку відпочинку літ. "З", будинку охорони літ. "Ч", навісу літ. "1Б", підсобної будівлі літ. "1А", вбиральні літ. "1В", мансарди літ. "ю1", душу літ. "Щ", вбиральні літ. "а", "б", "г", "е", "ж" бази відпочинку "Сова", але без належних дозволів на проведення будівельно-монтажних робіт. Затоківська селищна рада, вважаючи роботи по забудові самочинним будівництвом, видавало приписи щодо притягнення до адміністративної відповідальності та припинення здійснення будівельних робіт (приписи від 16.05.2003 р. №746-01\04-6, 30.09.2003 р. №1498-01\04-6), на виконання яких позивачем сплачено штраф за самочинне будівництво у сумі 2400 грн. (квитанція від 23.05.2003 р. №3734) та 24,93 грн. (квитанція від 14.05.2003 р.).

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.05.2004 р. (а.с. 105-107, т.1) позов, враховуючи, що позивачем дотримані необхідні умови узаконення самочинно побудованих об'єктів, а саме, забудовнику відведено для цієї мети в установленому порядку земельну ділянку, відсутні заперечення з боку власника земельної ділянки, відсутні порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб, задоволено. Також рішенням зазначено, що позивач у судовому засіданні уточнив позовні вимоги і просив суд визнати за ним право власності на об'єкти нерухомості, виключивши позовні вимоги до Б-Дністровського МБТІ. Більш того, відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Додатковим рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2004 р. (а.с. 110, т.1) за заявою позивача доповнено резолютивну частину рішення господарського суду Одеської області від 24.05.2004 р.: визнано за ПП "ВІК-АС" право власності на об'єкти нерухомості цілісного майнового комплексу бази відпочинку "Сова", розташованої за адресою: смт. Затока, м. Б-Дністровський Одеської області, Лиманський курортний район, а саме, будинки відпочинку за літ. "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Є", "Ж", "И", "І", "Ї", "К", "Л", "М", "Н", "О", "П", "Р", "С", "Т", "У", "Ф", "Х", "Ц", "Ш".

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2005 р. (а.с. 236-239, т.1) касаційну скаргу ДП "Агат" Уманського центрального ремонтного заводу Міністерства оборони України (військова частина А-НОМЕР_1) та касаційне подання військового прокурора Черкаського гарнізону задоволено; рішення від 24.05.2004 р. та додаткове рішення від 08.06.2004 р. господарського суду Одеської області скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.01.2006 р. (а.с.6, т.2) залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ДП "Агат" Уманського центрального ремонтного заводу Міністерства оборони України (військова частина А-НОМЕР_1).

