ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКIВСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" лютого 2007 р. Справа № 53/215-06
вх. № 9187
Колегія суддів господарського суду в складі:
Головуючий суддя Прохоров С.А.
суддя Кононова О.В.
суддя Хачатрян В.С.
при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.
за участю представників сторін:
позивача - Гладирь В.М., дор. № 5001/520 від 25.12.2006 року
відповідача - Виноградова Н.Н., дов. № 37 від 01.12.2006 року
розглянувши справу за позовом ВАТ "Харківгаз" м. Харків
до ТОВ "ТБ "Люботинська птахофабрика", смт. Манченки
про стягнення 12697,24 грн.
ВСТАНОВИЛА:
Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача
заборгованість по договору № 11П-39ГК від 28.12.2005 року на
постачання природного газу в сумі 12697,24 грн., а також
зобов"язати відповідача підписати додаткову угоду №1 до договору
№11П-39ГК.
15.08.2006 року відповідач надав до суду відзив на позов, в
якому проти поданого позивачем позову заперечує в повному обсязі з
мотивів викладених у відзиві.
16.08.2006 року позивачем було подано письмові пояснення, в
яких позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі з мотивів
викладених у позовній заяві та у письмових поясненнях та просить
суд їх задовольнити.
05.09.2006 року позивачем було подано до суду письмові
обгрунтування позовних вимог, в яких позивач підтримує позовні
вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
05.12.2006 року позивач звернувся до суду з клопотанням про
залучення до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДК "Газ
України".
Колегія суддів в судовому засіданні 07.12.2006 року,
дослідивши матеріали справи та надане позивачем клопотання про
залучення до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ДК "Газ
України" дійшла висновку про відсутність правових підстав для
такого залучення відповідно до ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
тому відмовила в його задоволенні.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені
позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого
позивачем позову заперечує з мотивів викладених у відзиві та
просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Колегія суддів вислухавши пояснення уповноважених
представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи
документи в їх сукупності, дійшла висновку щодо необгрунтованості
та безпідставності заявлених позовних вимог через наступне.
28.12.2005 р. між ВАТ "Харківгаз" (позивач), та ТОВ
"Торгівельний будинок Люботинська птахофабрика" (відповідач) був
укладений договір № 11П-39ГК на постачання природного газу
промисловим та комунально-побутовим споживачам, які є платниками
податку на додану вартість (надалі - Договір). Відповідно до
пункту 1.1. Договору Позивач зобов'язався передавати у власність
Відповідача природний газ, а Відповідач - прийняти та оплатити газ
на умовах Договору. Відповідач здійснював попередню оплату
відповідно до умов Договору на підставі виставлених рахунків.
Згідно пункту 4.2. Договору: "Ціна, що вказана в даному
договорі, визначається на день його підписання і може змінюватися
відповідними рішеннями компетентних державних органів України та
наказами НАК "Нафтогаз України". У разі зміни ціни, нова ціна
приймається сторонами до виконання без складання додаткової угоди,
про що "Постачальник" письмово інформує "Споживача".
Підставою заявлених позовних вимог позивач зазначає постанову
НКРЕ від 16.02.2006 року №176 ( v0176227-06 ) (v0176227-06)
" Про затвердження
граничного рівня ціни на природний газ, який поставляється для
промислових споживачів" (набула чинності з 20.02.2006 року) та
наказ НАК "Нафтогаз України" №115 від 16.02.2006 року.
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст.598,599 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов"язання
припиняється повністю або частково на підставах, встановлених
договором або законом; зобов"язання припиняється виконанням,
проведеним належним чином.
Позивачем додано до матеріалів справи копії банківських
виписок, що підтверджують належне виконання умов договору щодо
сплати спожитого в січні-лютому 2006 року природного газу.
Відповідно до умов ст. 654 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
Позивач та
Відповідач уклали 28.02.2006 року,(тобто після набрання чиності
постанови НКРЕ від 16.02.2006 року №176 ( v0176227-06 ) (v0176227-06)
" Про
затвердження граничного рівня ціни на природний газ, який
поставляється для промислових споживачів") Угоду про розірвання
Договору № 11П-39ГК від 28.12.2005 року.
У пункті 3 Угоди встановлено, що зобов'язання та права сторін
за Договором припиняються з моменту набрання чинності цією Угодою.
Пункт 2 Угоди встановлює момент набрання чинності, яким є
28.02.2006 року.
Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зміна або
розірвання Договору допускається лише за згодою сторін.
Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правовим наслідком
розірвання Договору є припинення зобов'язань сторін.
Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
моментом розірвання
Договору вважається дата досягнення домовленості про розірвання
Договору, тобто дата підписання Угоди про розірвання Договору, а
саме 28.02.2006 року.
Як доказ інформування відповідача про зміну тарифів за
договором позивач посилається на лист вих.№709 від 23.02.2006
року, отриманий відповідачем згідно долученого до матеріалів
справи повідомлення про вручення поштового відправлення 03.03.2006
року, тобто після розірвання сторонами основного договору №
11П-39ГК від 28.12.2005 року. Належних доказів інформування
споживача про зміну ціни газу за основним договором позивачем суду
не надано.
Таким чином на момент звернення позивача з позовом до
господарського суду між сторонами припинено договірні зобов"язання
за договором № 11П-39ГК від 28.12.2005 року, відповідачем свої
зобов"язання в частині повної оплати спожитого природного газу
виконано в повному обсязі, а отже не вбачається правових підстав
для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 12697,24 грн.
та зобов"язання відповідача підписати додаткову угоду №1.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає позовні вимоги
позивача не обгрунтованими, такими, що не грунтуються на вимогах
діючого законодавства та поданих суду доказах, а тому не
підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати
покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43,
44-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, -
ВИРIШИЛА:
В задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному
обсязі.
Головуючий суддя Прохоров С.А.
суддя Кононова О.В.
суддя Хачатрян В.С.