ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВIВСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
31.01.07 Справа№ 4/2443-3/212
Суддя Н.Березяк при секретарі I. Сеник розглянула матеріали
справи
За первісним позовом : українсько-німецького спільного
підприємства "РМГ-Україна", с.Теребухів
До відповідача : ВАТ "Львівгаз", м.Львів
Про стягнення 185 599,18 грн.
За зустрічним позовом : ВАТ "Львівгаз", м.Львів
До відповідача : українсько-німецьке спільне підприємство
"РМГ-Україна", с.Теребухів
Про : визнання недійсним договору поставки
За участю представників:
Від позивача за первісним позовом: Сопіляк В - адвокат
Від відповідача: Шиян М.-пред-к
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки,
передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суть спору: Українсько-німецьким спільним підприємством
"РМГ-Україна",с.Теребухів подано позов до Відкритого акціонерного
товариства "Львівгаз" про стягнення 185 599,18 грн. основного
боргу з врахуванням інфляційних, трьох відсотків річних, пені та
судових витрат.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з
підстав і мотивів, викладених в позовній заяві.
04.12.2006 року позивачем було подано заяву про стягнення з
відповідача 10000,00 грн. судових витрат на послуги адвоката.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на ту
обставину, що за договором поставки позивач повинен був йому
поставити інший товар ніж той, що був поставлений, а отже жодних
зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару відповідач
немає .
Крім того, 18.12.2006 року ВАТ "Львівгаз", м.Львів було
подано зустрічний позов до українсько-німецького спільного
підприємства "РМГ-Україна", с.Теребухів про визнання недійсним
договору поставки №62 від 06.04.2005 року на підставі ст..215 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
17.01.2007 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до
31.01.2007 р.
Повний текст рішення виготовлений , підписаний та оголошений
31.01.2007 року.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши
матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив
наступне:
06.04.2005 року між ВАТ "Львівгаз"та СП ТзОВ
"РМГ-Україна"було укладено договір поставки товарів № 62, згідно
якого позивач зобов'язувався поставити та передати відповідачу
лічильники газу в кількості три штуки за ціною по 282340,00 грн.
на загальну суму 847020,00 грн. Відповідно до умов договору
відповідач зобов'язувався здійснити передоплату 70 відсотків
вартості поставленого товару, а решту 30 відсотків, що складає
254106,00 грн. оплатити протягом 15 календарних днів з дня
отримання товару.
В період з 25.04.2005 року по 23.05.2005 року відповідач
здійснив передоплату лічильників згідно договору №62 у розмірі
592914,00 грн.
05.12.2005 року СП ТзОВ "РМГ-Україна" поставив відповідачу і
передав йому за видатковою накладною № R-00000012 від 05.12.2005
року згідно довіреності ЯКБ № 279542 від 05.12.2005 р. лічильники
газу марки ТRZ 03 G 10000, які відповідач в установлений строк до
20.12.2005 року не оплатив.
В лютому-березні 2006 року ВАТ "Львівгаз"було перераховано
позивачу ще 100000,00 грн.
Станом на день звернення з позовом заборгованість відповідача
за отриману продукцію складала 154106,00 грн.
На підставі п.7.3 Договору № 62 від 06.04.2005 року за
прострочення оплати вартості поставленого товару позивачем
нараховано пеню в розмірі 8946,38 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
позивачем
нараховано три відсотки річних (від простроченої суми боргу), що
складає: 4524,45 грн., та інфляційні в розмірі 18022,35грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши
пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що
первісний позов необгрунтований і не підлягає до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст.193 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
зобов'язання
має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до п.1.1
договору № 62 СП ТзОВ "РМГ-Україна" зобов'язувався виготовити,
поставити та передати у власність ВАТ "Львівгаз"товар, кількість,
ціна і вартість якого визначені у специфікації, що є невід'ємним
додатком даного договору (додаток №1). Iз поданої позивачем
специфікації товару вбачається, що в ній зазначена назва товару,
що повинен поставлятися "лічильник газу ТRZ 03 G 10000", в
кількості три штуки по ціні 282340,00 грн. Однак із поданого
відповідачем примірника специфікації товару, до договору № 62 від
06.04.2005 року вбачається, що погоджений сторонами товар -газовий
лічильник марки ТRZ 03 G 16000.