24.05.2006 р. судом до справи залучене заперечення по справі ДП "Рубін" (а.с. 98-101, т.2), в якому воно зазначило, що ДП "Агат" Уманського центрального ремонтного заводу Міністерства оборони України (військова частина А-НОМЕР_1) перейменовано і перереєстровано в ДП "Рубін", яке є його правонаступником. ДП "Рубін" просив відмовити у задоволенні позову і визнати право власності на спірні об'єкти за ним, оскільки рішенням господарського суду Одеської області зі справи №25/161-04-4220 від 15.07.2004 р. визнано не дійсним договір оренди державного майна від 09.11.2000 р. №998 б/в "Софіївка", укладений між ДП "Агат" Уманського центрального ремонтного заводу Міністерства оборони України (військова частина А-НОМЕР_1) та ПП "ВІК-АС", і вказане рішення не було оскаржено останнім. Згідно умов договору №998, капітальне будівництво нових житлових приміщень орендарю не дозволялось. Згідно акту від 04.05.2001 р. контролю виконання договору №998, позивач підтвердив, що не було погоджено з орендодавцем реконструкція орендованого майна. Також, не було погоджено з орендодавцем дозвіл на виконання робіт спального корпусу за №59 від 02.12.2003 р.. Була надана згода лише на списання 9 з 36 будиночків. Не подано проектно-кошторисну документацію та кошторис на будівництво 27 дерев'яних будиночків. Згідно додаткової угоди від 10.06.2002 р. №379 до договору оренди, позивачу дозволялася реконструкція орендованого майна за рахунок власних коштів, а не будівництво нових будівель і споруд. По переліку майна б/в "Сова" це одне й теж саме майно, яке було передано в оренду позивачу по б/в "Софіївка". Спірна база є власністю Міністерства оборони України. У провадженні Одеського апеляційного господарського суду знаходиться справа №17/274-04-8228 за апеляційною скаргою ДП "Агат" Уманського центрального ремонтного заводу Міністерства оборони України (військова частина А-НОМЕР_1) до ПП "ВІК-АС" про витребування майна б/в "Софіївка" та стягнення шкоди. Провадження з цієї справи зупинено, у зв'язку з порушенням ГС Одеської області провадження у справі №25/148-05-4774 про визнання не дійсним рішення виконкому Затоківської селищної ради №297 від 06.10.2004 р..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.05.2006 р. (а.с.121-122, т.2) залучено в якості іншого відповідача - ДП "Агат" Уманського центрального ремонтного заводу Міністерства оборони України (військова частина А-НОМЕР_1); допущено заміну процесуального статусу ДП "Агат" Уманського центрального ремонтного заводу Міністерства оборони України (військова частина А-НОМЕР_1) на іншого відповідача; замінено ДП "Агат" Уманського центрального ремонтного заводу Міністерства оборони України (військова частина А-НОМЕР_1) його правонаступником -ДП "Рубін".

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.07.2006 р. (суддя Желєзна С.П.) ПП "ВІК-АС" у задоволенні позову відмовлено (а.с. 170-172, т.2). Таке рішення суд мотивував наступним. У позові ПП "ВІК-АС" не просило визнати право власності на цілісний майновий комплекс б/в "Сова", в процесі розгляду справи у новому складі суду будь-яких уточнень і доповнень ПП "ВІК-АС" не надавало, заява про прийняття додаткового рішення не прийнята судом як заява про уточнення предмету позову і суд предметом розгляду залишив вимоги, викладені у позові. Суд дійшов до висновку, що всі поліпшення або побудови, крім здійснених на підставі додаткової угоди від 10.06.2002 р. №379 до договору від 09.11.2000 р. №998, були здійснені позивачем без дозволу орендодавця. Листування сторін за договором з цього питання, на думку суду, не має принципового значення, оскільки відсутній факт укладання угод з метою вирішення даних питань, як це передбачено умовами договору №998 від 09.11.2000 р.. Рішенням господарського суду Одеської області зі справи №25/161-04-4220 від 15.07.2004 р. визнано не дійсним договір оренди від 09.11.2000 р. №998 Крім того, цим же рішенням встановлено, що майно, яке є предметом договору оренди від 09.11.2000 р. №998, належить до державної власності та закріплене на праві оперативного управління за ДП "Агат" Уманського центрального ремонтного заводу Мініст ерства оборони України (військова частина А-НОМЕР_1), правонаступником якого є ДП "Рубін". Положеннями ст. 27 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. №2269-ХІІ (в редакції ЗУ від 14.03.1995 р. №98/95-ВР (98/95-ВР) ) взагалі не передбачено право орендаря на набуття права власності на орендоване майно у разі здійснення орендарем ремонту або реконструкції. Згідно до договору оренди земельної ділянки від 17.07.2002 р., укладеного між Затоківською селищною радою та ПП "ВІК-АС", останнє отримало земельну ділянку у тимчасове користування терміном на 5 років на умовах оренди для експлуатації та обслуговування б/в "Софіївка", тобто для експлуатації вже існуючого об'єкту, а ні для будівництва нового об'єкту нерухомості. При цьому, суд зазначив, що у матеріалах справи відсутній дозвіл орендодавця за договором оренди №998 від 09.11.2000 р. на будівництво спального корпусу на території б/в "Сова". У даному випадку вимоги позивача про визнання права власності на самочинне будівництво порушують права та інтереси ДП "Рубін". В обґрунтування рішення суд послався на ч.1 ст. 23 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. №2269-ХІІ (2269-12) (в редакції ЗУ від 14.03.1995 р. №98/95-ВР (98/95-ВР) ), ч.ч.1,2,3,5 ст. 376 ЦК України від 16.01.2003 р. №435-ІУ та ст. 37, ч.ч.1,3 ст. 48 ЗУ "Про власність" від 07.02.1991 р. №697-ХХІІ (697-12) .

