ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ
ОБЛАСТI
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
Від "01" березня 2007 р. по справі № 7/59-92
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,м.
Камінь-Каширський
до відповідачів: Приватного підприємства "Західволиньторг",
м. Камінь-Каширський
та Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.
Камінь-Каширський
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від
23.12.2005р.
Суддя Шум М.С.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3, представник (доручення від
18.12.2006р.)
від відповідачів: Кузьміна I.М., директор ПП
"Західволиньторг", ОСОБА_5, (довіреність від 15.02.2007р.), та
ОСОБА_4, (доручення від 10.11.2005р.) - адвокат та представник
підприємця ОСОБА_2
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
представникам сторін було роз'яснено право
відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому
засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
було
роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки. Заяв та клопотань
від останніх на розгляд господарського суду не поступило.
СУТЬ СПОРУ: позивач - суб'єкт підприємницької діяльності
ОСОБА_1 звернулася до господарського суду із позовом про визнання
недійсним договору купівлі-продажу від 23.12.2005р., укладеного
між приватним підприємством "Західволиньторг" та суб'єктом
підприємницької діяльності ОСОБА_2.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що підприємець ОСОБА_1 з
22.11.2005р. орендувала частину приміщення цілісного майнового
комплексу, площею 55 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Пунктом 7.2.2 договору оренди приміщення від 22.11.2005р.,
укладеного із підприємством "Західволиньторг", визначено, що в
разі продажу будівлі (її частини), в якій знаходиться приміщення,
що орендується, орендар (в даному випадку - підприємець ОСОБА_1)
має переважне право перед іншими особами на її придбання. Однак,
підприємець ОСОБА_1 не була повідомлена про продаж орендованого
приміщення.
Відповідач - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 у
відзиві та представники в судовому засіданні пред'явлені позовні
вимоги заперечили, посилаючись на законніть укладеного договору
купівлі-продажу від 23.12.2005р.
Крім того, рішенням Камінь-Каширського районного суду
Волинської області від 20.03.2006р. у справі №2-86.2006р.
свідоцтво про право власності на приміщення за ПП
"Західволиньторг" визнано недійсним та визнано за ОСОБА_6 право
власності на приміщення цілісного майнового комплексу, а також
ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від
12.01.2007р. у справі №2-27.2007р. визнано мирову угоду, укладену
ОСОБА_6 і ОСОБА_2 та ПП "Західволиньторг", за якою: ОСОБА_6
відмовляється від права власності на цілісний майновий комплекс
А1, що розташований поАДРЕСА_1 та передає його ОСОБА_2 як фізичній
особі.
Приватне підприємство "Західволиньторг" у відзиві на позову
заяву пред'явлені позовну вимоги заперечило, оскільки згідно
статуту підприємства право розпоряджатись майном належить власнику
підприємства - ОСОБА_6 Користуючись правом щодо розпоряджатись
майном - цілісним майновим комплексом ОСОБА_6 на підставі ст. 319
Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
уклала договір купівлі-продажу із громадянкою ОСОБА_2
Суд, заслухавши пояснення, доводи та заперечення
представників сторін та оцінивши подані сторонами докази по справі
на відповідність їх фактичним обставинам справи прийшов до
висновку про безпідставність вимог позивача - суб'єкта
підприємницької діяльності ОСОБА_1, враховуючи наступне:
у відповідності до ст.ст. 48, 49 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
, право власності в Україні охороняється
законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.
Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим
власникам рівні умови захисту права власності. Власник може
вимагати усунень будь-яких порушень його права, хоч би ці
порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і
відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності
здійснюється судовими органами у встановленому законодавством
порядку. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не
буде встановлено судом чи арбітражним (господарським) судом.
В силу статей 55, 56 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, власник не може бути позбавлений права на своє майно,
крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими
актами України.
Згідно статуту приватного підприємства "Західволиньторг" до
виключної компетенції Власника віднесено в тому числі і
розпорядження майном підприємства. П. 1.1 Статуту визначено, що
власником підприємства "Західволиньторг" є ОСОБА_6.
Статтею 319 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 4
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
визначено, що власник
володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний
розсуд та власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії,
які не суперечать закону.
Користуючись своїм правом щодо розпорядження майном
підприємства, 23 грудня 2005 року із ОСОБА_2 було укладено договір
купівлі-продажу нежитлового приміщення. Даний договір посвідчений
приватним нотаріусом Камінь-Каширського районного нотаріального
округу Волинської області ОСОБА_7
Згідно умов даного договору ОСОБА_2 придбала у власність
нерухоме майно - приміщення цілісного комплексу А-1, загальною
площею 255,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область,
АДРЕСА_1.
