Окружний адміністративний суд міста Києва колегією суддів Пилипенко О.Є. (головуючий), Ковзель П.О., Кочан В.М., при секретарі Коваль А.В., за результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи за позовом Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (третя особа Кабінет Міністрів України) про визнання незаконним наказу N 8 (v0008609-08) від 16.01.2008 р. (в частині), визнання незаконним п. 1 наказу N 329 (v0329609-08) від 15.09.2008 р. (в частині) (за участю представників сторін від позивача: Дмитренко А.М. за дов. N 14/03-20 від 27.12.2007 р., від відповідача: Пахольчук Н.І. за дов. N 8805-1-4/16 від 16.09.2008 р., від третьої особи: Кучер В.М. за дов. N 29-22/20 від 22.02.2008 р.) В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання незаконним наказу N 8 (v0008609-08) від 16.01.2008 р. в частині скасування зміни N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови", затвердженої наказом N 397 (v0397609-07) від 27.12.2007 р.

В ході розгляду справи позивач звернувся до суду з заявою про зміну позовних вимог, просив суд визнати незаконним наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики N 8 (v0008609-08) від 16.01.2008 р. в частині скасування зміни N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови", затвердженої наказом N 397 (v0397609-07) від 27.12.2007 р., та визнати незаконним п. 1 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики N 329 (v0329609-08) від 15.09.2008 р. в частині обмеження дії по 01.09.2008 р. зміни N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови", затвердженої наказом N 397 від 27.12.2007 р.

Позовні вимоги мотивує тим, що окрім порушення порядку скасування наказу N 397 (v0397609-07) від 27.12.2007 р., відповідачем не були враховані технічні можливості та виробничі потужності вітчизняних нафтопереробних підприємств.

За твердженням позивача, при винесені наказу N 8 (v0008609-08) від 16.01.2008 р. про скасування зміни N 3 до стандарту на бензини, відповідач порушив Правила розроблення національних нормативних документів (ДСТУ 1.2:2003) та вимоги Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) , що виявилось у порушенні встановленої процедури прийняття наказів Держспоживстандартом України.

Відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції посилається, зокрема на те, що наказ N 329 (v0329609-08) від 15.09.2008 р. було прийнято на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 30.04.2008 р. N 23953/1/1-08, згідно з яким у пункті 1 протоколу N 2 засідання експертно-аналітичної групи з опрацювання питань функціонування ринку нафти і нафтопродуктів та розвитку нафтопереробної промисловості від 24.04.2008 р. встановити термін дії наказу від 27.12.2007 р. N 397 (v0397609-07) щодо затвердження змін до національних стандартів ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" до 01.09.2008 р.

Третя особа підтримала позицію відповідача, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Держспоживстандарт України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (ст. 1 Положення про Державний комітет з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого Указом Президента України від 18.03.2003 р. N 225/2003 (225/2003) ) .

Держспоживстандарт України є регуляторним органом з урахуванням положень ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) , згідно якої до регуляторних органів належать центральні органи виконавчої влади.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2007 р. Держспоживстандарт України видав наказ N 397 (v0397609-07) , яким затвердив зміну N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови", зміну N 3 до ДСТУ 3868-99 "Паливо дизельне. Технічні умови".

Зміна N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови", затверджена наказом N 397 від 27.12.2007 р., передбачала масову частку сірки для бензинів не більше 0,1%.

Термін дії зміни щодо бензинів був встановлений до 31.12.2009 р.

16.01.2008 р. Держспоживстандарт України наказом N 8 (v0008609-08) скасував прийнятий раніше наказ N 397 (v0397609-07) .

Наказ N 8 (v0008609-08) Держспоживстандарту України регулює відносини щодо невизначеного кола осіб - будь-яких виробників та продавців нафтопродуктів та спрямований на правове регулювання відносин між регуляторними органами та суб'єктами господарювання.

Станом на даний час в Україні діє національний стандарт на бензини всіх марок ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови".