Не погоджуючись зі вказаним рішенням Позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким визнати право власності ПП "ВІК-АС" на спальний комплекс №1 літ. "Ю", їдальню літ. "Я", будинок відпочинку літ. "З", будинок охорони літ. "Ч", навіс літ. "1Б", підсобну будівлю літ. "1А", вбиральню літ. "1В", мансарду літ. "ю1", душ літ. "Щ", вбиральні літ. "а", "б", "г", "е", "ж", будинки відпочинку за літ. "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Є", "Ж", "И", "І", "Ї", "К", "Л", "М", "Н", "О", "П", "Р", "С", "Т", "У", "Ф", "Х", "Ц", "Ш" бази відпочинку "Сова", розташованої за адресою: смт. Затока, Б-Дністровський район Одеської області, з тих же підстав, що були викладені ним у позові, а також, враховуючи те, що, згідно рішення господарського суду Одеської області по справі №9/217-04-7070, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.06 -14.07.2005 р., встановлено, що у ДП "Рубін" не існує жодного доказу користування земельною ділянкою з моменту встановлення будинків збірного типу та жодного доказу права власності або права оперативного користування будинками збірного типу. Суд безпідставно робив посилання у рішенні на пункти договору №НОМЕР_10, який є не дійсним. На час звернення з апеляційною скаргою позивачем розроблено проект землеустрою по відведенню земельної ділянки у приватну власність.

Розгляд справи було призначено на 12.09.2006 р. об 11:30, про що сторони, 3-я особа та прокурор, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами, а саме програмно - апаратним комплексом "Діловодство суду" на диск №5154118RС38680.

Представники скаржника (позивача), Затоківської селищної ради та прокурора у судове засідання 12.09.2006р. не з'явились, хоча були повідомлені про розгляд справи належним чином, про причини неявки суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили і судова колегія прийняла рішення про розгляд справи за їх відсутністю.

У письмовому запереченні на апеляційну скаргу, наданому у судовому засіданні 12.09.2006р., ДП "Рубін" просив суд відмовити у її задоволенні та залишити рішення без змін.

Представники ДП "Рубін" в усних поясненнях наданих апеляційному суду в судовому засіданні 12.09.2006р. також просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

Представник 3-ї особи в усних поясненнях наданих апеляційному суду в судовому засіданні 12.09.2006р. пояснив, що цей спір не стосується його інтересів і при вирішенні спору поклався на розсуд суду.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, за клопотанням ДП "Рубін", в судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.09.2006р., про що сторони, 3-я особа та прокурор, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Після перерви представники скаржника (позивача), Затоківської селищної ради, прокурора та 3-ї особи у судове засідання 21.09.2006р. не з'явились, хоча були повідомлені про розгляд справи належним чином (керівник позивача був також повідомлений головуючим особисто), про причини неявки суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили і судова колегія прийняла рішення про продовження розгляду справи за їх відсутністю.

Судова колегія задовольнила клопотання представника відповідача -ДП "Рубін" та залучила до матеріалів справи додаткові докази (рішення Затоківської селищної ради, договори на користування земельною ділянкою, розрахунок орендної плати, план-схему земельної ділянки).