Таким чином, позивачем було внесено зміни (виправлення) в
додаток №1 до договору №62 від 06.04.2005 року, чим порушено
ст..651,654 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
ВАТ "Львівгаз"не заперечує факту отримання від позивача
лічильників газу ТRZ 03 G 10000, однак посилається на те, що
зазначена марка лічильників ним не замовлялася.
Не заслуговують на увагу суду доводи СП ТзОВ "РМГ-Україна"про
те, що при укладенні договору відповідач мав бажання придбати саме
лічильник газу марки ТRZ 03 G 10000, однак при підготовці
специфікації ВАТ "Львівгаз"була допущена помилка при зазначенні
марки лічильника.
Доводи позивача спростовуються протоколом №8 від 17.03.2005
року засідання тендерної комісії по визначенню переможця тендеру
на закупівлю вимірювальних комплексів, яким визначено СП ТзОВ
"РМГ-Україна" переможцем тендеру по закупівлі вимірювальних
комплексів марки ТRZ 03 G 16000 в кількості
4 штуки по ціні з ПДВ 282340,00 грн. Отже, договір №62 від
06.04.2005 року був укладений між сторонами на підставі проведення
конкурсу і зазначена в специфікації марка лічильника газу ТRZ 03 G
16000 відповідала протоколу засідання тендерної комісії за №8 від
17.03.2005 року.
Всупереч укладеному договору та протоколу тендерної комісії
№8 від 17.03.2005 року, позивачем по первісному позову було
поставлено відповідачу за видатковою накладною № R-00000012 від
05.12.2005 року згідно довіреності ЯКБ № 279542 від 05.12.2005 р.
лічильники газу марки ТRZ 03 G 10000. Таким чином, вимога позивача
про оплату вартості зазначених лічильників та нарахування
відповідно до умов договору №62 від 06.04.2005 року штрафних
санкцій є безпідставною.
Що стосується зустрічних позовних вимог про визнання
недійсним договору поставки № 62 від 06.04.2005 року на підставі
ст.215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
то такі позовні вимоги не
обгрунтовані і не підлягають до задоволення.
Як на підставу визнання оспорюваного договору недійсним, ВАТ
"Львівгаз" посилається на ст.203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки
між сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов, і такий
правочин, на думку позивача, не спрямований на настання правових
наслідків, що обумовлені ним. Крім того, позивач за зустрічним
позовом посилається на те, що спірний договір суперечить чинному
законодавству, що у відповідності до ст.215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є підставою визнання його недійсним.
Нормами ст.215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення
правочину стороною вимог, які встановлені частинами
першою-третьою та шостою ст..203 цього Кодексу.
Нормами ст..203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено загальні
вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а
саме:
1.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим
актам цивільного законодавства, а також моральним засадам
суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг
цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і
відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових
наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може
суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи
непрацездатних дітей.
Як вбачається із ст..203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, непогодження
сторонами всіх істотних умов не є підставою для визнання договору
недійсним.
Нормами ч.1 ст..203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено
загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності
правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому
Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним
засадам суспільства.
Згідно статті 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі, відповідно
статті 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є будь-які фактичні дані, на
підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку
встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються
вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають
значення для правильного вирішення господарського спору, при
цьому, як передбачено статтею 34 цього Кодексу, обставини справи,
які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
В обгрунтування своїх вимог ВАТ "Львівгаз" не довів, яким
саме статтям ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
чи іншим актам цивільного
законодавства суперечить укладення спірного договору.
З огляду на викладене, та керуючись ст.ст. 6, 7, 12,
32,33,34, 82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд, -
В И Р I Ш И В:
1.В задоволенні первісного позову відмовити.
2.В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського
апеляційного господарського суду .
Суддя Березяк Н.Є.