Відповідно до примітки 4 до таблиці 1 ДСТУ 4063-2001 (бензини автомобільні), при переробці сірчистої, високосірчистої нафти та газового конденсату нафтопереробними заводами України допускається в бензинах всіх марок масова частка сірки не більше як 0,1% до 31 грудня 2007 року.

З 1 вересня 2008 року встановлюється норма на масову частку сірки не більше як 0,015% для всіх марок бензинів.

Обґрунтовуючи порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів позивач зазначає, що нафтопереробні заводи України, в тому числі Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", не мають на даний час об'єктивної можливості виготовляти бензини з масовою часткою сірки не більше як 0,015%, в зв'язку з відсутністю необхідного обладнання та відповідних технологій, при цьому Декретом Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" (30-93) передбачена штрафна санкція за реалізацію продукції, що не відповідає стандартам, у розмірі 25% вартості такої реалізованої продукції (п. 2 ч. 1 ст. 8 Декрету).

Враховуючи те, що на даний час виробництво бензинів з масовою часткою сірки не більше як 0,015% неможливе на вітчизняних нафтопереробних підприємствах, а сплата штрафу у розмірі 25% вартості реалізованої продукції за діючими стандартами призведе до збиткової діяльності, всі підприємства галузі вимушені будуть зупинити виробництво бензинів.

17 березня 2007 року між АТ "Укртатнафта" і УкрНДІНП "МАСМА" був укладений договір N 26107/17(1363/4/2114), відповідно до якого УкрНДІНП "МАСМА" взяло на себе зобов'язання розробити зміну N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови", яка повинна відповідати вимогам національної системи стандартизації. УкрНДІНП "МАСМА" входить до технічного комітету зі стандартизації і до його повноважень належить розробка стандартів у нафтопереробній галузі.

На виконання умов договору УкрНДІНП "МАСМА" розробило зміну N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови", яка була узгоджена з усіма нафтопереробними підприємствами на виконання вимог п. 3.3 розділу 3 Правил розроблення національних нормативних документів (ДСТУ 1.2:2003).

Як вбачається з листа УкрНДІНП "МАСМА" вих. N 17/8-2074 від 12 грудня 2007 року, після погодження зміна N 3 була надіслана до Науково-дослідного інституту стандартизації ДП "УкрНДНЦ" для експертизи та представлення для прийняття до Держспоживстандарту України.

27 грудня 2007 року Держспоживстандарт України видав наказ N 397 (v0397609-07) , яким затвердив зміну N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" та зміну N 3 до ДСТУ 3868-99 "Паливо дизельне. Технічні умови".

Таким чином, нафтопереробні підприємства отримали можливість виробляти бензини з масою часткою сірки не більше як 0,1% до 31.12.2009 р.

Проте 16 січня 2008 року Держспоживстандарт України видав наказ N 8 (v0008609-08) , яким скасував свій наказ N 397 (v0397609-07) від 27 грудня 2007 року про затвердження зміни N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" та зміни N 3 до ДСТУ 3868-99 "Паливо дизельне. Технічні умови", дія наказу Держспоживстандарту України від 16.01.2008 р. N 8 була зупинена наказом відповідача від 03.03.2008 р. N 79 (v0079609-08) зі змінами, внесеними наказом Держспоживстандарту України від 08.05.2008 р. N 144 (v0144609-08) . Наказ відповідача від 16.01.2008 р. зі змінами втратив чинність на підставі наказу Держспоживстандарту України від 15.09.2008 р. N 329 (v0329609-08) "Про приведення нормативних актів Держспоживстандарту України щодо моторних палив з підвищеним вмістом сірки у відповідність до доручення Кабінету Міністрів України від 30.04.2008 N 23953/1/1-08".