За згодою представника відповідача - ДП "Рубін", згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 21.09.2006р. оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представників відповідача - ДП "Рубін" та 3-ї особи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги та запереченнями на неї, дослідивши обставини і матеріали справи, в т.ч. наявні у них докази, та залучені на стадії апеляційного провадження додаткові докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Зі статутів Агат (а.с.62-69, т.2) та Рубін (а.с.71-82, т.2) вбачається, що вони, по-перше, є державними підприємствами заснованими на майні Міністерства оборони України, що є державною власністю; по-друге, майно знаходиться у них на правах повного господарського відання, а, по-третє, Рубін є правонаступником Агат.

Як свідчать матеріали справи, 09.11.2000 р. між Державним підприємством "Агат" Уманського центрального заводу Міністерства оборони України в/ч А 1731 (далі - Агат), правонаступником якого є державне підприємство "Рубін" (далі - Рубін"), та Позивачем було укладено договір оренди НОМЕР_2 (далі - Договір) нерухомого майна бази відпочинку "Софіївка" (далі -б/в), розташованої на землях Затоківської селищної ради.

Оскільки господарська діяльність Позивача по будівництву та реконструкції об'єктів на цій б/в, на які він просить суд визнати за ним право власності, здійснювалась в межах дії цього договору, судова колегія, незважаючи на той факт, що рішенням господарського суду Одеської області зі справи №25/161-04-4220 від 15.07.2004 р. вищезазначений договір визнано недійсним, вважає за необхідне надати правову оцінку предмету та зобов'язанням сторін за цим Договором та доповнень до нього.

З умов цього Договору та акту приймання -передачі майна (а.с.118-124,126-127,195, т.1) вбачається, що Агат передав, а Позивач -прийняв у строкове оплатне користування з 10.11.2000р. до 10.11.2005р. рухоме, малоцінне та нерухоме майно цілісного комплексу - б/в, у т.ч.: 1) їдальня з майном; 2) будівля сторожки; 3) дороги в тротуари 505 м.2; 4) огорожа 150 м, у т.ч. ворота - 1шт. та хвіртка -1 шт.; 5) водогін 129 м, у т.ч. три пожежні ємності; 6) туалет (вбиральня) на 6 очок, у т.ч. ємність вигрібна; 7) душова на 6 каб., у т.ч. ємність на ній; 8) трансформатор ТМ-400 -1 шт.; 9) стилаж - сушка 2шт.; 10) бесідка -3 шт.; 11) госп. приміщення; 12) електрокотел - 2 шт., посудомийна машина, хліборізка, холодильник - 3 шт., кондиціонер - 2шт.; 13) вантажопідйомний пристрій; 14) будинок КСО - 12 шт., будинок К(Д)СО-1 - 4шт., будинок збірний - 20 шт., а всього - 36 шт. будинків.

Пунктом 5.7. Договору передбачено, що реконструкція та поліпшення майна, якщо ці поліпшення неможливо відокремити від об'єкту без заподіяння йому шкоди, може здійснюватись орендарем (Позивачем) лише за згодою орендодавця -Агат.

Додатковими угодами від 26.03.2001р. та від 18.02.2002р. сторони внесли зміни до Договору, в тому числі продовжили строк дії договору до 10.11.2005р. (а.с.123,124, т.1).

Позивач здійснив реконструкцію та знесення старих та будівництво нових об'єктів на б/в, посилаючись на те, що, згідно висновків відповідних органів, б/в була не придатна для використовування і на ці дії надав згоду Агат.

В обґрунтування своєї позиції Позивач надав суду ксерокопію листа Агата №НОМЕР_12 від 20.03.2001р. (а.с.26, т.1), з якої вбачається, що Агат дозволив йому здійснити такі роботи:

1. будівництво окремо розташованих санвузлів (туалетів) -8 каб. та душових -8 каб.;

2. ремонт крівлі з азбестоцементних листів будівлі їдальні;

3. заміна зовнішніх систем водопроводу по всій базі;

4. демонтаж дерев'яних будинків -36 шт.;

5. капітальне будівництво житлових приміщень.

