33/16 Про стягнення заборгованості за договором поставки - Текст документа

розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Криворізкий завод гірничого обладнання", м. Кривий Ріг на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.06р. у справі № 33/16

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Гармонія-Технофільтр", м. Дніпропетровськ

до закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", Дніпропетровська область

про стягнення 61200,72 грн. заборгованості за договором поставки

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.06р. у справі № 33/16 (суддя Разіна Т.I.) позов задоволено частково.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що доказів розрахунку за придбаний товар до 28.07.05 відповідач суду не надав. Iз матеріалів справи вбачається, що відповідач провів розрахунок частково в сумі 10196 грн. 80 коп., доказів решти сплати заборгованості в сумі 50196 грн. 80 коп. на день розгляду справи суду не надав.

Не погодившись з рішенням господарського суду від 23.02.06р., відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення, в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції не були повно з"ясовані обставини, що мають значення для справи, в зв'язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права, а саме суд першої інстанції не врахував, що 06.04.06р. господарським судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі про банкрутство № Б29/64/06 та введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів. Мораторій -це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань. Також на протязі дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не враховується неустойка (штраф, пеня), та не застосовуються інші санкції за несвоєчасне або неналежне виконання грошових зобов'язань.

Позивач витребуваний судом відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з"явився, про час та місце розгулу справи повідомлявся, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами був укладений договір поставки № 264 від 10 червня 2005 року (далі - договір). Термін дії договору сторони встановили до 31.12.2005 року.

Відповідно до ст. 712 ЦК України (435-15) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно умов укладеного договору постачальник (позивач по справі) зобов'язувався поставити та передати у власність покупця товар, номенклатура, якість, кількість, ціна і умови поставки товару обумовлені в специфікаціях, які являються невід'ємною частиною договору, а покупець (відповідач по справі) прийняти і оплатити товар.

Сторонами підписано 10.06.2005 року специфікацію № 1 до договору поставки № 264. Вказаний договір та специфікація підписані сторонами без зауважень. Представниками сторін не надано доказів оскарження договору та вказаної специфікації в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи позивач договірні зобов'язання виконав, поставивши товар, доказом поставки та отримання є видаткові накладні та довіреності на отримання ТМЦ, податкові накладні (а.с. 14-21).

Відповідно до п. 2.2 договору покупець проводить оплату товару, вказаного в специфікації, відповідно рахунку виставленого постачальником, на протязі 20-ти банківських днів з моменту надходження товару на склад. Пунктом 4.1. договору сторони встановили, що поставка товару по цьому договору здійснюється на умовах ГСА - склад постачальника (завантаження на автотранспорт покупця) в редакції Iнкотермс -2000. Одночасно з завантаженням кожної партії товару постачальник передає покупцеві оригінали наступних документів: рахунки-фактури, транспортні накладні, податкові накладні, сертифікат якості це п. 4. 7. договору.

Доказів розрахунку за придбаний товар до 28.07.05 відповідач суду першої інстанції не надав.

Iз матеріалів справи вбачається, що відповідач провів розрахунок частково в сумі 10196 грн. 80 коп., доказів решти сплати заборгованості в сумі 50196 грн. 80 коп. на день розгляду справи суду не надав.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України (435-15) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України (436-15) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.I ст. 692 ЦК України (435-15) покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або активи цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 625 Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання

Відповідно до ст. 547 ЦК України (435-15) правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.

Також позивач просив стягнути з відповідача 4831 грн. 48 коп. пені за порушення строків оплати в розмірі 0,4% за кожен день прострочки оплати товару, але не більше 8% від вартості товару ( п. 5. 4. договору).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України (435-15) пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач наполягав на стягненні індексу інфляції 1706 грн. 69 коп. та три проценти річних в сумі 1465 грн. 75 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (435-15) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що за своєю правовою природою три проценти річних є окремим видом способу захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Перевіривши розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних збитків колегія суддів приходить до висновку що господарський суд правильно задовольнив вимоги про стягнення пені, інфляційних збитків в сумі 1376грн. 20коп. та три проценти річних в заявленій сумі.

Також позивач просив стягнути з відповідача 3000 грн., що становлять розмір витрат на правову допомогу, посилаючись на ст. 22 ЦК України (435-15) .

Відповідно до ст. 22 ЦК України (435-15) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Колегія суддів вважає, що віднесення позивачем суми 3000 грн. до збитків за правове обслуговування суперечать закону, зокрема ст. 611 ЦК України (435-15) , ст. 225 ГК України (436-15) , оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності не знаходиться у необхідному зв"язку з стягуваною заборгованістю - правова позиція Верховного Суду України ( справа№2\217від 04.03.02р.), а тому в цій частині рішення суду першої інстанції також є вірним.

До складу судових витрат згідно ст. 44 ГПК України (1798-12) входить оплата послуг адвоката.

Статтею 49 Господарського процесуальне кодексу України (1798-12) передбачено, що при задоволенні позову судові витрати покладають на відповідача.

Згідно ст. 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України (435-15) ).

Не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції посилання скаржника на те, що 06.04.06р. господарським судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі про банкрутство № Б29/64/06 та введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів, оскільки оскаржуване рішення винесено 23.02.06р., тобто до порушення справи про банкрутство та введення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

З огляду на викладене, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційнї скарги.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України (1798-12) , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.06р. у справі №33/16 - залишити без змін, а апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання", Дніпропетровська область - без задоволення.