Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Рєпіної Л.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі: Голюк Н.I.

За участю представників:

від Генеральної прокуратури України - Коцур А.В. - по посвідченню

від Міністерства оборони України - Гребницька Н.Г. - по довіреності

від Київської міської державної адміністрації - не з"явився

від Київської міської Ради - не з"явився

від відповідача 1 - Малиновська В.А. - по довіреності

від відповідача 2 - Герасименко Ю.М. - по довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Трансенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 31.07.2006

у справі № 8/61 (Катрич В.С.)

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особіМіністерства оборони України, Київської міської державної адміністрації, Київської міської Ради

до Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Трансенерго"

третя особа відповідача

третя особа позивача

про участь у будівництві з моменту її укладення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.07.2006 року у справі № 8/61 позов Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київської міської державної адміністрації, Київської міської Ради до Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Трансенерго" про визнання недійсної угоди № 22 від 28.12.2003 р. про пайову (дольову) участь у будівництві з моменту її укладення був задоволений.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 звернувся з апеляційною скаргою, просить його скасувати, оскільки вважає, що висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи та рішення було прийняте з порушенням норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргунеїредставник відповідача у судове засідання не з'ячвився, про причини своєї неявки суд не повідомив.ві №2/245, ро, доповнення до неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2003 р. між Державним підприємством "Управління капітального будівництва та інвестицій" (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Трансенерго" (пайовик) була укладена угода про пайову (дольову) участь у будівництві № 22, предметом якої є дольова (пайова) участь "пайовика" у будівництві об'єкту за адресою: проспект Відрадний, 42 у Солом'янському районі м. Києва.

Об'єктом даної угоди є житлові будинки № 1 та № 2 на 448 квартир з позамайданчиковими інженерними мережами та благоустроєм за адресою: проспект Відрадний, 42 у Солом'янському районі м. Києва ( п. 1.1 угоди № 22 від 28.12.2003 р.).

Пунктом 1.1 угоди № 22 від 28.12.2003 р. сторони передбачили, що ділянкою є земельна ділянка на території України, яка відведена "замовнику" під будівництво об'єкту.

Відповідно до п. 4.1 угоди № 22 від 28.12.2003 р. відповідач 1 - Державне підприємство "Управління капітального будівництва та інвестицій" прийняло на себе, зокрема, такі зобов'язання: всі роботи підготовчо-організаційного етапу будівництва об'єкту, з одержанням всіх необхідних погоджень та дозволів, проекту відведення та оренди земельної ділянки, цільовим призначенням якої є будівництво об'єкту, технічних умов, архітектурно-планувальних завдань, проектно-кошторисної документації, експертизи, будівництва, а також всі інші роботи та витрати, які необхідні для будівництва, введення об'єкту в експлуатацію та отримання "пайовиком" у власність передбаченої угодою частки об'єкту; протягом 10 діб після введення об'єкта в експлуатацію Державною приймальною комісією оформити і передати за актом у власність "пайовику" належну йому частку в об'єкті; протягом 15 діб від дня введення об'єкту в експлуатацію передати "пайовику" всі документи, необхідні для отримання свідоцтва про право "пайовика" на належну йому частку в об'єкті. В разі здачі об'єкту в експлуатацію по окремо функціонуючих секціях, "замовник" передає "пайовику" відповідну частку та документи протягом 10 днів з моменту підписання акту Державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченої будівництвом відповідної секції об'єкту; передати пропорційно своїй частці частину об'єкту місцевим органам влади та експлуатаційній організації; застрахувати майнові інтереси "пайовика", які останній має за цією угодою; використати отримані від "пайовика" кошти виключно на будівництво об'єкту та на виконання зазначених в угоді зобов'язань "замовника"; забезпечити введення об'єкту в експлуатацію у строк, визначений в розділі 5 угоди; здійснити матеріально-технічне, проектне та інше забезпечення будівництва об'єкту.