Проте, у матеріалах справи є наданий Рубіном оригінал цього листа (а.с.102, т.2), з якого вбачається, що Агат дозволив Позивачу здійснити такі роботи:

1. будівництво окремо розташованих санвузлів (туалетів) -8 каб. та душових -8 каб.;

2. ремонт крівлі з азбестоцементних листів будівлі їдальні;

3. заміна зовнішніх систем водопроводу по всій базі.

З аналізу цих документів судова колегія, враховуючи приписи ст. 36 ГПК України, приймає до уваги оригінал цього листа та зазначені в ньому дані та робить висновок, що зазначеним листом Агат не надавав Позивачу дозвіл на демонтаж дерев'яних будинків у кількості 36 шт. та капітальне будівництво житлових приміщень.

Матеріали справи свідчать, що угодою про реконструкцію та поліпшення №НОМЕР_11 від 10.06.2002р. (а.с.125, т.1) до Договору Агат дозволив Позивачу здійснити такі роботи: 1. будівництво туалету на сім очок; 2. будівництво душової на вісім місць; 3. ремонт крівлі їдальні; 4. ремонт водогону внутрішніх сполучень бази.

З матеріалів справи також вбачається, що угодою про списання та ліквідацію майна від 17 (16).10.2002р. (а.с. 27,171, т.1) до Договору Орендодавець -Агат прийняв рішення про вивід з експлуатації та ліквідацію будинків збірного типу в кількості 9 шт., а позивач повинен був здійснити ці дії (ліквідацію), відповідно до укладеного сторонами на виконання цієї угоди договору (зворотна сторона а.с.171, т.1).

Слід зазначити, що ця угода (про списання та ліквідацію 9-и будинків збірного типу) підтверджує, що раніше Агат не давав Позивачу згоду на ліквідацію 36 шт. будинків, оскільки їх всього було 36, і, відповідно, підтверджує висновок судової колегії щодо неврахування в якості доказу наданої Позивачем ксерокопії листа Агата №НОМЕР_12 від 20.03.2001р. (а.с.26, т.1).

З викладеного вбачається, що, відповідно до вищезазначених доказів (листів, угод) та умов Договору, Агат дозволив Позивачу здійснити наступні дії та роботи:

1. будівництво окремо розташованих санвузлів (туалетів) - 8 (7) каб. та душових - 8 каб.;

2. ремонт крівлі з азбестоцементних листів будівлі їдальні; 3. заміна зовнішніх систем водопроводу по всій базі; 4. ліквідація 9-и будинків збірного типу.

Всі інші роботи, реконструкцію та будівництво Позивач, у порушення умов Договору та додаткових угод, здійснив без дозволу Агата.

Приймаючи до уваги, що Договір в судовому порядку визнано недійсним, Позивач як сторона за цим Договором, відповідно до ст. 48 ЦК УРСР в редакції 1963р. (недійсною угода визнається на підставі закону, який діяв на момент її укладення), повинен був повернути орендоване майно Агату (його правонаступнику - Рубіну) у стані, передбаченому умовами договору, з урахуванням проведених Позивачем ремонтних та будівельних робіт.

З наявних у матеріалах справи документів (а.с.28-56, 63-77) вбачається, що Позивач дійсно самочинного здійснив будівництво спального комплексу і реконструкцію їдальні, а також збудував за погодженням з Агат душ літ. "Щ" та вбиральні літ. "а", "б", "г", "е", "ж". Наявні в матеріалах справи технічні паспорти окремих об'єктів (будинку охорони, підсобного приміщення) підтверджують лише факт їх наявності, а не факт їх будівництва Позивачем.