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін суд прийшов до висновку, що накази Держспоживстандарту України N 8 (v0008609-08) від 16 січня 2008 року в частині скасування зміни N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" та п. 1 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики N 329 (v0329609-08) від 15.09.2008 р. в частині обмеження дії по 01.09.2008 р. зміни N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови", затвердженої наказом N 397 (v0397609-07) від 27.12.2007 р., прийняті відповідачем без урахування технічних можливостей підприємств, які мають виготовляти відповідну продукцію, а також грубо порушує вимоги Закону України "Про стандартизацію" (2408-14) , Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" (3164-15) та Правил розроблення національних нормативних документів (ДСТУ 1.2:2003).

Статтею 2 Закону України "Про стандартизацію" (2408-14) визначена сфера дії даного Закону, зокрема встановлено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з діяльністю у сфері стандартизації та застосуванням її результатів, і поширюється на суб'єкти господарювання незалежно від форми власності та видів діяльності, органи державної влади, а також на відповідні громадські організації.

Відповідно, положення Закону України "Про стандартизацію" (2408-14) розповсюджуються і є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання та органів державної влади у сфері стандартизації.

Ст. 5 Закону України "Про стандартизацію" (2408-14) визначена мета та основні принципи державної політики у сфері стандартизації.

Відповідно до вимог вказаної статті, державна політика у сфері стандартизації базується на таких принципах, зокрема:

- забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції;

- відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересі усіх заінтересованих сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

- прийняття і застосування органами стандартизації на території України Кодексу доброчинної практики з розроблення, прийняття і застосування стандартів (981_008) відповідно до Угоди СОТ про технічні бар'єри в торгівлі (981_008) , що є додатком до Маракеської угоди про заснування Світової організації торгівлі 1994 року (995_342) .

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи спірні акти, відповідач порушив право вказаних підприємств на участь в розроблені стандартів, не дотримався принципу вільного вибору видів стандартів при виробництві продукції відповідними підприємствами, а також не врахував позицію спеціалізованого галузевого інституту з нафтопереробки УкрНДІНП "МАСМА".

Крім того, Держспоживстандартом України грубо порушено вимоги ст. 6 Кодексу (981_008) усталених правил стандартизації (ДСТУ І80/ІЕ8 Guide 59:2000), оскільки не врахував відсутність у національних виробників технічних можливостей для виготовлення продукції за новими стандартами.

Так, відповідно до вимог п. 6.1 ст. 6 вказаного Кодексу (981_008) , для зацікавлених осіб та організацій повинна бути доступна участь у процесі стандартизації на всіх рівнях.

П. 6.5 ст. 6 зазначеного Кодексу (981_008) встановлено, що участь у стандартизації на національному рівні повинні організовувати національні органи стандартизації згідно з відповідними процедурними правилами на засадах консенсусу, що мають виважено представляти інтереси таких категорій населення, як виробники, покупці, споживачі тощо.

Крім того, відповідач приймаючи спірні акти допустив порушення вимог Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" (3164-15) .

Згідно вимог ст. 5 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" (3164-15) , національні стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності розробляються у такий спосіб, щоб не створювати або не призводити до створення зайвих перешкод у торгівлі.

Як зазначено вище, введення нових стандартів у зв'язку з прийняттям Держспоживстандартом України наказу N 8 (v0008609-08) від 16 січня 2008 року та п. 1 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики N 329 (v0329609-08) від 15.09.2008 р. в частині обмеження дії по 01.09.2008 р. зміни N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови", затвердженої наказом N 397 (v0397609-07) від 27.12.2007 р., буде мати наслідком припинення виробництва бензинів нафтопереробними підприємствами України, що суперечить вимогам вказаної вище статті.

Крім того, при прийнятті спірних актів Держспоживстандартом України допущено порушення процедури розроблення та прийняття стандартів, визначеної розділом II Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" (3164-15) .

Як вбачається зі змісту ст. 8 вказаного Закону (3164-15) , пропозиції щодо проведення робіт із стандартизації центральному органу виконавчої влади мають надавати заінтересовані сторони.

