30/195-06 Про визнання недійсною угоди про відступлення права вимоги - Текст документа

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06 липня 2006 року у справі № 30/195-06 (rs31233) (суддя Євстигнєєва Н.М.) позов АКБ "Прем'єрбанк" задоволено. Угоду про вдступлення права вимоги від 15 липня 2004 року № 3, укладену між АКБ "Прем'єрбанк" та ТОВ "Iнтертранс" визнано недійсною з моменту її укладення. Стягнуто з ТОВ "Iнтертранс" на користь АКБ "Прем'єрбанк" 42 грн.50 коп. витрат по сплаті державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення господарський суд виходив із недодержання сторонами договору в момент його вчинення вимог закону та вчинення право чину особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Не погодившись з рішенням суду, третя особа -ТОВ "Торгова група "Планета", звернулась до апеляційного господарського суд з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення скасувати і постановити нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що угоду про уступку права вимоги від 15 липня 2004 року № 3 не можна відносити до факторингових операцій, оскільки нею не передбачено кредитування (фінансування за плату) нового кредитора, угода не здійснювалась в інтересах третіх осіб, а відступлення права вимоги не є фінансовою послугою.

Позивач -АКБ "Прем'єрбанк", у поданому відзиві проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Позивач зазначає, що спірна угода про відступлення права вимоги підпадає під поняття договору факторингу, оскільки містить елемент платності фінансування фактором клієнта, предметом угоди є грошова вимога, що відповідає вимогам предмета договору факторингу, наведеного у ч.1 ст.1078 ЦК України (435-15) . Вказана норма передбачає укладання договору факторингу шляхом фінансування клієнта і купівлі у нього фактором права грошової вимоги, що також відповідає змісту угоди про відступлення права вимоги від 15 липня 2004 року № 3. Таким чином, в любому разі правовідносини сторін за угодою про відступлення права вимоги є правовідносинами з надання фінансової послуги у формі факторингу, які відповідно до законодавства мають право надавати фінансові установи (банки), якою відповідач не є.

Відповідач -ТОВ "Iнтертранс", у поданому відзиві проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Відповідач вказує на невідповідність угоди п.6 Рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при управління Національного банку України в Дніпропетровській області від 12 лютого 2004 року №110. Також зазначає, що оскільки за угодою про уступку права вимоги уступається грошова вимога, такий договір представляє собою не звичайну зміну сторони в зобов'язані, врегульовану главою 47 ЦК України (435-15) , а факторинг, правила здійснення якого викладені у главі 73 ЦК України (435-15) . Стаття 1079 ЦК України (435-15) встановлює вимоги до суб'єктного складу договору факторингу. Так, факторингом може бути лише банк або фінансова установа, яким він не є.

Третя особа -ТОВ "Торгова група "Планета", про час і місце судового засідання повідомлена належним чином, своїм правом участі в судовому засіданні не скористалася, явку представників в судове засідання не забезпечила. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність третьої особи.

В порядку ст.77 ГПК України (1798-12) розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідача та позивача з 09 серпня 2006 року до 20 вересня 2006 року.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

15 липня 2004 року між позивачем -АКБ "Прем'єрбанк" (Первісний кредитор) та відповідачем -ТОВ "Iнтертранс" (Новий кредитор) укладено угоду про відступлення права вимоги № 3, відповідно до умов якої Первісний кредитор (позивач) відступив, а Новий кредитор (відповідач) прийняв право вимоги до ТОВ "Торгова група "Планета" (боржник -третя особа у справі), що виникло із договору кредиту від 26 листопада 2003 року № 67, укладеного між Первісним кредитором та боржником.

Право вимоги складають всі права Первісного кредитора за договором від 26 листопада 2003 року № 67, а саме -по погашенню кредиту у сумі 1150000 грн., по сплаті відсотків у сумі 185150 грн., пені, штрафів і інших виплат, передбачених цим договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 угоди сторони домовились, що в розрахунок за уступку вимоги, у відповідності із цією угодою, Новий кредитор здійснює оплату на користь Первинного кредитора на суму заборгованості по кредиту і процентах.

В п.2.1 угоди про відступлення права вимоги від 15 липня 2004 року № 3 сторони встановили, що Первісний кредитор зобов'язаний передати по акту приймання-передачі Новому кредитору в строк не більше 5 банківських днів з моменту оплати оригінали наступних документів: договір кредиту від 26 листопада 2003 року № 67 зі всіма додатковими угодами до нього; у разі реорганізації боржника на момент підписання договору документи, які підтверджують проведення реорганізації з вказівкою правонаступника; інші документи, які підтверджують наявність дебіторської заборгованості боржника перед Кредитором (акти звірки станом на дату розрахунків, листи, угоди, рішення і накази судових органів); копію повідомлення і докази про вручення повідомлення Боржнику о проведенні уступки права вимоги. За п.2.2 угоди Новий кредитор зобов'язався провести розрахунок з Первинним кредитором за вимогу, яка набувається, на умовах, передбачених п.1.2 цієї угоди.

В травні 2006 року позивач -АКБ "Прем'єрбанк" звернувся до господарського суду з позовом про визнання угоди від 15 липня 2004 року № 3 недійсною з посиланням на порушення сторонами при її укладенні вимог чинного законодавства та відсутність у сторін при її укладенні необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про задоволення позовних вимог.