Проте, Позивач зазначив у позові, що просить визнати за ним право власності на: спальний - комплекс №1 - літ. "Ю" (з мансардою за літ. "ю1"); їдальню - літ. "Я", будинок відпочинку - літ. "З"; будинок охорони - літ. "Ч"; навіс - літ. "1Б"; підсобні (господарські) будівлі - літ. "1А"; вбиральні - літ. "1В"; душ - літ. "Щ"; вбиральні - літ. "а", "б", "г", "е", "ж", розташовані на б/в.

З викладеного, а також акту обстеження наявності майна б/в (а.с.158-160, т.1), вбачається, що, крім дійсно самочинно збудованого Позивачем спального - комплексу №1 - літ. "Ю (з мансардою - літ. "ю1"), він просить визнати за ним право власності на будівлі та споруди, більшу частину з яких надав йому в оренду Агат, тобто будівлі, які вже існували і не будувались, а лише ремонтувались (в їдальні без згоди Агат здійснено реконструкцію) Позивачем, а також будівлі, які Позивач побудував за згодою Агат. При цьому, здійснені Позивачем реконструкція та поліпшення майна (як з дозволу, так і без дозволу Агат) неможливо відокремити від об'єкту (будівель та б/в в цілому) без заподіяння йому шкоди.

За таких обставин, ці будівлі (крім спального комплексу) не можливо вважати самовільно збудованими Позивачем і вони належали та продовжують належати до державної власності, а тому правових підстав для визнання за позивачем права власності на них немає, оскільки в такому випадку будуть порушені права власника цього майна - держави в особі Рубіна, передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про власність" (697-12) , ст. 317 та ст. 319 ЦК України.

Слід зазначити, що самочинно збудований Позивачем спальний - комплекс №1 літ. "Ю" (з мансардою літ. "ю1"), розташований на території і серед інших об'єктів б/в, а тому визнанням права власності на цей комплекс за Позивачем будуть порушені права власника б/в, оскільки знаходження цієї будівлі на території б/в буде заважати власнику використовувати б/в.

З вищезазначеного акту обстеження наявності майна б/в (а.с.158-160, т.1) також вбачається, що, крім 9-и знесених за згодою Агат збірних будинків, решта будинків відпочинку у кількості 25 шт., а саме, за літ. "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Е", "Є", "Ж", "И", "І", "Ї", "К", "Л", "М", "Н", "О", "П", "Р", "С", "Т", "У", "Ф", "Х", "Ц", "Ш", що належали Агат та передавались Позивачу у користування за Договором, залишились в натурі і Позивач лише здійснив в них ремонтні роботи з частковою реконструкцією (без дозволу Агат) та перемістив без дозволу два з них.

Зазначене свідчить, що ці будинки не є самовільно збудованим - новоствореним Позивачем майном, а є майном, яке належить державі в особі Агат (тепер Рубін), і тому визнавати їх власністю Позивача не можна і таке визнання також буде порушувати права власника цього майна - держави в особі Рубіна, передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про власність" (697-12) , ст. 317 та ст. 319 ЦК України.

Відповідно до ст. 332 ЦК України, в особи, яка самочинно переробила чужу річ, не виникає права власності на цю річ, а тому у Позивача не виникло права власності на реконструйовані та відремонтовані ним будівлі.

Крім того, як вірно зазначив місцевий суд, в оскарженому судовому рішенні, Позивач фактично не заявляв позовних вимог про визнання за ним права власності на ці будинки відпочинку та не доповнював позов такою вимогою. Заява Позивача (а.с.108, т.1), надана ним суду після ухвалення первісного судового рішення з цієї справи з метою доповнення резолютивної частини цього рішення до його скасування, не може вважатись доповненням до позову. Ухваливши додаткове рішення (яке в наступному було скасовано), суд, у порушення приписів чинного процесуального законодавства, фактично задовольнив вимоги, які не були предметом спору і не заявлялись позивачем при розгляді справи. При повторному розгляді справи такі вимоги Позивачем також не заявлялись.