Ст. 10 Закону (3164-15) передбачено, що національні стандарти розробляються технічними комітетами із стандартизації (технічними комітетами), а у разі їх відсутності - організаціями, що мають відповідний науково-технічний досвід у цій сфері.

В даному випадку, пропозицій щодо скасування зміни N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" не надало жодне підприємство нафтопереробної галузі.

Навпаки, за замовленням нафтопереробних підприємств галузевим інститутом з нафтопереробки УкрНДІНП "МАСМА" була розроблена зазначена вище зміна до стандарту, яка відповідає сучасним умовам виготовлення нафтопродуктів.

УкрНДІНП "МАСМА" є членом технічного комітету стандартизації, і саме до його повноважень, з урахуванням вимог ст. 10 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" (3164-15) , належить розроблення національних стандартів, таким чином, при розробленні та затвердження зміни N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" були дотриманні всі вимог чинного законодавства.

В той час як при прийнятті наказу відповідача N 8 (v0008609-08) від 16 січня 2008 року та п. 1 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики N 329 (v0329609-08) від 15.09.2008 р. в частині обмеження дії по 01.09.2008 р. зміни N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови", затвердженої наказом N 397 (v0397609-07) від 27.12.2007 р., впровадження нових стандартів, відповідачем були порушені вимоги ст. ст. 8, 10 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності" (3164-15) , якими встановлена процедура розроблення та прийняття стандартів.

При винесенні Держспоживстандартом України спірних актів було допущене грубе порушення Правил розроблення національних нормативних документів (ДСТУ 1.2:2003).

Так, розділом 8 вказаних вище Правил встановлена процедура скасування нормативних документів у сфері стандартизації.

П. 8.1 Правил розроблення національних нормативних документів визначені підстави для скасування нормативних документів у сфері стандартизації. Зокрема встановлено, що скасуванню підлягають нормативні документи у сфері стандартизації у випадках, якщо:

- регламентовану цим нормативним документом продукцію більше не випускають;

- розроблено замість нього інший нормативний документ;

- нормативний документ втратив актуальність;

- в інших обґрунтованих випадках.

В даному випадку, Держспоживстандарт України, скасовуючи стандарти, запроваджені наказом N 397 (v0397609-07) від 27 грудня 2007 року, не вказав жодної підстави, визначеної п. 8.1 Правил розроблення національних нормативних документів та не зазначив будь-яких обґрунтованих передумов для їх скасування.

Пунктами 8.3-8.5 зазначених вище Правил встановлена процедура скасування нормативних документів у сфері стандартизації.

Відповідно до вимог вказаних вище пунктів, розробник нормативного документа, підприємство, орган державної влади подає нормативний документ, який підлягає скасуванню, до органу, що його прийняв, разом із супровідним листом і оригіналом документа, що засвідчує згоду замовника (користувача) на скасування нормативного документа, а також обґрунтування потреби скасування.

Документи стосовно скасування нормативного документа подають не пізніше ніж за 4 місяці до пропонованої дати його скасування.

Інформацію про скасування нормативного документа подають в офіційному виданні не пізніше ніж за 2 місяці до встановленої дати його скасування, якщо інше не встановлено в наказі про скасування нормативного документа.

На підставі зазначеного вище слід дійти висновку про те, що при скасуванні національних стандартів, затверджених наказом N 397 (v0397609-07) від 27 грудня 2007 року, Держспоживстандартом України та при внесенні змін до стандарту в частині строків дії не була дотримана жодна норма Правил розроблення національних нормативних документів (ДСТУ 1.2:2003).

Користувачі національного стандарту на бензини не надавали згоди ані на скасування наказу N 397 (v0397609-07) від 27 грудня 2007 року, ані на зміну строк вії цього стандарту; Держспоживстандарт України не зазначив обґрунтованої потреби скасування діючих стандартів; жодне підприємство або державні органи не надавали документів стосовно скасування наказу N 397 (v0397609-07) від 27 грудня 2007 року та внесення до нього змін за 4 місяці до пропонованої дати його скасування; більш того, наказ N 397 (v0397609-07) від 27 грудня 2007 року був скасований з моменту його опублікування, при цьому зміни в частині строків дії стандарту п. 1 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики N 329 (v0329609-08) від 15.09.2008 р. в частині обмеження дії по 01.09.2008 р. зміни N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови", затвердженої наказом N 397 (v0397609-07) від 27.12.2007 р., внесені в зворотному часі.