За спірною угодою банком відступлено позивачу -ТОВ "Iнтертранс" грошову вимогу боржника -третьої особи ТОВ "Торгова група "Планета".

Відповідно до ст.1077 ЦК України (435-15) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як вірно зазначено господарським судом, оскільки за спірною угодою позивачем -АКБ "Прем'єрбанк" на платній основі (за умови певного та строкового фінансування зі сторони відповідача) відступається відповідачу -ТОВ "Iнтертранс" певна грошова вимога, яка у свою чергу виникла із зобов'язань за договором кредитування, така угода представляє собою не звичайну зміну сторони в зобов'язанні, врегульовану главою 47 ЦК України (435-15) , а факторинг, правила здійснення якого викладені у главі 73 ЦК України (435-15) .

За змістом умов оспорюваної угоди про відступлення права вимоги від 15 липня 2004 року № 3 позивач -АКБ "Прем'єрбанк" виступає як клієнт, оскільки відступив відповідачу право грошової вимоги до третьої особи, а відповідач -ТОВ "Iнтертранс", передав банку грошові кошти за набуте право грошової вимоги до третьої особи, тобто є фактором.

Разом з тим, згідно ч.3 ст.1079 ЦК України (435-15) фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Також, згідно положень ст.1 Закону України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , операції з фінансовими активами, в тому числі правом вимоги боргу, є фінансовими послугами, які відповідно до ст.5 Закону, можуть надаватися лише фінансовими установами. Згідно п.11 ч.1 ст.4 Закону факторинг вважається фінансовою послугою.

Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) фінансова установа -юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Таким чином, набувати право вимоги за договором факторингу можуть лише суб'єкти, наділені спеціальною цивільної правоздатністю, проте відповідач -ТОВ "Iнтертранс" не має прав і ознак фінансової установи, у зв'язку з чим неправомірно виступив фактором у угоді від 15 липня 2004 року № 3, що свідчить про порушення сторонами при укладенні спірної угоди вимог ч.3 ст.1079 ЦК України (435-15) та ст.ст.1, 5 Закону України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) .

Що стосується посилання третьої особи в апеляційній скарзі на положення п.5 ст.1 вищевказаного Закону, то надання фінансовою установою фінансової послуги, в тому числі фінансування під відступлення права грошової вимоги, передбачає її здійснення в інтересах третіх осіб, в даному випадку в інтересах клієнта за договором факторингу.

Крім цього, згідно п.6 рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при Управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області від 12 лютого 2004 року № 110 "Про застосування заходів впливу" заборонено АКБ "Прем'єрбанк" відчуження активів (в тому числі переоформлення, заміни, реалізації та інші дії з нерухомим майном) без погодження з управлінням НБУ в Дніпропетровській області.

Згідно до п.2.1 Iнструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою НБУ від 07 грудня 2004 року № 598 (z1660-04) , під терміном активи розуміються ресурси, контрольовані банком у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Аналогічний зміст термін "активи" має й у ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Відступлення за спірною угодою від 15 липня 2004 року № 3 права вимоги за кредитним договором від 26 листопада 2003 року № 67, а саме права вимоги по погашенню кредиту та сплаті відсотків, є відчуженням активів, яке було здійснено без погодження з управлінням Національного банку України в Дніпропетровській області.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про Національний банк України" (679-14) однією із функцій Національного банку України є здійснення банківського регулювання та нагляду.

Згідно ст.1 вказаного Закону банківський нагляд -це система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками законодавства України і встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

Відповідно до ст.67 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) Національний банк України здійснює банківський нагляд і застосовує заходи впливу за порушення вимог законодавства щодо банківської діяльності.

Статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) передбачено право Національного банку України у разі порушення банками банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, адекватно вчиненому порушенню застосовувати заходи впливу, та визначено переліки заходів впливу, до яких, зокрема, відноситься обмеження здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій.

Таким чином, п.6 Рішення комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області від 12 лютого 2004 року №110 в частині заборони АКБ "Прем'єрбанк" на відчуження активів безпосередньо у грошових коштах узгоджується з положеннями ст.73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) .

З урахуванням зазначеного судова колегія вважає вірним висновок господарського суду, що угода про відступлення права вимоги від 15 липня 2004 року № 3 була укладена в порушення п.6 вищевказаного рішення від 12 лютого 2004 року № 110 без погодження з управлінням Національного банку України в Дніпропетровській області, яке було прийняте у відповідності з діючим законодавством з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів АКБ "Прем'єрбанк".

Згідно ст.215 ЦК України (435-15) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.203 ЦК України (435-15) , зміст правочину не можу суперечити цьому Кодексу, іншим актом цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Укладена між сторонами -АКБ "Прем'єрбанк" та ТОВ "Iнтертранс" угода про відступлення права вимоги від 15 липня 2004 року № 3, суперечить вимогам діючого законодавства, при її укладенні сторони не мали відповідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою для визнання вказаної угоди недійсною з моменту вчинення правочину (ч.1 ст.236 ЦК України (435-15) ).

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України (1798-12) , апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06 липня 2006 року у справі № 30/195-06 (rs31233) залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Планета" -без задоволення.