Посилання скаржника на те, що Агат та його правонаступник Рубін користувались земельною ділянкою, на якій розташована б/в, без оформлення належних документів, а Рада уклала з Позивачем договір оренди цієї земельної ділянки з дозволом будувати на неї будівлі та споруди (а.с.57, т.1), не може прийматись до уваги та бути підставою для задоволення позову, виходячи з такого.

Як вбачається з наданих суду апеляційної інстанції документів, зазначена земельна ділянка надавалась саме для будівництва і використання б/в та на користування цією ділянкою укладались відповідні договори з Радою, тобто Агат, а потім Рубін займали цю ділянку на законних підставах і, відповідно, Рада знала, що вона зайнята та на неї знаходиться державне майно -б/в.

За таких обставин та враховуючи приписи ч.5 ст.116 ЗК України (надання в оренду земель, які знаходяться у користуванні іншої особи, проводиться лише після вилучення її у цієї особи), Рада не мала права надавати зайняту державним нерухомим майном земельну ділянку в оренду Позивачу, а тому наданий у договорі оренди земельної ділянки дозвіл на будівництво об'єктів не може прийматись до уваги та бути підставою для визнання за Позивачем права власності на ці об'єкти.

З огляду на викладене, до Позивача неможливо застосувати норми ст. 376 ЦК України щодо можливості визнання за ним права власності на самовільно збудований ним спальний комплекс №1 літ. "Ю" (з мансардою літ. "ю1") та об'єкти збудовані ним за згодою Агат.

Посилання Позивача на те, що місцевий суд не врахував тієї обставини, що в матеріалах справи наявні докази того, що б/в знаходилась в неналежному стані та відповідні компетентні органи робили висновки та забороняли її функціонування та вважали за необхідне знести старі будівлі, а тому він виконав ремонтні роботи та здійснив будівництво, на думку судової колегії, не можуть бути підставою для скасування судового рішення та задоволення позову, виходячи з такого.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що будівлі та споруди б/в знаходились у незадовільному стані з великим відсотком зносу, без належного обладнання та комунікаційних мереж і відповідні контрольні органи забороняли, у зв'язку з цим, її функціонування та робили висновки щодо необхідності здійснення реконструкції, в тому числі шляхом зносу деяких об'єктів.

Судова колегія погоджується і не бере під сумнів цих висновків компетентних органів. Однак, всі ці висновки стосувались питань функціонування б/в, тобто неможливості здійснення нею діяльності з метою, для якої вона була збудована, та порадами як поновити можливість її використання, відповідно до передбачених законодавством санітарних, екологічних та інших норм та вимог.

Проте, в незалежності від того, чи можливо функціонування б/в у стані, в якому вона знаходилась, право власності на неї не змінюється і право приймати рішення щодо приведення б/в у відповідність належить власнику, тобто державі в особі Рубіна (Агата).

Предметом цього спору є визнання права власності на об'єкти б/в, а не неможливість її функціонування, і, відповідно, необхідність здійснення для цих цілій перебудов не може впливати на право власності на них, а тому перебудова (реконструкція) цих об'єктів Позивачем без згоди на це власника не може бути підставою для визнання його їх власником.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевий суд дав повну та всебічну оцінку фактичним обставинам справи та наявним у ній доказам і дійшов до вмотивованого висновку щодо не обґрунтованості позовних вимог Позивача, а наведені ним (позивачем) в апеляційній скарзі доводи щодо скасування цього судового рішення не вмотивовані, суперечать фактичним обставинам та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та не можуть прийматись до уваги і бути підставою для скасування цього рішення.

Перевіряючи, згідно приписів ст. 101 ГПК України, законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі, тобто не тільки на підставах, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь - яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені місцевим судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких, передбачених ст. 104 ГПК України, правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів -

Рішення господарського суду Одеської області від 12.07.2006 р. у справі № 16-9/90-04-3391 - залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП "ВІК-АС" (м. Б-Дністровський Одеської області) на зазначене рішення- без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.