Крім того, суд прийшов до висновку, що спірні акти носять ознаки актів регуляторного характеру та при їх прийнятті було також порушено вимоги Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) .

Згідно ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) , регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Згідно ст. 3 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності, при цьому дія цього Закону не поширюється на здійснення регуляторної діяльності, пов'язаної з прийняттям, в тому числі, стандартів, кодексів усталеної практики, технічних умов, але за винятком випадків, коли положення стандартів, кодексів усталеної практики, технічних умов, прийнятих органами державної влади та органами місцевого самоврядування, маючи у передбачених законом випадках обов'язковий характер, встановлюють вимоги до суб'єктів господарювання щодо проведення обов'язкових погоджень, аналізів, експертиз, обстежень, випробувань тощо за допомогою третіх осіб.

Як вбачається зі змісту спірних актів, вони носять обов'язковий характер для вітчизняних виробників паливно-мастильних матеріалів, встановлюють вимоги до суб'єктів господарювання щодо проведення обов'язкових погоджень, аналізів, експертиз, обстежень, випробувань тощо за допомогою третіх осіб.

Таким чином, накази Держспоживстандарту України, якими встановлюються, скасовуються чи змінюються норми права, застосовуються неодноразово та щодо невизначеного кола осіб є регуляторними актами з огляду на положення ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) .

Тому при здійсненні нормотворчої діяльності Держспоживстандарт України має дотримуватись процедури прийняття регуляторних актів, визначеної Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Згідно вимог ст. 4 Закону (1160-15) , принципами державної регуляторної політики є:

- доцільність - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

- адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

- ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави;

- збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави;

- передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності;

- прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, обов'язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

З положень ст. 5 вказаного Закону (1160-15) вбачається, що Держспоживстандарт України при прийнятті регуляторного акта зобов'язаний дотримуватися затвердженого плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів; підготувати аналіз регуляторного впливу; оприлюднити проект регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також провести відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю.

З наданого до матеріалів справи Плану діяльності Держспоживстандарту України з підготовки проектів регуляторних актів на 2008 рік, який затверджено наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 17.12.2007 р. N 364 (v0364609-07) , не вбачається, що планувалось внесення змін та припинення дії спірних стандартів.

Відповідно, оскаржувані накази Держспоживстандарту України не узгоджуються з планом діяльності з підготовки проектів регуляторних актів на 2008 рік.

Іншою умовою прийняття регуляторного акта, відповідно до вимог ст. ст. 5, 8 Закону (1160-15) , є підготовка аналізу регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується розробником стосовно кожного проекту регуляторного акта до оприлюднення проекту з метою одержання зауважень та пропозицій. Розробник проекту регуляторного акта повинен, зокрема, оцінити можливості впровадження та виконання вимог регуляторного акта залежно від ресурсів, якими розпоряджаються юридичні особи, які повинні впроваджувати та виконувати ці вимоги і обґрунтувати строк чинності регуляторного акта.

З матеріалів справи вбачається, що обґрунтування строку чинності регуляторного акта з урахуванням технічних можливостей суб'єктів господарювання мало місце при винесенні Держспоживстандартом України наказу N 397 (v0397609-07) від 27.12.2007 р., яким затверджена зміна N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови". Обґрунтування необхідності затвердження вказаної зміни та строку її дії до 31.12.2009 р. викладені у пояснювальній записці до зміни N 3, яка залучена до матеріалів справи.

