Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 18/34 ( rs800846 ) (rs800846)
07.02.07 р.
За позовом: Заступника військового прокурора Київського
гарнізону в інтересах держави в особі
Міністерства внутрішніх справ України; Головного управління
внутрішніх військ
МВС України;
До: ДП МВС України "Спецсервіс";
Про: визнання договору недійсним.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від прокуратури: Гриненко Г.Є., помічник військового
прокурора, посвідчення
№612 від 27.07.2006 р.;
Від позивача 1: Скляров Д.М., старший офіцер -юрисконсульт,
довіреність №12413/1у
від 31.08.2005 р.;
Від позивача 2: Скляров Д.М., старший офіцер -юрисконсульт,
довіреність №3/7 -18
від 28.12.2006 р.;
Від відповідача: не з"явились.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Заступник військового прокурора Київського гарнізону
звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі
позивачів з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним
договір про порядок реалізації нерухомого військового майна
(договір комісії) від 07.07.2004 р. №347/2, укладений між Головним
управлінням внутрішніх військ МВС України та Державним
підприємством МВС України "Спецсервіс"; застосувати згідно з
частиною 1 статті 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
наслідки недійсності
вказаного договору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судовому засіданні 07.02.2007 р. представником позивачів та
Військової прокуратури Київського гарнізону була подана заява про
уточнення позовних вимог, в якій останні просять виключити з
позовних вимог вимоги щодо застосування частини 1 статті 216 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
(наслідки недійсності правочину), а також
вимоги щодо накладення арешту на нерухоме військове майно,
закріплене за МРЦ "Ратник", що розташоване за адресою: АРК,
Кореїзьке шосе, 2, смт. Кореїз, Ялта.
Відповідач у наданій письмовій заяві позовні вимоги щодо
визнання недійсним договору про порядок реалізації (комісії)
нерухомого військового майна визнав у повному обсязі.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви,
заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів,
всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази,
які мають значення для вирішення спору, господарський суд,-
В С Т А Н О В И В:
Між Дочірнім підприємства "Ялтакурорт" та Головним
управлінням внутрішнім військ МВС України 12.07.2001 р. укладений
договір купівлі-продажу №250, згідно з яким останнє придбало у ДП
"Ялтакурорт" цілісний майновий комплекс "Буревісник" по залишковій
вартості за 1 059 900,00 грн.
07.07.2004 р. між Головним управлінням внутрішніх військ МВС
України та Державним підприємством МВС України "Спецсервіс"
укладений договір №347/2 про порядок реалізації нерухомого
військового майна (договір комісії), за умовами якого Головне
управління внутрішніх військ МВС України доручає Державному
підприємству "Спецсервіс", а останнє бере на себе зобов"язання за
комісійну винагороду вчинити в інтересах Головного управління
внутрішніх військ МВС України і за рахунок останнього від свого
імені угоду з третьою особою на реалізацію нерухомого військового
майна, яке знаходиться за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз -5,
Кореїзьке шосе, 2 та Алупкинське шосе, 17-а.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в
засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги
позивача обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в
частині визнання недійсним договору №347/2 про порядок реалізації
нерухомого військового майна (договір комісії) від 07.07.2004 р.
При цьому господарський суд виходить з наведеного нижче.
Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
господарське зобов'язання, що не відповідає
вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить
інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками
господарських відносин з порушенням хоча б одним з них
господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може
бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної
влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено,
що підставою недійсності правочину є недодержання в момент
вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені
частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього
Кодексу.
Як визначено частинами першою -третьою, п'ятою та шостою
статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може
суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а
також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин,
повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати
його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне
настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що
вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та
інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до статті 34 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
майно внутрішніх військ є загальнодержавною власністю,
здійснення функцій по управлінню яким, згідно з Законом України
"Про управління об'єктами державної власності" ( 185-16 ) (185-16)
,
покладено на Міністерство внутрішніх справ України.
Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами,
закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і
повноваженням органів військового управління та посадових осіб
щодо управління цим майном визначено спеціальним законодавчим
актом -Законом України "Про правовий режим майна Збройних Сил
України" ( 1075-14 ) (1075-14)
, дія якого згідно з частиною 2 статті 8
зазначеного Закону поширюється на інші утворені відповідно до
Законів України військові формування, в тому числі на внутрішні
війська МВС України.
Згідно зі статями 1, 2 Закону України "Про правовий режим
майна Збройних Сил України" ( 1075-14 ) (1075-14)
військове майно -це
державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами,
установами та організаціями внутрішніх військ МВС України. До
військового майна належать будинки, споруди, тощо. Міністерство
внутрішніх справ України, як центральний орган управління
внутрішніми військами МВС України, здійснює відповідно до закону,
управління військовим майном, у тому числі закріплює військове
майно за військовими частинами.
Відповідно до статті 137 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
правом оперативного управління визнається речове право
суб'єкта господарювання, який володіє, користується і
розпоряджається майном, закріплене за ним власником (уповноваженим
ним органом) для здійснення некомерційної господарської
діяльності, у межах встановлених цим Кодексом та іншими законами,
а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління
за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і
збереженням переданого в оперативне управління майно безпосередньо
або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта
господарювання надлишкове майно, що не використовується, та майно,
що використовується ним не за призначенням.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про правовий режим майна
Збройних Сил України" ( 1075-14 ) (1075-14)
військове майно закріплюється за
військовими частинами на праві оперативного управління (з
урахуванням особливостей, передбачених частиною 2 зазначеної
статті Закону).