В свою чергу, п. 4.2 угоди № 22 від 28.12.2003 р. передбачено, що відповідач 2 - ТОВ "Компанія "Трансенерго" прийняв на себе зокрема такі зобов'язання: здійснювати перерахування "замовнику" в передбачених угодою обсягах, строки та порядку грошові кошти для авансування (попередньої оплати) і фінансування всього комплексу підготовчо-організаційного етапу здійснення будівництва об'єкту з оплатою всіх необхідних погоджень та дозволів; проектно-вишукувальних, підготовчих, будівельних, пусконалагоджувальних, оздоблювальних, опоряджувальних та інших робіт, в т.ч. експертиз, відповідно до затвердженої встановленим чином проектно-кошторисної документації, а до її затвердження - згідно графіку оплати та календарного плану робіт підготовчо-організаційного етапу здійснення будівництва, викладених в додатку № 3 до угоди, протягом 10 (десяти) банківських днів від дня отримання від "замовника" відповідних рахунків на оплату; забезпечити щомісячне перерахування грошових коштів на утримання служби "замовника" та інспекції технічного нагляду "замовника", загальний обсяг яких визначається згідно листа Держбуду України від 04.10.2000 р. № 7/7-1010 (v1010241-00) згідно графіку оплати, визначеному у додатку № 4 до угоди, протягом 10 (десяти) банківських днів від дня отримання від "замовника" відповідного рахунку на оплату; "пайовик" має право на залучення інших юридичних та фізичних осіб для сумісної участі в фінансуванні будівництва об'єкту; прийняти свою частку об'єкту згідно з цією угодою.

В ході виконання умов угоди № 22 від 28.12.2003 р. про пайову (дольову) участь у будівництві, сторонами виконано значну частину обов'язків, в тому числі фінансових, взятих на себе за угодою. Так, відповідачем 2 перераховано на користь відповідача 1 грошові кошти у сумі 634 000, 00 грн. (Довідка про стан проведення розрахунків видана ДП "УКБ -Iнвест" та копії платіжних доручень є в матеріалах справи).

Таким чином, сторони вчинили фактичні дії направлені на виконання умов угоди № 22 від 28.12.2003 р. про пайову (дольову) участь у будівництві, що свідчить про досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов угоди та про намір реалізації її умов направлених на виконання взаємних зобов'язань за договором № 22 від 28.12.2003 р. про пайову (дольову) участь у будівництві.

Пунктом 3.2 угоди № 22 від 28.12.2003 р. сторони погодили, що частки сторін та порядок розподілу загальної площі об'єкту узгоджується сторонами в наступному розмірі: частка "пайовика" складає не менше 75 відсотків загальної житлової площі об'єкту, не менше 75 відсотків вбудовано-прибудованих приміщень об'єкту, не менше 75 відсотків напівпідземних автостоянок манежного типу. В свою чергу, частка "замовника" складає решта загальної житлової площі об'єкту, вбудовано-прибудованих приміщень об'єкту, напівпідземних автостоянок манежного типу.

Пунктом 5 "Положення про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України" затвердженого Указом Президента України № 240/93 від 01.07.1993 (240/93) р. "Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей", передбачається, що інвестор будівництва може набути у власність до 50 % житла.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що частка відповідача 1 за угодою № 22 від 28.12.2003 р. про пайову (дольову) участь у будівництві формується за рахунок як житлових площ, так і площ вбудовано-прибудованих приміщень та соціальної інфраструктури, площ напівпідземних стоянок. За домовленістю сторін, розподіл часток здійснюється з урахуванням компенсації житлових площ, площами вбудовано-прибудованих приміщень та соціальної інфраструктури, площ напівпідземних стоянок. Виходячи з того, що за статистичними даними на момент укладення оспорюваної угоди № 22 від 28.12.2003 р. про пайову (дольову) участь у будівництві середня ринкова вартість кв. м. житлових приміщень у Солом'янському районі міста Києва складала 700 доларів США, нежитлових приміщень в житлових будинках - 900 доларів США, вартість машиномісця напівпідземної стоянки складала 850 дол. США (згідно даних Iнтернет - ресурсів: www.realt.kіev.ua, www.megakvartal.com, www.realty.blagovest.com), сторонами в укладеній угоді ніяким чином не порушується принцип розподілу часток, передбачений Указом Президента України, відповідно до якого замовник та інвестор будівництва отримують у власність житлові приміщення із розрахунку 50 % на 50 %.

Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини право чину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 (v_111800-99) від 12.03.1999 р., якщо вирішуючи господарський спір господарський суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись частиною першою статті 83 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

Отже, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про невідповідність положень угоди в частині визначення частки відповідача 2 в об'єкті будівництва Указу може бути лише підставою для визнання угоди недійсною в частині визначення часток, а не підставою для визнання угоди недійсною в цілому.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідність угоди № 22 від 28.12.2003 р. про пайову (дольову) участь у будівництві вимогам закону перевірена та підтверджена Вищим господарським судом України у справі № 40/542 за позовом Військового прокурора центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ДП "Управління капітального будівництва та інвестицій" та ТОВ "Компанія "Трансенерго" про розірвання угоди № 22 від 28.12.2003 р. про пайову (дольову) участь у будівництві. Так, в процесі розгляду справи № 40/542 Вищим господарським судом України було встановлено відповідність умов угоди вимогам закону та не виявлено підстав для визнання її недійсною (Постанова Вищого господарського суду від 17.05.2006 року у справі 40/542 долучена до матеріалів справи № 8/61).

При цьому, судовою колегією береться до уваги також той факт, що постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2006 р. у справі № 40/542 встановлено, що ДП "Управління капітального будівництва та інвестицій" є самостійним суб'єктом господарювання та наділено повноваженнями для вирішення питань, які виникають у процесі здійснення його статутної діяльності. Питання, які виникають у ДП "Управління капітального будівництва та інвестицій" під час здійснення господарської діяльності, зачіпають лише його інтереси, а не інтереси органу управління - Міністерства оборони України, а отже, в даному разі не зачіпаються інтереси Міністерства оборони України. "Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Прокурор, який звернувся до господарського суду з позовом до Підприємства та Товариства, не довів того, що обставини виконання (невиконання) Угоди № 22, укладеної між Підприємством та Товариством, зачіпають права і/або охоронювані законом інтереси Міністерства оборони України. При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що Підприємство наділено повноваженнями та правом звернутись у разі необхідності до господарського суду з позовом до Товариства з питань виконання Угоди № 22.".

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, про визнання недійсної угоди № 22 від 28.12.2003 р. про пайову (дольову) участь у будівництві з моменту її укладення має звернутись Державне підприємство "Управління капітального будівництва та інвестицій".

Крім того, враховуючи факти встановлені зазначеною вище Постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2006 р. у справі № 40/542, дія Указу Президента України не поширюється на угоду укладену відповідачем 1 та відповідачем 2, оскільки "Підприємство є самостійним суб'єктом господарювання, а тому... наділено повноваженнями для вирішення питань, які виникають у процесі здійснення його статутної діяльності". В той час як аналіз положень Указу Президента України "Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей" (240/93) свідчить про те, що ним регулюються правовідносини Міністерства оборони України, інших центральних органів виконавчої влади та інвесторів (п. 2 та 3 Указу). З матеріалів справи вбачається, що спірна угода № 22 від 28.12.2003 р. про пайову (дольову) участь у будівництві, з боку замовника, яким є відповідач 1, укладена безпосередньо ДП "Управління капітального будівництва та інвестицій" як самостійним суб'єктом господарювання, який діє на підставі статуту від власного імені, а не від імені Міністерства оборони України.

Враховуючи викладене вище, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Трансенерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2006 р. у справі № 8/61 є обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2006 р. у справі № 8/61 необхідно скасувати.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 ГПК України (1798-12) , Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Трансенерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2006 р. у справі № 8/61 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 31.07.2006 р. у справі № 8/61 - скасувати.

У позові відмовити.

3. Матеріали справи № 8/61 повернути Господарському суду м. Києва.