Відповідно до положень ст.ст. 655, 656 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, договір купівлі-продажу - це угода, за якою
одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно
у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або
зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову
суму.
Зазначені угоди спрямовані на безповоротне відчуження
продавцем майна і перехід його у власність (повне господарське
відання чи оперативне управління) покупця, виступає юридичною
підставою виникнення права власності іншої сторони за угодою на
придбаний згідно договору об'єкт.
Iстотними умовами договору купівлі-продажу є умови про
предмет та ціну угоди, недосягнення сторонами згоди щодо цих
істотних умов, незважаючи на визначення останніми всіх інших
можливих істотних умов (про строк, місце, спосіб виконання і т.п.)
тягне за собою визнання цієї угоди неукладеною.
В даному випадку за договором купівлі-продажу від
23.12.2005р. поряд із зазначенням в угоді умов щодо строків, місця
та способу її виконання, положень щодо порядку проведення
розрахунків за придбаний об'єкт та порядку передачі останнього у
власність покупця, було визначено і всі необхідні при цьому
обов'язкові істотні умови договору купівлі-продажу - умови щодо
предмету договору (його складу, особливостей, місце знаходження і
т.п.) та ціни договору купівлі-продажу (в даному випадку, вартості
об'єкту відчуження).
Отже, договір купівлі-продажу від 23.12.2005р. було укладено
у відповідності до вимог чинного законодавства України та при
переході права власності на об'єкти нерухомості від однієї особи
до іншої такого права не порушено.
Крім того, рішенням Камінь-Каширського районного суду від
20.03.2006р. по справі №2-86 2006 року свідоцтво серії АБ №НОМЕР_1
від 16.09.2002р. видане виконкомом Камінь-Каширської міської ради
видане ПП "Західволиньторг" про право власності на приміщення
цілісного майнового комплексу А-1 пл. 255,9 кв.м., яке розташоване
в АДРЕСА_1 визнано недійсним з моменту його видачі; скасовано
реєстраційний напис вчинений 16.09.2002р. КП "Волинське обласне
бюро технічної інвентаризації" за реєстром НОМЕР_2про реєстрацію
на праві власності за ПП "Західволиньторг" приміщення цілісного
майнового комплексу по АДРЕСА_1 та визнано за ОСОБА_6право
власності на приміщення цілісного майнового комплексу А-1 пл.
255,9 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_1.
Також, ухвалою Камінь-Каширського районного суду від
15.01.2007р. по справі 2-27 2007 року визнано мирову, укладену
громадянами ОСОБА_6і ОСОБА_2та ПП "Західволиньторг", за якою
ОСОБА_6 відмовляється від права власності на цілісний майновий
комплекс А-1, що розташований поАДРЕСА_1 і передає його ОСОБА_2як
фізичній особі.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з цивільної справи, що набрало
законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів,
які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Відповідно до статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень, ухвал
суду. Обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов
господарського суду віднесено також до принципів організації і
діяльності названого суду. Статтею 14 Цивільного процесуального
кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної
сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів
місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій,
посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на
всій території України.
Оскільки, судовими актами визнано недійсним свідоцтво серії
АБ №НОМЕР_1 від 16.09.2002р. видане ПП "Західволиньторг" про право
власності на приміщення цілісного майнового комплексу А-1 пл.
255,9 кв.м., яке розташоване в АДРЕСА_1 з моменту видачі та
визнано мирову угоду, укладену громадянами ОСОБА_6і ОСОБА_2та ПП
"Західволиньторг", а також те, що судові акти вступили в законну
силу, в господарського суду відсутні підстави для визнання
недійсним договору купівлі-продажу від 23.12.2005р.
Крім того, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та
заперечень. В даному випадку позивачем у справі не доведено
належним чином та непредставлено відповідних доказів в
підтвердження тих обставин, що стали підставою для пред'явлення
позовних вимог до відповідача та подання позовної заяви до суду,
зокрема, підстав визнання недійсним договору купівлі-продажу від
23.12.2005р.
Керуючись ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 14
Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
, ст. 4
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 319 Цивільного
кодексу України, ст.ст. 33, 35, 44, 49, 82-85 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд, -
ВИРIШИВ:
В позові відмовити.
Суддя Шумом Миколою Сергійовичем
Дата виготовлення
повного тексту рішення 12.03.2007р.