Частиною 2 статті 3 Закону України "Про правовий режим майна
Збройних Сил України" ( 1075-14 ) (1075-14)
визначено, що з моменту
надходження майна і закріплення його за військовою частиною воно
набуває статусу військового майна. Військові частини
використовують закріплене за ними військове майно лише за його
цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація,
зберігання, списання, використання та передача військового майна
здійснюється у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом
Міністрів України.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про правовий режим
майна Збройних Сил України" ( 1075-14 ) (1075-14)
відчуження майна
внутрішніх військ здійснюється Міністерством внутрішніх справ
через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та
організації, визначені ним за результатами тендеру, після його
списання, за винятком майна, визначеного частиною 2 цієї статті.
Порядок відчуження та рішення про відчуження військового
майна внутрішніх військ, що є придатним для подальшого
використання, але не знаходить застосування у повсякденній
діяльності військ, надлишкового, а також цілісних майнових
комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів
України за поданням Міністерства внутрішніх справ України.
Положення про порядок відчуження та реалізації військового
майна затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від
28.12.2000 р. №1919 ( 1919-2000-п ) (1919-2000-п)
, дія якого згідно з пунктом 4
постанови поширюється на інші утворені відповідно до Законів
України військові формування, в тому числі на внутрішні війська
МВС України.
Згідно з договором купівлі -продажу від 12.07.2001 р. №250
позивач 2 придбав у ДП "Ялтакурорт" цілісний майновий комплекс
"Буревісник".
Згідно з наказом МВС України від 28.03.2002 р. №305 на базі
санаторію "Буревісник" було створено Медичний реабілітаційний
центр внутрішніх військ МВС України "Ратник", який закріпили за
внутрішніми військами на праві оперативного управління, і цілісний
майновий комплекс санаторію набув статусу військового майна.
Доказом форми загальнодержавної власності вищезазначеного
майна є свідоцтво про право власності на нерухоме майно від
09.09.2004 р. серії САА №138383, видане виконавчим комітетом
Ялтинської міської ради.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 р. №
214-р ( 214-2002-р ) (214-2002-р)
затверджений перелік нерухомого військового
майна внутрішніх військ МВС України, яке пропонується до
відчуження.
Зазначеним вище розпорядженням надане право саме позивачеві
1, а не позивачеві 2 здійснювати відчуження зазначеного у переліку
військового майна відповідно до Положення про порядок відчуження
та реалізації військового майна, затвердженого Постановою Кабінету
Міністрів України від 28.12.2000 р. №1919 ( 1919-2000-п ) (1919-2000-п)
.
Відповідно до Положення про порядок відчуження та реалізації
військового майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів
України від 28.12.2000 р. №1919 ( 1919-2000-п ) (1919-2000-п)
, Урядовий комітет
з питань оборони, оборонно -промислового комплексу та
правоохоронної діяльності Кабінету Міністрів України 28.05.2004 р.
затвердив додатковий перелік №3, до якого включено нерухоме
військове майно Медичного реабілітаційного центру "Ратник"
внутрішніх військ МВС України, що знаходиться за адресою: м. Ялта,
смт. Кореїз -5, Кореїзьке шосе, 2 та Алупкінське шосе, 17-а, а
саме: лікувальний корпус, літній кінотеатр, котельня, столярна
майстерня, оранжерея, 4 теплиці та інші споруди, об'єкти
благоустрою та інженерні мережі.
З листа Заступника Міністра внутрішніх військ України від
13.05.2005 р. №7747/фк вбачається, що Міністром внутрішніх справ
України повноваження або доручення начальнику Головного
управління -командувачу внутрішніх військ МВС України право на
укладення угод щодо реалізації військового майна внутрішніх військ
МВС України не надавалися, а нормативно -правовими актами України,
що регулюють діяльність внутрішніх військ, повноваження на
відчуження та реалізацію військового майна командувачем внутрішніх
військ не передбачені.
Враховуючи вищезазначені обставини, господарський суд прийшов
до висновку про те, що договір №347/2 про порядок реалізації
нерухомого військового майна (договір комісії) від 07.07.2004 р.,
укладений між Головним управлінням внутрішніх військ МВС України
та Державним підприємством МВС України "Спецсервіс", не відповідає
вимогам Закону, а тому підлягає визнанню його недійсним з моменту
його укладення.
Позовні вимоги в частині застосування згідно з частиною 1
статті 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
наслідків недійсності вказаного
договору підлягають припиненню провадження, оскільки в заяві, яка
була подана представниками прокуратури та позивачів у засіданні
господарського суду 07.02.2007 р., останні відмовились від
зазначеної вимоги, а тому, господарський суд, на підставі статті
78 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, приймає відмову від позову в
зазначеній частині, а провадження у справі в зазначеній частині,
на підставі пункту 4 статті 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вважає за
необхідне припинити.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 78, 80 п. 4,
82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд,-
В И Р I Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним договір №347/2 про порядок реалізації
нерухомого військового майна (договір комісії) від 07.07.2004 р.,
укладений між Головним управлінням внутрішніх військ МВС України
(інд. 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9-а, код ЄДРПОУ
25575262) та Державним підприємством МВС України "Спецсервіс"
(інд. 03141, м. Київ, вул. Волгоградська, 9-а), з моменту його
укладення.
3. В іншій частині позову провадження у справі припинити.
Суддя
О.В. Мандриченко