При цьому, під час судового розгляду справи Держспоживстандарт України не надав суду належних та допустимих доказів та обґрунтування щодо необхідності дострокового скасування даної зміни, з урахуванням вимог якої суб'єкти господарювання спланували господарську діяльність, не надав доказів проведення ним оцінки можливості впровадження та виконання вимог регуляторних актів, а саме, спірних наказів N 8 (v0008609-08) від 16.01.2008 р., N 329 (v0329609-08) від 15.09.2008 р.

Більш того, Держспоживстандарт України не надав суду доказів опублікування проектів оскаржуваних наказів в порядку, визначеному ст. 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) .

Даною статтею встановлено, що повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Необхідність виконання вимог вказаної статті додатково підтверджується тим, що Держспоживстандарт України опубліковує на своєму офіційному сайті повідомлення про розроблення деяких аналогічних проектів наказів та зазначає про можливість надання зауважень та пропозицій, чого в даному випадку зроблено не було.

Неправомірні дії Держспоживстандарту України призвели до порушення прав суб'єктів господарювання на інформацію щодо регуляторної діяльності та надання зауважень і пропозицій щодо проекту регуляторного акта.

Статтею 12 Закону (1160-15) передбачений обов'язок центрального органу виконавчої влади офіційно оприлюднити прийнятий регуляторний акт в "Офіційному віснику" та у газеті "Урядовий кур'єр" не пізніш як у десятиденний строк після його прийняття та підписання, у випадку, якщо такий регуляторний акт не підлягає державній реєстрації.

Держспоживстандарт України під час розгляду справи не надав доказів виконання приписів вказаної статті та опублікування наказів N 8 (v0008609-08) від 16.01.2008 р., N 329 (v0329609-08) від 15.09.2008 р. в "Офіційному віснику" та у газеті "Урядовий кур'єр".

Суд приймає до уваги посилання позивача на порушення його права, прав інших нафтопереробних підприємств та наукових установ, зокрема УкрНДІНП "МАСМА", на участь у здійсненні державної регуляторної діяльності.

Статтею 6 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) передбачено право суб'єктів господарювання та наукових установ брати участь у розробці проектів регуляторних актів, подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю.

Положення даної статті узгоджуються з вимогами ст. 5 Закону України "Про стандартизацію" (2408-14) , відповідно до якої державна політика у сфері стандартизації базується на принципі забезпечення участі фізичних і юридичних осіб в розробленні стандартів та вільного вибору ними видів стандартів при виробництві чи постачанні продукції, а також відкритості та прозорості процедур розроблення і прийняття стандартів з урахуванням інтересів усіх заінтересованих сторін.

При винесенні спірних наказів Держспоживстандарт України не забезпечив виконання вимоги щодо пропонування зацікавленим особам надати свої зауваження та пропозиції, не врахував офіційної позиції суб'єктів господарювання, на яких розповсюджується дія наказів.

Уповноваженим органом в сфері розроблення національних стандартів у нафтопереробній галузі є Український науково-дослідний інститут нафтопереробної промисловості "МАСМА".

В порушення зазначених вище положень законодавства, Держспоживстандарт України не інформував та не погоджував з УкрНДІНП "МАСМА" та користувачами стандарту скасування зміни N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови".

До матеріалів справи залучена копія листа УкрНДІНП "МАСМА" N 10/8-1523 від 10.10.2008 р., відповідно до якого УкрНДІНП "МАСМА" підтримує правову позицію позивача щодо неправомірності оскаржуваних наказів та вказує, зокрема, що Держспоживстандартом України не було підготовлено аналізу регуляторного впливу проектів наказів N 8 (v0008609-08) від 16.01.2008 р. та N 329 (v0329609-08) від 15.09.2008 р., не забезпечено оприлюднення проектів наказів, позбавлено УкрНДІНП "МАСМА" та суб'єктів користування стандартами права на участь у розробленні стандартів, передбаченого ст. 5 Закону України "Про стандартизацію" (2408-14) .

