Львівський апеляційний господарський суд у м.Львові в складі колегії:

судді-доповідача – Бобеляка О.М.

суддів Дубник О.П.

Орищин Г.В.

за участю секретаря судового засідання – Чугай Л.Ю.

за участю представників:

від позивача: Довбак О.Я. - представник (довіреність №619 від 31.01.2006 року); Сороколіт С.М. -директор (паспорт №АК 990014 від 14.08.2000 року)

від відповідача: Щербінський Р.Л. -представник (довіреність №53-юр-38 від 23.03.2006 року)

від ПП "Сонотекст"- Борт П.С. - представник (довіреність в матеріалах справи); Лескова-Годлевська Ю.К. - представник (довіреність від 16.01.2006 року)

Постанова виготовлена в повному обсязі 13 червня 2006 року.

Присутнім представникам роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2006 року у справі за №3/259 (колегія суддів в складі: головуючого-судді Фрич М.М., суддів Максимів Т.В. та Гриняк Б.П.) відмовлено в позові ТзОВ "КарпатПолімер" до ТзОВ "Карпатнафтохім" з участю третьої особи ПП "Сонотекс" про стягнення безпідставно отриманих коштів по платіжному дорученню №8040 від 15.09.2005 року та визнання недійсним договору №30/09 уступки (купівлі-продажу) права вимоги (цесії) від 30.09.2005 року.

При прийняті рішення суд виходив з того, що кошти які просить повернути позивач як безпідставно перераховані не є такими, оскільки між сторонами існують договірні зобов'язання на виконання яких і перераховувались кошти. Щодо вимоги про визнання недійсним договору, то такі теж є безпідставними, оскільки, викладені в позовній заяві обставини не знайшли свого підтвердження, зокрема згода на укладення договору уступки права вимоги позивача надавалась останнім.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати згадане рішення та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що перераховані суми згідно договору поставки продукції №79-2-КН/035 від 04.05.2005 року були лише частково проплатою вже відвантаженої продукції, так і зайво сплаченими коштами на рахунок. Щодо висновку про визнання договору недійсним, то апелянт зазначає, що ТзОВ "Карпатполімер" не мав права вимоги по договору №79-2/КН/035 на суму 900000 грн. 00 коп., а тому не міг передавати їх.

У відзиві на апеляційну скаргу від 29.05.2006 року та в запереченні за №53-юр-87 від 02.06.2006 року відповідачі не погоджуються з доводами апелянта.

Заслухавши присутніх представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апелянта та відповідачів, апеляційний суд встановив наступне.

Між ТзОВ "КарпатПолімер" та ТзОВ "Карпатнафтохім" був укладений договір поставки продукції №79-2-КН/035 від 04.05.2005 року, згідно із п.1 якого, ТзОВ "Карпатнафтохім" зобов'язувався продати, а ТзОВ "КарпатПолімер" прийняти і оплатити соду каустичну.

Відповідно до п.5.1 згаданого договору оплата за кожну партію товару проводиться в розмірі 100% вартості партії відвантаженого товару не пізніше 20 банківських днів з дати відвантаження.

В платіжному дорученні за №8040 від 15.09.2005 року вчинено посилання на договір поставки продукції від 04.05.2005 року за №79-2/КН/035.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, платіжних доручень №420, №422 від 18.08.2005 року, №1909 від 19.08.2005 року, позивач допускав в своїх діях оплату за майбутній товар, що не заперечувалось його контрагентом по договору поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 . ЦК України (435-15) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимога про повернення безпідставно-перерахованих коштів не ґрунтується на матеріалах справи, а тому правомірно відмовив у задоволенні останньої.

Окрім того, заявою від 15.12.2006 року позивач доповнив позовну заяву вимогою про визнання недійсним договору №30/09 уступки (купівлі-продажу) права вимоги (цесії) від 30.09.2005 року, укладеного між ТзОВ "Карпатполімер" та ПП "Сонотекс".

За цим договором ПП "Сонотекс" отримало право вимоги ТзОВ "Карпатнафтохім" за договором поставки продукції від 04.05.2005 року. Сторони погодили обсяг документів та інформацію, що передається. Так, відповідно до п.4 Договору ТзОВ "Карпатполімер" повинна була надати копії необхідних документів в момент підписання договору, що ним і було зроблено.

Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язаннях здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пункт 9.4 згаданого договору поставки продукції від 04.05.2005 року передбачає, що жодна із сторін не має права передавати права, обов'язки та інформацію по договору третій особі без згоди на те другої сторони, то відповідач (боржник) в силу загальних приписів цивільного законодавства, згідно яких замість згоди (відповіді) боржник може вчинити дії, в тому числі направити вимогу, лист, тощо.

Позивач з листом №515/1 від 30.09.2005 року звернувся до ТзОВ "Карпатнафтохім" з проханням зарахувати сплачені ним кошти в сумі 900 000,00 грн. в рахунок оплати ПП "Сонотекс" за соду каустичну відповідно до договору від 04.05.2005 року.

Листом за №53-юр-37 від 30.09.2005 року, ТзОВ "Карпатнафтохім" надав свою згоду на укладення договору уступки права вимоги позивача-цедента ПП "Сонотекс" –цесіонарієві, яка полягає в зарахуванні коштів в рахунок оплати за поставку підприємству соди каустичної.

Окрім того, зарахування коштів в сумі 900 000,00 грн. ТзОВ "Карпатнафтохім" в рахунок оплати за соду каустичну на ПП "Сонотекс" є вираженням згоди на уступку права вимоги, вказує на те, що боржник погодився на заміну кредитора.

Таким чином, правові підстави для визнання згаданого договору недійсним відсутні.

Отже, посилання позивача на відсутність згоди на укладення договору уступки права вимоги є безпідставними.

Не підтверджуються належними документами і твердження позивача щодо фіктивності укладених договорів переуступки права вимоги № 1/09-2005 № 2/09-2005, оскільки факт звільнення директора позивача після укладення спірного договору та наявність у директора відповідача-2 одночасно посади на підприємстві позивача, не може підтвердити відповідні обставини укладення спірного договору наведені позивачем в обґрунтування його недійсності.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків ї здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Від імені та в інтересах позивача при укладенні спірного договору діяв директор товариства на підставі Статуту і лише йому були делеговані такі повноваження.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому це рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення..

Керуючись, ст.ст. 103, 105 ГПК України, -суд

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2006 року у справі за № 3/256 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути в місцевий господарський суд.