Зі змісту листа УкрНДІНП "МАСМА" вбачається, що при прийнятті наказів N 8 (v0008609-08) від 16.01.2008 р. та N 329 (v0329609-08) від 15.09.2008 р. Держспоживстандарт України не повідомляв УкрНДІНП "МАСМА" про підготовку даних наказів, не пропонував надати свої зауваження та пропозиції, а також не забезпечив відкритого обговорення проектів вказаних наказів, що суперечить вимогам ст. 5 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) та ст. 10 Закону України "Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки їх відповідності" (3164-15) .

Згідно вимог ст. 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) , державна політика має здійснюватись з дотриманням принципів ефективності, збалансованості та передбачуваності.

В свою чергу, дії Держспоживстандарту України свідчать про незабезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб'єктів господарювання та держави.

Скасування затвердженого раніше наказу N 397 (v0397609-07) від 27.12.2007 р., свідчить про недотримання принципу передбачуваності, який полягає у послідовності регуляторної діяльності, відповідності її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності.

Судом враховано, що при винесені наказу N 329 (v0329609-08) від 15.09.2008 р. Держспоживстандарт України застосував зворотну дію наказу - обмежив термін дії раніше прийнятого наказу N 397 (v0397609-07) до 01.09.2008 р.

Такі дії Держспоживстандарту України є порушенням вимог ст. 58 Конституції України (254к/96-ВР) , відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В свою чергу, суд приймає до уваги, що скасований Держспоживстандартом України наказ N 397 (v0397609-07) від 27.12.2007 р. був розроблений з дотриманням процедури прийняття регуляторних актів, оскільки проект наказу підготовлений уповноваженим органом в сфері розроблення національних стандартів у нафтопереробній галузі - УкрНДІНП "МАСМА".

Розробленню проекту наказу передувало проведення аналізу ринку нафтопродуктів, дослідження технічних можливостей нафтопереробних підприємств у зв'язку з чим встановлено, що набір установок, які виробляють компоненти для приготування товарних бензинів, не дозволяє підприємствам отримувати бензини з вмістом сірки до 0,015%.

Проект наказу, підготовленого УкрНДІНП "МАСМА", був узгоджений з нафтопереробними підприємствами на виконання вимог п. 3.3 розділу 3 Правил розроблення національних нормативних документів (ДСТУ 1.2:2003) та ст. 5 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) .

З матеріалів справи вбачається, що проект зазначеного наказу був погоджений Міністерством аграрної політики України, Міністерством охорони навколишнього середовища України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Міністерством оборони та Департаментом з питань нафтової, газової та нафтопереробної промисловості (Мінпаливенерго України). В подальшому проект наказу пройшов експертизу у Науково-дослідному інституті стандартизації ДП "УкрНДНЦ" та був затверджений Держспоживстандартом України.

Згідно із ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (2747-15) .

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності його дій при прийнятті оскаржуваного розпорядження.

Сукупність зібраних та перевірених в судовому засіданні доказів дають суду підстави вважати, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме необхідно визнати незаконним наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики N 8 (v0008609-08) від 16.01.2008 р. в частині скасування зміни N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови", затвердженої наказом N 397 (v0397609-07) від 27.12.2007 р., та визнати незаконним п. 1 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики N 329 (v0329609-08) від 15.09.2008 р. в частині обмеження дії по 01.09.2008 р. зміни N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови", затвердженої наказом N 397 від 27.12.2007 р.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Окружний адміністративний суд міста Києва П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики N 8 (v0008609-08) від 16.01.2008 р. в частині скасування зміни N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови", затвердженої наказом N 397 (v0397609-07) від 27.12.2007 р.

3. Визнати незаконним п. 1 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики N 329 (v0329609-08) від 15.09.2008 р. в частині обмеження дії по 01.09.2008 р. зміни N 3 до ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови", затвердженої наказом N 397 (v0397609-07) від 27.12.2007 р.

4. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта"за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом (2747-15) , якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата підписання повного тексту постанови: 10.11.2008 р.